Постанова

від 10.04.2013 по справі 810/982/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2013 року 810/982/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Пасічнюк С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сонець С.В.,

від відповідача - Гайдай В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «БВМ»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «БВМ» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач), - про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 01.03.2013 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.02.2013 №0000052203 та №0000062203 (далі - оскаржувані рішення). Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що висновки відповідача, за якими було винесено оскаржувані рішення, і, зокрема, висновки про нікчемність угод укладених між позивачем та його контрагентами, суперечать вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує тим, що висновок відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами не спростований був позивачем належними первинними документами.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

06.12.2012 відповідач звернувся до позивача в порядку п.п.78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України з вимогою надати пояснення та документальне підтвердження первинними господарськими документами господарських відносин між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Техінприлад» та ТОВ ТД «Спецтехноресурс».

21.12.2012 позивач, вважаючи запит відповідача немотивованим, направив позивачу письмову відповідь, якою відмовився надавати пояснення на запит від 06.12.2012 та відмовився подавати первинні господарські документи щодо господарських відносин з ТОВ «Техінприлад» та ТОВ ТД «Спецтехноресурс».

У зв'язку з такою відмовою та на підставі статті 79 Податкового кодексу України, відповідач 11.01.2013 видав наказ №13 «Про призначення позапланової виїзної перевірки» (далі - Наказ №13). На підставі Наказу №3 відповідачем також було оформлено направлення на перевірку №12/22-03 від 11.01.2013 (далі - Направлення №12/22-03).

Наказ №13 та Направлення №12/22-03 не були вручені позивачу до моменту проведення перевірки у зв'язку з відсутністю позивача за юридичною адресою, про що відповідачем було складено акт №1/22-03/30209708 обстеження адреси реєстрації на предмет місцезнаходження платника податків від 11.01.2013. У зв'язку з відсутністю посадових осіб позивача за юридичною адресою відповідач не мав можливості розпочати позапланову виїзну перевірку

11.01.2013 відповідач у зв'язку з відсутністю позивача за юридичною адресою, подав запит Начальнику ВПМ ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, про здійснення розшуку керівника та головного бухгалтера позивача та про надання інформації про результати такого розшуку в порядку передбаченому Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платників податків.

У зв'язку з неможливістю здійснити виїзну перевірку позивача, відповідач на підставі статті 79 Податкового кодексу України, видав наказ №17 від 14.01.2013 «Про призначення позапланової невиїзної перевірки» (далі - Наказ №17), повідомлення від 14.01.2013 №3/22-03 про проведення перевірки на підставі Наказу №17 (далі - Повідомлення №3/22-03) та повідомлення №188/10/22-03 від 14.01.2013 «Про запрошення платника податків до органів державної податкової служби» (далі - Повідомлення №188/10/22-03).

Повідомленням №188/10/22-03 відповідач запрошував позивача з'явитись за місцезнаходженням відповідача 22.01.2013 для підписання акта невиїзної документальної перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення.

Наказ №17 та Повідомлення № №3/22-03 та №188/10/22-03 були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням 14.01.2013 та отримані позивачем 15.01.2013, що слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0860005788624.

На підставі Наказу №13 та Направлення №12/22-03 відповідачем протягом 3-х робочих днів з 11.01.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «Техінприлад» за період з 01.09.2009 по 30.11.2009 та ТОВ ТД «Спецтехноресурс» за період з 01.12.2009 по 31.05.2010.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 22.01.2013 №183/22-03/30209708 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «БВМ» (код за ЄДРПОУ 30209708) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техінприлад» (код за ЄДРПОУ 35976719) за період з 01.09.2009 по 30.11.2009 та ТОВ ТД «Спецтехноресурс» (код за ЄДРПОУ 35976635) за період з 01.12.2009 по 31.05.2010» (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач дійшов висновків про наступні порушення позивачем законодавства про ПДВ, а саме п.п.7.2.6 статті 7, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 №168/97 (далі - Закон №168) та п. 198.2 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс), - в результаті чого позивачем, на думку відповідача, було занижено ПДВ всього на суму 14665 грн., в т.ч.: за вересень 2009 року - на суму 2004 грн., за жовтень 2009 року - на суму 1935 грн., за листопад 2009 року - на суму 247 грн., за грудень 2009 року - на суму 396 грн., за січень 2010 року - на суму 396 грн., за лютий 2010 року - 6416 грн., за березень 2010 року - на суму 1149 грн., за квітень 2010 року - на суму 1061 грн., за травень 2010 року - на суму 1061 грн.

Також, в Акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм законодавства про оподаткування прибутку підприємств, а саме п.п. 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 (далі - Закон №334) та п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п.138.7 статті 138 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем, на думку відповідача, було занижено податок на прибуток всього на суму 18 331 грн., в т.ч. за 3 квартал 2009 року - на суму 2 505 грн., за 4 квартал 2009 року - на суму 3 222 грн., за 1 квартал 2010 року - на суму 9 951 грн., за 2 квартал 2010 - на суму 2653 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки, відповідач 05.02.2013 виніс 2 податкових повідомлення-рішення:

- №0000052203, яким було відповідач донарахував позивачу за платежем ПДВ в розмірі 15 125 грн.;

- №0000062203, яким було відповідач донарахував позивачу за платежем податок на прибуток в розмірі 23 740 грн.

Згідно з даними, викладеним в Акті перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що вищезазначені висновки Акта перевірки та оскаржувані рішення відповідача прийняті винятково у зв'язку та щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Техінприлад» та ТОВ ТД «Спецтехноресурс».

Із Акта перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що відповідач при встановленні безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техінприлад» і ТОВ ТД «Спецтехноресурс» керувався відомостями податкових декларацій позивача поданих відповідачу, постановою Старшого слідчого з ОВС Управління розслідування з ОВС ГСУ ДПС України підполковника податкової міліції, В.І. Небелюка, - про порушення кримінальної справи від 10.04.2012, актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 7.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ ТД «Спецтехноресурс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2009 по 31.10.2012, а також відомостями комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Первинних господарських документів на підтвердження дійсності господарських відносин з ТОВ «Техінприлад» та ТОВ ТД «Спецтехноресурс» позивач відповідачу не подавав, що підтвердив в судовому засіданні і представник позивача.

12.03.2013 позивач подав до суду копії первинних документів, які можуть підтверджувати дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техінприлад» і ТОВ ТД «Спецтехноресурс», а саме: копії платіжних доручень, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних.

Також, в судовому засіданні 10.04.2013 представник позивача подав суду копії документів, оформлених між позивачем та третіми особами, які, на думку представника позивача, підтверджують використання товару, придбаного у раніше позивачем у ТОВ «Техінприлад» та ТОВ ТД «Спецтехноресурс».

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Предмет позову в даній справі складають відносини з приводу складання відповідачем оскаржуваних рішень. Предметом доказування - є підставність та законність оскаржуваних рішень винесених у зв'язку з висновками Акта перевірки.

Зважаючи на період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 №168/97 (далі Закон №168).

Так, відповідно до п.7.2.6 статті 7 Закону №168, - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.7.4.1 статті 7 Закону №168, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.5 статті 7 Закону №168, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зважаючи на період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон №334).

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону №334, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.9 статті 5 Закону №334, - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач при проведенні перевірки не подав відповідачу первинних документів, які б свідчили про дійсність господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами та, зокрема, і податкових накладних, які є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, документи подані представником позивача до суду 12.03.2013 та 10.04.2013 суд не може досліджувати при вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваних рішень, оскільки ці документи всупереч статей 78 та 79 Податкового кодексу України, позивачем не були подані відповідачу та правомірно не приймались до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень. Таким чином, зазначені документи не є належними доказами по справі в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Також, суд не бере до уваги як допустимий доказ постанову Старшого слідчого з ОВС Управління розслідування з ОВС ГСУ ДПС України підполковника податкової міліції, В.І. Небелюка, - про порушення кримінальної справи від 10.04.2012, зважаючи на відсутність у відповідача відомостей щодо судового рішення (вироку) щодо порушеної кримінальної справи, як і відомостей про складення навіть обвинувального висновку по цій справі. Таким чином, суд не може надати оцінку даному документу як допустимому доказу у справі зважаючи на презумпцію невинуватості, закріпленої статтею 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, та - приписи статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також не приймає до уваги висновки акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 7.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ ТД «Спецтехноресурс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2009 по 31.10.2012, оскільки відомості, викладені в цьому акті не стосуються безпосередньо предмету доказування в даній справі, а тому не є належними доказами в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зважаючи на відсутність у відповідача на момент винесення оскаржуваних рішень первинних документів, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність оскаржуваних рішень, та - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 квітня 2013 р.