Постанова

від 09.10.2013 по справі 1570/4308/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 1570/4308/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Лєсік & T» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Лєсік & T» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Лєсік & Т» (далі - позивач, ПП «Лєсік & Т») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішення від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334.

Позивач вважає, що спеціалістами ДПІ були неправомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334 оскільки з боку позивача відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Представник позивача зазначив, що у податкового органу не було законних підстав для проведення перевірки, у зв'язку із чим вважає наказ № 5-п від 02.03.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» та дії щодо її проведення протиправними.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилався на те, що висновки ДПІ зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПП «Лєсік & T» відмовлено повністю.

Не погодившись з таким висновком ПП «Лєсік & T» подано апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають реальним обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як було встановлено, 26.12.2011 р. на адресу позивача був надісланий лист ДПІ щодо надання належним чином завірених копій документів по взаємовідносинам з ПП «Юпитер Русторг» на підставі ст. 20 Податкового кодексу України (ПК України).

30.01.2012 р. з вих. №199 ПП «Лєсік & Т» була надана відповідь на запит ДПІ та надані необхідні завірені копії документів.

02.03.2012 р. начальником ДПІ на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України був виданий наказ №5-н «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Лєсік & Т»з питань правових відносин з ПП «Юпитер Русторг» за період січень 2011 року.

На підставі рішення керівника ДПІ, оформленого наказом від 02.03.2012 р. №5-п, відповідно до п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, спеціалістом ДПІ здійснено аналіз отриманої інформації та проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Лєсік & Т» з питань правових відносин з ПП «Юпитер Русторг»за період січень 2011 року.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем було встановлено, що згідно з інформацією від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, надісланою листом №10468/7/23-513 від 24.02.2012 року та ДПС в Одеській області (лист №1629/7/22-2012 від 15.02.2012 р., відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, 188, 200 ПК України. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Юпитер Русторг». Порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України призвело до заниження ПП «Лєсік & Т» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на суму 101 833,83 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 2 996 грн.

На підставі акту перевірки №16/22-34/32153060/3 від 05.03.2012 року ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 року №0000192334 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 101 834 грн., у тому числі за основним платежем - 101833,83 грн. та 1 грн. - штрафні санкції, та №0000202334 щодо зменшення від'ємного значення у розмірі 2 996 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем правомірно, оскільки на ПП «Юпитер Русторг» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Також суд послався на невідповідність податкових накладних вимогам законодавства, безтоварність операцій та недійсність установчих документів ПП «Юпитер Русторг». Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитися неможна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010 р., який був чинним на час здійснення господарських операцій, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у п. 2 цього Порядку.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Юпитер Русторг» було зареєстровано як платник ПДВ в податковому органі та на час розгляду справи є зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, директором якого вказаний Малюкін Олександр Євгенович, про що свідчить копія витягу, наявна в матеріалах справи.

Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: П.І.Б., дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Перевіривши наявні в матеріалах справи спірні податкові накладні колегія суддів приходить до висновку, що вони складені відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 р. Висновок суду першої інстанції щодо не зазначення виду цивільно-правового договору колегія суддів вважає помилковим та враховує доводи апелянта про те, що у графі «вид цивільно-правового договору» прямо зазначено - «договір поставки».

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на той факт, що чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів. Аналогічна позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові по справі № 2а-2797/10/1570 за позовом ВАТ «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Висновки суду першої інстанції стосовно безтоварності операцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Як пояснив представник апелянта, оскільки ПП «Лєсік & Т» не має власних складських приміщень, позивач вимушений був користуватися складськими приміщеннями інших підприємств. У даному випадку таким підприємством, на адресу якого була поставлена придбана у контрагентів сільськогосподарська продукція, було ДП ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор». На теперішній час це є філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Одеський зерновий термінал. ПП «Лєсік & Т» безпосередньо не мало договору на розміщення у складських приміщеннях портового елеватора сільськогосподарської продукції, тому підприємство користувалося послугами експедитора в порту - ТОВ «Агроінвест СК». Копія відповідного договору наявна в матеріалах даної справи. ТОВ «Агроінвест СК», в свою чергу, розміщувало сільськогосподарську продукцію у квоті ТОВ «Ека-Транс», яку останній отримав у результаті укладення з ДП ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор» договору складського зберігання №15-0/ПР від 05.01.2011 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних за період 13.01.2011 року по 17.01.2011 року ПП «Юпитер Русторг» було постановлено ПП «Лєсік & Т» сою у кількості 174,28 т, яку було прийнято на складах ДП ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор», про що свідчать печатки елеватора та товарно-транспортних накладних з відмітками про дату та кількість прийнятої сільськогосподарської продукції.

На підтвердження розміщення в Одеському зерновому терміналі придбаної у ПП «Юпитер Русторг» сої, суду був представлений лист Одеського зернового терміналу з копіями складських квитанцій на зерно, у тому числі №89185 АТ від 13.01.2011 р., №891859 АТ від 14.01.2011 р. та №891862 АТ від 17.01.2011 р.

Крім того, на підтвердження реальності факту придбання у ПП «Юпитер Русторг» сільськогосподарської продукції у кількості 174,28 т та подальшого використання її у своїй господарській діяльності, ПП «Лєсік & Т» було представлено суду первинну документацію (договір поставки, видаткову та податкову накладну, довіреність на отримання сільськогосподарської продукції та виписки по рахункам) на підтвердження продажу ПАТ «виробничо-будівельна фірма «Брест» сої саме у кількості 174,28 т.

При цьому, факт поставки сільськогосподарської продукції підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними, виписками з банківських рахунків, листом філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Одеський зерновий термінал №390 від 07.06.2012 р., складськими квитанціями на зерно та документами на підтвердження подальшої реалізації придбаної у ПП «Юпитер Русторг» сільськогосподарської продукції (сої).

Виписками по банківському рахунку підтверджується факт сплати позивачем на користь ПП «Юпитер Русторг» вартості товару з урахуванням ПДВ. Всі зазначені документи наявні в матеріалах справи, однак суд першої інстанції не надав їм належної уваги.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на неможливість поставлення ПП «Юпитер Русторг» сільськогосподарської продукції у зв'язку з відсутністю транспортних засобів, складів тощо, оскільки вони ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях відповідача, як були зроблені лише на підставі податкової звітності ПП «Юпитер Русторг» без вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Інших доказів на підтвердження неможливості поставлення товару контрагентами ПП «Лєсік & Т» відповідачем представлено не було.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ в ціні придбаного у ПП «Юпитер Русторг» товару.

Посилання суду першої інстанції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі №1570/122/2012, якою визнано недійсним установчі документи ПП «Юпитер Русторг» з моменту реєстрації, анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Юпитер Русторг» з моменту його видачі та визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ПП «Юпитер Русторг», колегія суддів вважає в даному випадку помилковим.

Так, вказане судове рішення не може свідчити про нікчемність договору поставки сільськогосподарської продукції та недійсності документів складених на його виконання, оскільки на момент укладення договору поставки та придбання продукції підприємство було зареєстровано платником ПДВ, мало відповідне свідоцтво та було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом першої інстанції не було враховано, що у постанові Верховного Суду України від 13.03.2012 р. у справі №12-1578во08, прийнятою за результатом перегляду ВСУ з підстав неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах була викладена наступна позиція - визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Не були спростовані доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених в зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, у постанові від 31.01.2011 року у справі №21-1376во06 Верховний Суд України прийшов до висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність за негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції враховується також той факт, що ПП «Юпитер Русторг» до теперішнього часу зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як таке, що не перебуває у процесі припинення.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичною особи.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому, ухвалене судове рішення на підставі положень ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Лєсік & T» частково суд апеляційної інстанції задовольняє вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334 та відмовляє у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової перевірки, а також про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, результати якої оформлені актом №16/22-34/32153060/3 від 05.03.2012 р.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог ПП «Лєсік & T» колегія суддів виходить з того, що на момент проведення перевірки наказ ДПІ від 02.03.2012 р. №5-п позивачем не був оскаржений, був виданий начальником ДПІ законно та у відповідності до вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України.

Відповідно до положень ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час передвіки порушень складається акт.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем було проведено перевірку у встановленому законодавством порядку, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій стосовно проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Лєсік & T» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лєсік & T» задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасувати, прийняти у справі нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «Лєсік & T» у справі №1570/4308/2012.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 14.03.2012 року № 000202334 та № 0000192334.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.10.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький