ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 квітня 2013 року 12 год. 26 хв. № 826/4507/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суду: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Аблова Є.В., Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Шередько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центральної виборчої комісії
третя особа народний депутат України ОСОБА_2
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
за участю
позивача: не прибув,
представників відповідача: Ларіної Н.О., Чернюк С.О.,
третьої особи: не прибув,
представника третьої особи: ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі по тексту також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 10.02.2013 року,
- зобов'язати Центральну виборчу комісію розглянути звернення позивача по суті та вжити заходів щодо усунення порушень виборчого законодавства,
- зобов'язати Центральну виборчу комісію за власною ініціативою прийняти рішення про скасування додатку №2 до Постанови Центральної виборчої комісії №1977 від 22.11.2012 року в частині реєстрації народним депутатом України ОСОБА_2,
- зобов'язати Центральну виборчу комісію прийняти рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що відмовився від депутатського мандату,
- зобов'язати Центральну виборчу комісію визнати обраним народним депутатом України кандидата, наступного у виборчому списку партії «ВО «Батьківщина»,
- прийняти рішення про визнання недійсним посвідчення народного депутата України сьомого скликання НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено гарантовані Конституцією та законами України його особисті права не наданням відповіді на звернення від 10 лютого 2013 року про окремі грубі порушення законодавства та необхідність вжиття дій з метою усунення таких порушень. В своєму зверненні до Центральної виборчої комісії позивач зазначав, що Постанова Центральної виборчої комісії № 1977 від 22 листопада 2012 року в частині реєстрації згідно Додатку № 2 народним депутатом України Верховної Ради України сьомого скликання ОСОБА_2, кандидата від партії «ВО «Батьківщина» по багатомандатному виборчому округу, суперечить ч. 1 ст. 101 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України», оскільки згідно із списком правління ТОВ «Донецьк-аква» (код 35682780) ОСОБА_2 є членом правління цього підприємства з 2005 року.
На підставі ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», вважає позивач, Центральна виборча комісія зобов'язана була вжити невідкладних заходів щодо припинення обіймання народним депутатом України ОСОБА_2 незаконно отриманого мандату.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Представники відповідача в судовому засіданні звертають увагу, що до Центральної виборчої комісії не надходило жодного звернення ОСОБА_1. В свою чергу, враховуючи подання у встановлений Законом України «Про вибори народних депутатів України» строк народним депутатом України ОСОБА_2 необхідних для реєстрації його депутатом документів, неподання ним до Центральної виборчої комісії заяви про відмову від депутатського мандата, а також відсутність стосовно нього обставин, зазначених у пунктах 3-7 частини четвертої та частини сьомої статті 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України», у Центральної виборчої комісії відсутні правові підстави для прийняття рішення про визнання обраного на чергових виборах народного депутата України ОСОБА_2 таким, який не набув депутатського мандата.
Також представники відповідача зауважують, що законами України Центральна виборча комісія не уповноважена на прийняття рішень щодо визнання обраних народних депутатів України такими, що відмовилися від депутатського мандату, та рішень про визнання недійсним посвідчення народного депутата України.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва в попередньому судовому засіданні залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, які є не обґрунтованими та задоволення яких суперечитиме вимогам чинних законів України.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 23 квітня 2013 року.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка, на його думку, допускається Центральною виборчою комісією поза межами виборчого процесу та полягає у не розгляді його звернення про вжиття заходів щодо усунення порушень виборчого законодавства та, як наслідок, вчинення Центральною виборчою комісією дій на підставі статті 15 («Порядок та строки розгляду звернень, поданих до Комісії») та статті 16 («Розгляд Комісією питань за власною ініціативою») Закону України «Про Центральну виборчу комісію» щодо скасування додатку №2 до Постанови Центральної виборчої комісії №1977 від 22.11.2012 року в частині реєстрації народним депутатом України ОСОБА_2, прийняття відповідачем рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що відмовився від депутатського мандату, визнання відповідачем обраним народним депутатом України кандидата, наступного у виборчому списку партії «ВО «Батьківщина», та прийняття рішення про визнання недійсним посвідчення народного депутата України сьомого скликання НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною четвертою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Особливості оскарження рішень, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії в період виборчого процесу регламентовано статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною третьою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.
З огляду на зміст позовних вимог та обґрунтованість позивачем порушеного права не наданням Центральною виборчою комісією відповіді на його звернення від 10 лютого 2013 року, закінченням в Україні виборчого процесу, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підпадає під особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, передбачених статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також поданий адміністративний позов не підпадає під правила предметної підсудності, визначений частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо розгляду Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції справ про дострокове припинення повноважень народного депутата України та особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 180 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вимог статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктами звернення з такою позовною заявою є Голова Верховної Ради України, Перший заступник або заступник Голови Верховної Ради України.
Із статтею 180 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондується стаття 5 Закону України від 17.11.1992 № 2790-XII "Про статус народного депутата України", яка передбачає порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України, а саме: звернення до суду з питанням дострокового припинення повноважень народного депутата на підставі висновку Комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, Головою Верховної Ради України (за його дорученням Першого заступник чи заступника Голови Верховної Ради України) або звернення до суду для вирішення питання про дострокове припинення повноважень народного депутата за рішенням Верховної Ради України Головою Верховної Ради України (Верховна Рада України своїм рішенням також може зобов'язати звернутися до суду Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України).
Отже, діючим законодавством чітко унормовано вирішення питання щодо дострокового припинення повноважень народного депутата у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.
Таким чином, оскільки із адміністративним позовом щодо не надання відповіді на звернення громадянина про повідомлення ним інформації стосовно невиконання ОСОБА_2 вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності звертається фізична особа ОСОБА_1 та з урахуванням правил територіальної та предметної підсудності, заявлений адміністративний позов може бути вирішеним Окружним адміністративним судом міста Києва із застосуванням загального шестимісячного строку звернення до суду.
Центральна виборча комісія (далі - Комісія) відповідно до визначення в статті 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року N 1932-IV є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до преамбули Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про звернення громадян»).
При цьому, відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» вважається, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
До адміністративного позову позивачем долучено звернення до Центральної виборчої комісії за підписом ОСОБА_1 із зазначенням адреси: АДРЕСА_1, Витяг з протоколу ТОВ «Донецьк-аква» від 01 листопада 2012 року про обрання до складу правління ОСОБА_2.
В зазначеному зверненні ОСОБА_1, керуючись статтями 15, 16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», просить Центральну виборчу комісію скасувати незаконне рішення про реєстрацію народним депутатом України Верховної Ради України сьомого скликання ОСОБА_2, кандидата від партії «ВО «Батьківщина» по багатомандатному виборчому округу, відповідно до Додатку № 2 до Постанови Центральної виборчої комісії №1977 від 22 листопада 2012 року та прийняти рішення про позбавлення ОСОБА_2 повноважень народного депутата України. Заявник вказує, що ОСОБА_2 подано до Центральної виборчої комісії неправдиві відомості щодо не зайняття несумісних посад та не зайняття несумісною із мандатом народного депутата України діяльністю, а згідно із списком правління ТОВ «Донецьк-аква» (код 35682780) ОСОБА_2 є членом правління цього підприємства з 2005 року.
При вирішенні цього спору суд також керується порядком подання звернень до Центральної виборчої комісії та строки їх розгляду, який визначено в статтях 14, 15 Закону України «Про Центральну виборчу комісію».
Відповідно до частин першої та третьої статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» виборці, виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб'єкти виборчого і референдумного процесів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, іноземці та особи без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнародні організації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з питань, що належать до повноважень Комісії, в порядку, встановленому цим Законом, Законом України «Про звернення громадян» та іншими законами України.
Під зверненням за цим Законом слід розуміти:
1) заяву, в якій міститься прохання сприяти реалізації виборчих прав, права на участь у референдумі, надати консультативно-методичну допомогу чи рекомендації щодо підготовки та проведення виборів і референдумів, роз'яснення з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми або в якій висловлюються думки, рекомендації, поради щодо вдосконалення законодавства України з питань виборів і референдумів та правового регулювання виборів і референдумів в Україні, стосовно покращання діяльності виборчих комісій, комісій з референдумів тощо;
2) скаргу, в якій міститься інформація про порушення законодавства України про вибори і референдуми та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, права на участь у референдумі, законних інтересів суб'єктів виборчого і референдумного процесів, поновити порушені виборчі права та право на участь у референдумі.
При цьому, скарги подаються і розглядаються в порядку та строки, встановлені відповідним законом України про вибори або референдуми (частина четверта ст. 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»).
Заява може бути подана до Комісії в письмовій або усній формі. В усній формі заяви подаються під час особистого прийому членами Комісії і фіксуються в порядку, встановленому Комісією (частина п'ята ст. 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»).
Частинами першою, другою та третьою ст. 15 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» регламентовано, що заяви та скарги, подані до Комісії, розглядаються у порядку, встановленому цим та іншими законами, а також Регламентом Центральної виборчої комісії.
Заяви та скарги, які подані до Комісії під час виборчого процесу чи процесу референдуму та стосуються цього процесу, розглядаються Комісією протягом п'яти днів з дня надходження заяви або скарги, якщо інший строк не встановлено відповідним законом України про вибори або референдуми. Днем подачі такої заяви чи скарги вважається день фактичного отримання скарги Комісією.
Заяви та інші звернення, які не стосуються виборчого процесу чи процесу референдуму або подані не під час такого процесу, розглядаються Комісією на загальних підставах, встановлених законом.
Згідно частини першої ст. 16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України, Комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу рішення у встановленому цим Законом порядку.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» звернення, подані до Комісії, підлягають реєстрації в порядку , встановленому Комісією.
Відповідно до статті 25 Регламенту Центральної виборчої комісії, затвердженого Постановою Центральної виборчої комісії від 26.04.2005 № 72, реєстрація, розгляд та подальше проходження в Комісії документів здійснюються відповідно до Інструкції з діловодства Центральної виборчої комісії.
За змістом пунктів 2.1 та 15.1 Інструкції з діловодства Центральної виборчої комісії, затвердженої Постановою Центральної виборчої комісії від 13 лютого 1998 року N 70 (із змінами і доповненнями), звернення громадян (пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги) приймаються і реєструються в управлінні документального забезпечення Секретаріату Комісії.
Згідно вимог ст. 21 Регламенту Центральної виборчої комісії одержані Комісією звернення в день реєстрації подаються Голові Комісії, який дає відповідні доручення членам Комісії та працівникам Секретаріату Комісії, Служби розпорядника Реєстру щодо їх попереднього розгляду та надання відповіді.
Надаючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, суд вважає не підтвердженим звернення позивача з долученої до матеріалів адміністративного позову заявою до Центральної виборчої комісії.
З матеріалів справи судом встановлено, що до Центральної виборчої комісії за період з 10 лютого 2013 року (дата подання звернення, про яку стверджує позивач) по 1 квітня 2013 року (дата надходження до суду адміністративного позову) не надходило жодного звернення ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, що унеможливлює надання відповіді на звернення, про яке йде мова в позовній заяві.
Натомість, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин направлення чи отримання Центральною виборчою комісією його звернення, а доданий до позовної заяви Витяг з протоколу ТОВ «Донецьк-аква» від 01 листопада 2012 року про обрання до складу правління ОСОБА_2 не скріплений печаткою підприємства.
В свою чергу, третьою особою надано до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.04.2013 р., відповідно до якого 02 вересня 2009 року державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-аква» (код 35682780) на підставі рішення засновників.
Таким чином, суд приходить до висновку, що інтереси позивача як громадянина в розумінні Закону України «Про звернення громад» відповідачем не порушено.
Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
В спірних правовідносинах судом встановлено, що позивач до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громад» не звертався, а відповідачем не вчинялись дії та не допускалась бездіяльність, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача.
Слід вказати, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.
Відтак, судом не встановлено наявності порушеного права позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови в задоволенні всіх позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.
Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з приписами частини 1 статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі позивача не доведено існування факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того суд погоджується з твердженнями відповідача та вважає за необхідне окремо зазначити про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача за власною ініціативою прийняти рішення про скасування додатку №2 до Постанови Центральної виборчої комісії №1977 від 22.11.2012 року в частині реєстрації народним депутатом України ОСОБА_2, зобов'язання прийняти рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що відмовився від депутатського мандату, зобов'язання визнати обраним народним депутатом України кандидата, наступного у виборчому списку партії «ВО «Батьківщина», прийняти рішення про визнання недійсним посвідчення народного депутата України сьомого скликання НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу рішення у встановленому цим Законом порядку, якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України.
В статті 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» визначено загальні повноваження відповідача, а в статті 19 цього Закону - повноваження щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів України.
Відповідно до частини четвертої ст. 101 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року N 4061-VI у разі невиконання особою, обраною депутатом, у строки, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, вимог частини першої цієї статті або подання цією особою до Центральної виборчої комісії заяви про відмову від депутатського мандата, або виникнення (виявлення) обставин, зазначених у пунктах 3 - 7 частини четвертої та частини сьомої статті 61 цього Закону, Центральна виборча комісія приймає рішення про визнання її такою, яка не набула депутатського мандата, та визнає обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної партії.
Враховуючи подання у встановлений Законом України «Про вибори народних депутатів України» строк народним депутатом України ОСОБА_2 необхідних для реєстрації його депутатом документів, неподання ним до Центральної виборчої комісії заяви про відмову від депутатського мандата, а також відсутність стосовно нього обставин, зазначених у пунктах 3-7 частини четвертої та частини сьомої статті 61 Закону, у Центральної виборчої комісії відсутні правові підстави для прийняття рішення про визнання обраного на чергових виборах народного депутата України ОСОБА_2 таким, який не набув депутатського мандата.
При цьому, законами України Центральна виборча комісія не уповноважена на прийняття рішень щодо визнання обраних народних депутатів України такими, що відмовилися від депутатського мандату, а також не наділена повноваженнями приймати рішення про визнання недійсним посвідчення народного депутата України.
Щодо передбаченої статтею 81 Конституції України процедури припинення повноваження народного депутата України достроково на підставі закону за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, то вона врегульована, як зазначалось вище, статтею 5 Закону України «Про статус народного депутата України» та не може бути застосована при вирішенні питань, порушених у зверненні позивача.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В силу частини другої статті 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, доведено правомірність ненадання відповіді на звернення позивача та відсутність правових підстав для зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа народний депутат України ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Маруліна Л.О.
Судді Аблов Є.В.
Федорчук А.Б.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 квітня 2013 року.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2013 |
Оприлюднено | 25.04.2013 |
Номер документу | 30898615 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Маруліна Л.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні