Постанова

від 24.03.2011 по справі 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2011 № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

ОСОБА_1

при секретарі: Шпорт В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 01-3 від 10.01.2011 року

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 148 від 14.02.2011 року

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств

на рішення Господарського суду Київської області

від 17.11.2010 року

у справі № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) ОСОБА_4 районне споживче товариство

2) ОСОБА_5

про визнання недійсними рішень

В судовому засіданні 24.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ :

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 районне споживче товариство про визнання недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 94 від 14.10.1998 року в частині визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на приміщення магазинів, розміщених в м. Тараща Київської області, а саме № 148 (вул. Радянська, 13/6), № 61 (вул. Леніна, 98/59), „Сучасне домашнє господарствоВ» (вул. Радянська, 21/12), „УнівермагВ» (вул.Шевченка, 13) та визнання недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 137 від 11.10.2001 року в частині визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на об'єкти нерухомості, розміщені в м. Тараща Київської області, а саме: приміщення ресторану „МріяВ» (вул. Шевченка, 25), складські приміщення з гаражами на 4 бокси (вул. Шевченка, 25), овочесховище (вул. Ватутіна, 1), хлібзавод (вул. Степова, 92), магазин „КнигиВ» (вул. Шевченка, 14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2004 року провадження у справі припинено на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2005 року зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Господарського суду Київської області від 17.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2007 року постанову Господарського суду Київської області від 17.03.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2008 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року скасовано, а справу передано до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження в іншому складі суду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009 року, рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2008 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 13.04.2010 року постанову Вищого господарського суду України від 15.10.2009 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року та рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи постановлені рішення, Верховний Суд України зазначив, що висновки господарських судів про те, що замовником будівництва хлібзаводу є ОСОБА_4 районне споживче товариство не відповідають фактичним обставинам справи, а висновок господарських судів, з яким погодився касаційний суд про законність рішення ОСОБА_4 міської ради Київської області №137 від 11.10.2001 року, за яким право власності, зокрема, на хлібзавод (вул.Степова, 92) визнано за ОСОБА_4 районним споживчим товариством є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.

Крім цього, Верховний Суд України зазначив, що господарськими судами в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясовано: кому і за якими рішеннями відводилися земельні ділянки під спірними об'єктами нерухомості, не досліджено актів про прийняття та введення в експлуатацію спірних об'єктів нерухомості та не встановлено замовників будівництва, і за рахунок чиїх коштів таке будівництво здійснювалося.

Верховний Суд України зазначив, що Вищий господарський суд України, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень, не дав належної оцінки доводам скаржника про те, що ОСОБА_4 районне споживче товариство створено 13.04.1999 року, після будівництва спірних об'єктів і не є правонаступником ОСОБА_4 райспоживспілки.

Крім цього, Верховний Суд України зазначив, що постанова Вищого господарського суду України у даній справі не відповідає постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2003 року у справі №05/2306 за позовом Черкаської обласної спілки споживчих товариств до Виконкому Черкаської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська виробничо-торгова компаніяВ» , дочірнього підприємства В«СлавутичВ» товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська виробничо-торгова компанія В«СлавутичВ» про визнання недійсними рішень, в якій висловлено правову позицію про порядок застосування ст.ст.9, 10 Закону України В«Про споживчу коопераціюВ» щодо підстав виникнення, переходу, реєстрації та припинення права власності на майно споживчої кооперації та їх спілок.

Проте, як зазначає у своїй постанові Верховний Суд України, господарські суди не перевірили дотримання вимог ст.ст. 9, 10 Закону України „Про споживчу коопераціюВ» та проігнорували відсутність правовстановлюючих документів, які могли бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень міської ради.

Відповідно до ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції. Чинній на день прийняття постанови) вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2010 року справу №194/7-04/14-05/19/4/15-08 прийнято до свого провадження та присвоєно їй №194/7-04/14-05/19/4/15-08/21.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2010 року у справі № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21 у задоволенні позовних вимог Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 17.11.2010 року, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, витрати пов'язані зі сплатою державного мита за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції в порушення ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України не було виконано вимоги і вказівки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13.04.2010 року та не було належним чином досліджено суттєві обставини щодо наявності підстав виникнення у Таращанського районного споживчого товариства права власності на майно та наявності його правонаступництва від ОСОБА_4 райспоживспілки на момент прийняття оскаржуваних рішень.

На думку апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що на момент прийняття оскаржуваного рішення № 94 від 14.10.1998 року ОСОБА_4 районне споживче товариство не було зареєстровано, як юридична особа, оскільки згідно Довідки з ЄДРПОУ датою реєстрації Таращанського районного споживчого товариства є 13.04.1999 року. Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_4 районне споживче товариство було створено вже після будівництва об'єктів нерухомості, вказаних у оскаржуваному рішенні.

Апелянт вважає, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень № 94 від 14.10.1998 року та № 137 від 11.10.2001 року ОСОБА_4 районне споживче товариство не було правонаступником майнових прав і обов'язків ОСОБА_4 райспоживспілки, а тому у відповідача, за відсутності у районного споживчого товариства правовстановлюючих документів, не було підстав щодо визнання права власності на майно.

Застосовуючи до спірних правовідносин ч.1 ст. 9 Закону України „Про споживчу коопераціюВ» суд першої інстанції, на думку апелянта, помилково не застосував ч. 5 даної статті, якою передбачено, що об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами. Якби спірне майно належало не лише Київській облспоживспілці, але й Таращанському районному споживчому товариству, то між ними були б укладені угоди, якими б визначалась власність кожної з осіб у спірному майні, проте, таких угод не існує.

Апелянт зазначає, що право власності позивача на майно підтверджується тим, що об'єкти нерухомості, зазначені в оскаржуваних рішеннях, були побудовані за рахунок коштів Київської обласної спілки споживчих товариств, що підтверджується відповідними доказами, тоді як іншими учасниками процесу не надано доказів, які б підтверджували, що спірне майно будувалось за рахунок Таращанського райспоживтовариства, оскільки таких доказів не існує.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Згідно з розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року та від 14.02.2011 року змінено склад колегії суддів.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року, від 15.02.2011 року та від 10.03.2011 року розгляд справи відкладався, останній раз на 24.03.2011 року, від Державного реєстратора ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області витребовувались копії реєстраційних справ ОСОБА_4 районної спілки споживчих товариств та Таращанського районного споживчого товариства та належним чином завірені копії статутів Таращанського районного споживчого товариства 1999 року, 2002 року та 2003 року зі змінами та доповненнями.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представниками відповідача та третьої особи-1 подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзивах.

15.02.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного реєстратора ОСОБА_4 районної державної адміністрації надійшли копії реєстраційних справ ОСОБА_4 районної спілки споживчих товариств (код 01755120) та Таращанського районного споживчого товариства (код 30117324), а 22.03.2011 року надійшли належним чином завірені копії статутів Таращанського районного споживчого товариства (код 30117324) за 1999 р., 2002 р., 2003 р. зі змінами та доповненнями.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.03.2011 року представником відповідача подано письмові пояснення, з яких вбачається, що приймаючи рішення № 94 від 14.10.1998 року та № 137 від 11.10.2001 року „Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 районним споживчим товариствомВ» виконавчий комітет діяв відповідно до роз'яснень Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999 року № 12/5-126, в яких зазначено, що оформлення свідоцтва про право власності по об'єктах, які були закінчені будівництвом до 05.08.1992 року і на ці об'єкти відсутні акти введення в експлуатацію, здійснюється бюро технічної інвентаризації. Всі спірні об'єкти, які зазначені у позовній заяві, були збудовані до 05.08.1992 року. Одночасно відповідач повідомив, що відповідно до акту № 2 від 13.12.2009 року „Про виділення до знищення документованих матеріалівВ» журнал реєстрації заяв на розгляд виконкому та заяви за 1998-2001 р.р. знищено.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.03.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду від 17.11.2010 року, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.03.2011 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотання третьої особи -1 від 21.03.2011 р. за вих. №62 про відкладення розгляду справи у звВ«язку з хворобою представника ОСОБА_6 колегією суддів відхилено, оскільки до нього не подано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами та без участі представників третіх осіб.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.1998 року виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради Київської області прийнято рішення № 94 про визнання за ОСОБА_4 споживчим товариством ОСОБА_4 районної споживчої спілки права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Тараща Київської області, серед яких: приміщення магазину №148 по вул. Радянській, 13/6, приміщення магазину №161 по вул. Леніна, 98/59, приміщення магазину „Сучасне домашнє господарствоВ» по вул. Радянській, 21/12, приміщення магазину „УнівермагВ» по вул. Шевченка, 13 та доручено Білоцерківському БТІ оформити право власності Таращанського районного споживчого товариства на зазначені об'єкти нерухомого майна та провести його реєстрацію.

11.10.2001 року виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради Київської області прийнято рішення № 137 про визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Тараща Київської області, серед яких: приміщення ресторану „МріяВ» по вул. Шевченка, 25, приміщення складських приміщень з гаражами на 4 бокси по вул. Шевченка, 25, приміщення овочесховища по вул. Ватутіна, 1, приміщення хлібозаводу по вул. Степовій, 92, приміщення магазину „КнигиВ» по вул. Шевченка, 14.

Посилаючись на те, що будівництво зазначених об'єктів нерухомості здійснювалось за рахунок позивача, і, як наслідок, саме позивач має право власності на них, позивач просив визнати недійсними рішення Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 94 від 14.10.1998 року в частині визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на магазини, які знаходяться у місті Тараща Київської області, а саме № 148 (вул. Радянська, 13/6), № 161 (вул. Леніна, 98/59), „Сучасне домашнє господарствоВ» (вул. Радянська, 21/12), „УнівермагВ» (вул. Шевченка, 13) та рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 137 від 11.10.2001 року в частині визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на об'єкти нерухомості, розміщені в м. Тараща Київської області, а саме: приміщення ресторану „МріяВ» (вул. Шевченка, 25), складські приміщення з гаражами на 4 бокси (вул. Шевченка, 25), овочесховище (вул. Ватутіна, 1), хлібзавод (вул. Степова, 92), магазин „КнигиВ» (вул. Шевченка, 14), оскільки зазначені рішення порушують законні права та інтереси позивача в частині володіння, користування та розпорядження ним своїм майном.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, якими визнано право власності за ОСОБА_4 районним споживчим товариством на обВ»єкти нерухомого майна є вірними по суті, з огляду на надані відповідачем акти про право користування земельними ділянками, які наявні в матеріалах справи.

В той же час, надані позивачем постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств про затвердження планів капіталовкладень на 1958, 1961, 1965 роки, розпорядження правління Київської облспоживспілки від 26.01.1977 року про затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво магазину комісійної торгівлі в м. Тараща, титульний список перехідних будівель, що включені в план капітальних вкладень на 1974 рік, плани капітального будівництва на 1958, 1960, 1961 роки, плани капітальних вкладень на 1958, 1966, 1967, 1969, 1970, 1974, 1979, 1980, 1982 роки по Київській облспоживспілці, план по ссудам Держбанка по Київській облспоживспілці на 1972 рік, перелік об'єктів, включених в план будівництва в 1994 року, на думку місцевого господарського суду, не є доказами права власності позивача на спірні об'єкти нерухомості згідно Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року за № 399/2839, оскільки зазначені документи, виходячи з їх змісту, є лише документами, які відображають загальний стан будівництва в системі споживчої кооперації, що розташована на території Київської області, а не які підтверджують права позивача на побудовані об'єкти.

Також, господарський суд Київської області відзначив, що у державних актах прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного майна відсутнє посилання на Київську облспоживспілку, як замовника будівництва, а також позивачем не надано до матеріалів справи актів про право власності на землю або рішень про відведення земельної ділянки, що унеможливило встановити належність спірного майна саме Київській облспоживспілці. При цьому, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували той факт, що ОСОБА_4 РайСТ є правонаступником ОСОБА_4 районної спілки споживчих товариств, оскільки відповідно п. 1.3 статуту Таращанського РайСТ в редакції 2007 року, зареєстрованої 03.07.2007 року за №13481050009100003, останнє є правонаступником ОСОБА_4 районної спілки споживчих товариств, доказів визнання недійсним статуту суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції в порушення ст.111-21 ГПК України не були виконані вимоги і вказівки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13.04.2010 року та не було належним чином досліджено суттєві обставини справи щодо наявності підстав виникнення у Таращанського районного споживчого товариства права власності на майно та наявності його правонаступництва від ОСОБА_4 райспоживспілки на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Зокрема, в обґрунтування мотивувальної частини рішення щодо наявності правонаступництва Таращанського районного споживчого товариства від ОСОБА_4 райспоживспілки суд першої інстанції послався на Статут Таращанського районного споживчого товариства в редакції 2007 року і лист державного реєстратора ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області № 154 від 13.11.2009.

Проте, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи і є невірним по суті, оскільки суперечить дійсним обставинам справи, які мали місце на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Так, поза увагою суд першої інстанції залишив той факт, що на момент

прийняття оскаржуваного рішення від 14.10.1998 № 94 ОСОБА_4 районне

споживче товариство не було зареєстровано, як юридична особа, оскільки згідно

Довідки з ЄДРПОУ дата реєстрації Таращанського районного споживчого

товариства 13.04.1999 року. Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_4

районне споживче товариство було створено вже після будівництва об'єктів

нерухомості, вказаних у оскаржуваному рішенні.

На вищезазначений факт звернув також увагу Верховний Суд України у Постанові Верховного Суду України від 13.04.2010, як на підставу скасування попередніх судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

В підтвердження факту відсутності у Таращанського районного споживчого товариства прав правонаступництва від ОСОБА_4 райспоживспілки на момент прийняття оскаржуваних рішень слугують також наступні обставини.

Так, відповідно до Довідки № 9503/05 від 25.05.2005 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (наявна в матеріалах справи) ідентифікаційний код Таращанського районного споживчого товариства - 30117324, дата реєстрації 13.04.1999р.

З огляду на наведене, слід звернути увагу на те, що п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (в редакції 1998 року) закріплено, що у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

В свою чергу ідентифікаційний код ОСОБА_4 районної спілки споживчих товариств (ОСОБА_4 райспоживспілки) є 01755120, а у Таращанського районного споживчого товариства інший код - 30117324.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Пунктом 3 даної статті Закону також закріплено, що споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Відповідно до Статуту Таращанського районного споживчого товариства (в редакції 2003 року, наявний в матеріалах справи) ОСОБА_4 районне споживче товариство здійснює господарську діяльність з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, печатку та штампи з своєю назвою, розрахунковий та інші рахунки в банках.

В свою чергу у вищезазначеній редакції Статуту, яка була подана до матеріалів судової справи представником Таращанського районного споживчого товариства, жодним чином не зазначено, що ОСОБА_4 районне споживче товариство станом на 2003 рік є правонаступником майнових прав і обов'язків ОСОБА_4 районної спілки споживчих товариств. Не містить підтвердження факту правонаступництва від ОСОБА_4 райспоживспілки і Статут Таращанського районного споживчого товариства в редакції 1999 року, із відповідними змінами і доповненнями від 2001 року.

Згідно довідки, яка була подана до матеріалів

судової справи представником Таращанського районного споживчого товариства -

ОСОБА_4 районна спілка споживчих товариств (ОСОБА_4 райспоживспілка) була

вилучена є Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України лише

23.04.2009 року.

Вищенаведене свідчить про те, що на момент прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень №94 від 14.10.1998 та №137 від 11.10.2001 ОСОБА_4 районне споживче товариство не було правонаступником майнових прав і обов'язків ОСОБА_4 райспоживспілки, а тому у Відповідача, за відсутності у районного споживчого товариства правовстановлюючих документів, не було підстав щодо визнання права власності на майно.

При цьому, як зазначено у оскаржуваних рішеннях Відповідача, виконавчий комітет ОСОБА_4 міської ради Київської області "визнав" право власності на нерухоме за ОСОБА_4 районним споживчим товариством, проте відповідно до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування не наділені повноваження визнавати чи оспорювати право власності будь-яких осіб.

Ні одна із статей Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також ні один із законодавчих актів не наділяє повноваженнями органи місцевого самоврядування «визнавати» право власності на об'єкти нерухомого майна за юридичними або фізичними особами.

Так, відповідно до Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на обВ»єкти нерухомого майна» (діючої на момент прийняття оскаржуваних рішень), органи місцевого самоврядування наділені лише повноваженнями щодо оформлення права власності за юридичними особами на підставі правовстановлювальних документів.

Повноваженнями, щодо визнання права власності наділені виключно судові органи.

Таким чином, оскаржувані рішення Відповідача прийняті з грубим порушенням ст. 124 (ч.І) Конституції України, якою визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

З огляду на вищезазначене, очевидною є невідповідність рішень Відповідача вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою гарантовано захист від свавілля, самоуправства і зловживань з боку органів державної влади і місцевого самоврядування та їх посадових осіб через покладання на них обов'язку діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 (із змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній закон компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно із ч.2 п.2 даного Роз'яснення недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, може також бути підставою для визнання такого акта недійсним, якщо відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Господарський суд Київської області безпідставно не врахував, що виконавчий комітет ОСОБА_4 міської ради при винесенні оскаржуваних рішень від 14.10.1998 № 94 та від 11.01.2001 №137 допустився грубих порушень Інструкції, оскільки «визнав» право власності за ОСОБА_4 райСТ за відсутності в останнього передбачених Інструкцією документів.

ОСОБА_4 районне споживче товариство таких документів не надало, як не подало і доказів наявності власних коштів на будівництво обВ»єктів нерухомого майна такого значення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача права визнавати право власності за ОСОБА_4 райСТ на спірні обєкти нерухомості без наявності передбачених чинним законодавством документів.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані рішення від 14.10.1998 № 94 та від 11.01.2001 №137 приймались лише на підставі листів голови правління Таращанського райСТ ОСОБА_7 та довідок бухгалтерії цього підприємства про те, що дані об'єкти рахуються на балансі (пояснення міського голови ОСОБА_8 від 22.15.2005 № 623, наявні в матеріалах справи)

З наведеного слідує, що на момент прийняття рішень від 14.10.1998 № 94 та від 11.01.2001 №137 жодних правовстановлюючих документів ОСОБА_4 райСТ Відповідачу не надало.

Посилання господарського суду Київської області на те, що оскаржуване рішення Відповідача не порушує прав і охоронюваних інтересів Київської облспоживспілки, як Позивача по справі не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.

Прийняттям оспорюванних рішень Відповідач порушив право власності Київської облспоживспілки на нерухоме майно, оскільки Київська облспоживспілка, як власник вищезазначеного майна призначала комісії з прийняття його в експлуатацію, а представник саме Київської облспоживспілки виступав у зазначених комісіях від імені замовника будівництва, тобто Київської облспоживспілки.

Посилання суду першої інстанції на те, що надані Київською облспоживспілкою постанови правління Київської облспоживспілки про затвердження планів капіталовкладень, кошториси, плани капіталовкладень, переліки перехідних та нових будівництв та Акти прийняття завершених будівництвом об'єктів в експлуатацію за 1958-1994 роки відображають лише загальний стан будівництва нерухомого майна у споживчій кооперації Київської області та не встановлюють обставин, щодо фінансування будівництва спірного майна безпосередньо Київською облспоживспілкою є хибними.

Не приймаючи до уваги вищезазначені документи, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», якою передбачено, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.

Проте, застосовуючи до спірних правовідносин ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» суд першої інстанції помилково не застосував ч. 5 даної статті,; якою передбачено, що об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. їх частка у власності визначається взаємними угодами.

Отже, якби спірне майно належало не лише Київській облспоживспілці, але й Таращанському районному споживчому товариству, то між ними були б укладені угоди якими б визначалась власність кожної з осіб у спірному майні.

Проте, таких угод не існує.

У свою чергу ні відповідач, ні інші учасники процесу не змогли спростувати ту обставину, що виключно Київська облспоживспілка витрачала грошові кошти на будівництво спірного майна.

Крім того, інші учасники процесу не надали жодного доказу, який би підтверджував, що спірне майно будувалось за рахунок Таращанського районного споживчого товариства.

В рішенні, що оскаржується, не надано правової оцінки титульним спискам Київської облспоживспілки, відповідно до яких здійснювалось фінансування будівництва нерухомого майна.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з іравами інших суб'єктів права власності

Судом не було враховано, що ОСОБА_4 районним споживчим товариством не доведено правових підстав первинного виникнення у ОСОБА_4 райспоживспілки і Таращанського райСТ права власності на спірне нерухоме майно, виходячи з норм законодавства, чинного на час створення цього майна, у тому числі не надано допустимих в розрізі ч. 2 ст. 34 ГПК України доказів участі у витратах на спорудження вказаних будівель, а також не доведено передачі Київською обласною спілкою споживчих товариств спірних об'єктів у власність ОСОБА_4 райспоживспілці, або Таращанському районному споживчому товариству.

Таким чином, місцевим господарським судом порушено ст. 43 ГПК України, що призвело до прийняття невірного рішення.

В пункті 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Однак, всупереч наведеній нормі процесуального права господарським судом Київської області не було надано належної правової оцінки доказам, наданим Київської облспоживспілкою.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Вищезазначені обставини місцевий господарський суд не врахував.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_4 районне споживче товариство було зареєстровано 13.04.1999 року, як вбачається з довідки ЄДРПОУ, а тому оскаржуваним рішенням від 14.10.1998 № 94, Відповідач не міг визнавати право власності на обВ»єкти нерухомого майна за неіснуючою юридичною особою.

Необхідно зауважити також на те, що ОСОБА_4 районне споживче товариство не є правонаступником ОСОБА_4 райспоживспілки згідно Статуту.

Судом першої інстанції не було досліджено, що земельні ділянки не виділялись саме районному споживчому товариству, а райспоживсилці - що в свою чергу слугує підставою для скасування вищезазначених рішень Відповідача.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем оскаржувані рішення були прийняті з порушенням діючої на той час Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб».

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_4 районним споживчим товариством не наведено правових підстав первинного виникнення у ОСОБА_4 райспоживспілки і Таращанського райст права власності на спірне нерухоме майно, виходячи з норм законодавства, чинного на час створення цього майна, у тому числі не надано допустимих доказів участі у витратах на спорудження вказаних будівель, а також не доведено передачі Київською обласною спілкою споживчих товариств спірних об'єктів у власність ОСОБА_4 райспоживспілці або Таращанському районному споживчому товариству.

Вищенаведене свідчить про те, що на момент прийняття Виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради Київської області рішень №94 від 14.10.1998 року та №137 від 11.10.2001 року ОСОБА_4 районне споживче товариство не було правонаступником майнових прав і обов'язків ОСОБА_4 райспоживспілки, а тому у відповідача, за відсутності у районного споживчого товариства правовстановлюючих документів не було підстав щодо визнання права власності на майно.

Наявні в матеріалах справи докази у відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України підтверджують обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а відтак дають достатньо правових підстав для задоволення позову.

При таких обставинах, коли позовні вимоги заявлені з наданням переконливих і достатніх доказів, які свідчать про їх обґрунтованість і законність, підстав для відмови у задоволенні цих вимог у місцевого господарського суду не було.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2010 року у справі № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2010 року у справі № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсними рішень - задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 94 від 14.10.1998 року в частині визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на приміщення магазинів, розміщених в м. Тараща Київської області, а саме № 148 (вул. Радянська, 13/6), № 161 (вул. Леніна, 98/59), „Сучасне домашнє господарствоВ» (вул. Радянська, 21/12), „УнівермагВ» (вул. Шевченка, 13).

5. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 137 від 11.10.2001 року в частині визнання за ОСОБА_4 районним споживчим товариством права власності на об'єкти нерухомості, розміщені в м. Тараща Київської області, а саме: приміщення ресторану „МріяВ» (вул. Шевченка, 25), складські приміщення з гаражами на 4 бокси (вул. Шевченка, 25), овочесховище (вул. Ватутіна, 1), хлібзавод (вул. Степова, 92), магазин „КнигиВ» (вул. Шевченка, 14).

6. Стягнути з виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 04054955, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, код ЄДРПОУ 01753776) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 04054955, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, код ЄДРПОУ 01753776) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

9. Матеріали справи № 194/7-04/14-05/19/4/15-08/21 повернути до Господарського суду Київської області.

10. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Іваненко Я.Л.

ОСОБА_1

28.03.11 (відправлено)