Рішення

від 22.04.2013 по справі 920/372/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2013 Справа № 920/372/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», м. Суми,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика», м. Охтирка, Сумська область,

про стягнення 49 852 грн. 00 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - предст. Манохіна І.А. (довіреність від 04.03.2013року);

Від відповідача - предст. Іваненко Н.О. (довіреність від 06.02.2013 року);

При секретарі судового засідання Тимченко О.О.,

За клопотанням відповідача від 08.04.2013 року запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 12.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 49 852 грн. 00 коп., в тому числі 48 400 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, 1 452 грн. 00 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 08.04.2013року судом оглянуто оригінали доданих до позовної заяви документів, в тому числі, договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ВАТ «Охтирська швейна фабрика», платіжного доручення № 116 від 20.07.2011року, виписки з особового рахунку позивача за 21.05.2012року. Копії цих документів, що містяться в матеріалах справи, є тотожними оглянутим оригіналам.

В судовому засіданні 22.04.2013року позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що просить стягнути з відповідача 49 852 грн. 00 коп., в тому числі 48 400 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, 1 452 грн. 00 коп. 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву б/н від 22.03.2013 року, у якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

18.04.2013року на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 08.04.2013року виконавчий комітет Охтирської міської ради Сумської області листом від 15.04.2013року № 140 надав два витяги з Єдиного державного реєстру ПАТ «Охтирська швейна фабрика» станом на 20.07.2011року та станом на 15.04.2013року.

На виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 08.04.2013року відповідачем надано оригінали статуту ПАТ «Охтирська швейна фабрика», виписки з ЄДРПОУ ПАТ «Охтирська швейна фабрика». Копія статуту публічного акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика», що міститься в матеріалах справи, є тотожною оглянутому в судовому засіданні 22.04.2013року оригіналу.

Вимог ухвали суду від 08.04.2013року щодо надання довідки про включення до ЄДРПОУ станом на час винесення ухвали, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, статуту ПАТ «Охтирська швейна фабрика» в редакції станом на 20.07.2011року, протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «Охтирська швейна фабрика», що відбулися 23.04.2011року, відповідач не виконав.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ВАТ «Охтирська швейна фабрика» договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року позивач зобов'язується передати на користь відповідача грошові кошти у розмірі 68 400 грн. 00 коп. шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок відповідача, а останній, в свою чергу, зобов'язується повернути таку ж суму коштів шляхом перерахування їх на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 1.3. договору, строк його дії встановлюється до 31 грудня 2011 року, повернення визначеної договором суми повинно бути здійснене не пізніше цього строку.

Матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 116 від 20.07.2011року, підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 68 400 грн. 00 коп. Призначення платежу - фінансова допомога згідно з договором № 1 від 20.07.2011року (а.с. 11).

Факт перерахування коштів підтверджено також листом Сумської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» № 315 від 12.02.2013року (а.с. 13).

Згідно з копією виписки з особового рахунку позивача за 21.05.2012року, відповідачем на рахунок позивача повернуто 20 000 грн. 00 коп. поворотної фінансової допомоги згідно з договором № 1 від 20.07.2011року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не повернув в повному обсязі надані кошти, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 48 400 грн. 00 коп.

Відповідач не заперечує факту отримання коштів в сумі 68 400 грн. 00 коп. від позивача.

Разом з цим, в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до наявного у нього договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ПАТ «Охтирська швейна фабрика», зокрема п. 3.1 цього договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця. Проте, від позивача не надходило ніяких вимог щодо повернення фінансової допомоги, отже і строк виконання зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не наступив. Договір про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року підписаний від імені позивача Манохіним Володимиром Олександровичем, як директором, що діє на підставі статуту ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», та цією ж особою, як директором, що діє на підставі статуту від імені Відкритого акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика», що є порушенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, яка встановлює пряму заборону на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів. Крім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає що « є досить дивним той факт, що на копії договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, наданої позивачем явно вбачається, що підпис з боку ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» поставлений не під тим кутом та печатка взагалі знаходиться внизу не торкаючись підпису та прізвища підписанта».

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру ПАТ «Охтирська швейна фабрика» станом на 20.07.2011року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як відкрите акціонерне товариство.

Як вбачається зі статуту публічного акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика» державну реєстрацію змін до установчих документів було проведено 04.01.2012року у зв'язку з приведенням норм статуту у відповідність до діючого Закону України «Про акціонерні товариства».

Договір про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 станом на 20.07.2011року укладений між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ВАТ «Охтирська швейна фабрика».

Як вбачається з платіжного доручення № 116, кошти в сумі 68 400 грн. 00 коп. були перераховані 20.07.2011року саме Відкритому акціонерному товариству «Охтирська швейна фабрика».

Копія виписки з особового рахунку позивача за 21.05.2012року свідчить, що 20 000 грн. 00 коп. поворотної фінансової допомоги згідно з договором № 1 від 20.07.2011року було перераховано (повернуто) на рахунок позивача вже публічним акціонерним товариством «Охтирська швейна фабрика».

Що ж стосується посилань відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на наявність у нього договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ПАТ «Охтирська швейна фабрика», суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору та суперечать фактичним обставинам у даній справі, так як станом на 20.07.2011 року, тобто на день укладення договору, відповідача не було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як публічне акціонерне товариство, відповідну державну реєстрацію змін до установчих документів у зв'язку з приведенням норм статуту у відповідність до діючого Закону України «Про акціонерні товариства» було проведено тільки 04.01.2012року, при цьому фінансова допомога за договором від 20.07.2011року була перерахована саме на рахунок Відкритого акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика».

Більше того, факт існування договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ПАТ «Охтирська швейна фабрика» не спростовує факту укладення між ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та ВАТ «Охтирська швейна фабрика» договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року та вчинення сторонами дій на виконання останнього, зокрема, перерахування коштів позивачем відповідачу та часткового виконання останнім договірних зобов'язань щодо повернення наданої фінансової допомоги.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Разом з цим, частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

В судовому засіданні 08.04.2013року Манохін В.О. (станом на 20.07.2011року директор ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та директор ВАТ «Охтирська швейна фабрика») підтвердив, що договір про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року містить саме його підпис від імені ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» та від імені ВАТ «Охтирська швейна фабрика», засвідчений печатками зазначених товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розділом 13 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», виконавчим органом є директор товариства, який призначається зборами учасників товариства, здійснює керівництво його поточною діяльністю згідно з компетенцією та діє у відповідності з чинним законодавством. Директор товариства без доручення діє від імені товариства та в межах своєї компетенції укладає та підписує угоди, договори, контракти, будь-які правочини, в тому числі, зовнішньоекономічні.

Відповідно до розділу 8.68. статуту публічного акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика», виконавчий орган товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є одноосібним, - директор, що призначається наглядовою радою товариства. Директор має право без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі вчиняти правочини від імені товариства (укладати договори, угоди та зовнішньоекономічні контракти). Як вбачається з протоколу № 7 засідання Наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика» від 26 квітня 2011 року, рішенням наглядової ради Манохіна Володимира Олександровича призначено директором товариства з 26 квітня 2011 року з правом підпису будь-яких фінансово-господарських документів товариства, представництва будь-яких інтересів товариства. Оригінал статуту публічного акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика» оглянутий судом в судовому засіданні 22.04.2013року (копія статуту, що містяться в матеріалах справи, є тотожною оглянутому оригіналу).

Враховуючи викладене, Манохін Володимир Олександрович, підписуючи договір про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року від імені ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг» як директор товариства та від імені ВАТ «Охтирська швейна фабрика» як директор товариства, діяв виключно в межах повноважень, наданих відповідно до установчих документів відповідних товариств.

З огляду на те, що вчиняючи правочини з укладення договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року, в момент його укладення Манохін В.О. як директор ТОВ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», та як директор ВАТ «Охтирська швейна фабрика», мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, докази настання збитків для позивача чи відповідача укладенням вищезазначеного договору в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не обґрунтовано будь-якими доказами факту порушення вчиненим правочином прав та інтересів будь-якої із сторін договору, господарських суд вважає посилання відповідача на порушення норм ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України при укладенні договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року необґрунтованими.

Крім того, нормами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, що передбачає: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання оспорюваного правочину недійсним доказуванню потребує факт порушення вчиненим правочином прав та інтересів будь-якої із сторін правочину (нанесення збитків тощо).

Матеріалами справи не містять доказів визнання договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року недійсним. Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2013року зазначив, що договір про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року не оскаржувався ПАТ «Охтирська швейна фабрика» в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог є необґрунтованими належними та допустимими доказами і є такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт перерахування позивачем та отримання відповідачем грошових коштів в сумі 68 400 грн. 00 коп. згідно з договором про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте в порушення умов укладеного договору, відповідач не повернув в повному обсязі надані кошти, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повернення грошових коштів, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 400 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до договору про надання зворотно - фінансової допомоги № 1 від 20.07.2011 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з розрахунком позивача розмір 3 % річних складає 2052 грн. 74 коп. за період з січня 2012 року по березень 2013 року.

Разом з цим, господарським судом здійснено перерахунок 3% річних за період з січня 2012 року по березень 2013 року з урахуванням умов договору та часткового повернення відповідачем позивачу наданої фінансової допомоги, сума яких, згідно з розрахунком суду, складає 2045 грн. 79 коп.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 452 грн. 00 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення 3% річних передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 1 452 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 400 грн. 00 коп. заборгованості, 1 452 грн. 00 коп. 3% річних.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, несвоєчасного повернення грошових коштів, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика», вул. Жовтнева, 4, м. Охтирка, Сумська область, (код ЄДРПОУ 00309795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», вул. Горького, 12, м. Суми (код ЄДРПОУ 05502730) 48 400 грн. 00 коп. заборгованості, 1452 грн. 00 коп. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013 року

Суддя Є.А. Жерьобкіна