Рішення

від 17.11.2010 по справі 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р. справа № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ

до Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області, Київська обл., м. Тараща

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Таращанського районного споживчого товариства, Київська обл., м. Тараща

2. Зоїдзе Валентини Анатоліївни, м. Черкаси

про визнання рішень недійсними

за участю представників:

від позивача: Мальчик Т.Ю. (довіреність №01-199 від 14.12.2009р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: Василенко Я.О. (довіреність від 01.06.2010р.);

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська обласна спілка споживчих товариств (далі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Таращанського районного споживчого товариства, про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області №94 від 14.10.1998р. в частині визнання за Таращанським споживчим товариством Таращанської райспоживспілки права власності на приміщення магазинів, які знаходяться у місті Тараща Київської області, а саме: №148 (вул. Радянська, 13/6), №161 (вул. Леніна, 98/59), "Сучасне домашнє господарство" (вул. Радянська, 21/12), "Універмаг" (вул. Шевченка, 13); рішення Таращанської міської ради Київської області №137 від 11.10.2001р. в частині визнання за третьою особою права власності на об'єкти нерухомості, розміщені в місті Тараща Київської області: ресторан "Мрія" (вул. Шевченка, 25), складські приміщення з гаражами на 4 бокси (вул. Шевченка, 25), овочесховище (вул. Ватутіна, 1), хлібозавод (вул. Степова, 92), магазин "Книги" (вул. Шевченка, 14).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2004р. провадження у даній справі припинено з підстав п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2005р. зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою господарського суду Київської області від 17.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2006р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2007р. постанову господарського суду Київської області від 17.03.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2008р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. скасовано, а дану справу повернуто для розгляду до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009р., рішення господарського суду Київської області від 10.06.2008р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13.04.2010р. постанову Вищого господарського суду України від 15.10.2009р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. та рішення господарського суду Київської області від 10.06.2008р. скасовані, а дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2010р. справу №194/7-04/14-05/19/4/15-08 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №194/7-04/14-05/19/4/15-08/21 та призначено її до розгляду на 09.06.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 09.06.2010р., 05.07.2010р., 19.07.2010р., 16.08.2010р., 25.08.2010р., 13.09.2010р., 29.09.2010р., 11.10.2010р., 20.10.2010р., 20.10.2010р. та 03.11.2010р. розгляд даної справи відкладався на 05.07.2010р., 19.07.2010р., 16.08.2010р., 25.08.2010р., 13.09.2010р., 29.09.2010р., 11.10.2010р., 20.10.2010р., 20.10.2010р., 03.11.2010р. та 17.11.2010р. відповідно.

В судові засідання 05.07.2010р., 19.07.2010р., 25.08.2010р., 29.09.2010р., 11.10.2010р., 20.10.2010р., 03.11.2010р. та 17.11.2010р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.1998р. виконавчим комітетом Таращанської міської ради Київської області прийнято рішення №94 про визнання за Таращанським споживчим товариством Таращанської районної споживчої спілки права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Тараща, серед яких: приміщення магазину №148 по вул. Радянській, 13/6, приміщення магазину №161 по вул. Леніна, 98/59, приміщення магазину "Сучасне домашнє господарство" по вул. Радянській, 21/12, приміщення магазину "Універмаг" по вул. Шевченка, 13 та доручено Білоцерківському БТІ оформити право власності Таращанського районного споживчого товариства на зазначені об'єкти нерухомого майна та провести його реєстрацію (далі-Рішення 1).

11.10.2001р. виконавчим комітетом Таращанської міської ради Київської області прийнято рішення №137 про визнання за Таращанським районним споживчим товариством права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Тараща, серед яких: приміщення ресторану "Мрія" по вул. Шевченка, 25, приміщення складських приміщень з гаражами на 4 бокси по вул. Шевченка, 25, приміщення овочесховища по вул. Ватутіна, 1, приміщення хлібозаводу по вул. Степовій, 92, приміщення магазину "Книги" по вул. Шевченка, 14.

Посилаючись на те, що будівництво зазначених об'єктів нерухомості здійснювалось за рахунок позивача, і як наслідок саме позивач має право власності на них, позивач просить суд визнати недійсними рішення Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області №94 від 14.10.1998р. в частині оформлення за районним споживчим товариством права власності на магазини, які знаходяться у місті Тараща Київської області, а саме: №148 (вул. Радянська, 13/6), №161 (вул. Леніна, 98/59), "Сучасне домашнє господарство" (вул. Радянська, 21/12), "Універмаг" (вул. Шевченка, 13); рішення Таращанської міської ради Київської області № 137 від 11.10.2001р. в частині оформлення за третьою особою права власності на об'єкти нерухомості, розміщені в місті Тараща Київської області: ресторан "Мрія" (вул. Шевченка, 25), складські приміщення з гаражами на 4 бокси (вул. Шевченка, 25), овочесховище (вул. Ватутіна, 1), хлібозавод (вул. Степова, 92), магазин "Книги" (вул.Шевченка, 14), оскільки зазначені рішення порушують законні права та інтереси позивача в частині володіння, користування та розпорядження ним своїм майном.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання правочину недійсним.

Дана норма кореспондується з положенням статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Виходячи з засад чинного законодавства, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою для визнання рішення недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації (позивач у справі) .

Приписами статей 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Втім, в порушення зазначених вимог Закону позивачем не подано жодного належного доказу, передбаченого чинним на час прийняття оскаржуваних рішень законодавством на підтвердження наявності в нього права власності на спірні об'єкти нерухомого майна

Надані ж позивачем постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств про затвердження планів капіталовкладень на 1958, 1961, 1965 роки, Розпорядження правління Київської облспоживспілки від 26.01.1977р. про затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво магазину комісійної торгівлі в м. Тараща, титульний список перехідних будівель, що включені в план капітальних вкладень на 1974 рік, плани капітального будівництва на 1958, 1960, 1961 роки, плани капітальних вкладень на 1958, 1966, 1967, 1969, 1970, 1974, 1979, 1980, 1982 роки по Київській облспоживспілці, план по ссудам Держбанка по Київській облспоживспілці на 1972 рік, перелік об'єктів, включених в план будівництва в 1994 року, судом не приймаються, оскільки вони не є доказами права власності позивача на спірні об'єкти нерухомості згідно Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998р. за №399/2839.

Зазначені документи, виходячи з їх змісту, є лише документами, які відображають загальний стан будівництва в системі споживчої кооперації, що розташована на території Київської області, а не які підтверджують права позивача на побудовані об'єкти.

Так, в наданому позивачем Плані капітального будівництва на 1961 рік зазначені кошти, плануються витратити на будівництво об'єктів по системі Облспоживспілки, райспоживспілок, що входять в систему Облспоживспілки, а в Постанові позивача № 256 від 05.05.1965р. затверджені капіталовкладення по певним видам капіталовкладень.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.

Отже, надані позивачем документи не підтверджують факт фінансування саме Київською спілкою споживчих товариств спірних об'єктів, а свідчать лише про виконання нею статутних повноважень як вищестоящої організації в системі споживчої кооперації щодо здійснення координації та контролю за споживчими товариствами, які входили до її складу.

На виконання вказівок Верховного Суду України, які містяться у постанові від 16.06.2009р. судом встановлено, що відповідно до пп. 4.1. п. 4 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. №121, яка була чинною на час прийняття спірних рішень, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акту державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Позивачем надано акт державної приймальної комісії по прийманню в експлуатацію завершеним будівництвом хлібзаводу від 26.03.1979р., втім з даного акту вбачається, що замовником будівництва була Таращанська райспоживспілка, а не позивач.

Також, позивачем надавався Акт приймання закінченого будівництвом Райунівермагу, затверджений розпорядженням правління позивача від 24.08.1961 №92, втім він не є доказом, що підтверджує право власності позивача на приміщення магазину "Універмаг" по вул. Шевченка, 13, оскільки в 1969-1970 році приміщення магазину Універмагу було перебудовано і акт державної комісії про прийняття об'єкта «Універмаг» по вул. Шевченка, 13 і введення його в експлуатацію та акт про право власності або рішення про відведення земельної ділянки у позивача відсутні.

Крім того, на виконання вказівок Верховного Суду України, які містяться у постанові від 16.06.2009р. судом встановлено, що земельні ділянки під спірними об'єктами нерухомості, власником яких себе вважає позивач, на праві власності йому також не належали та не відводились, про що свідчать наявні в матеріалах справи рішення виконавчого комітету Таращанської міської Ради народних депутатів трудящих Київської області УРСР №10 від 17.06.1963р. про виділення земельної ділянки Райспоживспілці, витяг із протоколу засідання виконкому Таращанської міської Ради народних депутатів трудящих №22 від 23.10.1954р., №16 від 10.09.1959р., витяг із протоколу №3 зборів уповноважених колгоспу №3 від 27.06.1973р. про виділення земельної ділянки в постійне користування Таращанською райспоживспілкою, акт на право користування Таращанською райспоживспілкою землею, виданий виконавчим комітетом Таращанської районної Ради народних депутатів.

Інших документів, які б підтверджували наявність у позивача права власності на спірні об'єкти нерухомості суду не надано.

Посилання ж позивача на те, що Таращанське районне споживче товариство створено 13.04.1999р., тобто після будівництва спірних об'єктів нерухомості, і що Таращанське РайСТ не є правонаступником Таращанської райспоживспілки судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до листа прокурора Богуславського району №1445 від 09.09.2010р., 25.10.2006р. прокуратурою Богуславського району в порядку ст. 232 КПК України кримінальну справу №54-063 та речові докази, в тому числі оригінали статутів Таращанського РайСТ, які були вилучені у державного реєстратора, направлені до Таращанського районного суду.

Ухвалами господарського суду Київської області від 13.09.2010р., 29.09.2010р. та 11.10.2010р. від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було витребувано копії Статутів Таращанського РайСТ за 1999р., 2002р. та 2003р., оригінали яких були вилучені у державного реєстратора.

Відповідно до листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2010р. статути РайСТ за 1999р., 2002р. та 2003р., по закінченню розгляду справи були повернуті Товариству.

Втім, відповідно до довідки №256 від 11.11.2010р., яка підписана головою правління Таращанського РайСТ, від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області жодні документи, в тому числі і статути останнього, не надходили.

Водночас, відповідно до п. 1.3 статуту Таращанського РайСТ в редакції 2007р., зареєстрованої 03.07.2007р. за №13481050009100003, останнє є правонаступником Таращанської районної спілки споживчих товариств. Доказів визнання недійсним зазначеного статуту суду не надано.

Факт правонаступництва Таращанського РайСТ Таращанської районної спілки споживчих товариств підтверджується також наявною в матеріалах справи копією листа державного реєстратора Таращанської районної державної адміністрації Київської області №154 від 13.11.2009р.

Належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які б спростовували той факт, що Таращанське РайСТ є правонаступником Таращанської районної спілки споживчих товариств суду не надано.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною другою статті 21 ГПК України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірні об'єкти нерухомості, як і не доведено факт порушення Рішеннями 1, 2 його законних прав чи інтересів, які підлягають захисту в судовому порядку відповідно до вимог ст. 1 ГПК України, ст. 20 ГК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області №94 від 14.10.1998р. в частині визнання за Таращанським споживчим товариством Таращанської райспоживспілки права власності на приміщення магазинів, які знаходяться у місті Тараща Київської області, а саме: №148 (вул. Радянська, 13/6), №161 (вул. Леніна, 98/59), "Сучасне домашнє господарство" (вул. Радянська, 21/12), "Універмаг" (вул. Шевченка, 13); рішення Таращанської міської ради Київської області №137 від 11.10.2001р. в частині визнання за третьою особою права власності на об'єкти нерухомості, розміщені в місті Тараща Київської області: ресторан "Мрія" (вул. Шевченка, 25), складські приміщення з гаражами на 4 бокси (вул. Шевченка, 25), овочесховище (вул. Ватутіна, 1), хлібозавод (вул. Степова, 92), магазин "Книги" (вул. Шевченка, 14) є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 26.11.2010р.