Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-15046/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/1453/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Кошеля В.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2010 року по справі № 2а-15046/10/2670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Техінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача по невизнанню декларації з ПДВ за червень 2010 року, як податкової декларації; визнати декларацію з ПДВ за червень 2010 року податковою декларацією.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року у даній справі позов задоволено частково - визнані протиправними дії податкового органу по невизнанню декларації з ПДВ ВАТ «Техінвест» за червень 2010 року, як податкової декларації. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2010 року позивач подав податковому органу декларацію по ПДВ за червень 2010 року з додатками.

Відповідач вказану декларацію не визнав посилаючись на порушення платником правил заповнення декларації - наявність порваних аркушів, підчищення, помарок, виправлення, дописки та закреслювання, про що повідомив позивача листом від 21.07.2010 року №1975/10/3/28-312.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 4.1.2 .п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Вказаним підпунктом закону визначений вичерпний перелік підстав для невизнання податковим органом поданої платником декларації.

В даному випадку підстави невизнання податковим органом поданої позивачем декларації не відносяться до вказаного переліку.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, визначає вимоги до оформлення податкової декларації та не передбачає наслідків порушення таких вимог. Тому, порушення, допущенні позивачем при оформленні декларації, на які посилається відповідач, в силу Закону не можуть бути підставою для невизнання поданої декларації.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2010 року по справі №2а-15046/10/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Кошіль В.В. Рибченко А.О.