Постанова

від 22.04.2013 по справі 823/829/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 823/829/13-а

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

за участю: представника позивача Гречко І.В. - за довіреністю, представника відповідача Білоуса В.Ю. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азот» (далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0001932301 та № 0001922301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 14.07.1994 року, ідентифікаційний код 00203826, свідоцтво платника податку на додану вартість № 32045235.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 03.12.2012 року № 1400, посадовою особою відповідача пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Северський-2» (код за ЄДРПОУ 14088872) за квітень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.12.2012 року № 373/22-11/00203826 та встановлені наступні порушення:

1) пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України від З квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 28597 грн. за квітень 2010 року;

2) п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за півріччя 2010 року на суму 35746 грн.

На підставі встановлених порушень державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 року № 0006462301 та № 0006472301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПАТ «Азот» подало скаргу до ДПС у Черкаській області.

Рішенням ДПС у Черкаській області від 07.03.2013 року № 4494/10-210 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 року № 0006462301 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8936 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 року № 0006472301 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7149 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

З врахуванням рішення ДПС у Черкаській області відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0001932301 та № 0001922301.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що зобов'язання, укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ «Северський-2» не виконувались, а лише документально відображені у первинних документах, оскільки дані роботи виконувались іншою юридичною особою ТОВ «Цоколь».

Суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Северський-2» 17.11.2009 року укладено договір на виконання робіт № 632-416, згідно якого замовник поручає, підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату на території замовника демонтаж об'єктів (металоконструкцій, комунікацій, виробничих приміщень, агрегатів, установок, тощо), а також їх сортування, переробку, очищення та навантаження, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, картками складського обліку матеріалів, журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці техногенної та пожежної безпеки , які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Крім того, позивачем в якості доказу оплати за виконані ТОВ «Северський-2» роботи надано суду платіжні доручення про перерахування коштів за виконання договірних правовідносин, відомості розрахунків з вітчизняними підрядниками та відомості розрахунків за виданими авансами підрядника.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ТОВ «Северський-2» договору на виконання робіт - виконані, про що свідчать первинні документи.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94).

В пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що контрагент позивача ТОВ «Северський-2» не виконував власними засобами роботи по договірним зобов'язанням, а уклав для їх виконання договір субпідряду з ТОВ «Цоколь», яке фактично не могло виконати такі роботи за відсутності основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів та підтверджуючих відомостей ніби то виконання даних робіт саме ТОВ «Цоколь».

Не зрозуміло, яким шляхом ревізорами здійснено розрахунок необхідної кількості працюючих та наявність яких саме основних засобів необхідна для здійснення вказаними господарюючими суб'єктами таких видів діяльності як посередництво в торгівлі та виготовлення зовнішньої реклами. Крім того, згідно діючого законодавства юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач та його контрагент - ТОВ «Северський-2» є належними суб'єктами господарювання України, які набули правоздатності та на момент здійснення господарських операцій були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Отже, враховуючи положення п. 184.1 ст. 184 ПК України, судом встановлено, що під час укладання договору та в момент його виконання (2010 рік) сторони за спірними договорами були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість і це не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що відповідач в супереч вимогам законодавства виніс оскаржувані рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 20.03.2013 року № 0001932301 та № 0001922301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Азот» 804 (вісімсот чотири) грн. 29 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 25.04.2013 року.

Суддя В.В. Мишенко