Постанова

від 23.04.2013 по справі 2а-12403/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 р. (10:47) Справа №2а-12403/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Тузова М.В., Москаленко С.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить, з урахуванням уточнень(т. І а.с.99) скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК № 0003822301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368046 грн., у тому числі за основним платежем - 303546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64500 грн., № 0003812301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 421239 грн., у тому числі за основним платежем - 345929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75310 грн., № 0005422301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011р. у розмірі 22947 грн., № 0005402301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1689 грн. у тому числі за основним платежем - 1351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 грн. та № 0005432301 від 13.11.2012р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у розмірі 91788 грн., за 1 квартал 2011р. у розмірі 48979 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» мають реальний характер, отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.11.2012р. по справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.04.2012р. провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмове заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 33385961) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 29.03.2005 р.

Відповідно до довідки серії АБ № 050151 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема 45.21.1 Будівництво будівель.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" (код за ЄДРПОУ 36165567), за період з 01.01.09 по 31.03.12".

За результатами перевірки був складений акт № 1307/22-01/33385961/163 від 11.09.2012 р. (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003822301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368046 грн., у тому числі за основним платежем - 303546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64500 грн.,

- № 0003812301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 421239 грн., у тому числі за основним платежем - 345929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75310 грн.,

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" подало скаргу від 04.10.2012р. вих. 185/10 до Державної податкової адміністрації в АР Крим.

За результатом розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією в АР Крим було винесено рішення про результат розгляду первинної скарги № 3243/10/10-0223 від 23.10.2012р., яким:

- залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим № 0003822301 від 26.09.2012р. та № 0003812301 від 26.09.2012р.;

- збільшено суму податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні - рішенні ДПІ у м. Ялта АР Крим від 26.09.2012р. № 0003812301 на 22946 грн.;

- збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у сумі 91788 грн. та за 1 квартал 2011р. у сумі 48979 грн. та зобов'язано ДПІ у м. Ялта АР Крим прийняти відносно ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" податкове повідомлення - рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;

- збільшено суму податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні - рішенні ДПІ у м. Ялта АР Крим від 26.09.2012р. № 0003822301 на 1351 грн. - за основним платежем та на 337,75 грн. - за штрафними санкціями.

У зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у м. Ялта АРК були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0005402301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1689 грн. у тому числі за основним платежем - 1351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 грн.,

- № 0005422301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011р. у розмірі 22947 грн.,

- № 0005432301 від 13.11.2012р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у розмірі 91788 грн., за 1 квартал 2011р. у розмірі 48979 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств та зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» п. 1.31, п. 1.32 ст.1, п.5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за перевіряємий період на суму 1524481,37 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання робіт (послуг) у ТОВ «Бренд Строй».

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» пп. 7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.36, пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2756-VI, зі змінами та доповненнями, по операціям з придбання робіт у ТОВ «Бренд строй», в результаті чого занижене ПДВ на загальну суму 304897 грн., у тому числі: за вересень 2010 року в сумі 95656 грн., за жовтень 2010 року в сумі 47872 грн., за листопад 2010 року в сумі 1351 грн., за грудень 2010 року в сумі 114467 грн., за лютий 2011 року в сумі 45551 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0003812301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 421239 грн., у тому числі за основним платежем - 345929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75310 грн. № 0005422301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011р. у розмірі 22947 грн. та № 0005432301 від 13.11.2012р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у розмірі 91788 грн., за 1 квартал 2011р. у розмірі 48979 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ТОВ «Бренд Строй» були сформовані позивачем у період з 2010р. по 1 квартал 2011р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» до валових витрат 2010- 1кв. 2011 рр. включені витрати по операціям з придбання робіт у контрагента ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.09 по 31.03.12.

За даними податкового органу, завищення валових витрат у розмірі 1524482 грн., пов'язане з тим, що ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у контрагента ТОВ «Бренд Строй» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Бренд Строй» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» за період з 01.01.09 по 31.03.12.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" (Генпідрядник), в особі президента компанії Шалімова Н.О., з одного боку та ТОВ «Бренд Строй» (Субпідрядник), в особі директора Грушиної А.Г., з другого боку був укладений договір субпідряду № 04/09/10/576 від 04.09.2010 р.

Згідно п.п.2.1 п.2. "Предмет договору", Субпідрядник зобов'язується у межах узгодженої сторонами договірної вартості, виконати по завданню Замовника виконує на свій ризик власними та залученими силами і способами всі передбачені цим договором будівельні роботи на об'єкті, який знаходиться за адресою м. Алупка, вул.. Першого Травня, 11, об'єкт «Дім Відповчинку».

Відповідно п.п.3.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1), загальна вартість робіт складає 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333333,35 грн.

Пунктом 4.3. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником на підставі підписаних актів прийому виконаних робіт (форма КБ - 2) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника на протязі 50 банківських днів.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» виконало відповідні до договору будівельні роботи на користь ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" на загальну суму 1829377,64 грн., у т.ч. ПДВ 304896,27 грн. (вартість без ПДВ - 1524481,37 грн.), які були передані позивачу за актами приймання виконаних підрядних робіт: № 1 від 30.09.2010р. на суму 573933,67 грн., у тому числі ПДВ 95655,61 грн., № 2 від 29.10.2010р. на суму 295335,84 грн., у тому числі ПДВ 49 222,64 грн., № 3 від 31.12.2010р. на суму 686800,02 грн., у тому числі ПДВ 114466,67 грн., № 1 від 28.02.2011р. на суму 171922,80 грн., у тому числі ПДВ 28653,80 грн., № 2 від 28.02.2011р. на суму 101385,31 грн., у тому числі ПДВ 16897,55 грн.

У журналах-ордерах по рахунку 63 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" операції з оприбуткування товарів, робіт від ТОВ "Бренд Строй" відображені на загальну суму 1 829 377,64 грн.:

вересень 2010 р.

ДТ 91 "Загальновиробничі витрати" - КТ 63 - 478 278,06 грн.

ДТ 64 "Податковий кредит" - КТ 63 - 95 655,61 грн.

жовтень 2010 р.

ДТ 91 "Загальновиробничі витрати" - КТ 63 - 246 113,20 грн.

ДТ 64 "Податковий кредит" - КТ 63 - 49 222,64 грн.

грудень 2010 р.

ДТ 91 "Загальновиробничі витрати" - КТ 63 - 572 333,35 грн.

ДТ 64 "Податковий кредит" - КТ 63 - 114 466,67 грн.

лютий 2011 р.

ДТ 91 "Загальновиробничі витрати" - КТ 63 - 227 756,76 грн.

ДТ 64 "Податковий кредит" - КТ 63 - 45 551,35 грн.

Тобто операції з поставки робіт від ТОВ "Бренд Строй" призвели до змін (у вигляді збільшення) активів ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Судом встановлено, що ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" перерахувало ТОВ «Бренд Строй» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 1741561,28 грн., в т.ч. ПДВ 290260,25 грн., що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача: від 30.09.2010р., від 20.10.2010р., від 27.10.2010р., від 09.11.2010р., від 15.11.2010р., від 10.12.2010р., від 21.12.2010р., 08.02.2011р., від 01.03.2011р., від 01.04.2011р., що підтверджується матеріалами справи та зазначається податковим органом в акті перевірки (т. І а.с.21-24).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Бренд Строй» на користь ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" були перераховані генпідрядні відрахування на загальну суму 87816,36 грн., у тому числі ПДВ 14636,06 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000010 від 28.02.2011р., № ОУ-0000039 від 31.12.2010р., № ОУ-000054 від 29.10.2010р., № ОУ-0000052 від 30.09.2010р.

Враховуючи зазначені обставини, ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" та ТОВ «Бренд Строй» були складені акти зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 87816,36 грн., у тому числі ПДВ 14636,06 грн., що підтверджується матеріалами справи та зазначається податковим органом в описовій частині акту перевірки. Враховуючи зазначені обставини, судом встановлено, що вартість отриманих будівельних робіт від ТОВ «Бренд Строй» сплачена повністю у розмірі 1829377,64 грн. (1741561,28 + 87816,36).

А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг)/датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді суму у розмірі 1524481,37 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт від ТОВ «Бренд Строй» з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до довідки серії АБ № 050151 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема 45.21.1 Будівництво будівель.

ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" має ліцензію АВ № 490580 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури дійсну з 21 грудня 2009 р. по 21 грудня 2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядні роботи придбані ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" у ТОВ «Бренд Строй» на суму 1829377,64 грн., у т.ч. ПДВ 304896,27 грн. (сума без ПДВ 1524481,37 грн.) були у подальшому передані Замовнику - ПП "Старі Кадаки" на виконання умов попереднього договору генерального будівельного підряду від 31.12.2009р.

Відповідно до попереднього договору генерального будівельного підряду від 31.12.2009 р. ПП "Старі Кадаки", код ОКПО 30993525, місцезнаходження: Україна, АР Крим, м. Алупка, вул. 1-го Травня, 11в, надалі "Замовник" в особі директора Тонкопєєва О.А., діючого на підставі Статуту, з одного боку та ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД", Код ОКПО 33385961, місцезнаходження: м. Ялта, вул. Гоголя, 20 надалі "Генпідрядник", в особі президента компанії Шалімова Н.О., діючого на підставі Статуту, з другого боку, домовилися про наступне:

Генпідрядник обв'язується виконати будівельно-монтажні підрядні роботи по об'єкту "Будинок відпочинку" на земельної ділянці Замовника, розташованій за адресою: м. Алупка, вул. 1-го Травня, (акт постійного користування землею I-КМ № 004518) та передати результат цієї роботи Замовнику, а Замовник обв'язується прийняти виконані Генпідрядником роботи та оплатити їх.

Відповідно до договору № 01/11 підряду на нове будівництво від 10.01.2011 р. (т. І,а.с.123) ПП "Старі Кадаки", в особі директора Андрєєва О.В., діючого на підставі Статуту надалі «Замовник», з одного боку та ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД", в особі президента компанії Шалімова Н.О., діючого на підставі Статуту надалі "Генпідрядник", з другого боку, Замовник доручає Генпідряднику, а Генпідрядник приймає на себе обов'язки по капітальному будівництву об'єкту "Будинок відпочинку" за адресою: м. Алупка, вул. 1-го Травня,буд 11В.

Замовник зобов'язується прийняти виконані Генпідрядником роботи та оплатити їх.

На виконання умов зазначених договорів позивачем були виконані будівельні роботи, з залученням субпідрядника ТОВ «Бренд Строй» та передані Замовнику за актами прийому виконаних підрядних робіт № 6 від 05.11.2010р., № 15 від 30.03.2011р., № 8 від 30.12.2010р., № 10 від 31.01.2011р., № 2 від 28.02.2011р., № 14 від 28.02.2011р., № 9 від 30.12.2010р., № 13 від 28.02.2011р., № 2/1 від 28.02.2011р. на загальну суму 4914513,60 грн., у тому числі ПДВ 819085,60 грн.

Судом, при співставленні актів прийому виконаних підрядних робіт, встановлено, що перелік та об'єм робіт отриманих від ТОВ «Бренд Строй» співпадає з об'ємом та переліком робіт, які були передані Замовнику - ПП "Старі Кадаки". Зазначені обставини підтверджується матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи № 39 від 02.04.2013р.

Таким чином, по даті передачі робіт замовнику у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями позивача за перевіряємий період.

Таким чином, при передачі Замовнику робіт, отриманих від ТОВ «Бренд Строй», позивачем було отримано економічну вигоду, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі. Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Бренд Строй» та користь ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" були зроблені генпідрядні відрахування на загальну суму 87816,36 грн., що також свідчить про ділову мету здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Бренд Строй»

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 1524481,37 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарських операцій за договорами з Замовниками), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 1524481,37 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у перевіряємому періоді.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням робіт у ТОВ «Бренд Строй» на суму 1524481,37 грн., оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

У зв'язку з чим, суд вказує, що отримання робіт пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 1524481,37 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 421239 грн., у тому числі за основним платежем - 345929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75310 грн., збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011р. у розмірі 22947 грн. та зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у розмірі 91788 грн., за 1 квартал 2011р. у розмірі 48979 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0003822301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368046 грн., у тому числі за основним платежем - 303546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64500 грн. та № 0005402301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1689 грн. у тому числі за основним платежем - 1351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Бренд Строй» був сформований позивачем у періоді 2010-2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Ялта в АР Крим № 1307/22-01/33385961/163 від 11.09.2012 р. та рішення про результати розгляду первинних скарг від 04.10.2012р. ДПС в АР Крим ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» у розмірі 304897 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Бренд Строй» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «Кримська будівельна компанія ЛТД» за період з 01.01.09 по 31.03.12.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 304897 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" (Генпідрядник), в особі президента компанії Шалімова Н.О., з одного боку та ТОВ «Бренд Строй» (Субпідрядник), в особі директора Грушиної А.Г., з другого боку був укладений договір субпідряду № 04/09/10/576 від 04.09.2010 р.

Згідно п.п.2.1 п.2. "Предмет договору", Субпідрядник зобов'язується у межах узгодженої сторонами договірної вартості, виконати по завданню Замовника виконує на свій ризик власними та залученими силами і способами всі передбачені цим договором будівельні роботи на об'єкті, який знаходиться за адресою м. Алупка, вул.. Першого Травня, 11, об'єкт «Дім Відповчинку».

Відповідно п.п.3.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1), загальна вартість робіт складає 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333333,35 грн.

Пунктом 4.3. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником на підставі підписаних актів прийому виконаних робіт (форма КБ - 2) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника на протязі 50 банківських днів.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» виконало відповідні до договору будівельні роботи на користь ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" на загальну суму 1829377,64 грн., у т.ч. ПДВ 304896,27 грн. (вартість без ПДВ - 1524481,37 грн.), які були передані позивачу за актами приймання виконаних підрядних робіт: № 1 від 30.09.2010р. на суму 573933,67 грн., у тому числі ПДВ 95655,61 грн., № 2 від 29.10.2010р. на суму 295335,84 грн., у тому числі ПДВ 49 222,64 грн., № 3 від 31.12.2010р. на суму 686800,02 грн., у тому числі ПДВ 114466,67 грн., № 1 від 28.02.2011р. на суму 171922,80 грн., у тому числі ПДВ 28653,80 грн., № 2 від 28.02.2011р. на суму 101385,31 грн., у тому числі ПДВ 16897,55 грн.

Таким чином, у перевіряємому періоді 2010-2011рр. за датою передачі робіт (складання актів прийому - передачі робіт) на загальну суму 1829377,64 грн., в т.ч. ПДВ 304896,27 грн., у продавця (ТОВ «Бренд Строй») відповідно до п. 1.6 ст. 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 304896,27 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Бренд Строй» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1829377,64 грн., в т.ч. ПДВ 304896,27 грн., у тому числі: № 1663 від 30.09.2010р. на суму 573933,67 грн., в т.ч. ПДВ 95655,61 грн., № 1864 від 29.10.2010р. на суму 295335,84 грн., в т.ч. ПДВ 49222,64 грн., № 2724 від 31.12.2010р. на суму 686800,02 грн., в т.ч. ПДВ 114466,67 грн., № 396 від 28.02.2011р. на суму 273308,11 грн., в т.ч. ПДВ 45551,35 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010-2011р.

Судом встановлено, що ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" перерахувало ТОВ «Бренд Строй» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 1741561,28 грн., в т.ч. ПДВ 290260,25 грн., що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача: від 30.09.2010р., від 20.10.2010р., від 27.10.2010р., від 09.11.2010р., від 15.11.2010р., від 10.12.2010р., від 21.12.2010р., 08.02.2011р., від 01.03.2011р., від 01.04.2011р., що підтверджується матеріалами справи та зазначається податковим органом в акті перевірки (т. І а.с.21-24).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Бренд Строй» на користь ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" були перераховані генпідрядні відрахування на загальну суму 87816,36 грн., у тому числі ПДВ 14636,06 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000010 від 28.02.2011р., № ОУ-0000039 від 31.12.2010р., № ОУ-000054 від 29.10.2010р., № ОУ-0000052 від 30.09.2010р.

Враховуючи зазначені обставини, ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" та ТОВ «Бренд Строй» були складені акти зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 87816,36 грн., у тому числі ПДВ 14636,06 грн., що підтверджується матеріалами справи та зазначається податковим органом в описовій частині акту перевірки. Враховуючи зазначені обставини, судом встановлено, що вартість отриманих будівельних робіт від ТОВ «Бренд Строй» сплачена повністю у розмірі 1829377,64 грн. (1741561,28 + 87816,36).

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт(послуг)/частково по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» на суму 304896,27 грн. у перевіряємому періоді 2010-2011рр.

Судом встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні/перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоді 2010-2011 років.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Бренд Строй» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» судом встановлено, що господарські операції з вказаним контрагентом відповідають діяльності за КВЄД відповідно до правовстановлюючих документів товариства, отримані роботи передані за актами передачі підрядних робіт в оподаткованих операціях при виконанні договорів підряду, позивачем з ПП «Старі Кадики», отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі, що підтверджується матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи 39 від 02.04.2013р.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Бренд Строй» булі вчинені господарські операції з придбання робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ТОВ «Бренд Строй», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй» (зокрема доказів отримання робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ «Бренд Строй» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Крім того, відсутність ТОВ «Бренд Строй» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарських операцій з виконання робіт: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту та інших необоротних активів ТОВ «Бренд Строй», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ "Кримська будівельна компанія ЛТД" від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Бренд Строй» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368046 грн., у тому числі за основним платежем - 303546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64500 грн., збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 421239 грн., у тому числі за основним платежем - 345929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75310 грн., збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1689 грн. у тому числі за основним платежем - 1351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 грн., збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011р. у розмірі 22947 грн., зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у розмірі 91788 грн., за 1 квартал 2011р. у розмірі 48979 грн., знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК № 0003822301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368046 грн., у тому числі за основним платежем - 303546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64500 грн., № 0003812301 від 26.09.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 421239 грн., у тому числі за основним платежем - 345929 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75310 грн., № 0005422301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011р. у розмірі 22947 грн., № 0005402301 від 13.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1689 грн. у тому числі за основним платежем - 1351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 338 грн. та № 0005432301 від 13.11.2012р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. у розмірі 91788 грн., за 1 квартал 2011р. у розмірі 48979 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р. встановлено, що нормативна вартість однієї експертогодини у 2012р. становить для експертизи середнього ступеню складності 61,30 грн.

Судом встановлено, що вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р., що підтверджується калькуляцією.

Згідно з платіжним дорученням № 92 від 21.12.2012р. позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК № 0003822301 від 26.09.2012р., № 0003812301 від 26.09.2012р., № 0005422301 від 13.11.2012р., № 0005402301 від 13.11.2012р. та№ 0005432301 від 13.11.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 33385961) 2146,00 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат, пов'язаних із проведенням судової економічної експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна