Рішення

від 28.03.2013 по справі 910/2202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2202/13 28.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2202/13

за позовом відкритого акціонерного товариства «Київметалопром»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Дім Плюс»;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-Плюс»

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Приступа Ю.М., довіреність № 63 від 04.12.2012р.;

Свічинський С.С., довіреність № 60 від 18.02.2012р.

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось відкрите акціонерне товариство «Київметалопром» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Дім Плюс» (надалі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» від 22.09.2009р. ухиляється від прийняття придбаного корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» за актом приймання - передачі, у зв'язку з чим позивач, на підставі ст.ст. 689, 690 ЦК України, просить суд зобов'язати відповідача прийняти корпоративне право ВАТ «Київметалопром» на підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Актив - Плюс» (код ЄДРПОУ 30967029) у розмірі 22,0887% Статутного капіталу за актом приймання - передачі та зобов'язати відповідача підписати акт приймання-передачі корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Актив - Плюс» (код ЄДРПОУ 30967029) у розмірі 22,0887% Статутного капіталу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2202/13 та призначено її розгляд на 28.02.2013р.

Присутні в судовому засіданні 28.02.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

Ухвалою від 28.02.2013р. суд, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Актив-плюс» (надалі - третя особа), та відклав розгляд справи на 28.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутніми в судовому засіданні 28.03.2013р. представниками позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 06.02.2013р. та ухвали від 28.02.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 06.02.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 28.02.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Крім того, позивачем було розміщено оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» № 55 (4941) від 23.03.2012р. про розгляд даної справи з метою належного повідомлення відповідача.

Представник третьої особи в засідання суду 28.03.2013р. також не з'явився, про причини неявки господарський суд не пвідомив, витребувані ухвалою суду від 28.02.2013р. документи третя особа не надала.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідача та третьої особи суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідача та третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2009р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс».

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця корпоративне право на підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Актив- Плюс» у розмірі 22,0887% Статутного капіталу, а покупець зобов'язується сплатити вартість корпоративного права, відповідно до умов, визначених у цьому Договорі.

Згідно розділу 2 договору, покупець набуває корпоративне право на підприємство з моменту повного виконання зобов'язань за цим договором по оплаті вартості корпоративного права та підписання акта приймання-передачі.

Умовами пунктів 3.1., 3.2. договору передбачено, що договірна вартість корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» становить 911160,00 грн. Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість корпоративного права на ТОВ «Актив-ГІлюс» до "30" грудня 2009 року безготівковим перерахуванням коштів зі свого рахунка на рахунок продавця. Оплата коштів здійснюється в гривнях.

У розділі 4 договору встановлено, що за настанням обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов'язки по відношенню до підприємства, які були обумовлені його статутом, як засновника та власника майна підприємства у розмірі частини переданого у власність покупця корпоративного права.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань (п. 7.1. договору).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань відповідачем було перераховано на рахунок позивача 911160,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача за 29.09.2009р., 30.09.2009р., 23.10.2009р., 27.10.2009р., 29.01.2010р. та довідкою ПАТ «Златобанк» за вих.. № 650 від 28.03.2013р.

Проте, в порушення п. 5.5. договору, яким встановлено, що продавець зобов'язаний у визначений договором термін сплатити вартість корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на підприємство та прийняти корпоративне право ВАТ «Київметалопром» на Підприємство за актом приймання - передачі. З моменту підписання акта приймання - передачі корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на підприємство покупець отримує корпоративне право ВАТ «Київметалопром» на підприємство, відповідач не підписав акт приймання-передачі корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс».

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі- продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

09.11.2012р. позивач надіслав на поштову та юридичну адреси відповідача рекомендований лист за вих. № 01-371 від 31.10.2012р. з описом вкладення, в якому вимогав прийняти корпоративне право ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-ГІлюс» за актом приймання - передачі. Однак, вказаний лист був повернутий поштою, в зв'язку з закінченням терміну його зберігання.

Таким чином, за твердженнями позивача, не підписання відповідачем акту приймання-передачі корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-ГІлюс», придбаного на підставі Договору купівлі-продажу корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» від 22.09.2009р., порушує його права, як продавця товару, оскільки в останнього виникають податкові зобов'язання в частині сплати податку на прибуток.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду.

Зі змісту цих норм вбачається, що закон визначає, як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права, та те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його прав відповідачем, що може бути підставою для звернення до суду з позовом.

Крім того, частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлені наступні способи захисту прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

При цьому, предемтом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання акітв приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача прийняти корпоративне право та зобов'язання підписати акт приймання-передачі корпоративного права не призводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання таких рішень.

Крім того, згідно статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження встановлених Констиутцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України, одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача прийняти корпоративне право та зобов'язання підписати акт приймання-передачі корпоративного права не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Таким чином, виходячи з вищенаведених обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.04.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов