Рішення

від 28.03.2013 по справі 7/5007/1352/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" березня 2013 р. Справа № 7/5007/1352/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вернидуб Д.В. - довіреність від 01.03.12р.;

від відповідача: Венгерук С.Ю. - довіреність від 23.01.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Солар" (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (м. Житомир)

про стягнення 239781,92 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Солар" (м. Житомир)

про визнання правочинів від 29.11.11р. та від 04.05.12р. згідно договору поставки №04 від 01.03.11р. недійсними.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 239781,92 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких: 228085,00 грн. - основний борг, 11696,92грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 28.01.13р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ПАТ "Житомирське ШБУ №19" про визнання правочинів від 29.11.11р. та від 04.05.12р. згідно договору поставки №04 від 01.03.11р. недійсними.

Вимоги відповідача (ПАТ «Житомирське ШБУ №19») обґрунтовані тим, що факт отримання товару згідно видаткової накладної №43 від 29.11.11р. на суму 59520,00 грн. та видаткової накладної №3 від 04 05.12р. на суму 61600,00 грн. не є підтвердженим.

Згідно ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1У, п.п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні)мають містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки видаткові накладні №43 від 29.11.11р. на суму 59520,00 грн. та №3 від04 05.12р. на суму 61600,00 грн. та товарно-транспортні накладні від 29.11.11р. на суму 59520,00 грн. та від 04.05.12р. на суму 61600,00 грн. не підписані уповноваженими особами, тобто є неналежним чином оформлені, відповідач вважає, що дані первинні документи не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також ухвалою від 18.02.13р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Солар" про збільшення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з первісного відповідача 283581,92грн., з яких: 271885,00грн. основного боргу та 11696,92грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав, просив задовольнити вимоги зустрічного позову.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.11р. між ТОВ "Торгово-Енергетична компанія "Солар" (продавець/позивач за первісним позовом) та ПАТ "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (відповідач за первісним позовом/покупець) було укладено договір поставки №04, відповідно до якого продавець зобов'язується систематично постачати з послідуючою передачею у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливо пічне, паливо котельне, бітум (надалі товар), відповідно до умов даного договору та видаткових накладних рахунків, що надаються окремо з кожною партією товару (п.п. 1.1. договору).

Сто відсотків вартості товару сплачується покупцем протягом З-х банківських днів з моменту поставки (п.п. 6.1. договору).

Згідно п.п. 6.2. договору оплата вартості товару, що поставляється відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 979785,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 13-52, 91-104).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково в сумі 707900,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 271885,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 90).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вимоги зустрічного позову суд вважає необгрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ж ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому в первинних документах фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

В судовому засіданні було досліджено витяги з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПАТ «Житомирське ШБУ №19» за листопад 2011 року та травень 2012 року, податкову декларацію з ПДВ за листопад 2011 року та податкову декларацію на прибуток підприємства за 2012 рік, згідно яких вбачається, що згідно подадкової звітності відповідачем (за первісним позовом) зафіксовано видакові накладні №43 від 29.11.11р. на суму 59520,00 грн. та №3 від04 05.12р. на суму 61600,00 грн., як фактично здійснені господарські операції.

За таких обставин доводи позивача за первісним позовом в частині стягнення суми основного боргу підтверджуються викладеними вище обставинами справи, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 53), судом встановлено, що розмір інфляційних складає 13444,03 грн., що первищує заявлені позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в сумі 11696,92грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 283581,92 грн. заборгованості, з яких: 271885,00 грн. - основного боргу та 11696,92 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, 21-б, ід. код 03449947)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Солар" (10004, м. Житомир, вул. Дачна, 50-а, ід. код 33686714) 283581,92 грн. заборгованості, з яких: 271885,00 грн. основного боргу та 11696,92 грн. - 3% річних, а також 5683,00 грн. сплаченого судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.04.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.