Постанова

від 22.04.2013 по справі 2а-10114/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Львів № 2а-10114/12/1370

10 год.16 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Хоми Т.І., представника відповідача Карпин Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мегасвіт» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Мегасвіт» (далі - ПП «Мегасвіт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.03.2012 року № 0000652302/7412 та № 0000662302/7414.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з контрагентом є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 346/23-2/31589236 від 21.02.2012 року щодо заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки, основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки по ПП «Ново-Ком», яку проводила Алчевська ОДПІ. Позивач звертає увагу суду та той факт, що в акті перевірки ПП «Мегасвіт» нічого не зазначено про результати перевірки його взаємовідносин з ПП «Ново-Ком», натомість зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Ново-Ком» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили 07.03.2012 року, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними усіх укладених правочинів ПП «Ново-Ком», прописані в акті № 1811/231/36917481 від 14.11.2011 року. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 14.06.2013 року № 9/10-008. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентами. Вважає, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. Зазначив, що висновки при винесенні акта перевірки базувались на висновках Алчевської ОДПІ викладених в акті № 1811/231/36917481 від 14.11.20111 року. Аналіз господарської та економічної діяльності позивача з контрагентом підтвердив відсутність необхідних умову останнього для результатів відповідної господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності у зв'язку з чим позивачем було завищено податковий кредит та завищення валових витрат. Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Мегасвіт» зареєстроване 13.08.2001 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 28.08.2001 року за № 31589236. Згідно довідки АА № 499647 однією із видів діяльності ПП «Мегасвіт» являється рекламна діяльність.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено виїзну документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Мегасвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені взаємовідносин з ПП «Ново Ком» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 346/23-2/31589236 від 21.02.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.5.1, п.п. 5.2.1., п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено валові витрати всього у сумі 61733,33 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 61733.33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 15433,33 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 15433,33 грн.

п.198.2, п. 198.3, п.198.4 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся всього у сумі 12 346,67 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 12346,67 грн.

Відповідачем 05.03 .2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000652302/7412 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 12 347,67 грн., в т.ч. основний платіж - 12346,67 грн., штрафні санкції - 1 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000662302/7414 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 15 434,33 грн., в т.ч. основний платіж - 15433,33 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Мегасвіт» оскаржило останні у адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг ДПС у Львівській області та ДПА України своїми рішення залишили скарги без задоволення та рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області в силі.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами ( п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закріплені у пп. 11.2.1 ст. 11 згаданого вище Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Господарські правовідносини між ПП «Мегасвіт» (замовник) та ПП «Ново-Ком» (виконавець) виникли на підставі договору № 105/02-11 від 25.02.2011 року про надання послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламних постерів. Предметом договору виступають взаємовідносини сторін (або при залучені третіх осіб) щодо виготовлення та розміщення виконавцем власними засобами і силами рекламних постерів та банерів замовника на спеціальних конструкціях - щитах, арках, експонування даних рекламних постерів в терміни визначені додатком до договору та прийняття замовником наданих послуг (а.с.43-44). Однією з істотних умов договору передбачалось, що після закінчення терміну експонування рекламних постерів сторони повинні підписати акт прийому-передачі наданих послуг.

Виконання договору відповідач підтвердив податковою накладною від 30.03.2011 року на загальну суму 74080,00 грн., втому числі ПДВ 12346,67 грн. наявною в матеріалах справи та актом прийому-передачі наданих послуг від 30.03.2011 року (а.с.45- 47).

За виготовлення, розміщення та експонування рекламних постерів позивач провів розрахунки повністю і на рахунок ПП «Ново-Ком» перерахував кошти у сумі 74080 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень № 183 від 15.03.2011 року на суму 36 080 грн. та № 209 від 03.03.2011 року на суму 38000 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 48).

Позивач отримані послуги від ПП «Ново-Ком» по виготовленю, розміщенню та експонуванню рекламних постерів згідно акту-прийому передачі від 30.03.2011 року передав ТзОВ «Компанія Інтердрафт», що попередньо було передумовлено договором від 17.01.2011 року № 069-01-11 про розробку, виготовлення та розміщення рекламних матеріалів, додатком до договору №2 від 22.02.2011 року (а.с. 90-95). Факт придбання послуг підтверджується накладною від 29.03.2011 року № 5 на загальну суму 38383,62 грн. в тому числі податок на додану вартість 6397,27 грн. Про вищенаведене свідчить фото звіт про проведенню рекламної кампанії для компанії «Інтердрафт» (а.с.127-138).

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки № 346/23-2/31589236 від 21.02.2012 року, в якому не зафіксовано, що до податкових накладних робились зауваження на наявність недоліків та зауважень до порядку їх заповнення. Вони були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість у відповідному періоді та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Посилання відповідача в акті перевірки № 346/23-2/31589236 від 21.02.2012 на безтоварність операцій позивача з контрагентом ПП «Ново-Ком» взято фактично з акта від 14.11.2011 року № 1811/231/36917481 року Алчевської ОДПІ без врахування обставин його складання.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними усіх укладених правочинів ПП «Ново-Ком», викладені в акті № 1811/231/36917481 від 14.11.2011 року, зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Ново-Ком», оформленої актом перевірки від 14.11.2011 року. Ухвалою від 07.03.2012 року апеляційну скаргу Алчевської ОДПІ в Луганській області залишено без задоволення та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року по справі № 2а-11361/11/1270 залишено без змін.

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагента позивача - ПП «Ново-Ком» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентом, яка полягає в намірі порушити публічний порядок . Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Отже, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному у районі м. Львова Львівської області ДПС від 05.03.2012 року № 0000652302/7412, від 05.03.2012 року № 0000662302/7414 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000652302/7412.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000662302/7414.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Мегасвіт» (м. Львів, вул. Бортнянського, 20/37; ідентифікаційний код 31589236) судового збору у розмірі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 82 грн.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.