Постанова

від 19.04.2013 по справі 826/1688/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2013 року № 826/1688/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агротех» до про Черкаської митниці визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2013 р. №6 та №7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агротех» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Черкаської митниці в якому просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Черкаської митниці від 29.01.2013 р. №6 та №7.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні Черкаською митницею документальної невиїзної перевірки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агротех», встановлено порушення вимог щодо класифікації згідно УКТЗЕД товару «пневматична сівалка John Deere 1890 з бункером 1910». Відповідачем зроблений висновок, що декларантом допущено помилку та невірно задекларовано товар «пневматична сівалка John Deere 1890 з бункером 1910» за кодом 8432301100 УКТЗЕД в той час, як «бункер 1910» повинен був бути задекларованим за кодом 8716200000 УКТЗЕД, що призвело до несплати податкових зобов'язань товариства по сплаті мита та по сплаті ПДВ. Однак, як вважає представник позивача, ці висновки не відповідають фактичним обставинам, оскільки пневматична зернова сівалка John Deere розмитнювалася в комплекті з зерновим бункером John Deere 1910, як єдиний посівний комплекс по одному комерційному інвойсу. Відповідний зерновий бункер є невід'ємною частиною посівного комплексу та не може використовуватись окремо, а тому згідно з УКТЗЕД відноситься до підкатегорії 843230 - сівалки, садильники та машини розсадосадильні, сівалки. З огляду на зазначене просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених в письмових запереченнях. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки позивачем здійснено помилку в частині правильності визначення коду товару, що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України» та заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та ПДВ.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Черкаської митниці від 13.12.2012 р. №490 відповідачем у термін з 17.12.2012 по 21.12.2012 року проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ТОВ «Сервіс-Агротех» (надалі - Товариство) своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України за митною декларацією від 25.04.2012 р. №902030000/2012/301033.

За результатами перевірки складено Акт документальної невиїзної перевірки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агротех» №н0036/2/902000000/0037308786 від 21.12.2012 року (надалі - Акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено, що Товариством за митною декларацією від 25.04.2012 р. №902030000/2012/301033 був задекларований відповідно до митного режиму імпорту товар з наступним описом у графі 31: «Сільськогосподарські машини: пневматична сівалка John Deere 1890 з бункером 1910, в кількості 1 шт. Бувша у використанні. В частково розібраному вигляді (для зручності транспортування), з слідами експлуатаційного зносу. Рік випуску 2004. Серійний номер А01890С705154/ А01910Т705207. Точного типу, дискова. Транспортні розміри сівалки:ширина - 4,37 м., висота - 3,6 м., маса - 7711 кг, необхідна потужність трактора 270-300 кінських сил. Ширина міжряддя 19 см., робоча ширина 9,1 м., кількість сошників для насіння - 48 шт., глибина висіву - 5-8 мм. Рама складна, трисекційна. Оснащена одно дисковими сошниками серії 90. Дискові ножі діаметром 457 мм розміщені під кутом 7 градусів, що впливає на добре роз рихлення ґрунту на полях з підвищеним вмістом рослинних залишків. Призначена для посіву зернових культур по мінімальній та нульових технологіях обробітку ґрунту. Транспортні розмірі бункера 1910: довжина 7,10 м., ширина 2,55 м., висота 2,4 м., вага 6304,54 кг, об'єм баків бункера 6872 л. та 9515 л. Використання бункеру: можливість посіву зернових культур з одночасним внесенням одного або двох видів гранульованих мінеральних добрив в одному потоці з насінням в один ряд. Виробник John Deere. Країна виробник - Сполучені Штати Америки, US. Торгова марка John Deere» (надалі - «пневматична сівалка John Deere 1890 з бункером 1910»).

Поставка товару проведена на виконання умов контракту №LSA110111 від 01.11.2011 р., укладеного позивачем з компанією Equipment Wholesalers LLC (США).

Предметом поставки відповідно до п. 1.1. є б/в сільгосптехніка, супутнє обладнання та комплектуючі.

Відповідний товар був задекларований за кодом 8432 30 11 00 УКТЗЕД «Машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків: - сівалки, садильники та машини розсадосадильні: - сівалки: - точного висівання з центральним приводом». На товар, який декларується у підкатегорії УКТЗЕД 8432 30 11 00 Законом України «Про Митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита 0 % з митної вартості товару.

Актом перевірки визначено, що класифікація товару «пневматична сівалка John Deere 1890 з бункером 1910» мала здійснюватися у двох різних підкатегоріях УКТЗЕД, оскільки товар «бункер 910», на думку відповідача, є окремими агрегатом та має класифікуватись в товарній підкатегорії 8716 20 00 00 «Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини: - причепи та напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сільському господарстві» (ставка ввізного мита 10 %).

На думку відповідача через невірне декларування Товариством коду зазначеного товару були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України», Закону України «Про Єдиний митний тариф», Митного кодексу України та норм Податкового кодексу України. Вказані порушення призвели до заниження податкових зобов'язань Товариства за ввізним митом та податком на додану вартість на загальну суму 71037,01 грн., в тому числі по сплаті мита - 33658,92 грн., по сплаті ПДВ -37378,09 грн.

За наслідками складення вищезазначеного Акту перевірки та встановлених ним порушень законодавства відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.01.2013 року №6, яким визначено суму податкового зобов'язання (із урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 42073,65 грн., в тому числі 33658,92 грн. за основним платежем, 8414,73 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.01.2013 року №7, яким визначено суму податкового зобов'язання (із урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 46722,61 грн., в тому числі 37378,09 грн. за основним платежем, 9344,52 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважає такі повідомлення-рішення неправомірними в зв'язку з чим звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним Кодексом України.

Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 ст. 1 Митного кодексу України зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Частиною другою статті 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно статті 45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.

Згідно Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 року № 80 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), до документів, які необхідно подати належать, зокрема, митна декларація, документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Пунктом 2 ч.1 ст.54 Митного кодексу України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

У відповідності до ч.1 ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно ч.1 ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, статтею 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний:

- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

- сплатити податки і збори.

Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), вантажна митна декларація (далі - ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

У графі 33 ВМД зазначається код товару згідно з УКТЗЕД.

Згідно статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314, під час прийняття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації.

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Статтею 11 Митного кодексу України передбачено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. У пункті 13 абз. 2 даної статті зазначено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують одне з таких основних завдань, як ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 312 Митного Кодексу України ведення УКТЗЕД, серед іншого, передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД.

Згідно з розділом 3 Порядку №314 митні процедури здійснюються в такому порядку: 1) прийняття ВМД до оформлення; 2) митний контроль; 3) завершення митного контролю й митного оформлення, видача оформлених документів декларанту.

Відповідно до пункту 16 розділу 3 зазначеного Порядку після прийняття ВМД до оформлення на етапі проведення митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Відповідно до статті 313 Митного Кодексу України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Пунктом 1 розділу II Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок роботи відділу номенклатури), визначено, що прийняття рішення про визначення коду товару, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, належить до компетенції відділу номенклатури.

Рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури за встановленою формою (додаток 2 до Порядку роботи відділу номенклатури) та є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару (п. 11 розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури).

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці. А тому, посилання відповідача на помилку Товариства, що призвела до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита та по сплаті ПДВ, не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу, що під час проведення митного оформлення відповідачем не приймалось рішення про визначення іншого коду товару відносно товару «пневматична сівалка John Deere 1890 з бункером 1910», який імпортовано позивачем на підставі зазначеної в Акті перевірки вантажної митної декларації. Як уже було зазначено судом, під час митного оформлення вказаного товару митним органом було погоджено код товару згідно УКТЗЕД, про що свідчать відбитки штампів митниці на вантажних митних деклараціях.

При переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД стосовно класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД у митного органу сумнівів не викликали, додаткові документи не витребовувались.

Враховуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що приймаючи наведені в акті перевірки вантажні митні декларації та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що митний орган наділений повноваженнями проводити перевірки після закінчення операцій митного контролю. Проте, суд звертає увагу на наступне.

За змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного контролю України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри , що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України .

Проте, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у Черкаської митниці були обґрунтованої підозри, що під час пропуску товару через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланнями на результати перевірки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2012 року (справа № 21-330а12).

Отже, податкові повідомлення прийняті відповідачем про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є протиправними і підлягають скасуванню.

Окрім того, дослідивши матеріали справи та Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених Наказом Державної митної служби України від 30.12.2010 № 1561, суд вважає за можливе погодитись з правовим обґрунтуванням позивача щодо правомірного декларування останнім товару - «бункер 910» за кодом 8432 30 11 00 УКТЗЕД, оскільки до цієї товарної позиції включаються машини незалежно від виду тяги, застосовувані замість ручних інструментів для виконання перерахованих нижче видів сільськогосподарських, садових або лісогосподарських робіт:

(I) Підготовка ґрунту для вирощування культурних рослин (розчищення земель, підйом цілини, оранка, розпушування і т.п.).

(II) Розкидання або внесення в ґрунт добрив, включаючи гній або інші органічні речовини, для поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту.

(III) Садіння або сіяння.

(IV) Обробіток або доглядання за ґрунтом у період вегетації (культивація, прополювання, проріджування сходів і т.п.).

Машини, включені до цієї товарної позиції, можуть буксируватися тваринною тягою чи транспортним засобом (наприклад, трактором) або можуть монтуватися на будь-якому транспортному засобі (наприклад, на тракторі або на шасі з кінною тягою).

Тобто, основним призначенням зазначених сільськогосподарських машин та причепів не є перевезення людей чи вантажів, а є використання нетранспортної функції - розкидання або внесення в ґрунт добрив, включаючи гній або інші органічні речовини, для поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту; садіння або сіяння, тощо.

При цьому, відповідно до вказаних вище Пояснень до УКТЗЕД товарна позиція 8716200000 поширюється на групу несамохідних транспортних засобів (без механічного приводу) (крім згаданих у попередніх товарних позиціях), що мають одне колесо чи більше і які призначені для перевезення вантажів або людей.

А відтак, враховуючи, що «бункер 910» призначений для посіву зернових культур з одночасним внесенням одного або двох видів гранульованих мінеральних добрив в одному потоці з насінням в один ряд, то зазначений товар вірно був задекларований в товарній позиції 8432 30 11 00 згідно з УКТЗЕД.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав. Крім того, відповідач не довів, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агротех», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №6 та №7 від 29.01.2013 року Черкаської митниці.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Черкаси Черкаській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агротех» (код ЄДРПОУ 37308786, адреса: 03138, м.Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ КАМЕНЯРІВ, будинок 21) судові витрати в сумі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 96 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Черкаської митниці (адреса: 18007, Черкаська обл., місто Черкаси, Соснівський район, ВУЛИЦЯ ОСТАФІЯ ДАШКОВИЧА, будинок 76).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.