Постанова

від 23.04.2013 по справі 826/4468/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2013 року № 826/4468/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тергас» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2012 року № 0000892205, № 0000902205, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Тергас» (далі - позивач, ТОВ «Тергас») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року № 0000892205, № 0000902205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Тергас» та ТОВ «Альфакем Україна», в результаті чого позивачеві було донараховано податок на додану вартість у сумі 327 570,44 грн. та 343 949,50 грн. податку на прибуток за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Позивач зазначав, що укладені ним правочини з контрагентом ТОВ «Альфакем Україна» відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за зобов'язаннями свого контрагента ТОВ «Альфакем Україна» з іншими контрагентами (ТОВ «Квік Принт», ПП «Тонкар»), з якими ТОВ «Тергас» ніколи не мало господарських взаємовідносин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення; причини неявки в судове засідання вказані представником відповідача у поданому до суду клопотанні про відкладення розгляду справи, визнані судом неповажними.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача, справа № 826/4468/13-а розглядається судом в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тергас» (код ЄДРПОУ 37797522) зареєстроване Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 15.07.2011 року, що підтверджується копією виписки серії ААБ № 765131 та копією довідки АА № 411019 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (том І, а.с. 15-16).

ТОВ «Тергас» перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 20.07.2011 року за № 15413, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 20.07.2011 № 178052066/29-106 (том І, а.с. 26) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100349283 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том І, а.с. 25).

Як вбачається з матеріалів справи у період з 15.10.2012 року по 26.10.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тергас» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 857/22-2/37797522 від 26.10.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 27-44.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року :

- № 0000892205 , яким позивачу за порушення підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 та підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 343 949,50 грн., в тому числі за основним платежем - 275 159,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68 789,90 грн. (том І, а.с. 45);

- № 0000902205 , яким позивачу за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 327 570,44 грн., у тому числі за основним платежем - 262 056,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 514,10 грн. (том І, а.с. 46).

За результатами адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової служби м. Києва від 28.01.2013 за вих. № 869/10/121-03 та Державної податкової служби України від 01.03.2013 № 3220/6/10-2115 наведені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а подані позивачем скарги - без задоволення (том І, а.с. 47-52).

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Тергас» на підставі господарських договорів купівлі-продажу придбало товари з віднесенням сплачених за них сум коштів до складу валових витрат підприємства, а до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - суми ПДВ, сплачені ним у вартості товарів, поставлених ТОВ «Альфакем Україна». За укладеними між позивачем та його контрагентом господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган в ході перевірки отримав інформацію від ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, відповідно до якої в провадженні СВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС перебуває кримінальна справа № 75-00197, порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні деяких підприємств, зокрема, ТОВ «Альфакем Україна», за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. В ході досудового слідства було встановлено, що невстановленими слідством особами було створено схему ухилення від сплати податків реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності з використанням реквізитів, поточних рахунків і печаток ряду підприємств, до переліку яких належить ТОВ «Альфакем Україна».

Крім того, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт від 10.09.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакем Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, який складено зв'язку з відсутністю останнього за своїм місцезнаходженням.

Перевіряючими також було використано складені ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Альфакем Україна» - ТОВ «Квік-Принт» та ПП «Тонкар», якими встановлено відсутність реального здійснення операцій зазначеними підприємствами при придбанні та продажу товарів.

З цих підстав, податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Тергас» та ТОВ «Альфакем Україна», тому у ТОВ «Тергас» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість з операцій із ТОВ «Альфакем Україна».

Враховуючи викладене, відповідачем в ході перевірки було встановлене порушення ТОВ «Тергас»:

- підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 та підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 275 159,60 грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 123 844,70 грн., за ІІ квартал 2012 року - 151 314,90 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в розмірі 262 056,34 грн., в тому числі за січень 2012 року - 22 306,67 грн., за лютий 2012 року - 22 846,67 грн., за березень 2012 року - 72 794,00 грн., за квітень 2012 року - 41 400,00 грн., за травень 2012 року - 102 709,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Тергас» (Покупець) та ТОВ «Альфакем Україна» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 2512 від 25 грудня 2011 року , за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - нафтопродукти: мазут М100, залишок важкий (залишок кубовий), нафту сиру, фракцію лігроїно-газойлеву, фракцію бензинову прямогонну і т.д., визначений у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Загальна вартість Договору визначається згідно Специфікації, а поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати (том І, а.с. 53-54).

На підставі вказаного договору ТОВ «Альфакем Україна» було виписано:

- рахунок-фактуру № СФ-0000058 від 18 січня 2012 року на поставку залишку кубового (мазуту) на суму 133 840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22 306,67 грн., поставка якого підтверджується видатковою накладною № РН-0000059 від 18 січня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 18.01.2012 (том І, а.с. 55-56, 58);

- рахунок-фактуру № СФ-0000155 від 27 лютого 2012 року на поставку залишку кубового (мазуту) на суму 137 080,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22 846,67 грн., поставка якого підтверджується видатковою накладною № РН-0000187 від 27 лютого 2012 року та товарно-транспортними накладними від 27.02.2012 (том І, а.с. 59-62);

- рахунок-фактуру № СФ-0000255 від 15 березня 2012 року на поставку нафти сирої на суму 203 742,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 33 957,00 грн., поставка якої підтверджується видатковою накладною № РН-0000332 від 15 березня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 15.03.2012 (том І, а.с. 63-64, 66);

- рахунок-фактуру № СФ-0000268 від 24 березня 2012 року на поставку нафти сирої на суму 233 022,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 38 837,00 грн., поставка якої підтверджується видатковою накладною № РН-0000337 від 24 березня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 24.03.2012 (том І, а.с. 67-68, 70);

- рахунок-фактуру № СФ-0000505 від 25 квітня 2012 року на поставку нафти сирої на суму 248 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 41 400,00 грн., поставка якої підтверджується видатковою накладною № РН-0000568 від 25 квітня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 25-26.04.2012 (том І, а.с. 71-72, 74);

- рахунок-фактуру № СФ-0000559 від 06 травня 2012 року на поставку нафти сирої на суму 231 495,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 38 582,50 грн., поставка якої підтверджується видатковою накладною № РН-0000646 від 06 травня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 06.05.2012 (том І, а.с. 75-76, 78);

- рахунок-фактуру № СФ-0000560 від 07 травня 2012 року на поставку мазуту М-100 на суму 141 189,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 23 531,50 грн., поставка якої підтверджується видатковою накладною № РН-0000647 від 07 травня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 07.05.2012 (том І, а.с. 79-80, 82);

- рахунок-фактуру № СФ-0000561 від 07 травня 2012 року на поставку нафти сирої на суму 243 570,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 40 595,00 грн., поставка якої підтверджується видатковою накладною № РН-0000648 від 07 травня 2012 року та товарно-транспортною накладною від 07-08.05.2012 (том І, а.с. 83-84, 86);

Перевезення товару здійснювалася Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі договорів на перевезення вантажів № 5 від 01 вересня 2011 року, № 12 від 09 вересня 2011 року, № 1 від 02 січня 2012 року, № 2 від 02 січня 2012 року, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) за зазначеними договорами (том І, а.с. 95-113).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Альфакем Україна» виписало позивачу податкові накладні № 82 від 18.01.2012 на суму 133 840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22 306,67 грн., № 101 від 27.02.2012 на суму 137 080,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22 846,67 грн., № 94 від 15.03.2012 на суму 203 742,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 33 957,00 грн., № 100 від 24.03.2012 на суму 233 022,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 38 837,00 грн., № 115 від 25.04.2012 на суму 248 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 41 400,00 грн., № 13 від 06.05.2012 на суму 231 495,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 38 582,50 грн., № 14 від 07.05.2012 на суму 141 189,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 23 531,50 грн., № 15 від 07.05.2012 на суму 243 570,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 40 595,00 грн. (том І, а.с. 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 85).

Факт проведення розрахунків ТОВ «Тергас» з ТОВ «Альфакем Україна» підтверджується копією банківської виписки та платіжними дорученнями № 252 від 29 лютого 2012 року на суму 137 080,00 грн., в тому числі ПДВ - 22 846,67 грн., № 282 від 19 березня 2012 року на суму 203 742,00 грн., в тому числі ПДВ - 33 957,00 грн., № 297 від 27 березня 2012 року на суму 233 022,00 грн., в тому числі ПДВ - 38 837,00 грн., № 348 від 25 квітня 2012 року на суму 248 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 41 400,00 грн., № 391 від 14 травня 2012 року на суму 141 189,00 грн., в тому числі ПДВ - 23 531,50 грн., № 392 від 14 травня 2012 року на суму 243 570,00 грн., в тому числі ПДВ - 40 595,00 грн., № 389 від 14 травня 2012 року на суму 231 495,00 грн., в тому числі ПДВ - 38 582,50 грн. (том І, а.с. 87-94).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-травень 2012 року та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період.

Витрати понесені позивачем у зв'язку з поставкою товару по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» за І та ІІ квартали 2012 року були віднесені позивачем до складу валових витрат у зазначених періодах.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000902205 від 16 листопада 2012 року, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року

№ 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Тергас» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з січня по травень 2012 року (том І, а.с. 149-160) у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Альфакем Україна», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів. Суми сплачених вартостей товарів, отриманих від зазначених підприємств, було також віднесено позивачем до валових витрат підприємства, що відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємства за І та ІІ квартали 2012 року (том І, а.с. 161-165).

За приписами пункту 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

За наданою ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС інформацією від 15.04.2013 № 3445/9/10.2-09 ТОВ «Альфакем Україна» включено до Реєстру платників податку на додану вартість 23.10.2009 , про що було видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100251490 (том І, а.с. 122). Відповідно до наданої копії рішення № 130 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (том І, а.с. 140-142), свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Альфакем Україна» було анульовано 14.12.2012 за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - січень-травень 2012 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Альфакем Україна» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товару.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Альфакем Україна» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявним в матеріалах справи витягом № 16309729 від 16.04.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що ТОВ «Альфакем Україна» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, будинок 9, кімната 3. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є: 51.90.0 «Інші види оптової торгівлі», 51.19.0 «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», 74.87.0 «Надання інших комерційних послуг» (том І, а.с. 146-148).

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ «Альфакем Україна» на момент проведення господарських операцій не було ліквідоване, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не були виключено. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна», придбання (замовлення) товарів метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки АА № 411019 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) до основних видів діяльності ТОВ «Тергас» належать: 51.51.0 «Оптова торгівля паливом», 51.12.0 «Посередництво і торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами», 51.90.0 «Інші види оптової торгівлі», 52.48.9 «Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань», 52.63.0 «Роздрібна торгівля поза магазинами, не віднесена до інших групувань», 60.24.0 «Діяльність автомобільного вантажного транспорту» (том І, а.с. 16).

Матеріали справи свідчать, що товари, які поставлялися ТОВ «Альфакем Україна», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Так, нафтопродукти, які поставлялися позивачеві ТОВ «Альфакем Україна» знаходилися на зберіганні у ТОВ «Прилуцький нафтоналив», з яким позивачем було укладено Договір № 11-ХР від 01.12.2011 на зберігання нафтопродуктів та налив в залізничні цистерни. Фактичне зберігання ТОВ «Прилуцький нафтоналив» поставлених ТОВ «Альфакем Україна» нафтопродуктів підтверджується актами про надання послуг по зберіганню нафти, рахунком-фактурою, актами здачі-прийняття робіт. У товарно-транспортних накладних, виданих ТОВ «Альфакем Україна», пунктом розвантаження товару, поставленого на користь ТОВ «Тергас» також зазначено м. Прилуки.

ТОВ «Тергас» також було укладено Договір оренди № 01-09/2011 від 01 вересня 2011 року з ПП «Агротемп», за яким позивачем орендувалися ємності для зберігання нафтопродуктів паливно-мастильних матеріалів. Виконання зазначеного договору підтверджується актами здачі майна в оренду, виставленими рахунками.

Отриманий від ТОВ «Альфакем Україна» товар поставлявся позивачем своїм контрагентам - ПП «Кіровоградська нафтова компанія» та ТОВ «Кіровограднафтопереробка» за Договором про переробку продукції із сировини постачальника № 01/12-11-М від 01 грудня 2011 року та за Договором № 0109 від 01 вересня 2011 року поставки нафтопродуктів. Поставка товару за зазначеними договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт, актами приймання нафти та нафтопродуктів, актами прийому-передачі тощо.

Таким чином, поставка товару ТОВ «Альфакем Україна» на користь позивача здійснювалося з метою здійснення звичайної господарської діяльності - оптової торгівлі нафтопродуктами, що відносяться до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Альфакем Україна» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що поставлялися позивачеві, придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Необхідно зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання виконаних робіт позивачем від його безпосереднього виконавця, рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених правочинів , відсутність факту виконання робіт, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувалися та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - створення та придбання невстановленими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Альфакем Україна».

На переконання суду, сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладеного договору між ТОВ «Тергас» та ТОВ «Альфакем Україна», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Альфакем Україна» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що товари від вказаного контрагента позивачу фактично не передавались.

Факт порушення за фактом створення ТОВ «Альфакем Україна» кримінальної справи за ст. 205 КК України, на думку суду, є неналежним доказом, адже не містить в собі інформації про предмет доказування у даній справі.

Доводи Акту перевірки щодо відсутності реального виконання правочинів між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» з огляду на вищеописані обставини діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу господарських відносин - ТОВ «Квік-Принт» та ПП «Тонкар», з якими позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин, суд розцінює критично.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Порушення контрагентом платника та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ «Квік-Принт» та ПП «Тонкар» унеможливлює виконання ТОВ «Монолітбудкомплект» підрядних робіт на замовлення позивача та постачання останньому товару.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Альфакем Україна», зокрема, з ТОВ «Квік-Принт» та ПП «Тонкар», господарські відносини визнані безтоварними, оскільки господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу господарських відносин платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податкуне може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників йому товару у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Альфакем Україна», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Альфакем Україна» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Тергас» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за січень-травень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 0000902205 від 16 листопада 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 327 570,44 грн., у тому числі за основним платежем - 262 056,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 514,10 грн. є неправомірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000892205 від 16 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт поставки ТОВ «Альфакем Україна» на користь позивача товарів підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 1 310 281,66 грн. за договором з ТОВ «Альфакем Україна» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 та підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000892205 від 16 листопада 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Тергас» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується квитанцією № 19 від 06 березня 2013 року (том І, а.с.13).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року № 0000892205, № 0000902205.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тергас» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій