Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-14104/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. (12 год. 59 хв.) Справа №2а-14104/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані»

до Джанкойської об'єднанної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

за участю представників сторін:

від позивача: Османов Ескендер Рустемович, довіреність № 645 від 06.12.12, посвідчення адвоката №2220;

від відповідача: Серпутіна Тетяна Віталіївна, довіреність № 26/9/3/10 від 01.03.12, службове посвідчення серія УКР № 065371;

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовчані» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Джанкойської об'єднанної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №1249 від 13.11.12 року «Про ухвалення рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Азовчане» код за ЄДРПОУ 32608017»; визнати протиправними дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Азовчані», що оформлено Актом від 20.11.2012 року № 3493/22-00/32608017; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0027062200 від 03.12.2012 року про збільшення сум грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» за платежем ПДВ (код платежу 3014010100) на суму 75260,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача усі судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки № 3493/22-00/32608017 від 20.11.12 р. висновки відповідача носять суб'єктивний характер, що є неприпустимим відповідно до Податкового кодексу України та інших норм законодавства.

Позивач зазначає, що перевіряючі в ході перевірки зробили висновки про відсутність в межах господарських відносин між ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро - Крим» та позивачем реальності операцій поставки товару, робіт (послуг) та як наслідок про наявність нікчемних угод.

Позивач також вважає, що у ході перевірки перевіряючими не взято до уваги первинні документи, які були їм надані, не вказано на невідповідність встановленим нормам законодавства договорів, податкових накладних, видаткових накладних, а навпаки вказано про їх відповідність встановленому порядку видання та ведення.

Висновки перевіряючих в акті перевірки про наявність нікчемних угод призвели до донарахування податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що такі посилання перевіряючих не засновані на нормах діючого законодавства тому, що висновки про наявність нікчемних угод, які зроблені на підставі того факту, що контрагент вказаний у акті перевірки №3493/22-00/32608017 від 20.11.12 р. - ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро - Крим» не мав наміру на реальне здійснення господарських операцій носять суб'єктивний характер, що є неприпустимим відповідно до ПК України та інших норм законодавства. При цьому наявність первинних документів у тому числі з постачання товару на адресу позивача перевіряючі не ставлять під сумнів.

Позивач вважає свої дії законними, тому що на момент вчинення відповідних господарських відносин, контрагент був зареєстрований у встановленому законодавством порядку та мав усі необхідні дозвільні документи, а також необхідні технічні можливості (потужності) по наданню відповідних послуг (робіт).

Позивачем вказано, що на підтвердження своїх висновків перевіряючі не наводять жодного факту, посилання на норми чинного законодавства, а лише констатують норми законодавства про необхідність первинних документів, при відповідних операціях і реальності цих операцій. Але, не дивлячись на те, що була проведена документальна перевірка і відповідно у перевіряючих була можливість перевірити фактично реальність відповідних господарських угод, вони не зробили ніяких дій для встановлення реальності угод.

На думку позивача, відповідно до описової частини акту перевірки, відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача, а лише робить некомпетентні висновки про недійсність господарської діяльності на підставі того що, є акт перевірки ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро - Крим» і зв'язує їх з реальним невиконанням господарських операцій, що суперечить самому акту перевірки взагалі.

Таким чином, якщо немає претензій в частині перерахування податкових зобов'язань до бюджету, які у свою чергу складалися з тих же господарських операцій, то логічне що не може бути претензій відносно формування податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи фактичні обставини, позивач наполягає на передчасності, необ'єктивності і неповноті проведення перевірки, які привели до неправомірних висновків, викладених в акті перевірки, і як результат призвели до прийняття податкового повідомлення-рішення №0027062200 від 03.12.12 року.

Позивач вважає, що перевіряючі, приходячи до висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ, не прийшли до висновку про завищення валових витрат, та не донарахували податок на прибуток, що в свою чергу підтверджує правомірність формування кредиту з ПДВ.

Також, позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ № 1249 від 13.11.2012 року та повідомлення № 47/22-00 від 13.11.2012 року про проведення перевірки отримані позивачем після проведення перевірки, тому що направлені відповідачем на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією 15.11.2012 року, а перевірку розпочато відповідно до п. 2 Наказу № 1249 - 14листопада 2012 року терміном у 1 робочий день.

Таким чином, позивач вважає дії щодо проведення перевірки відповідно до наказу №1249 від 15.11.2012 року протиправними та не законними.

На думку ТОВ «Азовчані» оскільки підставою для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Азовчані», був протиправний наказ, то й дії посадових осіб відповідача по проведенню такої перевірки, за результатами якої складено акт № 3493, та як наслідок прийнято податкове - повідомлення рішення № 0027062200 від 03.12.2012 року на суму 75 260,00 грн. про донарахування податку на додану вартість здійснені протиправно.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14104/12/0170/8, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 16.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про залучення додаткових документів по справі.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 144-148).

Зокрема, у запереченнях вказано, що на адресу відповідача від ДПІ у м. Сімферополі 13.11.12 року надійшов акт перевірки № 8908/22-3/34836359 від 12.11.12 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД Статус Агоро-Крим» (ЄДРПОУ 34836359) з питань взаємовідносин з ТОВ «Азовчані» (ЄДРПОУ 32608017) за серпень 2012 року, згідно якого правочин, укладений між ТОВ «ТД Статус Агоро-Крим» та ТОВ «Азовчані» не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача», кредитом якого скористалось для мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «Азовчані», тобто така угода носить нікчемний характер і порушує п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.14, 201.15 ст. 201 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 60 208,00 грн.

Відповідачем у запереченнях зазначено, що операції ТОВ «ТД Статус Агоро-Крим» з ймовірним «вигодонабувачем» є безтоварними, у зв'язку із відсутністю на підприємстві основних фондів, трудових ресурсів, а також відсутністю підприємства за місцем реєстрації. Відсутність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутність за місцезнаходженням вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності по ланцюгу постачання. ТОВ «ТД Статус Агоро-Крим» є посередником по операціям з продажу товарів для інших суб'єктів господарювання, а ТОВ «Азовчані» є кінцевим споживачем товарів, отриманих від ТОВ «ТД Статус Агоро-Крим»у серпні 2012 року, а значить «вигодонабувачем».

На думку відповідача, ТОВ «Азовчані» були порушені ч. 1, ч. 5 ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочину, зміст якого суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такого, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Виходячи з цього, відповідач робить висновок, що операції з придбання м'ясопродуктів із птиці бройлера у ТОВ «ТД Статус Агоро-Крим» не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 04.02.13 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та заявив клопотання про залучення додаткових документів по справі.

Представник відповідача також залучив додаткові документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.02.13 року представники сторін судом долучені витребувані докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.02.13 року представник позивача подав заяву про відкликання позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 1249 від 13.11.2012р. Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС «Про Ухвалення рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» код за ЄДРПОУ 32608017» та визнання протиправними дій Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Азовчані», що оформлено Актом від 20.11.2012 року № 3493/22-00/32608017.

Ухвалою суду від 07.02.2013р. залишено без розгляду вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу № 1249 від 13.11.2012р. Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС «Про Ухвалення рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» код за ЄДРПОУ 32608017» та визнання протиправними дій Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Азовчані», що оформлено Актом від 20.11.2012 року №3493/22-00/32608017.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовчані» має статус юридичної особи з 24.11.2003 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 148126, видане державним реєстратором Джанкойської районної державної адміністрації АР Крим (а.с. 26) та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані», державну реєстрацію якого проведено 09.02.2012р., номер запису 11251050019000017 (а.с. 12-25).

Суд зазначає, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100068314 від 02.10.2007 р., зареєстроване як платник податку на додану вартість у Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції Автономної Республіки Крим (а.с. 61).

Таким чином, судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на виконання Наказу ДПА України від 23.04.12 року №329/ДСК «Про Систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки» направлено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №8908/22-3/34836359 від 12.11.12 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» з питань взаємовідносин з ТОВ «Азовчані» у серпні 2012 року для відпрацювання по ланцюгу постачання.

Після отримання вказаного акту перевірки Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відповідно до наказу «Про ухвалення рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Азовчані» від 13.11.2012 року № 1249 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро-Крим» за серпень 2012 року» (а.с. 29), яка оформлена актом перевірки від 20.11.2012 року № 3493/22-00/32608017 (а.с. 34-38).

Факт повідомлення позивача про проведення перевірки підтверджено повідомленням №4287/10/22-00 від 13.11.12 року, яке отримане ТОВ «Азовчані», відповідно до поштового повідомлення, копія якого міститься у матеріалах справи, 16.11.12 року (а.с. 31).

Згідно вказаного акту, перевірка проводилася 14.11.2012 року, тобто раніше ніж позивач був сповіщений про проведення перевірки.

В п.2 акту перевірки зазначено, що за повноту та достовірність наданих до перевірки документів відповідальність несуть генеральний директора ТОВ «Азовчані» Ємлютін А.В., головний бухгалтер - Котова Н.М.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем: АРМ "Бест Звіт"; АРМ "Аудит"; АІС "Облік податків та платежів"; пошуково-довідкова система ДПА України «Картка платника», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та акт ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.11.12р. № 8908/22-3/34836359 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Статус Агро-Крим» з питань взаємовідносин з ТОВ «Азовчані» за серпень 2012 року.

Відповідно до висновків акту перевірки позивача від 20.11.2012 року № 3493/22-00/32608017, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними: угода між ТОВ «ТД «Статус Агро-Крим» та ТОВ «Азовчані», загальна сума угоди 361251,00 грн., в т.ч. ПДВ - 60208,00 грн., договір № б/н від 03.01.12 року;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року всього у сумі 60 208,00 грн.

Висновки вищевказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекцієї Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0027062200 від 03.12.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовчані» була збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 75 260,00 грн. (в т.ч. 60208,00 грн. - за основним платежем, 15052,00 грн. - за штрафними санкціями) (а.с. 39).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Джанкойської об'єднанної Державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача №0027062200 від 03.12.2012 р., суд встановив наступне.

Відповідачем в п. 3 акту перевірки № 3493/22-00/32608017 від 20.11.2012 року зазначається, що правочин, укладений між ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» та ТОВ «Азовчані» не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача», кредитом якого скористалось для мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «Азовчані», тобто така угода, на думку відповідача, носить нікчемний характер і порушує п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 60208,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для такого висновку став акт перевірки ДПІ у м.Сімферополі №8908/22-3/34836359 від 12.11.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» (ЄДРПОУ 34836359) з питань взаємовідносин з ТОВ «Азовчані» за серпень 2012 року. Відповідно до цього акту ДПІ у м. Сімферополі ДПС встановлено, що у ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» згідно декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2012 року відсутні амортизаційні відрахування, що свідчіть про відсутність власних основних фондів; згідно звіту 1ДФ за 2 кв. 2012 року загальна кількість працівників складає - 3 особи; за підприємством нерухомість не зареєстрована; відсутні власні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, а також підприємство відсутне за місцезнаходженням і все це на думку ДПІ у м. Сімферополі вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності по ланцюгу постачання.

У п. 3 акту перевірки вказано, що перевіркою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим»на адресу ТОВ «Азовчані», що свідчить про те, що правочин між ними здійснено без мети настання реальних наслідків, отже зазначений правочин відповідно до п.п 1, 2 ст. 215, п.п 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відсутність у ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» необхідніх економічних умов, на думку ДПІ, свідчать про відсутність доказів щодо фактичного продажу товарів, тобто про безтоварність операцій. Внаслідок чого, відповідач приходить до висновку, що виписані ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» на адресу ТОВ «Азовчані» первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

На думку ДПІ ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» є посередником (транзитером) по операціям з продажу товарів для інших суб'єктів господарювання, а ТОВ «Азовчані» є кінцевим споживачем товарів, отриманих від ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» у серпні 2012 року, а значить вигодонабувачем, тому операції з придбання м'ясопродуктів із птиці бройлера у ТОВ «ТБ Статус Агоро-Крим» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Азовчані» завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» за серпень 2012 року у сумі 60208,00 грн.

Суд вказані висновки ДПІ вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України 22.12.2010 N 984, зареєстрований у Мінюсті України 12.01.2011р. за № 34/18772. Відповідно до пунктів 3-6 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Пункт 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначає обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких в силу п.п. «ґ» має бути зазначено місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Під час перевірки позивачем були надані, як зазначено у п. 3 акту перевірки, необхідні документи: копію договіра куплі-продажу б/н від 03.01.2012 року, копії товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень, копії податкових накладних, копії видаткових накладнх.

Дослідивши надані платником податків документи відповідачем встановлено, що операції з придбання м'ясопродуктів із птиці бройлера у ТОВ «ТБ Статус Агоро-Крим» не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Азовчані» завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» за серпень 2012 року у сумі 60208,00 грн.

Зібраними по справі документами, а саме: договором куплі-продажу, платіжними документами, податковими, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, дійсність яких не оскаржується відповідачем, зазначений висновок спростовується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.01.12 р. між ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» (Постачальник) та ТОВ "Азовчані" (Покупець) було укладено договір № б/н на постачання товару - м'ясопродукти з птиці бройлеру (а.с. 120).

Відповідно до п 1.1 договору постачальник ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» зобов'язується відвантажити, а ТОВ «Азовчані» оплатити м'ясопродукти з птиці бройлеру на умовах, викладених в зазначеному договорі.

Згідно з п 2.1 асортимент, кількість товара кожної партії та ціна товару визначається на підставі замовлення Покупця.

Відповідно до п 2.2 договору Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах самовивозу зі складу постачальника. Згідно п. 3.1 вартість товару фіксується в відвантажувальних документах при постачанні кожної партії товару.

Сплата товара відповідно до п 3.4 договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або внесенням у касу Постачальника.

У п. 4.2 договору зазначено, що якість товару підтверджується постачальником сертифікатами відповідності Держстандарту України, а при необхідності - паспортами якісті.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року.

Зазначений договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Позивачем надані для підтвердження реальності виконання умов договору від 03.01.12 року наступні видаткові накладні: № РН-0002896 від 03.08.12 року; № РН-0002894 від 03.08.12 року; № РН-0002895 від 03.08.12 року; № РН-0002907 від 10.08.12 року; № РН-0002908 від 10.08.12 року; № РН-0002921 від 17.08.12 року; № РН-0002920 від 17.08.12 року; № РН-0002923 від 20.08.12 року; № РН-0002924 від 20.08.12 року (а.с. 110-118).

Судом встановлено, що ТОВ «Азовчані» сформований податковий кредит за податковими накладними, виписаними контрагентом, зокрема, № 5 від 03.08.12 року на суму 7150,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1191,73 грн.), № 6 від 03.08.12 року на суму 28671,19 грн. (в т.ч. ПДВ 4778,53 грн.), № 7 від 03.08.12 року на суму 36900,00 грн. (вт.ч. ПДВ 6150,00 грн.), № 16 від 10.0.812 року на суму 52 811,75 грн. (у т.ч. ПДВ 8801,96 грн. ), № 17 від 10.08.12 року на суму 47970,00 (в т. ч. ПДВ 7995,00 грн.), №25 від 17.08.12 року (у т. ч. ПДВ 7564,50 грн.), № 26 від 17.08.12 року на суму 46973,70 грн. (в т.ч. ПДВ 7828,95 грн.), № 28 вцід 20.08.12 року на суму 47416,50 грн. (в т.ч. ПДВ 7902,75 грн.), №29 від 20.08.12 року на суму 47970,00 грн (в т.ч. ПДВ 7995,00 грн.), які як встановлено судом включені до реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2012 року (а.с. 51-60, 126-134).

Порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення також не вказує.

На підставі податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту позивачем у серпні 2012 року було віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 60208,00 грн.

Також судом досліджено товарно-транспортні накладні, виписані ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» у серпні 2012 року та подорожній лист № 21 від 03.08.12 року, які також підтверджують факт передачі та отримання товару ТОВ «Азовчані», поставленого ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» у серпні 2012 року (а.с. 135-143).

В свою чергу позивач відповідно до банківських виписок, копії яких містяться у матеріалах справи, перерахував на рахунки ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим такі суми: 5 000,00 гривень 16.08.2012 року; 120 000,00 гривень 21.08.2012 року; 100 000,00 гривень 23.08.2012 року; 59 000,00 гривень 27.08.2012 року; 32 250,54 гривень 28.08.2012 року, що також підтверджено оборотно-сальдовою відомостю бухгалтерського обліку за серпень 2012 року (а.с.63-78, 121-125).

Отримане від ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим м'ясо бройлеру птиці у серпні 2012 року було використано позивачем для виготовлення ковбасних виробів.

Відповідно до картки рахунку за серпень 2012 року ТМЦ, отримані від ТОВ «ТБ Статус Агро-Крим» оприбутковано на склад м'яса №1 на суму 941 893,59 грн. (а.с.79-109).

На підтвердження реальності угоди позивачем надані і досліджені судом також наступні документи, копії яких мистяться у матеріалах справи:

- ветеринарні свідоцтва, БА-01 №799786 від 01.08.12 року, БА-01 №799796 від 03.08.12 року, № БА-01 №802401 від 06.08.12 року, БА-01 №802402 від 08.08.12 року, БА-01 №802409 від 10.08.12 року, БА-01 №802415 від 13.08.12 року, БА-01 №802419 від 15.08.12 року, БА-01 №802424 від 17.08.12 року, БА-01 №802430 від 20.08.12 року, БА-01 №802434 від 22.08.12 року, БА-01 №802444 від 24.08.12 року, БА-01 №802448 від 27.08.12 року, БА-01 №802803 від 29.08.12 року, БА-01 №802809 від 31.08.12 року, з яких вбачається, що позивачем надані до експедиції ковбасні вироби, зроблені з м'яса кур;

- накладні на передачу готової продукції № 435 від 01.08.12 року, № 438 від 03.08.12, № 442 від 06.08.12, № 445 від 08.08.12, № 449 від 10.08.12, № 459 від 13.08.12, № 463 від 15.08.12, №465 від 17.08.12, № 474 від 20.08.12, № 480 від 22.08.12, № 481 від 22.08.12, № 482 від 27.08.12, № 493 від 29.08.12, № 499 від 31.08.12, відповідно до яких ковбасні вироби було відвантажено до експедиції.

ТОВ «Азовчані» на підтвердження реальності здійснених операцій додатково надало:

- Сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів, виданий Органом з сертифікації систем управління ДП «Кримстандартметрологія» позивачу, що зареєстровано у Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 17.07.2012 року №UA2.020.022-12, дійсний до 16.07.2017 року, який посвідчує, що система управління безпечністю харчових продуктів стосовно виробництва ковбасних виробів та продуктів з м'яса яловичини, свинини, птиці, що випускаються ТОВ «Азовчані» відповідає вимогам ДСТУ 4161-2003 (а.с. 173);

- дозвіл № 1523.12.30 виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України 24.10.2012 року і дійсний до 24.10.2017року, відповідно до якого ТОВ «Азовчані» дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме застосування шкідливих небезпечних речовин 1 класу небезпеки (нітриту натрію згідно ГОСТ 12.1.007-76) (а.с. 174);

- експлуатаційні дозволи для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, видані Управлінням ветеринарної медицини в Джанкойському районі №01-03-02 Mt від 15.09.2008 та Джанкойською районною санітарно-епідеміологічною станцією № 96178/02/16 від 08.02.12 року (а.с. 175,176).

До того ж, на підтвердження реального виробництва позивачем ковбасних виробів надані свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 184258 від 14.10.11 року - комплекс будівель та споруд «Ковбасного цеху» загальною площею 6028,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, Джанкойський район, смт. Азовське, вул.Проїзна, 10, відповідно до якого ТОВ «Азовчані» є власником цього комплексу, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Джанкоя» від 14.10.11 року право власності згідно вищезазначеного свідоцтва є зареєстрованим (а.с. 166-172).

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що досліджені документи з постачання та використання товару відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між ТОВ «Азовчані» та його контрагентом.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неможливості здійснення постачання товару та фіктивністі зазначених угод ТОВ "ТБ "Статус Агро-Крим", оскільки контрагент фактично не знаходиться за адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.09.12 року, оскільки як встановлено судом на момент укладення договору куплі-продажу ТОВ "ТБ "Статус Агро-Крим" мав на це повне право, а свідоцтво платника ПДВ як вбачається з матеріалів справи анульовано вже після укладення та виконання сторонами зазначеного правочину.

Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у постачальника ТОВ "ТБ "Статус Агро-Крим" необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, трудових ресурсів (згідно звіту 1ДФ за 2 кв. 2012 року загальна кількість працівників складає - 3 особи), оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін ТОВ "Азовчані" та ТОВ "ТБ "Статус Агро-Крим" на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Крім того відповідач не зазначає, а суд не може встановити, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеним договором ТОВ "ТБ "Статус Агро-Крим" з ТОВ "Азовчані".

Крім того, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, та акт перевірки контрагента не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, та акт перевірки контрагента платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Крім того, суд виходить з того, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача, в обґрунтування нікчемності вказаного правочину, на ст. 228 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність укладених між позивачем та його контрагентом угод, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем та ТОВ «ТД «Статус Агро-Крим» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Також, щодо посилання податкового органу на те, що у ТОВ «ТД «Статус Агро-Крим» відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, надання відповідей від контрагента, що не підтверджують реальність фінансово-господарських відносин, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем, ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ТОВ «ТБ «Статус Агро-Крим» за його місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит у серпні 2012 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання товарів повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо завищення податкового зобов'язання з ПДВ, що призвело до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 07.02.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 13.02.2013 р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0027062200 від 03.12.12 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовчані» (вул. Проїздна, б.10, смт. Азовське, Джанкойський район, АР Крим, 96178, код ЄДРПОУ 32608017) 752,60 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.