Рішення

від 23.04.2013 по справі 923/405/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р. Справа № 923/405/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотлоналадка", м. Херсон

до Приватного підприємства "КПКФ "Золоте руно", м. Херсон

про стягнення 2491 грн. 99 коп.

за участі представників:

від позивача - Петренко Н.О. - представник, довіреність б/н від 05.04.2013 р.

від відповідача - не прибув

Приватне підприємство "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотлоналадка" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "КПФК "Золоте Руно" (відповідач) заборгованості за договором на авторський нагляд №9 від 21.01.2010р. в сумі 2491 грн. 99 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 21.01.2010 року укладено договір на авторський нагляд №9 (далі договір), згідно якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався провести авторський нагляд по об'єкту: "Обладнання АГЗП на території "ХТЭ" по вул. Ілліча в м. Херсоні для ПП "КПКФ "Золоте Руно".

Відповідно до п. 1.2 договору розробка проекту виконувалась позивачем на підставі технічного завдання на проектування, погодженого сторонами, який є невід'ємною частиною договору.

У пункті .3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, складає 1985 грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання проектно-вишуковувальної, науково-технічної продукції за договором №1/9 від 09 червня 2010р.

Згідно з п. 3.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату робіт у наступному порядку: до початку виконання робіт - попередня оплата у розмірі 50% ціни договору та протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт - остаточний розрахунок.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов договору та вищезазначених норм законодавства свої зобов'язання, щодо оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1985 грн., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач не надав доказів добровільного погашення заборгованості.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 196 грн. 51 коп. та 3% річних в сумі 162 грн. 01 коп. Перевіривши правильність здійснення вищезазначених нарахувань суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позивачем заявлені правомірно, доведені та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 148 грн. 47 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожен день прострочення платежу.

В той же час відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

Сторони в договорі не визначили конкретного періоду нарахування пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ та порядок нарахування (за кожен день прострочки), не визначивши при цьому кінцевий термін обчислення. Тому, суд вважає необхідним застосувати норму п. 6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чим нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що за умовами п. 3.2 договору до початку виконання робіт замовник зобов'язувався попередньо сплатити 50% ціни договору . Кінцевий розрахунок протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Оглядом акту, наданого позивачем до матеріалів справи витікає, що він підписаний 09 червня 2010р. Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості виконаних робіт у позивача виникло право нарахувати пеню за період 15.06.2010р. по 15.12.2010р.

Суд також зазначає, що в силу статті 232 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Суд зобов'язує відповідача з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку відшкодувати на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково в сумі 2343 грн. 52 коп.

2. Стягнути з приватного підприємства "КПКФ Золоте Руно" (73000, м. Херсон, вул. Чорноморська, код ЄДРПОУ 35330260) на користь приватного підприємства "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотлоналадка" (73000, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, буд. 2, корп. 4, кв. 130) заборгованості в сумі 1985 грн., 196 грн. 51 коп. - інфляційних нарахувань, 162 грн. 01 коп. - 3% річних, а також 1617 грн. 99 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2013р.

Суддя Л.М. Немченко