Постанова

від 23.04.2013 по справі 5023/5366/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа № 5023/5366/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - Шулатової І.С. за довіреністю б\н від 27.09.2012р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №37 від 14.01.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№407Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.13 у справі № 5023/5366/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 82041,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення з останнього (враховуючи уточнення позовних вимог) 68100,00 грн. попередньої оплати, 340,50 грн. пені, 5601,11 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення умов договору купівлі-продажу №01.04. від 01.04.2011р., 8000,00 грн. за адвокатські послуги, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року у справі № 5023/5366/12 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" 68100,00 грн. попередньої оплати, 340,50 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1368,81 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 5601,11 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8000,00 грн. в позові відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішенні та вважає, що дане рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що місцевий суд прийняв рішення, помилково визнавши доведеними обставини, що мають принципове значення для вирішення даної справи.

Позивач у відзиві проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, а рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5366/12 таким, що винесено з дотримання норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.

У судовому засіданні 27.02.2013р. оголошувалась перерва до 11:30 год. 18.03.2013р.

У судовому засіданні 18.03.2013р. оголошувалась перерва до 11:00 год. 17.04.2013р.

У судове засідання 17.04.2013р. прибули представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на скаргу та додаткових поясненнях до відзиву, доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач посилався на те, що 01 квітня 2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01.04 (договір), за умовами якого продавець продає, а покупець приймає окремими партіями та оплачує будівельні матеріали (товар), номенклатура, кількість та ціна якого визначається на підставі усної заявки або телефонограмами покупця на кожну конкретну партію товару та відображається в накладній на дану партію.

Відповідно до п. 4.2 вищезазначеного договору, за усною домовленістю сторін можлива повна або часткова передплата конкретної партії товару. В такому випадку строк поставки даної партії обумовлюється додатково за усним погодженням сторін.

Позивач, відповідно до умов договору, перерахував на рахунок відповідача передплату за товар на загальну суму 68100,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.16-18).

05.09.2012р. на адресу відповідача позивачем була направлена вимога про повернення суми попередньої оплати, проте відповіді на вимогу позивач не отримав.

Отже, як посилався позивач, відповідач свої зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару за договором не виконав, що змусило останнього звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд такі аргументи та докази позивача прийняв як належні та встановив, що станом на момент розгляду справи, відповідач оплачений позивачем товар не поставив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б повернення суми попередньої оплати.

Згідно з п. 5.1 договору, відповідач здійснює поставку чергової партії товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки на дану партію. За усним погодженням сторін строк поставки конкретної партії товару може бути змінений.

Суд першої інстанції встановив, що 24.12.2012 р. позивач направив на адресу відповідача заявку на будівельні матеріали на загальну суму 76985,00 грн., яка була отримана відповідачем 02.01.2013 р., на підтвердження чого позивачем надана копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Тому, суд першої інстанції посилання відповідача на відсутність заявки позивача на поставку товару визнав необґрунтованими та безпідставними, оскільки матеріали справи містять докази отримання 02.01.2013 р. відповідачем заявки на будівельні матеріали на загальну суму 76985,00 грн., в якій, зокрема, і містяться істотні умови господарського договору, а саме предмет та ціна договору, які не були зазначені в договорі купівлі-продажу № 01.04 від 01.04.2011р., що виключає можливість визнання вказаного договору неукладеним. На підставі викладеного, відповідач був визнаний судом таким, що з 06.01.2013 р. прострочив виконання зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, за договором купівлі-продажу № 01.04 від 01.04.2011 р. та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 68100,00 грн. попередньої оплати.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу стягнення попередньої оплати на підставі того, що відповідач (ФОП ОСОБА_3.) прострочив поставку товару відповідно до усних заявок від 31 серпня 2011 року.

Дослідивши обставини справи та надані додаткові докази, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 15.01.2013 року представник позивача стверджував, що направив заявку поштою 24.12.12 року, на підтвердження чого надав суду копію заявки від 24.12.2012 року, поштову квитанцію, опис вкладення, поштове повідомлення про отримання відповідачем даної заявки.

Тобто, як встановлено судом апеляційної інстанції, такі докази в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем були надані суду першої інстанції вже після подачі позову та уточненої позовної заяви, в якій підставою виникнення заборгованості відповідача ТОВ "Скан-Буд 2008" називає факт невиконання ФО-П ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару за заявкою в усній формі від 31.08.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, відповідно до п. 5.1. договору купівлі - продажу продавець має виконати поставку протягом трьох календарних днів з моменту отримання усної заявки.

Тобто, для задоволення позову у тому числі необхідно встановити факт, що відповідач отримав заявку і прострочив поставку, рахуючи час прострочення саме з моменту отримання заявки.

Натомість, суд прийняв до уваги докази саме відправлення заявки позивачем.

Однак, колегія суддів вважає, що ці докази з'явилися штучним засобом, після того як суд в своїй ухвалі від 24.12.2012 року зобов'язав позивача надати такі докази. Але, ці докази не підтверджують відправлення позивачем саме заявки і отримання відправлення 02.01.2013 року саме відповідачем - ОСОБА_3

Так, в поштовому повідомленні, наданому позивачем для обґрунтування отримання відповідачем заявки 02.01.2013 року (а.с.78), в графі дата відправлення стоїть дата - 13/12., тобто цим числом та місяцем датована уточнена позовна заява і фіскальні чеки з описом вкладень на підтвердження направлення її відповідачеві (а.с.42-49).

Отже, позивач подав до суду копію надісланої заявки із датою - 24.12.12 року, датою, що хронологічно є наступною за датою відправлення цієї ж самої заявки 13/12, що є неможливим, оскільки не можна відправити те, що на момент відправлення ще не існувало. Крім того, як стверджує сам відповідач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, за даним повідомленням заявку на поставку товару він не отримував.

Разом з цим, колегія суддів не може прийняти і як доказ вчасного направлення на адресу відповідача заявки на поставку товару на виконання умов договору і представлену позивачем копію результату пошуку від 17.04.2013р., оскільки датою вручення адресату відправлення є 31.01.2013р. (тобто - вже після прийняття рішення судом першої інстанції). Тому право вимагати товар або повернення суми попередньої оплати виникає у позивача після отримання заявки відповідачем.

Пунктом 2 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідні вимоги також містяться і в ч. 3 ст. 221 Господарського кодексу України.

Усе вищенаведене свідчить про те, що позивачем при поданні позову, а судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховані вищенаведені фактичні обставини та норми чинного законодавства.

Натомість з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства у сукупності з наявними матеріалами у справі судом апеляційної інстанції встановлено, що факт усної заявки або телефонограм позивачем на поставку товару за договором та отримання її відповідачем ТОВ "Скан-Буд 2008" належними та допустимими доказами суду не довів, а за письмовою заявкою обов'язок відповідача виникає після її отримання. І тому, враховуючи домовленості сторін у п.5.1. договору, а також приписи вищезазначених ст. 613, 693 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що на час звернення до суду з позовною заявою у позивача його право в частині заявленої до стягнення суми попередньої оплати, що складає 68100,00 грн. порушеним не було, тому у позивача відсутні підстави стверджувати, що відповідачем порушені зобов'язання з поставки товару за договором, оскільки сам позивач (кредитор) не вчинив дії, до вчинення яких боржник - відповідач не міг виконати свій обов'язок, а отже позов є передчасним. А оскільки стягнення пені є похідним від основної суми заборгованості, у задоволенні якої у даному випадку суд відмовляє, у стягненні пені у сумі 340,50 грн. також має бути відмовлено.

Також, виходячи з аналізу ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України питання щодо нарахування процентів на суму попередньої оплати може вирішуватися від дня, коли товар мав бути переданий покупцеві до дня його фактичного передання або повернення суми попередньої оплати. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, день, коли товар мав бути переданий покупцеві, на час прийняття оскаржуваного рішення, ще не настав. Тому позов щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5601,11 грн. також не підлягає задоволенню.

І як наслідок, у порядку ст. 49 ГПК України, витрати на послуги адвоката та судовий збір при відмові у задоволенні в позові покладаються на позивача.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, є необґрунтованими та не підтверджуються відповідними засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року у даній справі у зв'язку з наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.13 у справі № 5023/5366/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" вул. Старошишківська, 7, кв. 29, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 35970104, п/р 26008106990010 в АКБ "Базис", МФО 351760 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, м Харків, 61075, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ "Базис", МФО 351760) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 22.04.2013 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Шевель О. В.