Постанова

від 21.10.2013 по справі 910/2202/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/2202/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Приступа Ю.М.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Київметалопром»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року

у справі №910/2202/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київметалопром»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Дім Плюс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Актив - Плюс»

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2202/13 в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2202/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у справі №910/2202/13 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Київметалопром» до провадження та призначено її до розгляду на 21.10.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні 21.10.2013 року представник позивача надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 21.10.2013 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.09.2009 року між ВАТ «Київметалопром» (правонаступником якого є ПАТ «Київметалопром», далі - продавець) та ТОВ «Новий Дім Плюс» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця корпоративне право на підприємство - ТОВ «Актив- Плюс» у розмірі 22,0887% статутного капіталу, а покупець зобов'язується сплатити вартість корпоративного права, відповідно до умов, визначених у цьому договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до розділу 2 договору покупець набуває корпоративне право на підприємство з моменту повного виконання зобов'язань за цим договором по оплаті вартості корпоративного права та підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору сторонами передбачено, що договірна вартість корпоративного права ПАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» становить 911 160,00 грн. Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість корпоративного права на ТОВ «Актив-Плюс» до 30.12.2009 року безготівковим перерахуванням коштів зі свого рахунка на рахунок продавця. Оплата коштів здійснюється в гривнях.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача 911 160,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача за 29.09.2009 рік, 30.09.2009 рік, 23.10.2009 рік, 27.10.2009 рік, 29.01.2010 рік та довідкою ПАТ «Златобанк» за вих. №650 від 28.03.2013 року.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що продавець зобов'язаний у визначений договором термін сплатити вартість корпоративного права ПАТ «Київметалопром» на підприємство та прийняти таке право за актом приймання-передачі. З моменту підписання даного акту покупець отримує корпоративне право на ТОВ «Актив- Плюс».

Проте, як стверджує позивач, відповідач не підписав акт приймання-передачі корпоративного права на ТОВ «Актив-Плюс», у зв'язку з чим ПАТ «Київметалопром» звернулося до суду з позовом про зобов'язання ТОВ «Новий Дім Плюс» прийняти корпоративне право ВАТ «Київметалопром» на підприємство у розмірі 22,0887% статутного капіталу за актом приймання-передачі.

В обгрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що не підписання відповідачем акту приймання-передачі корпоративного права, придбаного на підставі договору купівлі-продажу корпоративного права ВАТ «Київметалопром» на ТОВ «Актив-Плюс» від 22.09.2009 року, порушує його права, як продавця товару, оскільки в останнього виникають податкові зобов'язання в частині сплати податку на прибуток.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

З наведених приписів слідує, що закон визначає, як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права, та те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин.

При цьому, позивачем належними та допустимими доказами, у відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факт порушення його прав відповідачем, що було враховано судом першої інстанції.

Крім того, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Таким чином, враховуючи положення ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання ТОВ «Новий Дім Плюс» прийняти корпоративне право ВАТ «Київметалопром» на підприємство ТОВ «Актив-Плюс» у розмірі 22,0887% статутного капіталу за актом приймання-передачі, оскільки дана вимога суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №18/1543/12 від 18.09.2013 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2202/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київметалопром» на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2202/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2202/13 залишити без змін.

3. Справу №910/2202/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Куксов В.В.