Постанова

від 11.03.2013 по справі 1570/4903/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4903/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1(за довіреністю),

представника відповідача - Попова Д.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012241701 від 11.07.2012 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби проведено планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №228/17-НОМЕР_2 від 27.04.2012 року, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково донараховано податок на додану вартість в сумі 21711,60 грн., оскільки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.02.2010 року по 31.07.2010 року включила до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 21711,60 грн., які не підтверджуються контрагентами. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002851701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27139,50 грн. - за основним платежем та на 5427,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в досудовому порядку, та за результатами розгляду його скарги, податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року №0002851701 частково скасовано, у зв'язку з чим, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 року №0012241701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17648,20 грн. - за основним платежем та на 4412,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, посилаючись на те, що нею правомірно сформовано податковий кредит на підставі належним чином виписаних її контрагентами податкових накладних, по яким відповідачем в акті перевірки не наведено будь яких зауважень щодо їх оформлення та змісту. Також, позивач зазначає, що відповідач, посилаючись на виявлені під час перевірки порушення, в акті перевірки взагалі не наводить обґрунтування того, у яких саме діях або бездіяльності позивача полягає порушення цих норм. Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача як на підставу завищення позивачем податкового кредиту на те, що контрагентами позивача не підтверджено податковий кредит ФОП ОСОБА_3 є безпідставним, оскільки жодним законодавчим актом не встановлено обов'язок платника податків контролювати сплату ПДВ до бюджету його контрагентами і нести будь-яку відповідальність за таку несплату. Враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС №0012241701 від 11.07.2012 року прийнято на підставі цього акту перевірки та за результатами розгляду первинної скарги, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.82-85), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 правомірно зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 17648,20 грн., оскільки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.02.2010 року по 31.07.2010 року включила до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 21711,60 грн., які не підтверджуються контрагентами. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0012241701 від 11.07.2012 року прийняте з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірним, а отже скасуванню не підлягає.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.03.2013 року заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3, позивач) зареєстрована Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 03.02.2005 року за №25380000000000332, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.66,169-171,238). Судом встановлено, що на момент перевірки позивач знаходилась на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ФОП ОСОБА_3 була зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 11.04.2005 року НОМЕР_3 (т.1,а.с.239), що також підтверджується п.п.1.4 акту перевірки (т.1,а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на перевірку ФОП ОСОБА_3 №67/17 від 30.03.2012 року (т.1, а.с.191), згідно наказу №48 від 20.03.2012 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3.» та наказу №92 від 12.04.2012 року «На продовження терміну виїзної планової документальної перевірки», виданих ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС (т.1,а.с.192-193), в період з 30.03.2012 року по 20.04.2012 року головним державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС Лубчук І.А. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС складено акт №228/17-НОМЕР_2 від 27.04.2012 року, яким встановлено порушення позивачем: вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково донараховано податку на додану вартість в сумі 21711,60 грн., оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за період з 01.02.2010 року по 31.07.2010 року включила до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 21711,60 грн., які не підтверджуються контрагентами, та вимог ст.ст.13, 14 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із врахуванням положень п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не в повному обсязі відображено суми валових доходів та валових витрат за перевіряємий період, у зв'язку з чим встановлено заниження чистого доходу за 2010 рік в сумі 16283,34 грн. (т.1, а.с.9-25).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002851701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27139,50 грн. - за основним платежем та на 5427,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002841701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 16283,34 грн. (т.1,а.с.250, т.2, а.с.1).

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб і винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористалася досудовим порядком оскарження та 24.05.2012 року звернулась із відповідною скаргою до Державної податкової служби в Одеській області (т.1, а.с.91). Рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 07.07.2012 року за №17705/Р/10-2008 про результати розгляду первинної скарги частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 15.05.2012 року №0002851701 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4063,40 грн. та застосованих штрафних фінансових санкцій у розмірі 1015,85 грн., а первинну скаргу представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в цій частині задоволено, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення, та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 15.05.2012 року №0002841701, а первинну скаргу ОСОБА_5 - представника по довіреності ФОП ОСОБА_3 у цій частині задоволено (т.1,а.с.93-94).

Вказане рішення ДПС в Одеській області в частині зменшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій обґрунтовано тим, що в акті перевірки ФОП ОСОБА_3, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС в порушення п.п.4-7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не вказано всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень, необґрунтовано факт завищення податкового кредиту на 4063,40 грн., без посилання на первинні документи, або інші документи, які зафіксовані за обліком. Таким чином, під час розгляду скарги встановлено завищення ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту податку на додану вартість на суму 17648,20 грн., у т.ч. в травні 2010 року - 2039,20 грн., в червні 2010 року - 7336 грн., в липні 2010 року - 8273 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті платником до бюджету на загальну суму 17648,20 грн.

На підставі акту перевірки від 15.05.2012 року №0002851701, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 07.07.2012 року за №17705/Р/10-2008, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 року №0012241701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17648,20 грн. - за основним платежем та на 4412,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с.8).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача (з урахуванням рішення ДПС в Одеській області про розгляд скарги) щодо порушення позивачем вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 17648,20 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що при перевірці використано: облікові картки; особову справу; книгу обліку доходів та витрат по формі №10; банківські документи (виписки банків, квитанції); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; угоди, пов'язані с фінансово-господарською діяльністю; податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти виконаних робіт, чеки касових апаратів, квитанції до прибуткових касових ордерів; а також бази даних: «АІС Облік податків та платежів», ТАХ 2009-2011, АРМ «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів», ЦБД ДРФО.

При цьому, доходячи висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в п.2.5.2 «Податковий кредит» акту перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2009 року по 31.12.2011 року встановлено його завищення, всього у сумі 21711,60 грн. за рахунок завищення за лютий 2010 року на суму 4063,40 грн., за травень 2010 року на суму 2039,20 грн., за червень 2010 року на суму 7336 грн., за липень 2010 року на суму 8273 грн.

Перевіркою відображених у рядку (10.1 - 16.3) Декларацій показників за період з 01.10.2009 по 31.12.2011 у загальній сумі 1578774,00 грн. встановлено, що суб'єкт підприємництва здійснював операції з придбання текстилю для здійснення своєї господарської діяльності.

На порушення п.1.6 ст.1, п.4.1. ст.4, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_3 згідно системами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжності по контрагентам, по яким - стан відмінний від «о», а саме зазначено, що ФОП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту суми ПДВ, які нараховані на обсяг поставки з урахуванням сум по слідуючим підприємствам:

- ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» (код за ЄДРПОУ 35180170, стан « 16») в травні місяці 2010 року у сумі 2039,20 грн. та в червні місяці 2010 року в сумі 7336,00 грн.;

- ПП «Одестехсервіс» (код за ЄДРПОУ 32696779), в червні місяці 2010 року у сумі 1587,00 грн. ПДВ (стан « 7», направлено запит № 2271 від 24.04.2012 року до ДПІ у Приморському районі м.Одеси;

- ТОВ «Грунтекс» (код за ЄДРПОУ 24363523) в липні 2010 року у сумі 3440,18 грн. ПДВ (стан « 9», направлено запит № 2272 від 24.04.2012 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва);

- ПП «Расинг Груп» (код за ЄДРПОУ 37060746) в липні 2010 року у сумі 8273,0 грн. ПДВ (стан «16»).

Таким чином, в акті зазначено, що дані підприємства не підтвердили податковий кредит ФОП ОСОБА_3 на загальну суму ПДВ - 21711,60 грн., а отже перевіркою встановлено заниження ПДВ всього у сумі 21711,60 грн. за рахунок заниження за лютий 2010 року на суму 4063,40 грн., за травень 2010 року на суму 2039,20 грн., за червень 2010 року на суму 7336 грн., за липень 2010 року на суму 8273 грн.

Разом з цим, як вже зазначалось судом, за наслідками адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002851701, рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 07.07.2012 року за №17705/Р/10-2008 про результати розгляду первинної скарги, зокрема, частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 15.05.2012 року №0002851701 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4063,40 грн. та застосованих штрафних фінансових санкцій у розмірі 1015,85 грн., а первинну скаргу ФОП ОСОБА_3 в цій частині задоволено, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

Вказане рішення ДПС в Одеській області в частині зменшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій обґрунтовано тим, що в акті перевірки ФОП ОСОБА_3, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС в порушення п.п.4-7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не вказано всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень, необґрунтовано факт завищення податкового кредиту на 4063,40 грн., без посилання на первинні документи, або інші документи, які зафіксовані за обліком. Таким чином, під час розгляду скарги встановлено завищення ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту податку на додану вартість на суму 17648,20 грн., у т.ч. в травні 2010 року - 2039,20 грн., в червні 2010 року - 7336 грн., в липні 2010 року - 8273 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті платником до бюджету на загальну суму 17648,20 грн.

При цьому, згідно даних службової записки №163 від 02.11.2012 року, наданої до суду відповідачем вбачається, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 15.05.2012 року №0002851701 не було скасовано по ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» (код за ЄДРПОУ 35180170) у сумі ПДВ - 2039,20 грн. та за штрафними санкціями - 509,80 грн. за травень 2010 року та за червень 2010 року в сумі 7336,00 грн. - ПДВ та за штрафними фінансовими санкціями - 1834 грн., а також по ПП «Расинг Груп» (код за ЄДРПОУ 37060746) в липні 2010 року у сумі 8273,0 грн. ПДВ та за штрафними санкціями - 2068,25 грн. (т.2, а.с.31).

Таким чином, як вбачається з викладеного, за наслідками розгляду скарги позивача, ДПС в Одеській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 15.05.2012 року №0002851701 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ по контрагентам позивача - ПП «Одестехсервіс» та ТОВ «Грунтекс», що в свою чергу не заперечувалось у судовому засіданні представниками відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу вимог ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002851701 вважається відкликаним у зв'язку із зменшенням нарахованої суми грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи викладене, оскільки за наслідками розгляду скарги позивача, податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року №0002851701 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача із ПП «Одестехсервіс» та ТОВ «Грунтекс», суд не надає правової оцінки наданим позивачем доказам щодо його взаємовідносин із цими контрагентами та, відповідно, не досліджує фактичність проведених господарських операцій із вказаними контрагентами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, та правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.07.2012 року №0012241701, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача із його контрагентами ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» та ПП «Расинг Груп», їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, та правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, суд не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» (Продавець) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів за № 14/01/10 від 14.01.2010 року (т.1, а.с.95), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставляти продукцію Покупцеві відповідно до заявки на товар, виписаної Покупцем. Продавець виписує рахунки-фактури. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (п.1.1 Договору). Вартість товару визначається відповідно до виставлених рахунків-фактур (п.1.2 Договору). Розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі 1 року.

На виконання вимог цього договору ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» поставлено на адресу позивача товар (тканини, нитки, та інше швейне приладдя), що підтверджується рахунками ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07», виставленими позивачу (т.1,а.с.234,237), накладними, виданими ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» (т.1, а.с.233,236); передача товару від продавця до покупця здійснювалась на підставі довіреності, яка відображена в реєстрі довіреностей, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (т.2, а.с.17-19).

На підтвердження здійснення оприбуткування товару, отриманого за договором купівлі-продажу за № 14/01/10 від 14.01.2010 року, позивачем надано копію витягу з книги складського обліку товару за 2009-2010 роки (т.1,а.с.224-228).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних за травень 2010 року, червень 2010 року, отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (т.1, а.с.232, 235).

Судом встановлено, що у травні 2010 року та у червні 2010 року позивачем було отримано від його контрагента ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» вказані податкові накладні, належним чином оформлені, відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за травень, червень 2010 року (т.2, а.с.6-13).

Крім того, судом встановлено, що між ПП «Расинг Груп» (Продавець) з однієї сторони та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу товарів за № 30/07/10 від 30.07.2010 року (т.1, а.с.99), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставляти продукцію Покупцеві відповідно до заявки на товар, виписаної Покупцем. Продавець виписує рахунки-фактури. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (п.1.1 Договору). Вартість товару визначається відповідно до виставлених рахунків-фактур (п.1.2 Договору). Розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі 1 року. Вивіз товару здійснюється за домовленістю (п.6.1 Договору).

На виконання вимог цього договору ПП «Расинг Груп» поставлено на адресу позивача товар (тканини, пральний порошок, нитки, інше швейне приладдя), що підтверджується рахунком ПП «Расинг Груп», виставленим позивачу (т.1,а.с.230), накладною, виданою ПП «Расинг Груп» (т.1, а.с.231); передача товару від продавця до покупця здійснювалась на підставі довіреності, яка відображена в реєстрі довіреностей, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (т.2,а.с.17-19).

На підтвердження здійснення оприбуткування товару, отриманого за договором купівлі-продажу за № 14/01/10 від 14.01.2010 року, позивачем надано копію витягу з книги складського обліку товару за 2009-2010 роки (т.1,а.с.224-228).

Разом з цим, матеріали справи містять копію належним чином завіреної податкової накладної за липень 2010 року, отриманої від постачальника товарів, яка підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (т.1 а.с.229).

Судом встановлено, що у липні 2010 року позивачем було отримано від його контрагента ПП «Расинг Груп» вказану податкову накладну, належним чином оформлену, відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року (т.2, а.с.2-5).

На підтвердження здійснення оплати за вищезазначеними договорами позивачем надано суду платіжні доручення, виписку за особовим рахункам за травень, червень, липень 2010 року (т.1, а.с.214-223, т.2, а.с.20-30).

Суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатками до неї за травень 2010 року, за червень 2010 року, за липень 2010 року (т.1, а.с.145-168).

Позивачем в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентами ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» та ПП «Расинг Груп» операцій з поставки товару позивачу (прального порошку, тканин, ниток, іншого швейного приладдя), за якими вона віднесла спірні суми до складу податкового кредиту, було надано до суду копії: довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №4647, згідно якої одним із видів діяльності ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» за КВЕД є інші види оптової торгівлі (т.1,а.с.97); свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» (т.1,а.с.98); свідоцтв про реєстрацію ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» та ПП «Расинг Груп» платниками ПДВ, на підтвердження можливості виписувати податкові накладні (т.1, а.с.96,101).

Також, на підтвердження наявності складських приміщень у позивача, останнім надано суду копію договору оренди нежитлового приміщення №03/А-09 від 05.01.2009 року разом із актом прийому-передачі майна (т.1,а.с.173-179,181), укладеного між Житлово-комунальним господарством Чорноморської селищної ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар), згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (без надання права орендареві розпоряджатися орендованим майном та без права викупу частини нежитлового (підвальне) приміщення, розміщене за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, АДРЕСА_1, загальною площею 108,46 кв.м. (п.1.1 Договору). Майно передається в оренду з метою розміщення підприємства з виробництва одягу (п.1.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво одягу з текстилю, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі (т.1, а.с.170-171).

Посилаючись на те, що одними із видів діяльності позивача за КВЕД є саме виробництво одягу з текстилю та оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, позивач зазначив, що придбані у його контрагентів товари були використані ФОП ОСОБА_3 в межах господарської діяльності, а саме для виготовлення з придбаних тканин, ниток, іншого швейного приладдя швейних виробів та для подальшої реалізації придбаного товару, в підтвердження чого представником позивача до суду надані видаткові накладні, виписані ФОП ОСОБА_3 у травні, червні, липні 2010 року на адресу Одеської залізниці, МПП «Спецторг» щодо поставки товару (порошку прального, костюмів охоронників, полукомбінезонів, костюмів робочих, халатів робочих з логотипом, рукавичок спеціальних, жилетів сигнальних, курток, тканин та інше).

На підтвердження наявності у позивача відповідного обладнання та трудового ресурсу, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності позивачем надано до суду: копії трудових договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на виконання швейних робіт (т.2, а.с.14-16); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.2, а.с.19); копію видаткової накладної, виданої 22.11.2005 року ФОП ОСОБА_9 на поставку позивачу швейних машин, оверлогів, машин ґудзикової та петельної (т.1, а.с.213).

Суд зазнає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011 року визначений ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону про ПДВ (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону про ПДВ (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, зазначені в пп.а) - пп. и).

Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість спірних сум за перевіряємий період були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Водночас, суд зазначає, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07», ПП «Расинг Груп» належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договорів на всю кількість придбаного товару, що, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт оприбуткування, отриманого від контрагентів-постачальників товару, подальшого використання його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори купівлі-продажу товару укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Згідно відомостей, наданих ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС (т.1,а.с.184,190), 30.11.2010 здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» у зв'язку з визнанням її банкрутом та 29.09.2011 здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи ПП «Расинг Груп» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Отже, як вбачається з викладеного, на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у п.1.15 акту перевірки зазначив, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності), тощо.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» та ПП «Расинг Груп», за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Відповідно до п.п. 4,5,6 розд. 1 цього Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

Проте, як вже встановлено судом, та не спростовувалось представниками відповідача в судовому засіданні, в порушення вищезазначених вимог Порядку, в акті перевірки відсутнє посилання на вид господарської діяльності та господарської операції, на підставі якої встановлено завищення позивачем податкового кредиту, не вказано всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень, відсутні посилання на первинні документи, або інші документи щодо здійсненої господарської операції, за наслідком якої встановлені порушення.

При цьому, як вже встановлено судом, відповідач визначив позивачу порушення вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з посиланням на те, що контрагенти позивача не підтвердили податковий кредит ФОП ОСОБА_3, з посиланням на те, що згідно системами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжності по контрагентам позивача.

Суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд не приймає твердження перевіряючої в акті перевірки щодо підстав для висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагентів, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Таким чином, виходячи з норм законодавства, чинного на час формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» та ПП «Расинг Груп», суд зазначає, що законодавство не зобов'язує позивача перевіряти сплату контрагентами податків; несплата податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування спірного податкового кредиту) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до Державного бюджету.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Прогрес-Миколаїв-07» та ПП «Расинг Груп» .

Враховуючи вищевикладене , суд вважає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , є безпідставними і зробленими при довільному тлумаченні положень наведених норм, без дослідження фактичних обставин, пов'язаних з реальним постачанням товару, та приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вищевказаних вимог законодавства віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаних товарів за вищевказаними договорами до складу податкового кредиту та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення № 0012241701 від 11.07.2012 року .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

На переконання суду, своїми рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про скасування або визнання не чинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0012241701 від 11.07.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що винесено протиправно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14,71, 72, 79, 86, 94, 158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 11.07.2012 року № 0012241701.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11 березня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

.