Рішення

від 18.04.2013 по справі 910/2759/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2759/13 18.04.13 За позовом Малого колективного підприємства «Трубопроводбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-Профіль»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Маросін М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: М'ялук О.П. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13 лютого 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Малого колективного підприємства «Трубопроводбуд» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 07.02.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-Профіль» (відповідач) заборгованості за договором № 8 від 12 січня 2011 року в сумі 327 513,59 грн. з них основного боргу - 104 820,67 грн. (сто чотири тисячі вісімсот двадцять гривень 67 копійок), пені - 218 249,50 грн. (двісті вісімнадцять тисяч двісті сорок дев'ять гривень 50 копійок), 3% річних - 3 285,26 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 26 копійок) та втрат від інфляції - 1 158,16 грн. (одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень 16 копійок).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. за правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 8 від 12 січня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 18.04.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № 8 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію /по тексту - товар/, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 262 820,67 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі - 158 000,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в сумі 104 820,67 грн., тобто 262 820,67 грн. - 158 000,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та вказав про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу та штрафних санкцій. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на недоведеність позивачем факту передачі Продавцем Покупцю рахунків №№: ТР-00534 та ТР-00622, а також вказав на пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 12 січня 2011 року між сторонами укладено договір № 8 згідно п. 1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з вересня 2011 року по січень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 262 820,67 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ТР-02098, № ТР-02140, № ТР-02239, № ТР-02181 та № ТР-00020 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на видаткових накладних та довіреностями на отримання товару (копії довіреностей в справі).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Покупець обов'язаний оплатити отриманий від Продавця рахунок в строк, вказаний у рахунку або обумовлений договором.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 158 000,00 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в справі).

Посилання відповідачем у відзиві на неотримання Покупцем від Продавця рахунків №№: ТР-00534 та ТР-00622 є необґрунтованим, оскільки зі змісту видаткових накладних: № ТР-02098 і № ТР-02181, які свідчать про факт отримання товару, випливають обставини про посилання на рахунки-фактури №№: ТР-00534 та ТР-00622, як на підставу замовлення, що свідчить про виставляння Продавцем відповідних рахунків та про їх обізнаність з боку Покупця.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на квітень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 104 820,67 грн., з розрахунку 262 820,67 грн. (вартість товару) - 158 000,00 грн. (часткова оплата).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у випадку переривання строку оплати Покупець сплачує пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 267,93 грн. пені за переривання строку оплати товару по Договору згідно накладних № ТР-02098 і № ТР-02181.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 285,26 грн. 3% річних та 1 158,16 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання Покупцем грошового зобов'язання перед Продавцем щодо оплати поставленого товару.

Щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень про пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності для стягнення пені слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк оплати товару за Договором по видатковим накладним № ТР-02098 і № ТР-02181, в силу п. 3.1. Договору, спливає до 04.10.2011р. та 27.11.2011р., а тому, за переконанням суду, початок строку перебігу спеціальної позовної давності виникло у позивача з 05.10.2011р. та 28.11.2011р. відповідно, тобто з моменту настання першого дня, до дати якого товар в повному обсязі оплачений не був і, відповідно, закінчується - 05.04.2013р. та 28.05.2013р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява надійшла до суду 13.02.2013р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені.

За таких обставин, викладені відповідачем у відзиві та заяві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є недоведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 118 532,02 грн. з них основного боргу - 104 820,67 грн. (сто чотири тисячі вісімсот двадцять гривень 67 копійок), пені - 9 267,93 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 93 копійки), 3% річних - 3 285,26 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 26 копійок) та втрат від інфляції - 1 158,16 грн. (одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень 16 копійок).

Щодо розподілу господарських витрат по справі № 910/2759/13.

Судом встановлено, що 20 грудня 2012 року між позивачем (Замовник) та Маросін Михайлом Олександровичем (Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги адвоката б/н (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Адвокат зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги по захисту його інтересів по справі за позовом Малого колективного підприємства «Трубопроводбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-Профіль» про стягнення заборгованості за поставлений товар, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним договором Замовник перерахував на користь Адвоката грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 1 від 08.01.2013р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвокат в розмірі - 5 000,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є недоведеними виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 370,54 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-Профіль» (ідентифікаційний код: 33492736, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5, кім. 1116), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Малого колективного підприємства «Трубопроводбуд» (ідентифікаційний код: 13511179 , адреса: 87536, м. Маріуполь, бульв. Комсомольський, буд. 3, рахунок № 26004010142041 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 104 820,67 грн. (сто чотири тисячі вісімсот двадцять гривень 67 копійок), пені - 9 267,93 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 93 копійки), 3% річних - 3 285,26 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 26 копійок), втрат від інфляції - 1 158,16 грн. (одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень 16 копійок) та судові витрати - 2 370,54 грн. (дві тисячі триста сімдесят гривень 54 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2013р.

Суддя О.В. Котков