Постанова

від 18.04.2013 по справі 2а-6893/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 178381/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції в місті Львові до Приватного підприємства «Альте» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова звернулася до Львовівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Альте» про застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не допустив посадових осіб посадового органу до проведення перевірки, необхідних для проведення перевірки документів не надав.

26 вересня 2012 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «Альте» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку ДПІ у Личаківському районі м.Львова як платник податків.

Згідно наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова від 10 червня 2011 року № 523 вирішено провести позапланову виїзну перевірку ПП «Альте» (а.с.13) та видано направлення на перевірку від 10 червня 2011 року № 514, № 515, № 156 (а.с.14-17). Актами №180/23-2 від 10 червня 2011 року та №181/23-2 від 10 червня 2011 року підтверджено факт недопуску посадових осіб податкової інспекції до перевірки та неможливість проведення перевірки (а.с.17,18).

Ці обставини слугували підставою для прийняття 15 червня 2012 року позивачем рішення про застосування адміністративного арешту на рахунках платника податків ПП «Альте» (а.с.20).

Крім того, враховуючи вимоги п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно постанови господарського суду Львівської області від 3 квітня 2012 року боржника - ПП «Альте» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, то відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регулюється статтею 94 Податкового кодексу України, згідно якої адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Відповідно до п. 94.2.3 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Пунктом 94.6 Податкового кодексу України визначено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 вказаного Кодексу передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, адміністративний арешт коштів є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, здійснення якого можливе лише на підставі рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями суду першої інстанції на норми ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з огляду на наступне.

Функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби визначаються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, який в свою чергу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Завдання, покладені на нього законами України, податковий орган реалізує, зокрема, й шляхом проведення перевірок з метою визначення правильності нарахування та сплати податків та зборів й встановлений статею 94 Податкового кодексу Украни захід - арешт коштів застосовується саме з метою забезпечення податкової дисципліни суб'єктами господарювання.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прийнято 14 травня 1992 року, а Податковий кодекс України, який регулює спірні правовідносини, - 02 грудня 2010 року.

Тобто, в даному випадку застосуванню підлягає Податковий кодекс України, оскільки цей закон є спеціальним щодо спірних правовідносин, та був прийнятий пізніше.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач, виконуючи свої функції та обов'язки, визначені Податковим кодексом України, обґрунтовано звернувся до суду з адміністративним позов про застосування адміністративного арешту коштів на рахунку ПП «Альте».

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які, свою чергу є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а-6893/11/1370, - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова до Приватного підприємства «Альте» про застосування адміністративного арешту коштів, - задовольнити.

Здійснити арешт коштів на наступних рахунках Приватного підприємства «Альте» (79017, м. Львів, вул.Р.Братуня, 5, кв.4а, ЄДРПОУ-37030580):

№ 26002000004584 ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, код валюти 840,

№ 26002000004584 ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, код валюти 978,

№ 26002000004584 ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, код валюти 980.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

І.В. Глушко