Постанова

від 23.04.2013 по справі 812/1342/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року справа №812/1342/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ровеньках Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у справі № 812/1342/13-а за позовом Державної податкової інспекції у місті Ровеньках Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Каскад» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти платника податків у банках,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 161955,32 грн та накладення арешту на кошти відповідача у ЛФ АТ «Ощадбанк» та ПАТ «Укркомунбанк».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року позов задоволений частково, а саме, стягнуто з усіх рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в розмірі 161955,32 грн, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, підстави застосування якого передбачені п. 94.2 статті 94 Податкового Кодексу України і відсутні в даному випадку.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає безпідставними висновки суду про ототожнювання понять «арешт коштів на рахунку платника податків» та «адміністративний арешт», а також, що суд помилково не застосував положення пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

В частині задоволення позовних вимог постанова суду не оскаржувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі - задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині позовні вимоги задовольнити за наступними підставами.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ ВТФ «Каскад» подав до Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року від 20.04.2012 вх. № 9020881410, в якій самостійно визначив грошові зобов'язання з податку на додану вартість з граничним терміном сплати відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України 30.04.2012 року.

В порушення зазначених вимог законодавства відповідач суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11953,73 грн сплатив лише 20.06.2012 року.

Згідно із п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань протягом строків, визначених Податковим Кодексом податковим органом, на підставі акту перевірки від 31.08.2012 №334/1640/21796233 (а.с.39) було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0000451640, яким ТОВ ВТФ «Каскад» на підставі ст.126 Податкового кодексу України притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 2390,75 грн. (20% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою), яке було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся з позначкою «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с.37, 38).

У встановлені законом строки відповідач нараховані податковим органом зобов'язання в повному обсязі не сплатив, залишок заборгованості складає 2385,57 грн.

Крім того, позивачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВТФ «Каскад» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2010 по 28.02.2011 по взаємовідносинах з ПП «Іллекс-Луганськ», оформленої актом від 07.12.2012 № 577/22/21796233 (а.с. 24-35), прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0000312242, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем в сумі 133520 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 26049,75 грн. (а.с.23).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У встановлені законом строки відповідач нараховані податковим органом зобов'язання не сплатив.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Ровеньки Луганської області Державної податкової служби відповідачу була сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 29 жовтня 2012 року № 92 (а.с.43), яка була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся з позначкою «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с.43-зворотній бік).

Пунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Таким чином, податковий борг відповідача складає 161955,32 грн. Вказаний податковий борг стягнуто постановою суду в частині, яка сторонами не оскаржується.

Відповідно до пп. 20.1.17. п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно із п. 94. 4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підстави для застосування адміністративного арешту визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції зазначив, що останні є загальними як для керівника податкового органу так і для суду, але зазначені висновки суду не ґрунтуються на положеннях вказаного пункту ПК України, в якому таких положень не міститься. В жодному пункті статті 94 Податкового Кодексу України не зазначено, що застосування судом арешту рахунків платника податків у банках є різновидом адміністративного арешту.

Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків передбачені пп. 20.1.17 статті 20 ПК України, є виключними і не можуть підлягати розширеному тлумаченню. Вказаний пункт Податкового Кодексу України не є бланкетною нормою та не відсилає до будь-якої іншої статті цього Кодексу або іншого нормативного акту для встановлення підстав застосування такого арешту.

Положення пунктів 94.4 та 94.6 статті 94 ПК України лише підтверджують, що арешт коштів на рахунках платника податків не є різновидом адміністративного арешту і не застосовується за тими ж правилами. Навпаки, вказаними пунктами зазначений інший порядок застосування такого арешту, ніж передбачений у статті 94 ПК України.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись, що підстави для застосування арешту рахунків платника податків встановлені пунктом 94.2 статті 94 Податкового Кодексу України.

Як зазначив вище суд, такими підставами є лише ті, які містяться в пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 ПК України, а саме:

- наявність у платника податків податкового боргу;

- відсутність у платника податків майна та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу;

- та/або майно такого платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наявність у платника податків податкового боргу в розмірі 161955,32 грн встановлена судом першої інстанції і ця обставина не є спірною.

Відсутність у відповідача майна, що може бути описано в податкову заставу, підтверджується актом опису від 29.12.2012 року № 23, який судом першої інстанції безпідставно не був взятий до уваги.

Крім того, відповідач за адресою своєї реєстрації не знаходиться, що підтверджується як повідомленням про відсутність особи за місцезнаходженням (а.с.22), так і повернутими поштовими повідомленнями, з яких також вбачається, що відповідач не знаходиться за місцем своєї реєстрації. ( а.с. 53, 69, 76в). Його фактичне місцезнаходження не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає наявними підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, які передбачені пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України. Будь-яких перешкод для застосування такого арешту суд апеляційної інстанції не вбачає і вважає, що останній в теперішній час є єдиною можливістю погашення податкового боргу.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з прийняття нової постанови про задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ровеньках Луганської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у справі № 812/1342/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позову і в цій частині позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Каскад» (код ЄДРПОУ 21796233), що знаходяться у банках, а саме, на п\р № 2600300436931 в Луганській філії АТ «Ощадбанк» МФО 304665 та п/р 2600812540216 в ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, в межах суми боргу 161955 (сто шістдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 32 копійки.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у справі № 812/1342/13-а залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова