Постанова

від 15.04.2013 по справі 06/5026/900/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 06/5026/900/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства «Вячеслав» на рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року

у справі № 06/5026/900/2012 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом фермерського господарства «Вячеслав»

до 1.Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції;

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції;

2. Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області

3. Чепурний Валерій Миколайович

про відшкодування шкоди 15 096 101,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, фермерське господарство «Вячеслав» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 27.08.2012 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №06/5026/900/2012 у судове засідання на 17.09.2012 року за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалами від 17.09.2012 року, 01.10.2012 року, 15.10.2012 року Київським апеляційним господарським судом відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою в судові засідання представників відповідача-2 та третіх осіб та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та письмових пояснень.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Лобань О.І.

Ухвалою від 29.10.2012 року Київським апеляційним господарським судом у зв'язку з неявкою представників відповідача-2 в судове засідання та у зв'язку з необхідністю залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача - Чепурного Валерія Миколайовича було відкладено розгляд даної справи на 03.12.2012 року.

Ухвалою від 03.12.2012 Київським апеляційним господарським судом у даній справі призначено судову економічну експертизу з метою повного і всебічного розгляду справи та для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору у справі №06/5026/900/2012 і потребують спеціальних знань в частині визначення розміру заподіяних збитків фермерському господарству «Вячеслав» та зупинено провадження до отримання із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновку експертизи, призначеної у даній справі.

21.01.2013 року до Київського апеляційного суду надійшов лист фермерського господарства «Вячеслав» вих. №91 від 10.01.2013 року про відмову від оплати за проведення судової експертизи.

15.02.2012 року Київським науково-дослідним інститутом судових листом №1470-13 (552-13-45) від 25.01.2013 року повернуто до апеляційного господарського суду без виконання експертного дослідження матеріали справи №06/5026/900/2012 у зв'язку з відмовою позивача від оплати витрат за проведення судової експертизи.

Ухвалою від 19.02.2013 року Київським апеляційним господарським судом було поновлено провадження у справі № 06/5026/900/2012 та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю учасників судового процесу.

Ухвалами від 18.03.2013 року, від 03.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом відповідно до ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору у справі №06/5026/900/2012, розгляд справи відкладено у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази та письмові пояснення та призначено розгляд у судовому засіданні на 15.04.2013 року за участю повноважних представників сторін.

У судовому засіданні 15.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом здійснено заміну найменування відповідача-2 на Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Так, Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 затверджено положення про Державну казначейську службу України, згідно якого Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-2 просить у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Вячеслав» на рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-1 приймав участь у судових засіданнях, в яких надав свої пояснення і заперечив проти доводів, що викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ «Вячеслав» - без задоволення.

Відповідач-2 повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників учасників процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-2 в судовому засіданні.

Третя особа-1, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направила. Проте, від Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції до суду надійшли клопотання №39900 від 05.09.2012 року та №52329 від 08.11.2012 року про розгляд справи без участі їх представників, які були розглянуті та долучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи.

В дане судове засідання представник третьої особи-2 не з'явився. Проте, представник третьої особи-2 приймав участь в судових засіданнях 01.10.2012 року, 03.12.2012 року, 18.03.2013 року, в яких надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року залишити без змін.

Третя особа-3 - Чепурний Валерій Миколайович був присутнім в судових засіданнях 03.12.2012 року, 18.03.2012 року, 03.04.2013 року, 15.04.2013 року в яких надав свої пояснення та підтримав доводи, що викладені позивачем в апеляційній скарзі, з підстав, що були викладені у письмових поясненнях (а.с. 14-23, т. 6).

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2007 року та 17.01.2007 року на адресу державної виконавчої служби у Соснівському районі м. Черкаси надійшли заяви представника КС «Імперія» та Франчука В.С. про накладення арешту на сільськогосподарську техніку: трактори К-700А, К-701, К-701, Т-150 К, агрегат грунтооброблювач Європак, які належать фермерському господарству «Вячеслав».

18.01.2007 року державним виконавцем вказаної вище виклнавчої служби описано й арештовано сільськогосподарську техніку (трактор К-700А, д.н. 12596 МН; трактор К-700А, д.н. 17653МА; трактор Т-150К, д.н. б/н, номер шасі 209216; грунтооброблювач «Європак», №583, 2003 р.в.).

Описане та арештоване майно було вилучено у фермерського господарства «Вячеслав» і передано на зберігання Чепурному В.М. (м. Черкаси, вул. Бородіна, 2) без права користування та відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Соснівському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №46 об'єднане 12.07.2007 року з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №2-592 від 30.01.2006 року про стягнення з Деркача Миколи Івановича на користь кредитної спілки «Імперія» заборгованості в сумі 553 311,82 грн. та виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №2-3381 від 31.10.2006 року про стягнення з Деркача Миколи Івановича на користь Франчука Володимира Сергійовича заборгованості в сумі 68 710,00 грн., а всього 622 021,82 грн.

13.11.2009 року виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів №2-592 Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.01.2006 року, №2-3381 Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.10.2006 року завершено за п.10 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи направлено до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції для проведення утримань за місцем отримання боржником пенсії.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010 року, яке вступило у законну силу, визнані незаконними дії Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції. Виключено з акту опису і арешту майна, складеного Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 18.01.2007 року та скасовано арешт на трактор К-700А, д.н. 17653 МА, трактор Т-150 К, номер шасі 209216 та агрегат культивації та передпосівного обробітку ґрунту АП-6, типу «Європак». Зобов'язано ДВС Соснівського району м. Черкаси повернути зазначене майно у фермерське господарство «Вячеслав».

18.01.2011 року Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ листом №1324 повідомив про неможливість виконати рішення суду, в зв'язку з тим, що вказане у рішенні суду майно залишено на відповідальне зберігання заступнику голови правління КС «Імперія» Чепурному В.М.

04.02.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області направлено подання до Соснівського районного суду м. Черкаси про заміну сторони виконавчого провадження.

07.02.2011 року виконавче провадження зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв'язку із зверненням державного виконавця до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

У червні 2012 року вважаючи, що його права порушені внаслідок незаконних дій Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції з накладення арешту та вилучення трактору та агрегату культивації і передпосівного обробітку ґрунту АП-6, типу «Європак», фермерське господарство «Вячеслав» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції та Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про відшкодування шкоди в сумі 15 096 101,00 грн., в тому числі 396 769,00 грн. реальних збитків та 14 699 332,00 грн. не отриманих доходів.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 відмовлено в позові фермерського господарства «Вячеслав» про відшкодування шкоди в сумі 15 096 101,00 грн., завданої внаслідок незаконних дій Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

При прийнятті вказаного вище судового рішення, судом встановлено, що перебіг строку позовної давності для позивача розпочався з січня 2007 року (акт опису та арешту майна від 18.01.2007 року). Позивач звернувся до суду 12.06.2012 року після трирічного строку позовної давності, з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ФГ «Вячеслав» до Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ та Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про відшкодування шкоди 15 096 101,00 грн. - є безпідставним та необґрунтованим.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неврахування доводів, наведених позивачем та наданих доказів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача щодо стягнення 15 096 101,00 грн. шкоди, завданої органом державної влади неправомірними діями при здійсненні своїх повноважень.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

У відповідності до частини 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами частини 2 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010 року, яке вступило у законну силу, визнані незаконними дії Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції. Виключено з акту опису і арешту майна, складеного Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 18.01.2007 року та скасовано арешт на трактор К-700А, д.н. 17653 МА, трактор Т-150 К, номер шасі 209216 та агрегат культивації та передпосівного обробітку ґрунту АП-6, типу «Європак». Зобов'язано ДВС Соснівського району м. Черкаси повернути зазначене майно у фермерське господарство «Вячеслав».

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, протиправність дій Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ щодо арешту та вилученню майна у фермерського господарства «Вячеслав» встановлена в судовому порядку.

Разом з цим, висновок господарського суду Черкаської області про те, що перебіг строку позовної давності для позивача розпочався з січня 2007 року (акт опису та арешту майна від 18.01.2007 року) колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим, враховуючи наступне.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України унормовано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Під час розгляду справи судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що у січні 2008 року, в зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом у справі №2-80/10, строк позовної давності було перервано, про що свідчить наявна в матеріалах справи ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси про відкриття провадження у справі.

Оскільки 10.03.2010 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010 року вступило в законну силу і перебіг строку позовної давності почався знову, тому звернення позивача 12.06.2012 року до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення 15 096 101,00 грн. шкоди, завданої органом державної влади неправомірними діями при здійсненні своїх повноважень відбулося в межах строків позовної давності.

Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду перебіг строку позовної давності для позивача розпочався з березня 2010 року (рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010 року, яке вступило в законну силу 10.03.2010 року, а.с. 23-24, т. 1), а отже позивач звернувся до суду без пропущення трирічного строку позовної давності.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом вказані вище обставини безпідставно не прийнято до уваги та не надано їм належної оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, у позові позивач просить стягнути 15 096 101,00 грн. шкоди, в тому числі 396 769,00 грн. реальних збитків (315 225,00 грн. залишкової вартості трактора Т-150К, д.н. б/н, номер шасі 209216 та 81 544,00 грн. залишкової вартості грунтооброблювача АП-6 типу «Європак», №583, 2003 р.в.) та 14 699 332,00 грн. не отриманих доходів (1 654 466,00 грн. неодержаного доходу від оранки землі за плату; 1 511 292,00 грн. неодержаного доходу від неможливості проводити передпосівний обробіток та культивацію; 11 533 574,00 грн. неодержаного доходу від реалізації власних зернових культур) за період з 2007- 2011 роки.

Одночасно з цим, за уточненим розгорнутим калькульованим розрахунком шкоди за цінами на 2007 рік (а.с. 115-143, т. 5), який здійснено позивачем на вимогу апеляційного господарського суду, розмір заявленої до відшкодування шкоди становить 15 655 979 грн., в тому числі: 315 225,00 грн. залишкової вартості трактора Т-150К, 81 544,00 грн. залишкової вартості грунтооброблювача АП-6 типу «Європак», 1 020 500,00 грн. неодержаного доходу від оранки землі за плату, 785 000,00 грн. неодержаного доходу від неможливості проводити передпосівний обробіток та культивацію, 13 453 710,00 грн. неодержаного доходу від реалізації власних зернових культур за період з 2007- 2011 роки.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено право особи, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Як зазначалось вище, протиправність дій Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ щодо арешту та вилученню майна у фермерського господарства «Вячеслав» встановлена в судовому порядку рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010 року у справі №2-80/10.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в установленому порядку було доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції (накладення арешту та вилучення майна у ФГ «Вячеслав») та матеріальною шкодою у вигляді понесених позивачем втрат від неможливості використання майна за призначенням та проводити сільськогосподарські роботи, як основного виду діяльності господарства, що в свою чергу передбачає цивільну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду та свідчить про наявність підстав для її відшкодування.

Проте, здійснивши перерахунок розміру шкоди, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №23554378 з виконання виконавчого листа № 2-80/10 від 24.02.2010 року Соснівського районного суду м.Черкаси про зобов'язання Соснівський ВДВС повернути майно у фермерське господарство «Вячеслав» - зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв'язку із зверненням державного виконавця до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження, про що свідчить постанова головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області від 07.02.2011 року.

Тобто, судовою колегією достовірно встановлено, що виконавче провадження №23554378 не завернешено.

Таким чином, на переконання судової колегії позовні вимоги щодо відшкодування реальних збитків в розмірі 396 769,00 грн., що складаються із суми залишкової вартості трактора Т-150К, д.н. б/н, номер шасі 209216 в розмірі 315 225,00 грн. та суми залишкової вартості грунтооброблювача АП-6 типу «Європак», №583, 2003 р.в. в розмірі 81 544,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки задоволення таких вимог призведе до подвійної відповідальності у разі імовірності виконання ВП №23554378 щодо повернення позивачу трактора Т-150К, д.н. б/н, номер шасі 209216 та грунтооброблювача АП-6 типу «Європак», №583, 2003 р.в.

У зв'язку з цим, судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника, з посиланням на постанову Лисянського РВ ГУМВС України у Черкаській області від 12.02.2011 року, про наявність підстав для відшкодування збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Одночасно слід зазначити, що у разі відсутності присудженого майна в натурі, сторона виконавчого провадження не позбавлена можливості звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із відповідною заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення (ст. 373 ЦПК України), зокрема стягнення грошових коштів за вартість вказаного вище майна.

Окрім цього, при обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто, ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли б бути отримані у випадку належного виконання боржником своїх зобов'язань. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Вищий господарський суд рекомендує господарським судам у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди виходити з показників, які звичайно характеризують доходи потерпілої сторони.

До того ж, нормами статті 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством, для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

При розрахунку неодержаного доходу позивачем взято за основу: ціни на виконання сільськогосподарських робіт трактором Т-150К (у щепленні з плугом ПЛН-5/35) та грунтооброблювачем «Європак» (агрегат АП-6), що були обумовлені у договорі від 12.01.2007 року, укладеному між ФГ «Вячеслав» та СТОВ «ТД «Городищеагро» (а.с. 45-48, т.1); дані про урожайність ячменю, соняшнику в сільськогосподарських підприємствах Жашківського та Лисянського району Черкаської області за період 2007-2011 роки (а.с. 54-59, т.1); загальну кількість наявного у ФГ «Вячеслав» насіння зернових культур (а.с. 81-83, т. 1); загальний розмір земельних ділянок, які перебували у суборенді ФГ «Вячеслав» згідно договору суборенди землі від 10.03.2006 року, укладеного між позивачем та ПСП «Павлівка» (а.с. 37-38, т. 1).

Отже, позивачем достатньо надано документів, які свідчать про наявність у нього реальної можливості отримати прибутки та про неотримання таких прибутків саме через протиправність дій Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ щодо арешту та вилученню майна у фермерського господарства «Вячеслав».

Зокрема, позивачем надано договір від 12.01.2007 року, укладеного між ФГ «Вячеслав» та СТОВ «ТД «Городищеагро», який свідчить про наявність та виникнення у позивача зобов'язань щодо виконання сільськогосподарських робіт за плату для іншого сільгоспвиробника за допомогою вказаного вище майна, тобто про реальну можливість отримання позивачем прибутку від використання свого майна за прямим призначенням.

Так, за розрахунками суду апеляційної інстанції, з урахуванням розгорнутого та уточненого розрахунку розміру неодержаного доходу, здійсненого позивачем, сума неодержаного доходу від неможливості надавати платні послуги по оранці земель за період 2007-2011 роки трактором Т-150К із плугом ПЛН-5-35 становить 1 020 500,00 грн. (22,4 га/добу х 195 днів/сезон = 4 368 га/рік - 600 га для власних потреб = 3 768 га/рік за плату х 5 років = 18 840 га х 65,00 грн./га = 1 224 600,00 грн. - 204 100,00 грн. ПДВ = 1 020 500,00 грн.); сума неодержаного доходу від неможливості надавати платні послуги по культивації земель за період 2007-2011 рр. трактором Т-150К із грунтооброблювачем АП-6 типу «Європак» становить 785 000,00 грн. (22,4 га/добу х 195 днів/сезон = 4 368 га/рік - 600 га для власних потреб = 3 768 га/рік за плату х 5 років = 18 840 га х 50,00 грн./га = 942 000,00 грн. - 157 000,00 грн. ПДВ = 785 000,00 грн.)

Враховуючи те, що позивач обґрунтував заявлену ним вимогу про стягнення упущеної вигоди у розмірі 1 805 500,00 грн. (1 020 500,00 грн. + 785 000,00 грн.) та надав відповідні та достатні докази, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зазначена позовна вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, в обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування неодержаного доходу від вирощування та реалізації зернових культур, позивачем надано: договір суборенди землі від 10.03.2006 року, укладеного між ФГ «Вячеслав» та ПСП «Павлівка»; договір купівлі-продажу засобів захисту рослин №23 від 02.06.2006 року, укладеного між ФГ «Вячеслав» та ПП «Агролідер-Плюс»; договір відповідального зберігання від 05.06.2006 року посівного матеріалу ячменю класу еліта, сорту «Вакула», соняшника класу еліта, сорту «Ранок»; договір поставки насіння №101 від 25.04.2006 року; видаткові накладні, довіреність та рахунки.

На переконання судової колегії, враховуючи розгорнутий калькульований розрахунок шкоди, позивачем належним чином доведено та надано докази на підтвердження наявності підстав для відшкодування неодержаного доходу (упущеної вигоди) від вирощування ячменю класу еліта, сорту «Вакула» та соняшника класу еліта, сорту «Ранок» в загальній сумі 5 880 057,00 грн. за період 2007-2009 роки, тобто в межах строку дії договору суборенди землі від 10.03.2006 року, укладеного між ФГ «Вячеслав» та ПСП «Павлівка» та в межах сезонних термінів виконання звичайної оранки для раннього посіву.

В іншій частині позовні вимоги щодо відшкодування неодержаного доходу від вирощування соняшника класу еліта, сорту «Ранок» за період 2010 року в сумі 3 611 201,00 грн. та від вирощування елітного гібриду соняшника сорту «Донской-60» за період 2011 року в сумі 3 962 452,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок вказаних сум здійснено позамежами строку дії договору суборенди землі від 10.03.2006 року, а також у зв'язку з тим, що позивачем не надано докази на підтвердження придбання (наявності у позивача) насіння елітного гібриду соняшника «Донской-60», не містять такі доказі і матеріали справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди в сумі 7 685 557,00 грн., а саме про стягнення 1 020 500,00 грн. неодержаного доходу від неможливості здійснювати оранку землі за плату за період з 2007- 2011 роки, 785 000,00 грн. неодержаного доходу від неможливості проводити передпосівний обробіток та культивацію за період з 2007- 2011 роки, 5 880 057,00 грн. неодержаного доходу від реалізації власних зернових культур за період з 2007- 2009 роки - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 року № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 року № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011 року) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2012 року у справі №18/177, від 11.02.2013 року №5011-61/2508-2012.

При цьому слід відмітити, що обов'язок казначейства по безспірному списанню коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень закріплено в підпункті 2 пункту 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Вячеслав» шкоди в розмірі 7 685 557,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фермерського господарства «Вячеслав» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства «Вячеслав» на рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2012 року у справі №06/5026/900/2012 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь фермерського господарства «Вячеслав» (18000, м. Черкаси, вул. Можайського, 74, ідентифікаційний код 33003899) 7 685 557,00 грн. шкоди.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 06/5026/900/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Лобань О.І.