Постанова

від 22.04.2013 по справі 10/8/5022-354/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 10/8/5022-354/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" на рішення господарського суду Тернопільської області 23.07.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 р. у справі № 10/8/5022-354/2012 господарського суду Тернопільської області за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" до 1. Споживчого товариства "Орбіта-2010", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" простягнення боргу за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", 2. Споживчого товариства "Орбіта-2010" провизнання недійсним договору про переведення боргу за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" (надалі - ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф") звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Споживчого товариства "Орбіта-2010" (надалі - СТ "Орбіта-2010") про стягнення 64 458,74 грн. основного боргу, 3 494,68 грн. пені, 128,92 грн. інфляційних втрат, 698,93 грн. 3% річних, 3 222,94 грн. штрафу та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" (надалі - ТОВ "Домінікана") про стягнення заборгованості в сумі 45 413,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором товару, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм статей 526, 527, 530, 610, 625, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України. Позовні вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі про переведення боргу та необхідністю застосування норм статей 520, 521 ЦК України.

В свою чергу, ТОВ "Домінікана" звернулось з зустрічним позовом до ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" та до СТ "Орбіта-2010" про визнання недійсним договору № 15/03 про переведення боргу від 15.02.2013 р. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані нормами статей 215, 238 ЦК України та посиланням на те, що при укладенні оскаржуваного договору директор Тернопільської філії ТОВ "Домінікана" перевищив надані йому повноваження.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.07.2012 р. (суддя Півторак М.Є.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з СТ "Орбіта-2010" на користь ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" 64 458,74 грн. боргу; 3 494,68 грн. пені, 128,92 грн. інфляційних втрат, 698,93 грн. 3% річних, 3 222,94 грн. штрафу та судові витрати; в позові в частині стягнення з ТОВ "Домінікана", заборгованості в сумі 45 413,71 грн. відмовлено. Зустрічний позов задоволено; визнано недійсним з моменту укладення договір про переведення боргу № 15/03, укладений 15.03.2012 р. між ТОВ "Домінікана" Тернопільська філія, СТ "Орбіта-2010" та ТОВ "Лікеро-горілчаний завод".

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" та СТ "Орбіта-2010" правовідносин купівлі-продажу, доведеністю в порядку ст.ст. 32 - 34 ГПК України як факту здійснення поставки товару позивачем, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам ст.ст. 525, 526 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Домінікана", суд зазначив, що вони є необґрунтованими з огляду на задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору, на підставі якого вказані вимоги заявлялись. Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності заявлених ТОВ "Домінікана" вимог та обґрунтованості застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування зустрічного позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 р. (судді Малех І.Б., Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 23.07.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 р. в частині відмови в позові ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" до ТОВ "Домінікана" та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а також в частині задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням процесуального права.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.02.2011 р. між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" (продавець) та СТ "Орбіта-2010" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 24/02-1 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору кількість та асортимент товару визначаються сторонами на кожну партію окремо і відображаються ними у відповідних накладних та/або товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.2 Договору встановлено обов'язок покупця провести повну оплату вартості товару, наданого на умовах відстрочки платежу, не пізніше двадцяти одного календарного дня з дня його отримання.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (п. 5.3. Договору), що оплата за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" на виконання своїх зобов'язань за Договором поставлено СТ "Орбіта-2010" товар згідно з заявленими накладними на загальну суму 109 872,45 грн.

Також судами встановлено неналежне виконання СТ "Орбіта-2010" своїх зобов'язань за Договором, наявність у нього заборгованості перед ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" в сумі 64 458,74 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Законодавцем у ст. 549 ЦК України визначено неустойку (штраф, пеню), як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено, що в п. 6.2.1 Договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Водночас, п. 6.2.3 Договору закріплює відповідальність покупця у вигляді штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції в розмірі 5%.

З огляду на дані норми та положення Договору, місцевим та апеляційним судами правомірно встановлено, що розмір пені, що підлягає стягненню з СТ "Орбіта-2010" на користь ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", становить 3 494,78 грн., а штрафу - 3 222,94 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з СТ "Орбіта-2010" на користь ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" 3% річних в сумі 698,93 та збитків від інфляції в сумі 128,92 грн.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що 15.03.2012 р. між ТОВ "Домінікана", а саме Тернопільською філією ТОВ "Домінікана" (новий боржник), в особі директора Ільянова Д.Є., що діє на підставі Довіреності № 7, СТ "Орбіта-2010" (первісний кредитор) та ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" укладено договір про переведення боргу № 15/03, яким врегульовано відносини, пов'язані із заміною первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із Договору від 24.02.2011 р., укладеного між первісним боржником та кредитором. При цьому первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання, яке існує у нього перед кредитором, в розмірі 45 413,71 грн.

Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В той же час, згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Філією, відповідно до ст. 95 ЦК України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Як встановлено господарськими судами, згідно з п. 3.1 Положення про Тернопільську філію ТОВ "Домінікана", затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "Домінікана" (протокол № 15 від 02.12.2011 р.) (надалі - "Положення"), Філія є відокремленим структурним підрозділом ТОВ "Домінікана" без статусу юридичної особи, безпосередньо підпорядкована виконавчому органу Товариства та вступає в господарські, договірні, розрахункові та інші відносини, а також здійснює діяльність в межах своєї компетенції від імені ТОВ "Домінікана".

Пунктом 3.4 Положення Філії надано право від імені ТОВ "Домінікана" укладати договори з продажу алкогольних напоїв та інші договори, але лише відповідно до мети та предмету своєї діяльності і в межах повноважень згідно з цим Положенням.

При цьому відповідно до п. 2.1 Положення Філія створюється з метою найбільш повного задоволення потреб споживачів у напоях. Предметом діяльності Філії, згідно з п. 2.1 Положення, є роздрібна та оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Філію, згідно п. 6.1. Положення, очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Зборами учасників Товариства.

Також місцевим та апеляційним судами з'ясовано, що Довіреністю № 7 від 12.12.2011 р., виданою ТОВ "Домінікана" директору Тернопільської філії ТОВ "Домінікана" Ільянову Дмитру Євгеновичу, Товариство уповноважує та надає йому право здійснювати керівництво фінансово-господарською діяльністю Філії у відповідності з вимогами, передбаченими Положенням про філію, Статутом ТОВ і діючим законодавством України. Крім цього, директор філії має, зокрема, право укладати і виконувати договори, контракти та інші угоди з юридичними та фізичними особами, що відносяться до діяльності філії, за винятком договорів кредиту, фінансової позики, застави.

Пунктом 8 вказаної довіреності обумовлено, що угоди, зобов'язання та інші дії, вчинені посадовими особами Філії, з перевищенням повноважень, передбачених цією Довіреністю, є недійсними та такими, що не мають юридичної сили.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що директор Тернопільської філії ТОВ "Домінікана" Ільянов Д.Є. не був наділений відповідними повноваженнями на укладання та підписання оскаржуваного договору № 15/3 від 15.03.2012 р. про переведення боргу, дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

З огляду на задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору № 15/03 від 15.03.2012 р. про переведення боргу, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" про стягнення з ТОВ "Домінікана" заборгованості в сумі 45 413,71 грн.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.07.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 р. у справі № 10/8/5022-354/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець В. Саранюк