Постанова

від 11.04.2013 по справі 1570/4308/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4308/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЛЄСІК & Т» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішення від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ЛЄСІК & Т» (далі - ПП «ЛЄСІК & Т»)до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішення від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами державної податкової інспекції у Київському районі районі м.Одеси були незаконно прийняті оскаржувані податкове повідомлення-рішення від від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334 у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись. Крім того представник зазначив, що у податкового органу не було законних підстав для проведення перевірки, у зв'язку із чим вважає наказ № 5-п від 02.03.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» та дії щодо її проведення протиправними.

Представник відповідача в ході судового розгляду позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 75.1 ст. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

В ст. 78 цього ж Кодексу наведений перелік обставин за наявності хоча б однієї з яких проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Згідно п. 78.1.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 79. 3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судом встановлено, що 26.12.2011 року на адресу на ім'я директора ПП «ЛЄСІК & Т» був надісланий запит щодо надання на адресу ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання даного запиту належним чином завірені копії документів по взаємовідносинам з ПП «Юпитер Русторг» на підставі ст. 20 Податкового кодексу України.

30.01.2012 року за вих. № 199 ПП «ЛЄСІК & Т» була надана відповідь на запит ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС із копіями завірених документів.

02.03.2012 року начальником ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України був виданий наказ № 5-н Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «ЛЄСІК & Т» з питань правових відносин з приватним підприємством «Юпитер Русторг» за період січень 2011 року.

Також, суд зазначає, що на момент здійснення перевірки наказ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02.03.2012 року №5-п про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «ЛЄСІК & Т» позивачем не оскаржувався.

Позивач допустив посадових осіб Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси до проведення перевірки.

Таким чином суд приходить до висновку, що начальником Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Державної податкової служби наказ про проведення перевірки був виданий законно у відповідності до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Відтак, враховуючи, що ДПІ у Київському райооні м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було проведено перевірку у встановленому законодавством порядку, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «ЛЄСІК & Т» не підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено, що на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС, оформленого наказом від 02.03.2012 року № 5-п, та відповідно до п.75.1 ст75, п.п. 78.1.1, п.78.1, ст.78,п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України спеціалістом податкової інспекції з урахуванням матеріалів надісланими Державною податковою службою в Одеській області надісланим листом № 1629/7/22-2012 від 15.02.2012 року , ДПІ у Приморському районі м.Одеси листом № 10468/7/23-513 від 24.02.2012 року здійснено аналіз отриманої інформації та проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «ЛЄСІК & Т» з питань правових відносин з ПП «Юпитер Русторг», код ЄДРПОУ 37352217 за період січень 2011 року.

Перевірка проводилась з 02.03.2012 року по 05.03.2012 року.

Так, відповідно до акту перевірки,податковим органом було встановлено, що згідно з інформацією від ДПІ у Приморському районі м.Одеси, надісланою листом за № 10468/7/23-513 від 24.02.2012 року та ДПС в Одеській області надісланого листом за № 1629/7/22-2012 від 15.02.2012 р., відстуні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, 188, 200 Податкового кодексу України. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Юпитер Русторг». Порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПП «ЛЄСІК & Т» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів на суму 101833, 83 грн. та завищення залишку, від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 2996 грн.

На підставі акту перевірки № 16/22-34/32153060/3 від 05.03.2012 року державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 року № 0000192334 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 101834 грн., в т.ч за основним платежем - 101833, 83 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції та №0000202334 щодо зменшення від'ємного значення у розмірі 2996 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Так, відповідно до акту перевірки,податковим органом було встановлено, що ПП «ЛЄСІК & Т» укладено з ПП «Юпитер Русторг» договір поставки с/г продукції №№ 12/01-11 ЮРЛ від 12.01.2011 р., в якому визначено що ПП «ЛЄСІК & Т» - Покупець, ПП «Юпитер Русторг» - Постачальник. Згідно даного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію: сою, українського походження врожаю 2010 року, або іншу сіль господарську продукцію (кукурудзу, ячмінь, горох, пшеницю, ріпак та інше) за згодою сторін та на умовах передбачених даним Договором.

ПП «Юпитер Русторг» на виконання умов договору оформило та виписало на адресу ПП «ЛЄСІК & Т» податкові накладні від 13.01.2011 року, 14.01.2011 року та 17.01.2011 року.Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

В порушення абз.и) п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-у вищевказаних податкових накладних не вказано вид цивільно-правового договору.

За результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на ДПА України між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Лесік & Т» та ПП «ЮПИТЕР РУСТОРГ» встановлено відхилення : в січні 2011р. ПК>ПЗ на 104829,83грн.

Листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси за №10468/7/23-513 від 24.02.2012р. в адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси надіслано електронну копію акта від 24.02.2011 № № 502/23-5/37009873 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юпитер Русторг» (ЄДРПОУ 37352217) за період жовтень 2010-квітень 2011 року для відпрацювання по ланцюгу постачання. З травня 2011 року по теперішній час підприємство не звітує. Згідно даного акту : 1. У періоді, за який проводився аналіз, відповідальні за фінансово -господарську діяльність підприємства були (є): директор - ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_2; головний бухгалтер - ОСОБА_1, ідентифікаційний код -НОМЕР_3;

В результаті складання акту про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки встановлено: Остання податкова звітність: Декларація з ПДВ за: Жовтень 2010 року - звітність відсутня; листопад 2010року - звітність відсутня;грудень 2010 року (вх.. № 339358 від 17.02.2011), задекларовані ПЗ - 21110 грн., ПК - 20600; січень 2011 року (вх. № 16157 від 03.03.2011), задекларовані ПЗ -0грн., ПК- 0 грн.; чисельність працюючих: Відповідно до довідки по формі 1 ДФ, за IV квартал 2010 року, кількість працюючих на підприємстві складало 1 особу.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів повідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Оскільки на ПП «Юпитер Русторг» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.»

Державною податковою службою в Одеській області листом №1629/7/22-2012 від 15.02.2012р. надіслано для використання в роботі по доведенню нереальності операцій, які здійснювались по ланцюгу постачання ПП «Юпитер Русторг» (код ЄДРПОУ 37352217), копії заяви ОСОБА_1.(засновника, директора ПП «Юпитер Русторг»), копії матеріалів, отриманих від правоохоронних органів Російської Федерації та відомості щодо перетину кордону України гр. ОСОБА_1.

В своїй заяві гр. ОСОБА_1 пояснив, що перебуваючи в м.Одесі, з метою отримання грошової винагороди на пропозицію знайомого зареєстрував на себе підприємство без мети займатися підприємницькою діяльністю, ніякої документації від підприємства не підписував та ніякою звітності до не подавав.

Крім того, судом встановлено, що згідно листа Головного центра обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України гр. ОСОБА_1 перетинав державний кордон 13.10.2010 року за напрямом в'їзд та 20.11.1010 року за напрямові виїзд (а.с.152-153).

У ході перевірки з'ясовано, що податкові накладні, видаткові накладні, договора та інші документи, які підтверджують взаємовідносини позивача з «Юпитер Русторг», керівником ПП «Юпитер Русторг» не підписувались, операції з придбання товарів мали не товарний характер, товари за сказаними контрагентами не відвантажувались.

Наявність видаткових накладних, не є беззаперечним доказом того, що відбулась реальний продаж товару.

Крім того судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 по справі № 1570/122/2012, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до приватного підприємства «ЮПИТЕР РУСТОРГ» (65011, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 14, код ЄДРПОУ 37352217) про визнання недійсними установчих документів, анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, визнання недійсним запис про проведення державної реєстрації приватного підприємства «ЮПИТЕР РУСТОРГ»№ 15561020000040353 від 21.10.2010 р. було задоволено у повному обсязі; визнано недійсними установчі документи приватного підприємства «ЮПИТЕР РУСТОРГ»(код ЄДРПОУ 37352217) з моменту реєстрації; анулювано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства «ЮПИТЕР РУСТОРГ»(код ЄДРПОУ 37352217) з моменту його видачі, а саме з 10.11.2010 р.; визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації приватного підприємства «ЮПИТЕР РУСТОРГ»№ 15561020000040353 від 21.10.2010 р. через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, яке не можна усунути.Зазначена постанова набрала законної сили 11.05.2012 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та їх осіб-підприємців» юридична особа щорічно, починаючи з наступної дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну

Відповідно до ст.532 Цивільного Кодексу України - місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969 визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного порядку, яким встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно п. 16 вищевказаного порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити, заокрема, моральним засадам суспільства.

Вочевидь, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з значенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим ) цього пункту.

Як встановлено матеріалами перевірки, факт отримання послуг із зазначеними контрагентами не має підтвердження.

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно даних договору укладеного між позивачем та ПП «Юпитер Русторг» не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарських операцій.

За вказаними договорами оформлені видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, що підписані тими ж сторонами, відтак суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі. Крім того як вбачається із товарно-транспортних накладних, що знаходяться в матеріалах справи, підписи з обох сторін товарно-транспортної операції є подібними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що зазначений договір підписаний з однієї сторони директором позивача , а з іншої - директором ПП «Юпитер Русторг».

Проте, як було вже зазначалось, в своїй заяві гр. ОСОБА_1 пояснив, що перебуваючи в м.Одесі, з метою отримання грошової винагороди на пропозицію знайомого зареєстрував на себе підприємство без мети займатися підприємницькою діяльністю, ніякої документації від підприємства не підписував та ніякою звітності до не подавав. Крім того, судом встановлено, що згідно листа Головного центра обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України гр. ОСОБА_1 перетинав державний кордон 13.10.2010 року за напрямом в'їзд та 20.11.1010 року за напрямові виїзд.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно даних договорів із ПП «Юпитер Русторг» не вбачається реального настання подій, що обумовлені ним, які б свідчили про проведення господарської операції.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 зазначеного кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п 198.6. ст. 186 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому у продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемність договору, укладених між позивачем та його контрагентом «Юпитер Русторг» та відповідно про недійсність похідних документів від даних договорів.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складених рішень та дії податкового органу, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «ЛЄСІК & Т» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішення від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 11.04.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

10 квітня 2013 року

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «ЛЄСІК & Т» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішення від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334 - відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2013 року.