Постанова

від 11.04.2013 по справі 815/808/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/808/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-торгове підприємство «Екстра» (надалі -ПВТП «Екстра») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 74 700 грн. та застосована штрафна санкція на суму 18 675 грн., всього на суму 93 375 грн. та за формою «Р» № 0000232230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 59 760 грн. та застосована штрафна санкція на суму 14 940 грн., всього на суму 74 700 грн., винесені Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси відносно Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» ( код ЄДРПОУ 22447463) на підставі Акту від 03.01.2013 р. № 21/22-3/22447463 про результати позапланової невиїзної перевірки ПВТП «ТАВРІЯ-В» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Фаворит» код ЄДРПОУ 31228517 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби були незаконно прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серії УОД № 034286, виданого 04.02.2008 ДПА в Одеській області Авіловою Л.О., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI(із змінами та доповненнями), на виконання вимог п.п.6.1 п.6 наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 06.08.2012 року № 1582 «Про результати службового розслідування стосовно старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Іорданової О.К. по факту проведення зустрічної звірки з питань взаємовідносин ТОВ «Таверс» (37422308) з ТОВ «Спецавтотехніка Центр» за період з 01.07.10 по 30.09.11 ( довідка ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 26.06.12 № 128/22-3/37422308)», та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС № 3001 від 11.12.2012 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПВТП «Екстра», код 22447463 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Фаворит» код ЄДРПОУ 31228517 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Перевірка проводилась з 20.12.2012 року по 26.12.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 21/22-3/22447463 від 03.01.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення ПВТП «Екстра» п.п.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР ( із змінами та доповненнями») в результаті чого занижено значення податку на прибуток в сумі 74 700 грн., в т.ч. в розрізі періодів звітності: 1 квартал 2010 року у сумі 22314 грн., півріччя 2010 року у сумі 39821 грн., три квартали 2010 року у сумі 55379 грн., Рік 2010 у сумі 74 700 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 (зі змінами та доповненнями») в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 59 760 грн., у тому числі: за січень 2010 - 4373 грн., лютий 2010 - 6407 грн., березень 2010 - 7071 грн., квітень 2010 - 4189 грн., за травень 2010 - 5543 грн., за червень 2010 - 4273 грн., липень 2010 - 4415 грн., серпень 2010 - 3980 грн., вересень 2010 - 4052 грн., жовтень 2010 - 3812 грн., листопад 2010 - 4196 грн., грудень 2010 - 7449 грн.

На підставі акту перевірки № 21/22-3/22447463 від 03.01.2013 року Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року № 0000222230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 93 375 грн.00 коп., з яких 74 700 грн. - за основним платежем та 18 675 грн. - штрафні санкції, та № 0000232230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у суму 74 700 грн. 00 коп., з яких за основним платежем 59 760 грн. та 14 940 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із акту перевірки, на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1, ст.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС направлено запит 08.11.2012 № 47228/10/22-329 на адресу ПВТП «Екстра» щодо необхідності надання протягом 10 робочих днів інформації та її документального підтвердження (копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку зі відповідними відображенням у податкових деклараціях у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Фаворит» код ЄДРПОУ 31228517 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Зазначений запит отримано 16.11.2012 року особисто головним бухгалтером підприємства ПВТП «Екстра» Верхолах С.В. Підприємством була надана відповідь від 28.11.2012 № 70 (вхід. 28.11.2012 № 33034/10) на запит 08.11.2012 № 47228/10/22-329 і наданням копій документів, завірених належним чином

Відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивач надав відповідь на запит податкового органу не в термін передбачений п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до якого була проведена перевірка, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби правомірно приступила до проведення перевірки.

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області вбачається, що перевіркою відомостей, отриманих від позивача встановлено віднесення вартості товарів, отриманих від ТОВ «Фаворит» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2010 року у сумі 89255, 7 грн., 2-й квартал 2010 року у сумі 70027, 25 грн., 3-й квартал 2010 року у сумі 62233, 9 грн., 4-й квартал 2010 року у сумі 77281, 85 грн. До перевірки не надано ряд документів на підтвердження вищезазначених витрат.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2010 року, 2-й квартал 2010 року, 3-й квартал 2010 року, 4-й квартал 2010 року, відображених, встановлено їх завищення у розмірі 298798, 7 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданої Декларації з податку на прибуток підприємства за періоди звітності « 1-й квартал 2010 року, півріччя 2010, три квартали 2010, рік 2010», з урахуванням фактів, відображених у пункті 3.1.3 цього акту, та враховуючи дані акту від 31.05.2011 № 3388/23-60/22447463 «Про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року», складеного фахівцями ДПА в Одеській області, встановлено заниження податку всього у сумі 74 700 грн.

Крім того за акту перевірки вбачається, що до перевірки не надано жодного документа, підтверджуючого факт перевезення товару від постачальника на адресу покупцю, в наданих до перевірки документах відсутні товарно-траспортні накладні, заявки, подорожні листи, шляхові листи чи будь-які інші доказові документи, підтверджуючи у транспортному процесі сторонніх підприємств-перевізників. Не надано довіреності, підверджуючи факт отримання ТМЦ матеріально-відповідальною особою підприємства-покупця.

Так, згідно пп. 4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Відповідно до пп.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 09.06.2009 року між ТОВ «Фаворит» та ПВТП «Екстра» було укладено договір поставки товару № 39, відповідно до якого постачальник на протязі строку дії та на умовах Договору зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти та оплатити товари народного споживання, асортимент яких, кількість та ціна визначаються погодженими сторонами накладеними від нього, які є невід'ємною частиною договору. (т. 1 а.с.89)

В підтвердження виконання умов договору позивачем були видаткові накладні ( т1 а.с. 91- 155), видаткові накладні (повернення) ( т. 1 а.с.157-168), податкові накладні ( т. 1 а.с.169- 225), розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (т.1 а.с 226-250, т. 2 ас. 1-3, акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Фаворит» та позивачем ( т. 2 а.с. 4-5).

Крім того 01.02.2010 року між ТОВ «Фаворит» та ПВТП «Екстра» був укладений договір про надання послуг № 01/02/10-110, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання по надання Замовнику послуг по стимулюванню реалізації товарів, що поставляються Замовником, вивчення питання споживачів, сприянню в організації просування товарів Замовника в сеті магазинів «Обжора» (мерчандайзинг), а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах, що передбачені цим договором. Під терміном «мерчандайзинг» в цьому договорі розуміється комплекс заходів, що направлені на збільшення об'ємів продажів, по розміщенню та викладці товарів на полицях, стелажах та інше, оформленню місць продаж та створенню ефективного товарного запасу (т.2 а.с.6-8).

Судом встановлено на виконання умов договору № 01/02/10-110, між сторонами був підписаний акту здачі-прийому робіт (надання послуг) ( т.2 а.с.9-18), видані податкові накладні (т.2 а.с.19-29).

Крім того на підтвердження належного розрахунку між сторонами на виконання умов договору поставки товару № 39 від 01.02.2010 року та договору надання послуг № 01/02/10-110 від 01.02.2010 року, між ТОВ «Фаворит» та ПВТП «Екстра» підписані угоди про залік взаємних зустрічних послуг ( т.2 а.с.29-37).

Також позивачем в ході судового розгляду справи була надана довідка Акціонерного банку «Південний», відповідно до якої рух коштів на рахунку, що відкрито за ПВТП «Екстра» в кореспонденції з ТОВ «Фаворит» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. відображається у роздруківках, що додаються. (т.2, а.с.38-39).

Так відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові, видаткові та накладні на поставку товарів та надання послуг на адресу ПВТП «Екстра» прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України 30.06.2005 р. за № 244, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.07.2005 р за № 770/11050.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Так, представниками сторін по справі не заперечується, що на час укладення вищезазначених договорів (за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлених в ході судового розгляду фактів, які підтверджуються наданими позивачем первинними документами, складеними відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , суд дійшов висновку, що ПВТП «Екстра» правомірно включило до складу валових витрати, витрати на придбання товарів (послуг) від ТОВ «Фаворит».

Відносно посилань податкового органу на відсутність документів, підтверджуючих факт перевезення товару від постачальника на адресу покупця, а також довіреностей на отримання ТМЦ та карток складського обліку, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Подорожні листи, товарно-транспортні накладні - це документи для учасників траспортного процесу, як це слідує зі змісту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363.

Саме для роботи вантажного автомобіля сумісним наказом Мінтрансу України та України від 29.12.1995р. №448/346 булі затверджені типові форми первинного у тому числі бланки подорожного листа, ТТН, талону замовника.

Самі товарно-транспорті накладні та подорожні листи не є документами суворої звітності, відповідний п.11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 був виключений згідно наказу Мінтрансу України від 22.05.2006 №493.

Проте ані позивач, а ні його постачальник - ТОВ «Фаворит» не належать підприємств транспортної галузі, та названі Відповідачем у Акті перевірки транспортні документи не є доказами наявності господарських відносин між постачальником та покупцем товарів, а лише можуть бути доказами транспортних розходів. Вони не обов'язкові для окремого пред'явлення сторонами договору постачання один до одного, транспортні розходи, понесені однієї із сторін при постачання, як правило, включаються до складу ціни товару.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008р. №381 довіреності на отримання ТМЦ, приходні та розхідні касові ордера виключені з переліку бланків документів суворої звітності.

Як вбачається з умов укладеного договору постачання товару №39 від 09.09.2009р., та ТОВ «Фаворит» дійшли згоди щодо підтвердження факту приймання-передачі підписом матеріально-відповідальної особи на супровідних документах (накладні, акти приймання-передачі та ін.), скріпленої печаткою підприємства покупця або штампом торгівельної точки.

Як вбачається з прибуткових накладних, продути харчування постачалися ТОВ «Фаворит» на центральний склад Позивача.

Отже, при наявності належної домовленості сторін договору постачання відсутність довіреностей на отримання ТМЦ не свідчить про відсутність факту отримання позивачем товару від свого постачальника. Факт отримання товару в даному випадку підтверджується наявністю підписів відповідальних осіб обох підприємств на видаткових накладних, засвідчених печатками сторін.

Не є відповідно до норм діючого законодавства України обов'язковим і ведення позивачем карток складського обліку. Форми первинних облікових документів з обліку та матеріалів, у т.ч. форма М-12 «картка складського обліку матеріалів», затверджених Мінстатом України від 21.06.1996р. №193, носять необов'язковий характер.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007р. №2, пунктом 4.8 яких передбачено, що «облік запасів на складі може зватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів», також носять суто рекомендаційний характер.

Крім цього, предметом постачання між Позивачем та ТОВ «Фаворит» булі не матеріали, в продукти харчування, до яких перелічені підзаконні акти не застосовуються.

Таким чином, укладання вищезазначених угод та їх подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи, а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права віднесення суми валових витрат по відносинам з ТОВ «Фаворит».

Судом не знайдено правового підтвердження факту порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності на момент здійснення фінансової угоди (відсутність за місцем знаходження, ліквідація підприємства, анулювання свідоцтва платника ПДВ) та обґрунтованої підстави позбавлення підприємства права на зарахування податкового кредиту.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування валових та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Фаворит».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

З огляду на зазначене, податковий кредит та валові витрати позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 1680 грн. ) з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230 - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230 винесені Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 1680 грн. ) з Державного бюджету України.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 11.04.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

10 квітня 2013 року м. Одеса

Адміністративний позов Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230 - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року за формою «Р» № 0000222230 та № 0000232230 винесені Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Одеської області державної податкової служби.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 1680 грн. ) з Державного бюджету України.

11 квітня 2013 року

.