Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а-13081/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13081/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.В. Бодюку В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної екологічної інспекції в м.Києві (далі - Держекоінспекція або відповідач), третя особа - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі Мінприроди) про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2012 року ОСОБА_5 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві, в якому просила визнати протиправним і скасувати наказ Державної екологічної інспекції в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 145-0 від 30.12.2011 року про звільнення її з посади головного спеціаліста - державного інспектора відділу екологічного контролю на митній території та радіаційної безпеки за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) як такий, що суперечить частині 2 цієї статті; стягнути з Державної екологічної інспекції м. Києва на її користь за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2011 року по 30 жовтня 2012 року з урахуванням того, що її середньомісячний заробіток складає 4 171грн.86 коп. і за 10 місяців становить 41 718 грн.60 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційні скарзі про скасування постанови ОСОБА_5 посилається на те, що висновки суду є суперечливими і не випливають із фактичних обставин справи, оскільки новоутворені територіальні органи Державної екологічної інспекції є правонаступниками прав та обов'язків відповідних Державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Крім того при звільненні позивача з роботи у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в м. Києві останньою не вжито жодних заходів щодо її працевлаштування шляхом переведення на іншу роботу, тоді як згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення у зв'язку з ліквідацією установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Апелянт вказує, що вона повинна бути переведена до новоствореної Державної екологічної інспекції у м. Києві Державної екологічної інспекції України, яка стала правонаступником Державної екологічної інспекції в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної екологічної інспекції у м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 1-о від 21.03.2007 року ОСОБА_5 була призначена на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки на державному кордоні.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції № 995 від 14.09.2011 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції та установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до вказаної постанови КМУ та наказу Мінприроди № 359 від 30.09.2011 року «Про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та затвердження голів комісій з їх ліквідації» Державною екологічною інспекцією в м. Києві був виданий наказ № 128 від 03.10.2011 року «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в м. Києві».

Судом першої інстанції встановлено, що Держекоінспекція (ідентифікаційний код 34481451), в якій працювала позивач, ліквідована та виключена з Державного реєстру підприємств та організацій України. Новоутворена Державна екологічна інспекція у м. Києві (ідентифікаційний код 37975277) є новоствореною юридичною особою, і не вважається правонаступником Державної екологічної інспекції в м. Києві. Незважаючи на те, що новостворений державний орган продовжує виконувати владні функції в сфері екології, позивачем помилково сприйнято цю обставину як факт правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства., установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно частини першої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

ОСОБА_5 попереджено про наступне вивільнення 04.10.2011 року, про що свідчить її особистий підпис на попередженні про звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 17).

Наказом Державної екологічної інспекції у м. Києві від 30.12.2011 року №145-о «Про звільнення ОСОБА_5.» позивача звільнено 30 грудня 2011 року у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою середньомісячної заробітної плати.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання з працевлаштування позивача, так як вона обов'язково повинна бути переведена до новоствореної Державної Екологічної інспекції у м. Києві Державної Екологічної інспекції України, яка стала правонаступником Державної Екологічної інспекції у м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Організація, в якій працювала до звільнення ОСОБА_5, як зазначалося вище, ліквідована. Новоствореною Державною екологічною інспекцією у м. Києві оголошено конкурс на заміщення вакантних посад для роботи на посадах державних службовців.

У зв'язку з цим позивач 04.01.2012 року подала на ім'я начальника Державної екологічної інспекції у м. Києві заяву про участь у конкурсі, проте не скористалась правом прийняття участі у конкурсі, який відбувся 14.02.2012 року .

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9 ( в редакції чинній на час розгляду спірних правовідносин) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином положеннями вищого судового органу України визнається право підприємств, створених на базі ліквідованих, приймати на роботу працівників ліквідованого підприємства на загальних підставах.

У відповідності до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно диспозиції вказаної правової норми рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути прийнято лише одночасно з рішенням про поновлення на роботі.

Як встановлено в суді позивачка не заявляє у позові вимоги про поновлення на роботі. Більш того, згідно наданої довідки у період з 06.02.2012 року по 31.01.2013 року перебувала на обліку в Святошинському районному центрі зайнятості в місті Києві як безробітна і за цей період отримала виплату допомоги по безробіттю у розмірі 16 988 грн.86 коп.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при виданні наказу Державної екологічної інспекції в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.02.2012 р. №56-о «Про звільнення ОСОБА_5.», діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування наказу Державної екологічної інспекції в місті Києві м. Києві від 30.12.2011 року № 145-0 задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення складено 22.04.2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.