Постанова

від 23.04.2013 по справі 5017/1548/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 5017/1548/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 244 від 04.04.2013 р., суддю Колоколова С.І. замінено на суддю Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача за первісним позовом - Мамедова С.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р.

у справі № 5017/1548/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Комунального підприємства „Ланжерон"

про визнання дійсним договору оренди

та

за зустрічним позовом Комунального підприємства „Ланжерон"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном

В судовому засіданні 23.04.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач за первісним позовом) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Ланжерон" (далі - КП „Ланжерон", відповідач за первісним позовом), у якому відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України просив суд визнати дійсним договір оренди нежилого приміщення №28/1/05/Д від 01.01.2005р., посилаючись те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору, але КП „Ланжерон" ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Заперечуючи проти позову, КП „Ланжерон" надало відзив, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не породжують для сторін прав та обов'язків.

Крім того, КП „Ланжерон" подало зустрічний позов до ФОП ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, загальною площею 57 кв.м., посилаючись на те, що сторони уклали договір оренди нерухомого майна №28/1/05/Д від 01.01.2005р. у простій письмовій формі, відповідно до якого позивачу за первісним позовом передавалося в оренду нежитлове приміщення строком на 24 роки, і у порушення вимог ст.ст. 793, 794 ЦК України сторони ніяких дій щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації не приймали, що свідчить про нікчемність даного договору (ч.1 ст. 220 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2012р. у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р . вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. та рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2012р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено. Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 усунути перешкоди КП „Лонжерон" в користуванні нежилим приміщенням кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" (інвентарний номер 100-ЛА), розташованим на земельній ділянці площею 57,0 кв.м на території пляжу Ланжерон в м. Одесі, та стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь КП „Ланжерон" 1 073,00 грн. судового збору за подачу зустрічного позову, 536,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, 751,10 грн. судового збору за подачу касаційної скарги.

Рішення суду вмотивоване з посиланням на ч.4 ст. 203, ч.1 ст. 209, ст. 210, ст.ст. 793, 794 ЦК України. Так, місцевий суд, відносно первісного позову, вважає, що приписи ч.2 ст. 220 ЦК України щодо визнання дійсним договору в судовому порядку не можна застосовувати по відношенню до угоди оренди нежитлового приміщення строком більше, ніж на три роки, в зв'язку з чим у задоволенні первісного позову відмовлено. При цьому, зустрічну позовну заяву суд задовольнив, оскільки на теперішній час правові підстави для користування ФОП ОСОБА_3 приміщенням кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" відсутні, а, відтак, нерухоме майно комунальної форми власності, використання якого на теперішній час здійснює ФОП ОСОБА_3, має бути повернуто КП „Ланжерон" шляхом усунення існуючих перешкод.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду , ФОП ОСОБА_3 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі, прийняти нове про направлення справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та винесене з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. (у складі колегії суддів: Головей В.М. (головуючий), Шевченко В.В, Колоколов С.І., згідно розпорядження голови суду №229 від 29.03.2013р.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.04.2013р.

Зазначеною ухвалою суду було зобов'язано ФОП ОСОБА_3 надати докази доплати судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 610,50 грн.

22.04.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФОП ОСОБА_3 надішли докази виконання вимог ухвали суду від 01.04.2013р.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні 23.04.2013р. представник ФОП ОСОБА_3 надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги скарги, представник КП „Лонжерон" також надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого суду від 11.03.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2005р. між КП „Ланжерон" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) підписано договір оренди нежилого приміщення №28/1/05/Д, відповідно до умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташоване на земельній ділянці на території пляжу Ланжерон в м. Одесі загальною площею 57 кв.м під розміщення об'єкту громадського харчування на строк до 31.12.2029 р., тобто орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується актом приймання-передачі майна, який є додатком № 1 до вказаного договору.

Зазначений договір оренди нежилого приміщення від 01.01.2005 р. № 28/1/05/Д зі строком дії 25 років всупереч ст.ст.210,794 ЦК України не пройшов державну реєстрацію, внаслідок чого угода не є вчиненою.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 1 ст.209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін...

Стаття 210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ст.ст.793,794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що договір укладений строком більше ніж на три роки, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому така угода вважатиметься вчиненою тільки з моменту її державної реєстрації, а отже, місцевий суд прийшов до правомірних висновків, вказавши те, що приписи ч.2 ст.220 ЦК України не можна застосовувати по відношенню до угоди оренди нежитлового приміщення строком більше, ніж на три роки, у зв'язку з чим є усі правові підстави для відмови у задоволені первісного позову.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, нерухоме майно комунальної форми власності, використання якого на теперішній час здійснює ФОП ОСОБА_3, повинно бути повернуто КП „Ланжерон" шляхом усунення існуючих перешкод, оскільки відсутні всі правові підстави для користування ФОП ОСОБА_3 приміщенням кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", а отже, місцевий суд дійшов достеменних висновків та правомірно задовольнив зустрічний позов в повному обсязі.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. по справі №5017/1548/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.