Ухвала

від 02.04.2013 по справі 1570/4705/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 1570/4705/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Родеф" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Родеф" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання незаконними дій, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТОВ "Родеф" за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року по ланцюгу з контрагентами-постачальниками (ТОВ "Олдеко"(код ЄДРПОУ 37680145) та покупцями (ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018), ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197), "Ремонтно-будівельна дільниця "ОДЕСГОЛОВПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 05514198), ТОВ "БІТ М" (код ЄДРПОУ 36955925), ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197), ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018), ПП "ЄВРОДОР" (код ЄДРПОУ 35685424) такими, що вчинені з порушенням вимог: ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що дії відповідача, щодо формування таких висновків є незаконними, оскільки спростовуються наявною первинною документацію по проведеним господарським операціям та рішенням суду щодо неправомірності дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення зустрічних звірок ТОВ "Олдеко".

Відповідач заперечень на позов не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо включення до акту №545/22-1/32780383 від 18 квітня 2012 року висновків щодо визнання правочинів, здійснених ТОВ "Родеф" за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року по ланцюгу з контрагентами-постачальниками (ТОВ "Олдеко"(код ЄДРПОУ 37680145) та покупцями (ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018), ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197), "Ремонтно-будівельна дільниця "ОДЕСГОЛОВПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 05514198), ТОВ "БІТ М" (код ЄДРПОУ 36955925), ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197), ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018), ПП "ЄВРОДОР" (код ЄДРПОУ 35685424) такими, що вчинені з порушенням вимог: ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 05 по 11 квітня 2012 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Родеф" з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Олдеко" і податкового зобов'язання по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями у жовтні 2011 року: ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018), ТОВ "Автодор" (код ЄДРПОУ 13888197), у листопаді 2011 року "Ремонтно-будівельна дільниця "ОДЕСГОЛОВПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 05514198), ТОВ "БІТ М" (код ЄДРПОУ 36955925), ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197), ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018), ПП "ЄВРОДОР" (код ЄДРПОУ 35685424) за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, про що було складено акт перевірки №545/22-1/32780383 від 18 квітня 2012 року.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС було встановлено порушення позивачем вимог: ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB "РОДЕФ" (код ЄДРПОУ 32780383) при придбанні та продажу ТМЦ.

Відповідач встановив, що товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року відповідачем було встановлено, що у TOB "РОДЕФ" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу ТМЦ , придбаних у TOB "Олдеко" (код ЄДРПОУ 37680145) в розумінні ст. 185 ПК України на загальну суму ПДВ - 974 705 грн. у тому числі, за жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ - 130 645 грн., за листопад 2011 року на загальну суму ПДВ - 844 060 грн., та проданих:

- у жовтні 2011 року на суму ПДВ 130 645 грн., по контрагентам: ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018 ІПН 225070115174) на суму ПДВ 64 572,17 грн., ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197, ІПН 138881915033) на суму ПДВ 66 072,34 грн.;

- у листопаді 2011 року на суму ПДВ 844 060 грн., по контрагентам: ТОВ "Ремонтно-будівельна дільниця "ОДЕСГОЛОВПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 05514198, ІПН 15458) на суму ПДВ 26 740,01 грн.; ТОВ "БІТ М" ( код ЄДРПОУ 36955925, ІПН 369559215216) на суму ПДВ 5 355 грн., ТОВ "АВТОДОР" (код ЄДРПОУ 13888197 ІПН 138881915033) на суму ПДВ 51 527,67 грн., ТОВ "Будівельна компанія ДОРСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22507018 ІПН 225070115174) на суму ПДВ 28 756, 67 грн.; ПП "ЄВРОДОР" (код ЄДРПОУ 35685424 ІПН 356854214180) на суму ПДВ 731 680,8 грн.

В ході розгляду справи на підтвердження господарських операцій з переліченими, в акті перевірки, контрагентами, ТОВ "Родеф" була надана первинна документація, яка відображає господарські взаємовідносини позивача з його постачальником та покупцями.

Так, згідно договору постачання нафтопродуктів №318 від 03 жовтня 2011року, ТОВ "Олдеко" прийняло на себе зобов'язання поставити ТОВ "Родеф" нафтопродукти: бітум дорожний БНД60/90, мазут топковий М-40, М-100, пічне паливо. На підтвердження передачі ТМЦ, позивачем були надані до суду видаткові та податкові накладні складені ТОВ "Олдеко" на ім'я покупця ТОВ "Родеф".

В подальшому придбані у ТОВ "Олдеко" нафтопродукти (бітум дорожний БНД60/90, мазут топковий М-40, М-100, пічне паливо) були реалізовані позивачем контрагентам-покупцям на підставі договорів постачання, наданих до суду, разом з видатковими накладними та податковими накладними, виданими вже ТОВ "Родеф".

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, до суду надані не були.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "Олдеко" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по складанню актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Олдеко" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року" від 14 грудня 2011 року №3070/23-5/37680145, "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Олдеко" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року" від 17 лютого 2012 року №318/23-5/37680145, "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Олдеко" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011 року" від 24 лютого2012 року №505/23-5/37680145.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року була залишена без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Родеф" об'єктів оподаткування ПДВ по господарським операціям купівлі та продажу товарно-матеріальних цінностей є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ці висновки ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагенту позивача ТОВ "Олдеко" неправомірність яких було встановлено в судовому порядку, та спростовані наданою первинною документацію яка підтверджує як наявність самого товару так і ланцюг його постачання наступним покупцям, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але разом з тим, позов належало задовольнити з інших підстав, ніж ті на які посилався суд першої інстанції.

Так, статтею 20 "Права органів державної податкової служби" ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено Законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Також, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення), можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, відповідно, оскаржувані дії щодо викладення таких висновків в акті перевірки вчинені з перевищенням повноважень і це є достатньою підставою для визнання їх неправомірними та задоволення позову.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: