Постанова

від 19.04.2013 по справі 804/813/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 р. Справа № 804/813/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі - Бойченко К.Ю.

за участю: представника позивача - Крамаренко В.С.

представника відповідача - Рудько А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вікторія» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання нечинним акт та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вікторія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вимогами:

- визнати нечинним акт позапланової Документальної невиїзної перевірки ПП «Вікторія» №294/222-30851682 від 14.12.2012 року Верхньодніпровської об'єднаної Державної Податкової Інспекції державної податкової служби у Дніпропетровській області;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0000080220 про стягнення з ПП «Вікторія» штрафних санкцій згідно з актом перевірки № 294/222-30851682 від 14.12.2012 року.

В обґрунтування позову позивачем вказано на те, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія» за жовтень 2011року з питання правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «АСД-Експрес» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складено акт №294/222-30851682 від 14 грудня 2012року та встановлені порушення пунктів п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу.

На підставі висновків вказаного акту податковим органом 29 грудня 2012року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000080220 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 62049,34 грн., штраф - 15512,34 грн..

З викладеними у акті перевірки висновками та податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився, оскільки вважає, що висновки суперечать фактичним обставинам, а також вимогам Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказавши, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі первинних документів у встановленому чинним законодавством порядку, та висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства вказують на заниження позивачем податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні фактичні обставини.

Актом року Верхньодніпровської об'єднаної Державної Податкової Інспекції державної податкової служби у Дніпропетровській області №294/222-30851682 від 14 грудня 2012року «про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія» (код ЄДРПОУ 30851682) з питання правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «АСД-Експрес» (код ЄДРПОУ 31940537) за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, встановлено порушення ПП «Вікторія» пунктів п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Верхньодніпровською ОДПІ, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах з TOB „АСД-Експрес", було надіслано керівнику ПП „Вікторія" (код ЄДРПОУ 30851682) запит №5452/10/222 від 24.11.2012р. шодо необхідності надання копій документів завірених належним чином. На запит Верхньодніпровської ОДПІ ПП„Вікторія" були надані наступні копії документів: договір поставки нафтопродуктів, податкову накладну, платіжні доручення, видаткову накладну.

За період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року ПП „Вікторія" - платник фіксованого сільськогосподарського податку.

ПП „Вікторія" подано за 2011р. податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку від 26.01.2011р. №447, нараховано фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 6944,96 грн..

В зв'язку з наведеним, витрати понесені підприємством при придбанні дизельного палива у TOB „АСД- ЕКСПРЕС" не вплинули на формування та сплату податків та зборів.

Перевіркою взаємовідносин ПП «Вікторія» з ТОВ «АСД-Експрес» встановлено, що TOB „АСД-ЕКСПРЕС", що має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - BP від 28.12. 994р. в особі директора Сунко А.І., що діє на підставі Статуту, іменоване в подальшому - Постачальник, з однієї сторони, та ПП „Вікторія", що має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Крамаренко B.C., що діє на підставі Статуту, іменоване в подальшому - Покупець, з іншої сторони,укладений Договір поставки нафтопродуктів № 211011 від 28 жовтня 2011року.

Згідно умов договору поставки, зокрема, передбачені наступні умови:

- п.2.1. - товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на поставку тої чи іншої партії Товару. Форма зяявки викладена в Додатку № 1 до чинного договору, який є його невидємною частиною. Заявки вважається офоромленою покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово (факсом або електронною поштою). Постачання товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін;

- п.2.4 - товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості - відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) по кількості - віповідпо до товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт прийм іння-передачі) на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки Товару;

- п.2.5. - покупець проводить прийомку Товару по кількості і якості у відповідності з умовами «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» №81/38/101/235/122.

Як вбачається з Акту перевірки, були встановлені наступні порушення.

Так, під час проведення перевірки не надано ані паспорту якості, ані сертифікату якості продукції, а також не надані ТТН, акти приймання-передачі товару, журнали видачі довіреності на отриманя товарно-матеріальних цінностй.

Оскільки вимоги прийому-передачі товару відповідно до вищевказаного договору не дотриманні, зобов'язання сторін за договором поставки нафтопродуктів від 21.10.2011р. № 211011 відповідач вважає невиконаними, а правочин не закінченим.

Згідно специфікації №РН-0000016 від 24.10.2011р. до договору №ДГ-211011 від 21.10.2011р. Постачальник (TOB „АСД-Експрес") зобов'язаний відвантажи, а покупець (ПП „Вікторія") оплатити й прийняти дизельне паливо в кількості 21520 л на загальну суму 186148,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та відповідно рахунків, видаткових накладних TOB «АСД-Експрес» в адресу ПП «Вікторія» реалізовано товар (дизельне паливо), згідно видаткової накладної № РН-0000016 від 24.10.2011року за жовтень 2011року на загальну суму 186148.00грн., з яких 31024,67 грн. ПДВ.

Також, на виконання умов договорів TOB «АСД-Експрес» в адресу ПП „Вікторія" виписана податкова накладна №78 від 24.10.2011року за жовтень 2011року (дизельне паливо код 2710194110) на суму 186148.00грн з яких 31024,67 ПДВ.

Згідно АІС „Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" сума ПДВ по контрагенту TOB «АСД-Експрес» відображена ПП „Вікторія" у складі податкового кредиту жовтня 2011 року у розмірі 62049,34 грн.

На виконання умов укладеного між ПП „Вікторія" та TOB «АСД-Експрес» договору оплата мала здійснюватися шляхом передоплати партії товару. За перевіряємий період здійснено оплати шляхом безготівкових розрахунків на загальну суму 186148 грн..

Згідно даних АРМу «Звірка податкових зобов'язань та податкового кредиту», сума податкового зобов'язання у ТОВ «АСД-Експрес" за період жовтень 2011 року становить 0грн., у підприємства ПП„Вікторія" віднесено податковий кредит за жовтень 2011 року на суму - 62049,30 грн. , в т.ч. згідно податкової накладної на суму ПДВ 31024,67 грн.

До перевірки не надано підтверджуючих документів на суму ПДВ включену до складу податкового кредиту жовтня 2011 року у сумі 31024,67 грн.

Придбану у ТОВ «АСД-Експрес" продукцію ПП „Вікторія" використало у власній господарській діяльності.

Транспортування продукції здійснювалося автомобільним транспортом постачальника. ПП „Вікторія" не було надано для перевірки товарно - транспортні накладні.

Заначені документи позивачем не були надані також і під час судового розгляду справи та представник позивача підтвердив факт їх відсутності на підприємстві.

Судом також встановлено, що позивач звернувся із запереченнями на акт №294/22-30851682 від 14 грудня 2012року до податкового органу.

Згідно відповіді Верхньодніпровської ОДПІ від 27.12.2012року №6188/10/22-2, розглянувши заперечення позивача до акту перевірки, висновки, викладені у розділі 4 акта, залишено без змін. Дана відповідь обґрунтована тим, що до перевірки не надано підтверджуючих документів на суму ПДВ, включену до складу ПК жовтня 2011року у сумі 312024,67грн., а уточнюючий розрахунок ПДВ, поданий 18.12.2012року, після провелення перевірки, не визнано як податкову вітність. Крім цього, за результатами перевірки підтвердилась відсутність реального здійснення господарських операцій між ПП «Вікторія» та ТОВ «АСД-Експрес» у періоді жовтня 2011року.

Отже, як в ході проведення перевірки, так і в судовому засіданні з урахуванням наведених вище обставин та пояснень сторін, фактичне постачання товару, його прийняття підприємством, а також оприбуткування цього товару позивачем не підтвердженно належними доказами. Надані суду в якості доказів Звіти про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів, перероблення нафти за 2011рік та 2012рік та заборонні відомості на видачу ПММ не є належними доказами постачання товару по ланцюгу «АСД-Експрес» - ПП «Вікторія».

Даний висновок суду ґрунтується на наступному.

Приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України регулюються „Інструкцією про порядок приймання, транспортуванн і, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 2 вересня 2008 р. за N 835/15496. Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, Дов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на те )Иторії України (далі - підприємства).

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу Україн і від 14 жовтня 1997 рок N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128,2568, та ДСТУ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки і транспортування нафтопродуктів. Тип, параметри та загальні технічні вимоги".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ДСТУ 3900.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підстав довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як вбачається з Акту, за результатами проведеної перевірки встановлено, що ПП „Вікторія" порушено вимоги Інструкції 281 в частині правильності оформлення товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1 -ТТН (нафтопродукт) .

Також, як передбачено пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.98 р. за № 128/2568, зі змінами та доповненнями), оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - й печаткою або штампом), передаються перевізнику (пункт 11.7 Правил №363). У випадку якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, яка затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України гід 29.12.95 № 488/346. У такій накладній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб - накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україн, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мін'юсті У фаїни 20.02.1998р. за № 128/2568 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (підпункт 11.1 пункту 11 Правил № 363).

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно- транспортною накладною (підпункт 13.1 пункту 13 Правил № 363).

У товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж, (підпункт 10.8 пункту 10 Правил № 363)

Також, за умовою статті 47 Статуту автомобільного транспорту вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні ..., які є основними транспортними документами, що визначають взємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

Як передбачено пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ствердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.98 р. за № 128/2568, зі змінами та доповненнями), оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Крім того, в ході перевірки підприємством не надано довіреності на отримання товару працівниками ПП «Вікторія», накази на відрядження водіїв під час перевезення ПММ, подорожні листи три здійснені перевезень нафтопродуктів. Відсутні сертифікати якості продукції, обов'язковість яких передбачена договором поставки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких пере ібачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для її використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредита зазначеного платника.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документі лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно цієї ж норми Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вищє рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших оротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому лі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операція> у межах господарської : іьності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум пoдатку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В розумінні п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу тощо.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися я складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який їєдється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий пимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами п.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Пунктом 2 статті 9 цього ж Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідей інфікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Документ - матеріальний носій, який використовується у процесі спілкування, у якому за допомогою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйняття формі інформацію. Виходячі з визначеня первинного документа - як такого, що містить відомості про господарську операцію тапідтверджує її здійснення, бухгалтерський облік є не тільки документообігом, а певним порядком фіксації фактів здійснення господарських операцій.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З аналізу наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд доходить висновку про те, що оскільки у позивача відсутні належні та допустимі докази на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з поставки нафтопродуктів по ланцюгу «АСД-Експрес» - ПП «Вікторія», зокрема первинні документи, які фіксують здійснення господарської операції та які за договором поставки є обов'язковими задля виконання умов договору, отже, позивач не мав права на формування податкового кредиту за вказаним договором поставки. Таким чином, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки відповідають фактичним обставинам та є правомірними.

Що стосується заперечень позивача з приводу того, що відповідачем безпідставно у податковому обліку обліковано податковий кредит за жовтень 2011 року на суму - 62049,30 грн. згідно податкової накладної на суму ПДВ 31024,67 грн., оскільки фактично відповідачем була прийнята лише одна податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011 року, та відповідач допустився помилки у податковому обліку позивача, оскільки суму ПДВ 31024,67 грн. за один і той самий період двічи відобразив у податковому обліку, відповідно на загальну суму 62049,30 грн., а також не прийяв розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 17.12.2012, у якій було виправлено помилку за податковий період жовтня 2011 року та зменшено обсяг операції з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту на 31024,67 грн. суд зазначає наступне.

Так за жовтень 2011 року позивачем була подана податкова декларація з ПДВ з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів 20.11.2011 та про її прийняття свідчить відповідна відмітка податкового органу. Поданою звітністю позивачем задекларовано операцію з придбання з податковм на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту на суму 31024,67 грн. за накладною 319405320342. Також 26.12.2011 року позивачем до податкового органу подано розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за податковий період - грудень 2011 року з виправленням помилки за податковий період жовтня 2011 року, згідно якого позивачем вдруге з позитивним значенням задекларовано операцію з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму 31024,67 грн. за накладною 319405320342. Дана розшифровка податковим органом також була прийнята. Фактичне задвоєння позивачем обсягу операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту податковим органом було встановлено в період проведення перевірки позивача згідно акту від 14.12.2012 №294/222-30851682. Проте в період перевірки позивач не виправив помилку минулого звітного періоду - жовтня 2011 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за податковий період - грудень 2011 року з виправленням помилки за податковий період жовтня 2011 року, яким зменшив задекларовану операцію з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту за накладною 319405320342 на суму 31024,67 грн., позивач подав лише 17.12.2012 та дана розшифровка податкових зобов'язань відповідачем прийнята не була, про що позивача було повідомлено у відповіді на його заперечення до акту перевірки від 14.12.2012 №294/222-30851682.

Вказані дії відповідача узгоджуються з діючим податковим законодавством.

Так, згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

(п. 49.9.1. ст.49) за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

(п. 49.9.2. ст.49) у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

З наведеної норми Кодексу вбачається, що відповідачем правомірно віднесено до податкової звітності позивача як податкову декларацію за жовтень 2011 року, про прийняття якої також свідчить й квитанція № 1 ДПА України від 21.11.2011, згідно якої податкову декларацію за жовтень 2011 року зареєстровано, дата подання - 20.11.2011, у зв'язку з чим повторно подану за цей же період податкову декларацію 21.11.2011 не прийнято податковим органом, так і подана позивачем у грудні 2011 року розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за податковий період - грудень 2011 року з виправленням помилки за податковий період жовтня 2011 року, приведена вище.

Згідно п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, дії відповідача щодо здійснення коригування податкової звітності за жовтень 2011 року у грудні 2012 року після виявлення помилки податковим органом в ході проведення невиїзної документальної перевірки не відповідає вимогам вищенаведеної норми Кодексу.

Крім цього, що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним акта позапланової Документальної невиїзної перевірки ПП «Вікторія» №294/222-30851682 від 14.12.2012 року Верхньодніпровської об'єднаної Державної Податкової Інспекції державної податкової служби у Дніпропетровській області, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки фактично стосуються оскарження висновків акта перевірки, які самі по собі не створюють негативних наслідків для позивача, та не є рішенням, що підлягає оскарженню у розумінні ст. ст. 2, 17 КАС України.

Стосовно вимоги позивача про скасування повідомлення-рішення від 29.12.2012року №0000080220 про збільшення суми грошового заобовязання за основним платежем у розмірі 62049,34 грн., штрафні санкції - 15512,34 грн., винесеного наа підставі даного акту перевірки, суд зазначає, що данна вимога позивача також не підлягає задоволенню, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що висновки Акта перевірки є правомірними, прийнятими з урахуванням всіх фактичних обставин та з урахуванням вимог законодавства, а отже прийняте на підставі даного акту рішення не є протиправним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 11, 18, 70-71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Вікторія» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання нечинним акт та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адмі,ністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копіїапеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови викладено 25.04.2013.

Суддя С.В. Чабаненко