Рішення

від 22.12.2010 по справі 7/194(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10 Справа№ 7/194(10)

за позовом : ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»

до відповідача: ТОВ «Дрогобицький машино-будівний завод ЛТД»

третя особа: ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»

про стягнення

ціна позову: 6 403 510,98грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача Веремчук С.Л.-довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився;

від третьої особи- не з'явився.

Суть спору:

ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Дрогобицький машино-будівний завод ЛТД», третя особа -ТзОВ «Дрогобицький машинобудівний завод ЛТД», про стягнення; 4 735 344 грн.- основного боргу, інфляційних витрат- 1 330 631,66грн., 6133,35грн. 3% річних з простроченої суми 337 535,32грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивавоні, зокрема, фіскальним поштовим чеком №7966 від 21.10.2010р., описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля. платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, завіреною копією договору № 18/07/709 з додатками на 7-ми аркушах, завіреною копією виписки з банку про здійснення попередньої оплати по платіжному дорученню від 22.10.2007р., завіреною копією договору «Про відступлення права вимоги», завіреною копією акта здачі-приймання документів до договору про відсутність права вимоги, завіреною копією Повідомлення Боржника про відступлення права вимоги №381, завіреною копією довіреності представника на право підпису Позовної заяви, завіреною копією свідоцтва про державну реєстрацію Позивача, завіреною копією Довідки статистики про включення Позивача в ЄДРПОУ, завіреною копією претензії №845 від 21.10.2009р. та доказ направлення її рекомендованим листом.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/194(10) від 28.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 20хв. 15.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/194(10) від 15.11.2010р. та від 30.11.2010р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 26, 27,28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Відповідачу та Третій особі (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлення) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 26, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: лист про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, акт звірки взаєморозрахунків, копію виписки з ЄДР, завірені копії листів, які надсилались Відповідачу, клопотання про накладення арешту на майно Боржника, лист в якому Позивача було зобов»язано обгрунтувати наявність зобов»язання Відповідача перед Позивачем щодо оплати суми боргу, а також лист в якому повідомляється, що платіжним дорученням №19 від 22.10.2007 року ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»перераховано на рахунок ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»згідно договору №П-18/07 від 18.10.2007 року 4 735 344,00грн.

Також, представником Позивача подано клопотання про витребування в органах БТІ про наявне у Відповідача майно. Клопотання Позивач мотивував значною сумою заборгованості, та отриманням інформації щодо наміру Відповідача провести відчуження нерухомого майна. В задовленні клопотання відмовлено з причин ненаведення доводів та неподання доказів щодо інформації про наміри Відповідача відчужити майно.

В клопотанні також наявна заява про накладення арешту на майно Відповідача. Керуючись ст.66 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що Позивачем не наведено жодної обставини на припущення того, що невжиття заході щодо забезпечення позову може утруднити виконання рішення чи зробити його неможливим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання тричі не забезпечив, явка визнавалась судом обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та повідомлення про вручення поштових відправлень). Крім того, Відповідачем не виконано вимоги ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо надання матеріалів, в тому числі відзиву на позовну заяву.

21.12.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла телеграма Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю забезпечення явки у Львівському окружному адміністративному суді. Розгляд справи не відкладався з наступних причин.

Так, позовна заява надійшла до господарського суду Львівської області 25.10.2010р. Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Проте, у виняткових випадках за клопотанням сторони , з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд своєю ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України). Представник Позивача в судовому засіданні категорично заперечив проти продовження строку розгляду спору. Клопотання про продовження строку розгляду спору від Відповідача до суду не надходило. За таких обставин, з врахуванням відсутності клопотання про продовження строку розгляду спору, враховуючи терміни поштового перебігу, в суда відсутня можливість для відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/194(10) від 28.10.2010р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод».

Ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №7/194(10) від 28.10.2010р. залучено в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод».

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, вимоги ухвал гсоподарського суду, в тому числі щодо надання матеріалів, які витребуовувались господарським судом, не виконала, про причини неявки не повідомила. Булла належним чином інформована про дату, час та місце проведення судових засідань, підтвердженням чого є реєстри відправлення вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 4375344грн. боргу.

18.10.2007р. між Позивачем (Покупцем) та ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»(Постачальник) укладено договір поставки №п-18/07/709 (далі -Договір поставки), відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити обладнання (далі -Товар) у відповідності з доданими специфікаціями, що являються невід'ємною частиною цього Договору поставки.

Згідно п.6.3 Договору поставки, умови оплати за Договором поставки - 100% передоплата; Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 5 календарних днів з дня підписання Договору поставки, за умови узгодження ціни Сторонами.

В матеріалах справи наявна специфікація (додаток №1 до Договору поставки), підписана та скріплена відбитками печаток представників Сторін, відповідно до якої, ціна Товару складає 4735344грн., в тому числі ПДВ, що відповідає ціні договору, зазначеної у п.6.1 Договору поставки.

Відповідно до п.5.1 Договору поставки, поставка Товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок Постачальника.

Сторонами укладено додаткову угоду від 13.02.2008р. до Договору поставки, відповідно до якої Сторони домовились, що Постачальник здійснює поставку Товару в строк до 13.03.2008р.

Відповідно до витягу з банківського рахунку Позивача від 22.10.2007р., Позивачем перераховано ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» 4735344грн. за Товар згідно Договору поставки. Наведене підтверджується, в тому числі, довідкою Запорізької філії ТзОВ «Укрпромбанк»№02-29.11 від 25.11.2011р.

Відповідно до витягу з банківського рахунку Позивача від 22.10.2007р., Позивачем перераховано ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» 4735344грн. за Товар згідно Договору поставки. Наведене підтверджується, в тому числі, довідкою Запорізької філії ТзОВ «Укрпромбанк»№02-29.11 від 25.11.2011р. Крім того, факт оплати Позивачем коштів у розмірі 4735344грн. визнавалось і стороною Договору поставки, - ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»у листі від 117/1 від 05.02.2008р.

Крім того, 07.04.2008р. Сторони уклали додаткову угоду до Договору поставки, відповідно до якої, Сторонни прийшли до згоди про припинення дії додатку №1 до Договору поставки (специфікації); та керуючись нормами ч.2 ст.693, п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди про повернення Постачальником суми передоплати Покупцю у розмірі 4735344грн. протягом трьох днів з моменту підписання даної Додаткової угоди.

11.04.2008р. між Позивачем (Первісний кредитор) та Відповідачем (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі -Договір відступлення), відповідно до п.1.1 якого, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із умовами Договору поставки (Основний договір), укладеного між Позивачем та ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод) (Боржник).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору відступлення, за цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному у п.2.1 цього договору; Новий кредитор має право нарахувати штрафні санкції за невиконання Боржником зобов'язань за Основним договором та вимагати від Боржника їх сплатити в повному обсязі.

Згідно п.2.1 Договору відступлення, право вимоги, що відступається від Первісного кредитора до Нового кредитора за даним Договором, складається із основного боргу, що виник за Основним договором в сумі 4735344грн., та із штрафних санкцій, що передбачені умовами Основного договору.

Відповідно до п.3.2 Договору відступлення, з моменту набрання чинності цим Договором, незалежно від виконання Боржником його обов'язків перед Новим кредитором, у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора щодо сплати боргу, вказаного у п.2.1 даного договору, а Новий кредитор зобов'язаний здійснити оплату на користь Первісного кредитора до 11.05.2008р.

Також, 22.10.2009р. Позивачем скеровавно претензію Відповідачу з вимогою сплатити борг у розмірі 4735344грн., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи фіскальний поштовий чек №0378 від 22.10.2009р.

14.04.2008р. між Сторонами Договору відступлення складено акт здачі-приймання документів за Договором відступлення.

Ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі від 28.10.2010р. №7/194(10) зобов'язано Сторін, в тому числі, провести звірку взаємних розрахунків, копію акту якої надати суду. 09.11.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу два примірники акту звірки взаєморозрахунків, з проханням підписати та один примірник представити господарському суду Львівської області у судове засідання. Підтвердженням надсилання є наявний в матеріалах справи оригінал фіскального поштового чеку №5686 від 09.11.2010р. В матеріалах справи відсутні та Відповідачем не представлено суду підписаного примірника акту звірки взаєморозрахунків, та не повідомлено про причини ненадання зазначених матеріалів.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.2.1, 3.2 Договору відступлення, та те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, повного чи часткового погашення боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 4375344грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1330631,66грн. інфляційних нарахувань та 337535,32грн. 3% річних за невиконання зобов'язання .

Позивачем у позовній заяві подано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, розраховані за період з 12.05.2008р. по момент заявлення позову, з врахуванням індексів інфляції за відповідні періоди та розміру річних - 3% річних.

При перевірці правильності проведення розрахунку, суд зазначає, що відповідно до п.3.2 Договору відступлення, з моменту набрання чинності цим Договором, незалежно від виконання Боржником його обов'язків перед Новим кредитором, у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора щодо сплати боргу, вказаного у п.2.1 даного договору, а Новий кредитор зобов'язаний здійснити оплату на користь Первісного кредитора до 11.05.2008р .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.3.2 Договору доручення, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1330631,66грн. інфляційних нарахувань та 337535,32грн. 3% річних за невиконання зобов'язання підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.12.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.12.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-7, 33, 34,43, 49, 75, 85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.173, ст.179, ст.193, Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ст.6, ст.ст.512, 513, 514, .519, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627,629, 693,1212 Цивільного кодексу України., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ТОВ «Дрогобицький машино-будівний завод ЛТД»(82109, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Бориславська, 51/1, код ЄДРПОУ 35490954) на користь відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»(35321, Рівненська обл., с.Нова Любомирка, вул.Промислова, 1, ідентифікаційний код 05467240) 4735344грн. основного боргу, 337535грн. 32коп. 3% річних за невиконання зобов'язання , 1330631грн. 66коп. інфляційних нарахувань, 25500грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.