Постанова

від 23.04.2013 по справі 13/286-07-8346

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 13/286-07-8346

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2013

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013

зі справи № 13/286-07-8346

за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Одеса,

до Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Управління)

про стягнення 13 600 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Мазуркевича Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення з Управління на підставі рішення адміністративної колегії позивача від 24.04.2007 № 15-рш (далі - Рішення АМК) 6 800 грн. штрафу за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та 6 800 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2013 (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 (колегія суддів у складі: Балух В.С. - головуючий суддя, судді Бандура Л.І., Таран С.В.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статті 31 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (в редакції, що діяла на момент прийняття Рішення АМК; далі - Закон № 236/96) та статті 56 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано обов'язковістю виконання чинного Рішення АМК, яке у встановленому порядку не скасовано та недійсним не визнано, а також правомірністю нарахування позивачем зазначеної суми пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з приписами частини першої статті 31 Закону № 236/96 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У пункті 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону № 2210, має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів норм матеріального і процесуального права, встановивши, що: рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2012 зі справи № 15-6/343-07-8638, яке набрало законної сили, Управлінню відмовлено в позові про визнання недійсним Рішення АМК; Рішення АМК, яким на Управління накладено штраф у сумі 6 800 грн., одержано відповідачем 24.04.2007 та в добровільному порядку ним не виконано; перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), беручи до уваги обов'язковість виконання чинного Рішення АМК, дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог Відділення в повному обсязі та правомірно задовольнили позов.

Доводи скаржника щодо звільнення його від відповідальності внаслідок виключення законодавцем статті 12 (за якою Рішенням АМК дії відповідача кваліфіковано як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції) із Закону № 236/96 не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки: положення частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії закону в часі треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи; рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99); перевірка законності чинного та обов'язкового для виконання Рішення АМК перебуває поза межами даної справи; одночасно з виключенням статті 12 із Закону № 236/96 відбулося внесення відповідних змін до статті 10 цього ж Закону.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 зі справи № 13/286-07-8346 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов