Постанова

від 28.03.2013 по справі 808/1395/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року о/об 15 год. 39 хв.Справа № 808/1395/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Білоус А.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Регіональний торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «АГРОТЕХПОСТАЧ»

до Державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач»

про скасування державної реєстрації, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин «Агротехпостач» (далі по тексту - позивач або ДП Регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин «Агротехпостач») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» (далі по тексту - третя особа або ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач»), в якому просило: визнати протиправними дії державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач»; визнати недійсною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач»; зобов'язати державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради внести запис до Єдиного державного реєстру про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний реєстратор, всупереч приписам ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», провів державну реєстрацію ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» з найменуванням тотожним найменуванню позивача. Крім того, позивач зазначає, що третьою особою під час державної реєстрації надано відповідачу недостовірні відомості про своє місцезнаходження та про склад учасників товариства. Вказані обставини, на думку позивача, призвели до порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» при реєстрації ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач», що є підставою для скасування такої реєстрації.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що державна реєстрація третьої особи - ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» проведена державним реєстратором відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки в назві позивача та третьої особи відсутня тотожність. Крім того, відповідач зазначає, що законодавство не вимагає від засновників юридичної особи подавати державному реєстратору документи щодо підтвердження місцезнаходження новоствореної юридичної особи, а також забороняє державному реєстратору вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи. Також відповідач, в якості обґрунтування заперечень, покликається на ту обставину, що при проведенні державної реєстрації ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» у складі учасників було чотири фізичні особи, а тому розгляд питання щодо єдиного учасника товариства є безпідставним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач», заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що найменування позивача та третьої особи не є тотожними. Щодо тверджень позивача про відсутність юридичної особи за місцезнаходження, що вбачається з неотримання кореспонденції, третя особа вказує на вину працівників поштового відділення, про що ними направлено відповідну скаргу. Окрім того, третя особа зазначає про відсутність в ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» вимог щодо перебування однієї особи учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 28 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2004 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» за адресою: 69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Жовтневий р-н., вул. Пестеля, буд.14, ідентифікаційний код - 33242601.

Для проведення державної реєстрації уповноваженою особою державному реєстратору Виконавчого комітету Запорізької міської ради подано: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, квитанцію, довіреності від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, протокол №1 установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» від 27 жовтня 2004 року, Акт оцінки та прийому-передачі матеріальних цінностей, які вносяться до статутного капіталу (фонду) Товариства №1 від 27.10.2004, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним реєстратором при проведенні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон України №755-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону України №755-IV, в редакції, що діяла на момент здійснення державної реєстрації, тобто 05.11.2004, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник); документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом; інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

Водночас частиною першою статті 27 Закону України №755-IV передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону. При цьому перевірка на відсутність підстав для відмови, які передбачені абзацами п'ятим - восьмим частини першої статті 27 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст.25 Закону України №755-IV).

За приписами частини першої статті 27 Закону України №755-IV підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

З матеріалів справи вбачається, що в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, третя особа в розділі «повне найменування юридичної особи» зазначила: Організаційно-правова форма юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю, назва юридичної особи - «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач».

Згідно частини 7 статті 8 Закону України №755-IV, в редакції, що діяла на момент державної реєстрації третьої особи 05 листопада 2004 року, вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №65 від 09.06.2004, який був чинним на момент реєстрації третьої особи 05 листопада 2004 року, юридична особа повинна мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою.

За приписами п. 1.4 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи.

У відповідності до положень частини першої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

У відповідності до положень частини 5 зазначеної статті юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Системний аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що тотожність найменувань юридичних осіб має місце в тому випадку, коли в найменуваннях співпадають як організаційно-правові форми, так і назви юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи повне найменування позивача: Державне підприємство (організаційно-правова форма) Регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин «Агротехпостач» (назва юридичної особи), водночас повне найменування третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю (організаційно-правова форма) «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» (назва юридичної особи), тобто не є тотожним найменуванню позивача.

Таким чином, з огляду на те, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з підстав, які не передбачені ч.1 ст. 27 Закону України №755-IV не допускається, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач».

Щодо посилання позивача на недостовірні дані про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно визначень, що містяться в частині першій статті першої Закону України №755-IV місцезнаходження юридичної особи - місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі - виконавчий орган), за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

При цьому, слід відзначити, що частиною першою статті 24 Закону України №755-IV визначено вичерпний перелік документів, які засновник (засновники) юридичної особи або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору для проведення державної реєстрації. Водночас, згідно приписів ч.8 згаданої статті Закону України №755-IV державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - сьомою цієї статті.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 3 ст. 25 Закону України №755-IV за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Таким чином, вказані норми не встановлюють обов'язок державного реєстратора у витребуванні документів, які підтверджують місцезнаходження юридичної особи та не передбачають вчинення дій щодо перевірки таких даних, водночас дані норми містять вимогу щодо проведення державної реєстрації юридичної особи виключно на підставі відомостей реєстраційної картки. При цьому слід зазначити, що стаття 53 Закону України №755-IV покладає відповідальність за внесення до установчих документів завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, на осіб винних у внесенні таких відомостей.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на порушення прав у зв'язку з відсутністю третьої особи за адресою місцезнаходженням, що підтверджується поверненням листів без відповіді по причині відсутності за адресою, оскільки в межах спірних відносин оцінюється правомірність дій державного реєстратора при проведенні реєстраційних дій, а не наявність чи відсутність порушень правил ведення господарської діяльності з боку ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач».

Стосовно складу учасників ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» суд зазначає, що відповідно до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи (а.с.42-45), поданої при створенні юридичної особи, в Розділі третьому реєстраційної картки зазначено чотирьох засновників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Таким чином, при створенні юридичної особи засновниками вказано чотири фізичні особи, а відтак посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 є єдиним засновником ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач», що, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 є єдиним засновником і інших юридичних осіб, мало бути підставою для відмови у державній реєстрації ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач», є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у контексті загального завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до такого завдання:

- адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб;

- зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень;

- предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб'єктом владних повноважень з іншого.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання, насамперед, обумовлене специфікою публічно-правових відносин, яка проявляється у наступних притаманних їм ознаках:

1) обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями;

2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому суб'єкту владних повноважень;

3) імперативність публічно-правових відносин;

4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Однак, важливо, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок вчинення оскаржуваних дій).

В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб'єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на суб'єктний склад публічно-правових відносин, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення його прав з боку ТОВ «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» шляхом, зокрема, використання найменування тотожного найменуванню позивача, введення в оману споживачів щодо товарів і послуг позивача та невідповідність статуту третьої особи вимогам чинного законодавства.

Стосовно вимог Державного підприємства Регіональний Торгово-сервісний центр сільгоспмашин «Агротехпостач» про визнання недійсною державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач» та зобов'язати Державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради внести запис до Єдиного державного реєстру про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач», оскільки вони є похідними від вимоги про визнання протиправними дій Державного реєстратора Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «Запоріжагротехпостач», суд також не вбачає підстав для їх задоволення.

Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, як необґрунтованих.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Регіональний торгово-сервісний центр сільськогосподарських машин «АГРОТЕХПОСТАЧ» - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова