Постанова

від 12.11.2014 по справі 2а-10114/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 876/7121/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Посікіри Р.Р.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Мегасвіт» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2012 року приватне підприємство «Мегасвіт» (далі - ПП «Мегасвіт») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові (далі - ДПІ) від 05.03.2012 року:

№ 0000652302/7412 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 12347,67 грн., з яких 12346,67 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000662302/7414 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 15434,33 грн., з яких 15433,33 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі № 2а-10114/12/1370 позов було задоволено.

У апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ПП «Мегасвіт» у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 21.02.2012 року № 346/23-2/31589236, ДПІ було прийнято оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000652302/7412 та № 0000662302/7414.

У ході перевірки встановлено, що ПП «Мегасвіт» укладено договір від 25.02.2001 року № 105/02-11 «Про надання послуг по розміщенню та експонуванню рекламних постерів». Відповідно до умов вказаного договору виконавець ПП «Ново-Ком» зобов'язувався експонувати рекламні постери у кількості 17 штук на спеціальних конструкціях-щитах, розміром 3х6 м, що знаходяться у м. Львові та рекламні банери у кількості 4 штук - на аркових конструкціях розміром 18х3 м при в'їздах у м. Львів у термін з 01.03.2011 року по 30.03.2011 року, а замовник ПП «Мегасвіт» зобов'язується прийняти дані послуги.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2012 року,представленому позивачем на підтвердження реальності даної господарської операції, не вказано за якими адресами були розміщені рекламні постери у кількості 17 штук на спеціальних конструкціях-щитах, розміром 3х6 м та рекламні банери у кількості 4 штук - на аркових конструкціях розміром 18х3 м. Також не зазначено, які саме рекламні матеріали розміщені на вказаних вище конструкціях, їх зміст.

Крім того, зазначає апелянт, аналізуючи види діяльності ПП «Мегасвіт» та ПП «Ново-Ком», які зазначені у актах перевірок податкового органу із врахуванням розширених відомостей про платників із центральної бази даних ДПС України вбачається, що такий вид діяльності, як надання рекламних послуг, виготовлення, експонування та розміщення рекламних постерів - відсутній.

Таким чином, на думку апелянта, із представлених позивачем первинних документів, складених за результатами проведення взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком», неможливо зробити висновок про зміст господарської операції, економічну доцільність такої, наявність ділової мети у позивача та використання останньої у власній господарській діяльності підприємства.

При цьому податковий орган звертає увагу на те, що Алчевською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року (акт від 14.11.2011 року № 1811/231-36917481). У ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Ново-Ком» майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просила скасувати постанову суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позову ПП «Мегасвіт».

Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Мегасвіт», суд першої інстанції виходив із того, що виконання договору від 25.02.2001 року № 105/02-11 позивач підтвердив податковою накладною від 30.03.2011 року на загальну суму 74080,00 грн., втому числі ПДВ 12346,67 грн. та актом прийому-передачі наданих послуг від 30.03.2011 року.

За виготовлення, розміщення та експонування рекламних постерів позивач провів розрахунки повністю і на рахунок ПП «Ново-Ком» перерахував кошти у сумі 74080 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень № 183 від 15.03.2011 року на суму 36080 грн. та № 209 від 03.03.2011 року на суму 38000 грн., які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач отримані послуги від ПП «Ново-Ком» по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламних постерів згідно з актом-прийому передачі від 30.03.2011 року передав ТОВ «Компанія Інтердрафт», що попередньо було передумовлено договором від 17.01.2011 року № 069-01-11 про розробку, виготовлення та розміщення рекламних матеріалів, додатком до договору № 2 від 22.02.2011 року.

Факт придбання послуг підтверджується накладною від 29.03.2011 року № 5 на загальну суму 38383,62 грн., в т.ч. ПДВ 6397,27 грн. Про наведене свідчить фото звіт про проведенню рекламної кампанії для компанії «Інтердрафт».

У акті перевірки № 346/23-2/31589236 від 21.02.2012 року не зафіксовано зауважень до податкових накладних щодо наявності недоліків у порядку їх заповнення. Вони були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з ПДВ у відповідному періоді та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП «Мегасвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені взаємовідносин з ПП «Ново Ком» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлено актом № 346/23-2/31589236 від 21.02.2012 року.

У ході перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено валові витрати всього у сумі 61733,33 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 61733,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 15433,33 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 15433,33 грн.

п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся всього у сумі 12 346,67 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 12346,67 грн.

Відповідачем 05.03.2012 року прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0000652302/7412 та № 0000662302/7414.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться у обґрунтованості висновків податкового органу щодо безтоварності господарських відносин ПП «Мегасвіт» з контрагентом ПП «Ново Ком».

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього, Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Мегасвіт» уклало з ПП «Ново-Ком» договір № 105/02-11 від 25.02.2011 року про надання послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламних постерів. Предметом договору виступають взаємовідносини сторін (або при залучені третіх осіб) щодо виготовлення та розміщення виконавцем власними засобами і силами рекламних постерів та банерів замовника на спеціальних конструкціях - щитах, арках, експонування даних рекламних постерів в терміни визначені додатком до договору та прийняття замовником наданих послуг (а.с. 43-44). Однією з істотних умов договору передбачалось, що після закінчення терміну експонування рекламних постерів сторони повинні підписати акт прийому-передачі наданих послуг.

При цьому у акті прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2012 року, представленому позивачем на підтвердження реальності господарської операції з ПП «Ново-Ком», не вказано за якими адресами були розміщені рекламні постери у кількості 17 штук на спеціальних конструкціях-щитах, розміром 3х6 м та рекламні банери у кількості 4 штук - на аркових конструкціях розміром 18х3 м. Окрім того, у вказаному акті не зазначено рекламні матеріали якого змісту розміщені на вказаних вище конструкціях.

Окрім того, апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що і договір № 105/02-11 від 25.02.2011 року також не містить вказівок на те, які саме за змістом рекламні постери та банери зобов'язується виготовити та розмістити ПП «Ново-Ком».

При цьому, на думку апеляційного суду, обґрунтований сумнів у реальності господарських операцій з ПП «Ново-Ком» додатково викликають також висновки, викладені у акті Алчевської ОДПІ № 1811/231-36917481 від 14.11.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року. відповідно до якового у ПП «Ново-Ком» встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що відповіддю Департаменту економічної політики від 20.01.2014 року на запит Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10.01.2014 року № 295/9/10-2010/10 підтверджується, що у період з 01.03.2011 року по 30.03.2011 року дозволи на розміщення зовнішньої реклами фірмам ПП «Ново-Ком» та ПП «Мегасвіт» не видавалися.

За таких обставин слід погодитися із висновками податкового органу про те, що позивачем під час перевірки не було належним чином підтверджено реальність господарських операцій із ПП «Ново-Ком» на підставі договору № 105/02-11 від 25.02.2011 року, а отже вони без належних підстав відображені у податковій звітності ПП «Мегасвіт».

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі № 2а-10114/12/1370 та прийняти нову, якою у задоволенні позову приватного підприємства «Мегасвіт» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2014 року.