Постанова

від 04.04.2013 по справі 801/2197/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 р. (10:09) Справа №801/2197/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представників сторін:

від позивача - Овсієнко М.І., довіреність № 01 від 20.03.13, Зарученко А.М. наказ №1 від 01.11.09р.,

від відповідача - Грязнова Г.М., довіреність № 1908/9/10/10 від 01.03.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Юг-Лідер»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Юг-Лідер» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.12р. №0025382200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26 013,75грн., в тому числі за основним платежем у сумі 208181грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5202,75грн. та від 15.11.12р. 0025372200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32 517,50грн., в тому числі за основним платежем у сумі 26014грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6503,50грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки, про що свідчить акт від 02.11.12 № 3248/22-00/36568114 безпідставно не враховано первинні бухгалтерські та податкові документи, норми податкового законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та необґрунтованого нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з його контрагентами, а також завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток не було, а висновки актів, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є хибними, засновані на припущеннях і не відповідають дійсним обставинам.

Ухвалами суду від 04.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження за результатами якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечував, відповідно до підстав та обставин, викладених у письмових запереченнях.

Відповідно до письмових заперечень відповідача необґрунтованість позовної заяви полягає в тому, що повноважними особами, що проводили перевірку, встановлено факт порушення податкового законодавства, зокрема, завищення податку на додану вартість, завищення податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок здійснення взаємовідносин з контрагентом, який має ознаки фіктивності, внаслідок укладення нікчемних правочинів. Взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали мети реального настання правових наслідків, спрямовані на заволодіння майном держави, а первинні документи надані позивачем не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Вирішуя спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 36568114, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, перебуває на податковому обліку Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС, узятий на податковий облік в органах державної податкової служби з 14.10.2009 № 12384, є платником податку на додану вартість з 02.11.2009р., індивідуальний податковий номер 365681101042, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, що є територіальним органом у системі органів Державної податкової служби України, на якого покладено обов'язок з контролю податкової дисципліни, у томі числі контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, суд виходить з того, що вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень є правомочним за умови дотримання ним засад, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, відповідно до порядку, у якому здійснюються дії та приймаються рішення, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, дотримання засобів, форм, прийомів, передбачених законодавством, компетенційними правами і обов'язками такого суб'єкта владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 26.10.2012р. проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Юг-Лідер", код за ЄДРПОУ 36568114, з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з БВП "Строитель-Плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) за липень-серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 02.11.2012 № 3248/22-00/36568114(а.с. 7-14).

Відповідно до висновків названого акту, перевіркою встановлено завищення скоригованих валових витрат ПП "Юг-Лідер" за період з 01.07.2010р. до 31.08.2010р. сумою 104 057,00 грн., у тому числі 3 квартал 2010р.- 104057,00 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток та встановлено його заниження усього на суму 26014,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2010р. у сумі 26014,00 грн.; порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 20 811,00 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі 17 778,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 3 033,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що правочин позивача із ТОВ "БВП "Строитель плюс" визнаний нікчемним згідно акту зустрічної перевірки ТОВ "БВП "Строитель плюс", як такий, що порушує публічний порядок та укладений із порушенням вимог ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України. Таких висновків податковий орган дійшов на підставі порушеної кримінальної справи №69-0146 відносно директора ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України в тому числі відносно директора ТОВ БВП "Строитель Плюс" ОСОБА_5 Окрім посилання на порушення кримінальної справи відносно керівника контрагента - ТОВ БВП "Строитель Плюс" та акту зустрічної перевірки, акт перевірки не містить жодних фактів із посиланням на первинні документи, які свідчать про фіктивність "безтоварність" правочинів позивача із ТОВ "БВП Строитель плюс".

На підставі вказаного акту перевірки Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 15 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025382200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість загальною у сумі 26 013,75 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції складають 5 202,75грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025372200, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 32 517,50грн., з яких штрафні (фінансові) санкції складають 6 503,50 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вирішуючи питання про обґрунтованість позову виходив з наступного.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той час регулювалися Законом України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за №334/98-ВР (далі Закон №334).

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. При цьому, придбання товарів(робіт) послуг повинно відбуватися з метою їх подальшого використання у оподатковуванх операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо правових взаємовідносин позивача з його контрагентами суд зазначає наступне.

12.07.2010р. між ПП "Юг-Лідер" та СПК «ТОС Агро» було укладено договір поставки б/н, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар - пшеницю врожаю 2010 року (а.с. 51).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Юг-Лідер" з СПК «ТОС Агро» у липні 2010 року, зокрема: видаткові накладні № 2 від 10.07.2010р. на суму 8 728,05 грн., податкова накладна №1 від 13.07.2010 року на суму 52 368,30 грн. (а.с.52-53).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від СПК «ТОС Агро» товарів підтверджується документами у правовідносинах позивача з іншими контрагентами. Фактично товари (пшеницю, врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від СПК «ТОС Агро» реалізовані покупцю - підприємству з іноземними інвестиціями «Серна», що підтверджується договором від 12.07.2010 року CRP-094/10, видатковою накладною № РН-0000004, довіреностю № 09/07-08, податковою накладною №4 від 12.07.2010р. та товаро-транспортними накладними, відповідно до договору про надання транспортних послуг №676 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" (а.с.54-59). Оплата товару підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ПП "Юг-Лідер", що маються в матеріалах справи.

29.07.2010р. між ТОВ "Артекс Агро Крим" та ПП "Юг-Лідер" було укладено договір поставки б/н, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар- пшеницю (а.с. 60).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Юг-Лідер" з ТОВ "Артекс Агро Крим" у липні 2010 року, зокрема: видаткові накладні № Р-000000501 від 29.07.2010р. на загальну суму 240630,60 грн.,№ Р-000000502 від 29.07.2010р. на суму 158424,00грн., податкові накладні №510 від 29.07.2010 року на суму 240 630,60 грн., № 511 від 29.07.2010р. сумою 158 424,00 грн., № 14 від 31.07.2010р. на суму 405 655,20грн., № 15 від 31.07.2010р на суму 43 368,16 грн., накладною № 14 від 31.07.2010р. на суму 405 655,20 грн., № 15 від 31.07.2010р. сумою 43 368,16 грн. (а.с.61-67).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ "Артекс Агро Крим" товарів підтверджується документами у правовідносинах позивача з іншими контрагентами. Фактично товари (пшеницю, врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від ТОВ "Артекс Агро Крим" реалізовані покупцю - підприємству з іноземними інвестиціями «Серна», що підтверджується товаро-транспортними накладними, відповідно до договору про надання транспортних послуг №676 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" (а.с.68-77). Оплата товару підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ПП "Юг-Лідер", що маються у матеріалах справи.

25.07.2010р. між ФГ "Веста" та ПП "Юг-Лідер" було укладено договір № 4, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар- пшеницю (а.с. 78). 28.07.2010 року до вказаного договору була укладена додаткова угода (а.с.79).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Юг-Лідер" з ФГ "Веста" у липні 2010 року, зокрема: накладна № 21 від 26.07.2010 року на загальну суму 167 754,30 грн., податкова накладна № 21 від 26.07.2010р. на суму 167 754,30 грн. (а.с.80-81).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ФГ "Веста" товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами. Фактично товари (пшеницю, врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від ФГ "Веста" реалізовані покупцю - підприємству з іноземними інвестиціями «Серна», що підтверджується договором CRP-242/10 від 28.07.2010р., накладною № 12 від 28.07.2010 року, накдадною № 13 від 28.07.2010 року, податковою накладною № 12 від 28.07.2010 року на суму 42 915,10 грн., податковою накладною № 13 від 28.07.2010р. на суму 162 465,00 грн., податковою накладною № 17 від 31.07.2010Р. на суму 8358,88 грн., товаро-транспортними накладними, відповідно до договору про надання транспортних послуг №676 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" (а.с.80-93).

16.07.2010р. між ПП "Юг-Лідер" та ТОВ "ВИС Агро" та було укладено договір № 16/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар- пшеницю врожаю 2010 року (а.с. 94). 21.07.2010р. між ПП "Юг-Лідер" та ТОВ "ВИС Агро" та було укладено договір б/н, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар - пшеницю врожаю 2010 року (а.с. 95).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Юг-Лідер" з ТОВ "ВИС Агро" у липні 2010 року, зокрема: видаткова наклдана № АРН-0168 від 16.07.2010 року на загальну суму 60 018,40 грн., №АРН-0174 від 22.07.2010 року на суму 130 226,00 грн., податкова накладна № 0163 від 16.07.2010р. на суму 60 018,40 грн., №0166 від 22.07.2010р. на суму 130 226,00 грн. (а.с.96-99). Оплата товару підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ПП "Юг-Лідер", що маються в матеріалах справи.

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ "ВИС Агро" товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами. Фактично товари (пшеницю, врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від ТОВ "ВИС Агро" реалізовані покупцю - підприємству з іноземними інвестиціями «Серна», що підтверджується накладною № 06 від 19.07.2010 року на суму 71 560,16 грн., № 09 від 23.07.2010р. на суму 117 598,86 грн., № 10 від 23.07.2010р. на суму 36 407,09 грн., податковою накладною № 06 від 19.07.2010р. на суму 11 560,16 грн., № 9 від 23.07.2010р. на суму 117 598,86 грн., №10 від 23.07.2010р. на суму 36 407,09 грн., товаро-транспортними накладними, відповідно до договору про надання транспортних послуг №676 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" (а.с.100-111).

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ГП "ОХ "Джанкойський ІКП" НБС-ННЦ" у липні 2010 року, зокрема: видаткові накладні №РН-0000090 від 23.07.2010 року на суму 28 039,00 грн., податкова накладна № 92 від 23.07.2010р. на суму 28 039,99 грн.(а.с.112-113).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від з ГП "ОХ "Джанкойський ІКП" НБС-ННЦ" товарів підтверджується документами у правовідносинах позивача з іншим контрагентом. Фактично товари (пшеницю врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від з ГП "ОХ "Джанкойський ІКП" НБС-ННЦ" реалізовано покупцю - підприємству з іноземними інвестиціями «Серна», що підтверджується накладною №11 від 26.07.2010р. на суму 40 538,64 грн. (а.с.116). Оплата товару підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ПП "Юг-Лідер", що маються в матеріалах справи та досліджені судом.

21.08.2010р. між МП "Восторг" та ПП "Юг-Лідер" було укладено договір №21/08, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар- пшеницю (а.с. 117).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Юг-Лідер" з МП "Восторг" у липні 2010 року, зокрема: видаткова наклдана № 1144 від 25.08.2010 року на загальну суму 154 494,00 грн., податкова накладна № 1256 від 25.08.2010р. на суму 154 494,00 грн. (а.с.120-121).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від МП "Восторг" товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами. Фактично товари (пшеницю, врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від МП "Восторг" реалізовані покупцю - ПІІ "Виталмар Агро", що підтверджується договором №Р-0520/10 від 21.08.2010р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та сплатити товар- пшеницю фуражну, врожаю 2010 року (а.с. 121-122); накладною № 06 від 19.07.2010 року на суму 71 560,16 грн., № 09 від 23.07.2010р. на суму 117 598,86 грн., № 10 від 23.07.2010р. на суму 36 407,09 грн., податковою накладною № 06 від 19.07.2010р. на суму 11 560,16 грн., № 9 від 23.07.2010р. на суму 117 598,86 грн., №10 від 23.07.2010р. на суму 36 407,09 грн., товаро-транспортними накладними, відповідно до договору про надання транспортних послуг №676 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" (а.с.100-111).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП "Юг-Лідер" з ПІІ "Виталмар Агро" у серпні 2010 року, зокрема: наклданою № 19 від 23.08.2010 року на загальну суму 176 512,95 грн., податковою накладною № 20 від 23.08.2010р. на суму 176 312,95 грн., товаро-транспортними накладними, відповідно до договору про надання транспортних послуг №676 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" (а.с.125-128). Оплата товару підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ПП "Юг-Лідер", що маються в матеріалах справи.

До матеріалів справи залучені документи, що підтверджують виконання сторонами договору №676 про надання транспортніх послуг від 01.07.2010 року, укладеного між ПП "Юг-Лідер" та БВП "Строитель-Плюс", а саме: Акти прийому-здачі робіт № 3012 від 22.07.2010р., № 3102 ВІД 29.07.2010р., №3242 від 30.07.2010р., № 3071 від 28.07.2010р., № РН-00040075 від 31.08.2010р., податкові накладні №3012 від 22.07.2010 року на суму 17 118,40 грн., №4553 від 31.08.2010 року на суму 18 200,00 грн., № 3071 від 28.07.2010 року на суму 24 048,50 грн., №3102 від 29.07.2010 року на суму 21 907,20 грн., № 3242 від 30.07.2010 року на суму 43594,50 грн. (а.с.129-136).

Отримані послуги у повному обсязі сплачені позивачем, відповідно до рахунків-фактур № 3012 від 21.07.2012 року, №3102 від 28.07.2010 року, № 3242 від 30.07.2010 року, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ПП "Юг-Лідер" (а.с.137-138).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та БВП "Строитель плюс", оскільки не підтверджено зустрічною перевіркою фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ПП «Юг-Лідер» та ТОВ «БВП «Строитель плюс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено, що вони мають усі обов'язкові реквізити, які є обов'язковими згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином судом встановлено, що отримані позивачем від ТОВ БВП "Строитель плюс" транспортні послуги використовувались ним для перевезення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод податковий орган мотивує тим, що згідно акту перевірки встановлена нікчемність угод БВП "Строитель плюс" зі своїми контрагентами.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: "Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача само по собі не свідчить про вчинення такими посадовими особами інкримінуємих ним злочинів.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року № 0025382200 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 листопада 2012 року № 0025372200, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у 2009 р.,2010 р. та у 1-му кварталі 2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом №996 реквізити.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АРК ДПС від 15 листопада 2012 року № 0025372200, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише скасувати оскаржувані рішення.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 15.11.2012 року №0025382200, №0025372200.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 585,31 грн., які сплачені до бюджету згідно квитанції №162R1I0016 від 27.02.2013р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 09.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0025382200 від 15.11.2012 року, №0025372200 від 15.11.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 96100, м. Джанкой, вул. Дзержинського, б.30, ідентифікаційний код 23191959) на користь Приватного підприємства "Юг-Лідер" (ЄДРПОУ 36568114) витрати зі сплати судового збору у розмірі 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 31 копійка.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.