Постанова

від 26.06.2006 по справі 53/46-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/46-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2006 р.                                                                Справа № 53/46-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , ,

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Єфремової С.В.

відповідача - Михайлюкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Пріхно Г.М." в особі Пріхно Геннадія Михайловича, м. Харків (вх. № 1811 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.06 р. по справі № 53/46-06

за позовом Селянського фермерського господарства "Пріхно Г.М." в особі Пріхно Геннадія Михайловича, м. Харків

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Харківовочпром", м. Харків

про стягнення вартості бензину у сумі 40012,33 грн., -

встановила:

У лютому 2006 року Селянське фермерське господарство "Пріхно Г.М." в особі Пріхно Геннадія Михайловича, м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Харківовочпром", м. Харків про стягнення вартості бензину у сумі 40012,33 грн. на користь позивача вартості бензину по договору зберігання № 124 від 20.09.2000 року в обсязі 15569 кг. марки А-76 у сумі 40012,33 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання по договору зберігання та безпідставно не повертає належне позивачу майно.

03.04.2006 року позивач у порядку ст. 22 ГПК України звернувся до господарського суду із уточненнями позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача на користь позивача замість 15569 л. бензину А-76, вартість бензину по діючим тарифам в сумі 40012,33 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.06р. по справі №53/46-06 (суддя Прохоров С.А.) в задоволені позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідач пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, його представник у судовому засіданні 20.06.06р. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

16.06.06р. позивач надав через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить накласти заборону на відчуження майна відповідача.

Колегія суддів розглянувши вказане клопотання позивача вважає, що воно підлягає відхиленню, оскільки в його обґрунтування  позивач не надав жодного належного доказу.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених  представників сторін, які підтвердили свої позиції по справі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення господарського суду Харківської області від 25.04.06р., виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 20 вересня 2000 року між Сільськогосподарським    виробничим    кооперативом "Харківовочпром" та Селянським фермерським господарством “Пріхно Г.М.” укладений договір зберігання за № 124.

Відповідно до умов цього Договору СФГ “Пріхно Г.М.” в особі фермера Пріхно Г.М. передало на зберігання СВК "Харківовочпром" бензин А-76 у кількості 16000 літрів, а СВК "Харківовочпром" (відповідач) взяло на себе зобов'язання по зберіганню бензину та його поверненню по заявці фермера Пріхно Г.М.

Факт передачі на зберігання СВК “Харківовочпром” бензину А-76 підтверджується заявою Пріхно Г.М. та накладними СФГ “Пріхно Г.М.” про відпуск бензину А-76 СВК "Харківовочпром" 28.09.2000 р., 03.10.2000 р., 03.11.2000 р., та накладними СВК "Харківовочпром" про прийняття бензину А-76 від 28.09.2000 р., 03.10.2000 р. та 03.11.2000 р.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, укладеного між позивачем та відповідачем, копія якого наявна в матеріалах справи, станом на 28.04.2005 р. у відповідача на зберіганні знаходився бензин А-76 позивача у кількості 15569 кг.

Відповідно до п. 2 параграфу 2 договору № 124 від 20.09.2000 року відповідач зобов'язався повернути позивачу бензин марки А-76 за його заявкою в натурі.

21.10.2005 року позивач звернувся с заявою до відповідача з вимогою про повернення згідно умов Договору зберігання №124 від 20.09.2000 року бензину А-76 в кількості 15569 літрів до 01.11.2005 року.

25.10.2005 року між позивачем та відповідачем було підписано угоду, за умовами якої відповідач зобов'язався повернути позивачу бензин в кількості 15569 кг до 01.12.2005 року.

27.12.2005 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою про повернення бензину А-76 в кількості 15569 кг., або сплати його вартості станом на грудень 2005 року в сумі 40012,33 грн. (15569 кг х 2,57 грн.)

Позивач в обґрунтування заявленої до стягнення суми вартості бензину надав лист ТОВ “Торговий Дім “Харківнафтопродукт” в якому вказано, що станом на 19.12.2005 року вартість бензину марки А-76 складає 2,57 грн. за 1 літр.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову послався на те, що позивачем безпідставно та необґрунтовано, замість зобов'язання відповідача виконати в натурі свої договірні зобов'язання  шляхом повернення переданого на зберігання бензину пред"явлено до стягнення суму вартості цього майна, чим змінено в односторонньому порядку умови зазначеного договору, що суперечить вимогам діючого законодавства та умовам самого договору №124 від 20.09.2000 року з наступними доповненнями. Крім того, позивачем не надано суду належних доказів відсутності у відповідача бензину А-76 в кількості 15569 кг на момент звернення з позовом до суду, а також не надано належних доказів його вартості на момент уточнення своїх позовних вимог.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Так, відповідно до умов договору позивач передав  на зберігання відповідачу бензин А-76 у кількості 16000 літрів, а відповідач взяв на себе зобов'язання по зберіганню бензину та поверненню останнього по заявці фермера Пріхно Г.М., тобто спірним договором сторони передбачили, що бензин передається без вказання строку його зберігання і відповідач повинен повернути бензин по вимозі позивача.  

Слід зазначити, що строк позовної давності починає спливати з моменту пред'явлення вказаної вимоги, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не втратив право на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом і строк позовної давності ним не був пропущений.  

Строк дії договору №124 від 20.09.2000р. сторони встановили до 01.12.01р. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки сторони не обумовили цим договором строк повернення бензину, тому відповідач повинен повернути його, навіть і після закінчення строку дії договору.  

Крім того, 25.10.2005 року сторони у справі уклали угоду, відповідно до умов якої у відповідача виник обов'язок повернути позивачу бензин в кількості 15569 кг до 01.12.2005 року, однак відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав та бензин позивачу в зазначеній кількості не повернув.  Відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

А згідно зі ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Також, в підтвердження уточнених позовних вимог позивач надав довідку видану та підписану відповідачем за вих. №90 від 13.03.06р., в якій відповідач повідомив, що за результатами інвентаризації на його підприємстві бензин  А-76     в наявності відсутній. Разом з цим, позивач надав суду першої інстанції в обґрунтування заявленої до стягнення суми вартості бензину лист ТОВ “Торговий Дім “Харківнафтопродукт”, із якого вбачається, що станом на 19.12.2005 року вартість бензину марки А-76 складає 2,57 грн. за 1 літр. Доказів іншої вартості  бензину відповідачем не представлено.

Однак господарський суд не прийняв цю обставину до уваги, що призвело до винесення неправомірного рішення, оскільки статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, а саме: у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості.

Згідно ст. ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, колегія суддів приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, підтвердженні належними доказами та відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.04.2006 р. по справі № 53/46-06 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вказане рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат по справі, оскільки з його вини спір був доведений до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Пріхно Г.М." в особі Пріхно Геннадія Михайловича, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.06р. по справі № 53/46-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Харківовочпром" (61022, м. Харків, м. Свободи 5/4, 4 під'їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 24139518) на користь Селянського фермерського господарства "Пріхно Г.М." в особі Пріхно Геннадія Михайловича (61022, м. Харків, вул. Леніна 1, кв. 136, код ЄДРПОУ 24336259) вартість бензину А-76 в розмірі 40012,33 грн., держмито у розмірі 600,82 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя