Постанова

від 10.04.2013 по справі 2а-14622/11/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2013 р. Справа №2а-14622/11/0170/3

(13:04) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Желудкової О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

позивача - Потапов П.Г., дов.,

відповідача - Винятинський М.С., дов.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство «Євпаторійський міський молочний завод» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 р. № 00019332302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 124 796,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне збільшення відповідачем на підставі акту ДПІ в м. Євпаторії від 24.10.2011 р. № 2361/23-2/30890009 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період грудень 2011 р. на суму 99 837 грн. та нарахування на зазначену суму штрафних санкцій у розмірі 24 959 грн. (25 % від суми податку на прибуток).

Представником відповідача були надані письмові заперечення проти позову, у яких було зазначено, що підставою для формування позивачем сум валових витрат були господарські правовідносини з ПП «Вектра-некст». Відсутність факту постачання товарів з боку «Вектра-некст» свідчить про неправомірність та безпідставність заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток, тому у позові має бути відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, надав письмове пояснення позовних вимог, де зазначив, що сума оскаржуємого рішення складає 124 796, 00 грн., в тому числі грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період грудень 2011 р. на суму 99 837 грн., штрафні санкції у сумі 24 959 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у позові відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2012 р. відповідача Державну податкову інспекцію в м. Євпаторії АР Крим по даній справі замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Приватне акціонерне товариство «Євпаторійський міський молочний завод» зареєстровано у якості юридичної особи, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 658637, копія якої наявна в матеріалах справи.

З 09.09. 2011 р. по 17.10.2011 р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., про що складено акт перевірки від 24.10.2011 р. № 2361/23-2/30890009.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

-п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.2 п. 5.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, п.п. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. 1, 2 п. 144.1 ст. 144, абз. 3 п.п. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756 в результаті чого встановлено заниження податку на 150 539 грн., в тому числі по періодам: 2010 р. - 147 237 грн.; І квартал 2011р. - 2 170 грн.; ІІ квартал 2011 р. - 1 132 грн.

На сторінці 18 акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Вектра-некст» (код ЄДРПОУ 32679402) щодо постачання масла вершкового, обладнання, запасних частин, матеріалів на загальну суму 643 100,74 грн., у т.ч. ПДВ 107 183,46 грн.

На сторінці 27 акту перевірки від 24.10.2011 р. № 2361/23-2/30890009 зазначено, що ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» не обґрунтовано завищено валові витрати у сумі 399 348 грн., згідно договору поставки товару від 01.01.2010р. №1, тому що фактичне придбання товарів у грудні від ПП «Вектра-некст» не відбулося, товар фактично не поставлявся. Відповідно податковий кредит та валові витрати у такого платника податків не виникають, оскільки при цьому не дотримуються обов'язкові умови для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Тому на порушення п. 1. 32 ст. 1, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» у перевіряємому періоді безпідставно зависило валові витрати на загальну суму 399 348 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та ст. 2, п. п. 20.1 ст. 20 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР на підставі акту перевірки від 24.10.2011 р. № 2361/23-2/30890009, за порушення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.2 п. 5.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, п.п. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. 1, 2 п. 144.1 ст. 144, абз. 3 п.п. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756 збільшено ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 150 539 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 811 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 р. № 0001932302.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств є їх формування за рахунок угод з контрагентом, які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності .

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка відповідно до абз.4 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з прибутку підприємств з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., платниками податку з прибутку підприємств є, зокрема, з числа резидентів - суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Тобто, підтвердження постачання товару від контрагента позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладеного договору, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, - свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснених правочинів з ПП «Вектра-некст» у період, зазначений в акті перевірки, зокрема, договір поставки № 1 від 01.01.2010 р., згідно якого постачальник - ПП «Вектра-некст» зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість; видаткові накладні на запасні частини в асортименті на загальну суму 504 100,74 грн., в тому числі ПДВ 84 016,79 грн.; видаткова накладна № 70285 від 15.12.2010 р. на масло солодковершкове селянське на загальну суму 139 000,00 грн., в тому числі ПДВ 231 166,67 грн.; накладні на збут, зворотні накладні, накладні на повернення тари; акти на списання, акти контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей; матеріальні звіти, зведені бухгалтерські регістри.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи, призначеної по справі, документи, надані позивачем, складені відповідно до вимог ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, містять усі необхідні реквізити, а отже є первинними документами.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Представником відповідача не було надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем первинні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Такими обставинами є: фактичне здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи за придбані товари від ПП «Вектра-некст» позивач розраховувався шляхом відвантаження молочної продукції на суму 640 749,36 грн. з ПДВ, що підтверджується накладними на збут, зворотними накладними та накладними на повернення тари.

Використання в господарській діяльності ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» (списання) запчастин, придбаних від ПП «Вектра-некст» підтверджується актами на списання, актами контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей, матеріальними звітами та зведеними бухгалтерськими регістрами.

Використання в господарській діяльності ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» (реалізація) масла солодковершкового, придбаного від ПП «Вектра-некст», підтверджується довідками про рух товарів, звітами по оборотам номенклатури товарів, звітом комірника та зведеними бухгалтерськими регістрами.

Відомості про отримання товарів від підприємства, що фігурує в акті перевірки відображені у журналі ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод». Позивач мав виробничі та матеріальні ресурси, що були достатні для використання придбаних від ПП «Вектра-некст» запчастин та масла. На балансі ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» значаться автомобілі на ремонт яких вироблялося списання запчастин, придбаних від ПП «Вектра-некст».

Судом були досліджені документи ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод», які підтверджують фактичне здійснення ним господарських операцій з контрагентом ПП «Вектра-некст». Вказані документи підтверджують реальність здійснення операцій, зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Представником відповідача не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів; наявність відповідної господарської мети при придбанні певного виду товару.

Згідно з даними Довідки АБ № 407845 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04.06.2008 р. видами діяльності позивача за КВЕД є:

- перероблення молока та виробництво сиру,

- оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами,

- роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями,

- ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Таким чином, придбання ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» відповідних товарів у ПП «Вектра-некст» було характерним для виробничої діяльності позивача.

Матеріалами справи підтверджується використання позивачем в господарській діяльності товарів, які були придбані у ПП «Вектра-некст», за період, визначений в акті перевірки від 24.10.2011 р. № 2361/23-2/30890009.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Вектра-некст» має ознаки "нікчемності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 24.10.2011 р. № 2361/23-2/30890009, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Вектра-некст» під час здійснення господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку права на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року № К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року № К-19705/10, від 25.04.2012 року № К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року № К-14542/08, від 22.08.2012 року № К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року № К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах № 21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Взаємовідносини ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПП «Вектра-некст» у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, сума валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств позивачем за вказаний в акті перевірки період сформована правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно з п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, позивач здійснював податковий облік у перевіряємий період відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за грудень 2011 р. на суму 99 837 грн. та нарахування на зазначену суму штрафних санкцій у розмірі 24 959 грн., які призвели до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем були заявлені вимоги щодо визнання не відповідним діючому законодавству та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії від 07.11.2011 р. № 0001932302.

Належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України є визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії від 07.11.2011 р. № 0001932302.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів, у зв'язку з чим судові витрати із Державного бюджету України стягуються шляхом їх списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача; боржником є Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Вказана позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

У судовому засіданні 10.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 10.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 07.11.2011 р. № 0001932302 в частині збільшення податку на прибуток на суму 99 837 грн., в частині донарахування штрафних санкцій на суму 24 959 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України в особі розпорядника бюджетних коштів Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 34371111) на користь Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод» (ЄДРПОУ 30890009, місцезнаходження 97403, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, будинок 123) 12 044,8 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Шкляр Т.О.