Рішення

від 11.04.2013 по справі 910/5456/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5456/13 11.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/5456/13

за позовом Інститута картоплярства Національної академії аграрних наук України;

до товариства з обмеженою відповідальністю «МДП АГРО»;

про стягнення 281 112,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Двораківська М.С., довіреність № 344 від 26.09.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МДП АГРО» (надалі - відповідач) про стягнення 281 112,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів купівлі-продажу № 1/05/12 від 10.05.2012р., № 1/06/12 від 01.06.2012р., а також договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб, у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 281 112,00 грн., з огляду на наявність якої нараховані 3% річних у розмірі 1386,00 грн.

Отже, позивачем при зверненні до суду було неправильно визначено ціну позову, яка на підставі ст. 55 ГПК України, визначена суддею та становить 282 498,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги розглянуті в межах ціни позову 282 498,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/5456/13 та призначено її розгляд на 11.04.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 11.04.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 26.03.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між сторонами, позивач за накладними № 495 від 12.04.2012р., № 498 від 13.04.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товар на загальну суму 12300,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними вище накладними також підтверджується довіреністю (типова форма № М-2) № 3 від 12.04.2012р.

Відповідач за отриманий на підставі накладних № 495 від 12.04.2012р., № 498 від 13.04.2012р. товар не розрахувався.

Крім того, 10.05.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 1/05/12 купівлі-продажу, у відповідності до умов якого продавець продає, а покупець купує насіннеу картоплю в кількості 77 тон сорту «Серпанок».

Також, 01.06.2012р. між сторонами було укладено Договір № 1/06/12 купівлі-продажу, у відповідності до умов якого продавець продає, а покупець купує насіннєву картоплю в кількості 54 тон сорту «Серпанок».

У пункті 2.1. договорів купівлі-продажу сторони визначили, що на день укладання договору узгоджено ціну за 1 кг картоплі сорту «Серпанок» - 2,05 грн.

Згідно п. 2.3., 2.4. договорів купівлі-продажу, оплата товару проводиться згідно представленого рахунку продавця, враховуючи ціни, зазначені в пункті 2.1. договору. Власність на товар переходить від продавця до покупця з моменту надання продавцем товарної накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 1/05/12 від 10.05.2012р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 158 004,00 грн., що підтверджується накладними № 621 від 11.05.2012р., № 622 від 14.05.2012р., № 624 від 15.05.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 1/06/12 від 01.06.2012р. позивач, на підставі накладних № 637 та № 638 від 01.06.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи, передав відповідачу товар на загальну суму 110 808,00 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, за отриманий товар не розрахувався.

18.09.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості за вих. № 289 від 14.09.2012р. на суму 12300,00 грн., № 290 від 14.09.2012р. на суму 158004,00 грн., № 291 від 14.09.2012р. на суму 110808,00 грн., які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 281 112,00 грн. (12300,00 грн. + 158004,00 грн. + 110808,00 грн.).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, судом встановлено, що між сторонами було укладено два договори купівлі-продажу № 1/05/12 від 10.05.2012р., № 1/06/12 від 01.06.2012р. у письмовій формі, а також договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, зміст якого зафіксований в документах, якими обмінялися сторони (накладні № 495 від 12.04.2012р., № 498 від 13.04.2012р. на отримання товару тощо).

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 281112,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1386,00 грн., які нараховані на суму заборгованості 281112,00 грн. за період з 28.09.2012р. по 18.03.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 1386,00 грн., тобто в межах позовних вимог, заявлених позивачем, хоча розрахунок 3% річних є арифметично неправильним (281112,00 грн. х 3% х 172 дня прострочки : 100 : 365 = 3974,08 грн.).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МДП АГРО» (03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2; код ЄДРПОУ 37378130) на користь Інститута картоплярства Національної академії аграрних наук України (07853, Київська область, Бородянський район, смт. Немішаєве, вул. Чкалова, 22; код ЄДРПОУ 00496828) 281 112,00 грн. - боргу, 1386,00 грн. - 3% річних, 5622 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МДП АГРО» (03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2; код ЄДРПОУ 37378130) в доход Державного бюджету України 27 грн.72 коп. - судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.04.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов