Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2-а-11793/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/1300/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Кошеля В.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року по справі № 2а-11793/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Трейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС-Трейд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просило суд визнати неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року в якості податкової звітності; зобов`язати ДПІ у Ленінському районі м. Харкова визнати податкову декларацію за липень 2010 року податковою звітністю з податку на додану вартість, поданою з додержанням вимог чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.08.2010 року позивачем було подано до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, яку податковий інспектор прийняти відмовився.

20.08.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено поштою податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року разом із додатками №1 (розрахунок коригування сум ПДВ), № 2 (довідка щодо залишку сум від`ємного значення ПДВ у попередніх податкових періодах), № 5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), довідкою за липень 2010 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних №1, а також скаргою на дії податкового інспектора, який відмовився прийняти подану позивачем податкову декларацію.

Вказана податкова декларація разом із додатками та скаргою було отримана ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 26.08.2010 року та зареєстрована за № 8995/10.

Листом від 30.08.2010 року № 7865/10/28-205 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова повідомила позивача про те, що його податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року прийнята зі статусом «не визнано як податкова звітність», із посиланням на положення абз.5 пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 року № 2275-VІ.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 ст.4 Закону № 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому, декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Положеннями абзацу 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181 визначено вичерпний перелік підстав для невизнання поданої податкової декларації як податкової звітності: 1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів; 2) її не підписано відповідними посадовими особами; 3) не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.4 Методичних рекомендацій «Щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платника податків в ОДПС України», затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, передбачено, що працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не визнав подану позивачем податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року в якості податкової звітності через недодання позивачем до декларації реєстру отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді.

Перелік підстав для невизнання поданої декларації як податкової звітності, визначений положеннями абзацу 5 пп.4.1.2 п.4.1.ст.4 Закону № 2181, є вичерпним, і він не містить такої підстави для невизнання податкової декларації, як недодання до неї реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року по справі №2а-11793/10/2070 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Кошіль В.В. Рибченко А.О.