Постанова

від 18.04.2013 по справі 2а-6269/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 р. (о 11:29) Справа №2а-6269/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л.,

за позовом Підприємства "Строммонтаж"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Бренд-Строй"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Підприємство "Строммонтаж" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим м №0004922301 від 20.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання Підприємства "Строммонтаж" з податку на додану вартість на суму 72124 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» мають реальний характер, отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.05.2011 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження до справу призначено до судового розгляду.

Протокольною ухвалою від 19.07.2011р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Бренд-Строй".

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.09.11 р. було зупинено провадження у справі № 2а-6269/11/17/0170 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2а-4674/11/0170/21.

На підставі рішення зборів суддів № 1 від 16.01.13 року у зв'язку з тривалою відпусткою та подачею заяви про звільнення судді Папуші О.В. було призначено повторне проведення автоматичного розподілу справи.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 23.01.13 р. адміністративну справу № 2а-6269/11/17/0170 було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Тоскіній Г.Л.. з присвоєнням номеру справи 2а-6269/11/15/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.01.13р. суддею Тоскіною Г.Л. було прийнято до провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Підприємства "Строммонтаж" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з присвоєнням номеру справи 2а-6269/11/15/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.03.2013 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.2013 р. поновлено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Строммонтаж" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 24041647) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.04.1996 р.

Відповідно до довідки серії АА №462267 від 18.05.2011р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво будівель (КВЕД 45.21.1), будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД 45.21.3), електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, Підприємство "Строммонтаж" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка Підприємства "Строммонтаж" з питань взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» за січень 2011р.

За результатами перевірки був складений акт від 11.05.2011р. №5835/23-4/24041647 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0004922301 від 20.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання Підприємства "Строммонтаж" з податку на додану вартість на суму 72125 грн., у тому числі за основним платежем - 72124 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 72125 грн., у тому числі за основним платежем - 72124 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 грн., визначена податковим органом внаслідок порушення Підприємством "Строммонтаж" п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з ПДВ за січень 2011р. у сумі ПДВ - 72124 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0004922301 від 20.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання Підприємства "Строммонтаж" з податку на додану вартість на суму 72125 грн., у тому числі за основним платежем - 72124 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Бренд Строй» був сформований позивачем у січні 2011 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За висновками акту Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим Підприємство «Строммонтаж» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 160407 грн. (р. 17 податкової декларації з ПДВ). Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" за січень 2011 року встановлено його завищення у сумі 72124 грн.

З висновків акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Бренд Строй» господарських операцій через відсутність у ТОВ «Бренд Строй» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних механізмів; порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Бренд Строй» з постачальниками та покупцями.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у січні 2011р. у сумі ПДВ - 72124 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагента, суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» укладено ряд договорів підряду, а саме:

- договір підряду № 84 від 01.06.2010р., відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується на свій ризик виконати роботи по завданню Замовника (Підприємство "Строммонтаж"), а саме: «Будівництво та монтаж базових станцій мобільного зв'язку, виготовлення ш/к башт за технічне дослідження антено - щоглових споруд», а Замовник в свою чергу прийняти на сплатити зазначені роботи;

- договір підряду № 02 від 05.01.2011р., відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується на свій ризик виконати роботи по завданню Замовника (Підприємство "Строммонтаж"), а саме: «Будівництво та монтаж базових станцій мобільного зв'язку, виготовлення металевих конструкцій», а Замовник в свою чергу прийняти на сплатити зазначені роботи;

- договір підряду № 2/1061 від 12.12.2010р., відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт з підключення абонентів при проведенні робіт по інсталяції абонентів для клієнтів масового ринку по об'єкту: м. Сімферополь, район вул. Ростовська - Ніканорова та район Лермонтова - Куйбишева, а Замовник (Підприємство "Строммонтаж") в свою чергу прийняти та сплати зазначені роботи;

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Бренд Строй» виконало будівельно-підрядні роботи на користь Підприємства "Строммонтаж", що підтверджується наступними актами прийому виконаних будівельних робіт:

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 29354,40 грн., у тому числі ПДВ 4892,40 грн. (вартість без ПДВ 24462,00 грн.) - об'єкт замовлення: «Влаштування фундаменту радіовежі станції мобільного зв'язку с. Войкове»;

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 89853,60 грн., у тому числі ПДВ 14975,60 грн. (вартість без ПДВ 74878,00 грн.) - об'єкт замовлення: «Виготовлення контейнера телекомунікаційних для розміщення БС 2 шт.»;

- № б/н за грудень 2010р. на загальну суму 32919,60 грн., у тому числі ПДВ 5486,60 грн. (вартість без ПДВ 27433,00 грн.) - об'єкт замовлення: «Монтаж АФУ БС Сімферополь вул. Гайдара»;

- № б/н за грудень 2010р. на загальну суму 22130,40 грн., у тому числі ПДВ 3688,40 грн. (вартість без ПДВ 18442,00 грн.) - об'єкт замовлення: «Виготовлення фундаменту контейнера з вежею с. Мічурінське»;

- № б/н за грудень 2010р. на загальну суму 112544,40 грн., у тому числі ПДВ 18757,40 грн. (вартість без ПДВ 93787,00 грн.) - об'єкт замовлення: «Контейнер з вежею с. Мічурінське»;

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 37394,40 грн., у тому числі ПДВ 6232,40 грн. (вартість без ПДВ 31162,00грн.) - об'єкт замовлення: «Виготовлення фундаменту вежі с. Мельнічне»;

- № б/н за грудень 2010р. на загальну суму 55425,38 грн., у тому числі ПДВ 9237,56 грн. (вартість без ПДВ 46187,82 грн.) - об'єкт замовлення: «Розширення мережі мобільного зв'язку стандарту UMTS ЗАТ «Укртелеком»»;

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 15929,40 грн., у тому числі ПДВ 2654,90 грн. (вартість без ПДВ 13274,50 грн.) - об'єкт замовлення: «Будівництво БС загально будівельні роботи. м. Керч, Мирошніка»;

- № б/н за грудень 2010р. на загальну суму 32063,33 грн., у тому числі ПДВ 5343,89 грн. (вартість без ПДВ 26719,44 грн.) - об'єкт замовлення: «Монтаж АФУ м. Феодосія, стадіон»;

- № 2 за грудень 2010р. на загальну суму 32063,33 грн., у тому числі ПДВ 5343,89 грн. (вартість без ПДВ 26719,44 грн.) - об'єкт замовлення: «Монтаж АФУ м. Феодосія, стадіон»;

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 21577,27 грн., у тому числі ПДВ 3596,21 грн. (вартість без ПДВ 17981,06 грн.) - об'єкт замовлення: «Загально будівельні роботи. Базова станція FEO STD: м. Феодосія»;

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 35054,60 грн., у тому числі ПДВ 5842,34 грн. (вартість без ПДВ 29211,72 грн.) - об'єкт замовлення: «Монтаж АФУ м. Феодосія, опт. завод»;

- № б/н за січень 2011р. на загальну суму 26542,81 грн., у тому числі ПДВ 4423,80 грн. (вартість без ПДВ 22119,01 грн.) - об'єкт замовлення: «Загально будівельні роботи. Базова станція FEO ОРТ: м. Феодосія, вул. Вересаєва»;

- № 2 від 20.01.2011р. на загальну суму 22200,00 грн., у тому числі ПДВ 3700,00 грн. (вартість без ПДВ 18500,00 грн.) - об'єкт замовлення: «Роботи з підключення абонентів».

Позивачем здійснено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй», що підтверджується платіжними дорученнями Підприємства "Строммонтаж" з відбитком банку: № 2564 від 20.12.2010р. на загальну суму 22130,40 грн., у тому числі ПДВ 3688,40 грн., № 2601 від 27.12.2010р. на загальну суму 62544,40 грн., у тому числі ПДВ 10424,07 грн., № 2615 від 28.12.2010р. на загальну суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн., № 2631 від 29.12.2010р. на загальну суму 32919,60 грн., у тому числі ПДВ 5486,60 грн., № 2630 від 29.12.2010р. на загальну суму 32063,33 грн., у тому числі ПДВ 5343,89 грн., № 2656 від 10.01.2011р. на загальну суму 35154,06 грн., у тому числі ПДВ 5859,01 грн., № 2657 від 10.01.2011р. на загальну суму 29354,40 грн., у тому числі ПДВ 4892,40 грн., № 2662 від 11.01.2011р. на загальну суму 22200,00 грн., у тому числі ПДВ 3700,00 грн., № 2659 від 11.01.2011р. на загальну суму 44926,80 грн., у тому числі ПДВ 7487,80 грн., № 2663 від 12.01.2011р. на загальну суму 37394,40 грн., у тому числі ПДВ 6232,40 грн., № 2664 від 12.01.2011р. на загальну суму 26542,81 грн., у тому числі ПДВ 4423,80 грн., № 2669 від 13.01.2011р. на загальну суму 44926,80 грн., у тому числі ПДВ 7487,80 грн., № 2677 від 13.01.2011р. на загальну суму 15929,40 грн., у тому числі ПДВ 2654,90 грн., № 167 від 04.02.2011р. на загальну суму 21577,27 грн., у тому числі ПДВ 3596,21 грн. Загалом позивачем перераховано 477663,66 грн., у тому числі ПДВ 79610,61 грн.

По факту виконання вказаних робіт/по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату робіт, ТОВ «Бренд Строй» виписало позивачу податкові накладні: № 2415 від 17.12.2010р. на загальну суму 22130,40 грн., у тому числі ПДВ 3688,40 грн. (вартість без ПДВ 18442,00 грн.), № 2551 від 27.12.2010р. на загальну суму 112544,40 грн., у тому числі ПДВ 18757,40 грн. (вартість без ПДВ 93787,00 грн.), № 2577 від 29.12.2010р. на загальну суму 32063,33 грн., у тому числі ПДВ 5343,89 грн. (вартість без ПДВ 26719,44 грн.), № 2583 від 29.12.2010р. на загальну суму 32919,60 грн., у тому числі ПДВ 5486,60 грн. (вартість без ПДВ 27433,00 грн.), № 1 від 05.01.2011р. на загальну суму 35154,06 грн., у тому числі ПДВ 5859,01 грн. (вартість без ПДВ 29295,05 грн.), № 2 від 05.01.2011р. на загальну суму 26542,81 грн., у тому числі ПДВ 4423,80 грн. (вартість без ПДВ 22119,01 грн.), № 3 від 05.01.2011р. на загальну суму 29354,40 грн., у тому числі ПДВ 4892,40 грн. (вартість без ПДВ 24462,00 грн.), № 4 від 05.01.2011р. на загальну суму 89853,60 грн., у тому числі ПДВ 14975,60 грн. (вартість без ПДВ 74878,00 грн.), № 11 від 06.01.2011р. на загальну суму 37394,40 грн., у тому числі ПДВ 6232,40 грн. (вартість без ПДВ 31162,00 грн.), № 23 від 06.01.2011р. на загальну суму 15929,40 грн., у тому числі ПДВ 2654,90 грн. (вартість без ПДВ 13274,50 грн.), № 14 від 12.01.2011р. на загальну суму 22200,00 грн., у тому числі ПДВ 3700,00 грн. (вартість без ПДВ 18500,00 грн.), № 182 від 31.01.2011р. на загальну суму 21577,27 грн., у тому числі ПДВ 3596,21 грн. (вартість без ПДВ 17981,06 грн.). Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 477663,66 грн., у тому числі ПДВ 79610,61 грн. (вартість без ПДВ 398053,05 грн.), які були включені до реєстру виданих отриманих податкових накладних за звітний період січня 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податку робіт, що підтверджено податковою накладною / частково по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату робіт відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у Підприємства "Строммонтаж" виникло право на формування податкового кредиту у січні 2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» в сумі 79610,61 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідний звітний період січня 2011р.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Бренд Строй» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періоді 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з висновків акту перевірки, розрахунків до податкового повідомлення - рішення та акту перевірки, податковим органом по контрагенту ТОВ «Бренд Строй» був виключений податковий кредит на загальну суму 72124 грн., проте, в порушення ст. 72 КАС України, ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 72124 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Бренд Строй» у січні 2011р.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у січні 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму податкового кредиту у розмірі 79610,61 грн. Пояснень з приводу вибіркового виключення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Крім того, як вбачається з декларацій з податку на додану вартість, а саме з розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), у січні 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» був задекларований податковий кредит у сумі 79610,61 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, Підприємством "Строммонтаж" у вказаному періоді по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» був сформований податковий кредит у розмірі 79610,61 грн.

ПДВ в сумі 79610,61 грн., включений Підприємством "Строммонтаж" до складу податкового кредиту за січень 2011 року , відповідає вимогам п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та, сплачений у складі витрат на придбання робіт, які були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Підприємства "Строммонтаж", виходячи з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА №462267 від 18.05.2011р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво будівель (КВЕД 45.21.1), будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД 45.21.3), електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0).

Отже отримання від ТОВ «Бренд Строй» загальнобудівельних робіт та передача їх замовникам з метою отримання прибутку відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство «Строммонтаж» уклало договір підряду з ЗАТ «Український мобільний зв'язок» № 3/2008 від 02.06.2008р., предметом якого є будівництво базових станцій та контролерів мобільного зв'язку на умовах «під ключ».

Позивачем також були укладені з ЗАТ «Укртелеком» договори генерального підряду № KM KER MIR/73/877900 від 30.06.2010р., № KM FEO STD/75/877900 від 30.06.2010р., № KM FEO OPT/76/877900 від 30.06.2010р., відповідно до яких Підприємство «Строммонтаж» зобов'язується здійснити комплекс робіт по будівництву на об'єктах Замовника (ЗАТ «Укртелеком»).

Крім того, між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Єс.Єм» був вкладений договір генерального підряду № 11897 від 29.01.2010р., відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з підключення абонентського устаткування до мережі Київстар та роботи з обслуговування устаткування.

Судом встановлено, що роботи, отримані від ТОВ «Бренд Строй», були у комплексі с іншими роботами передані замовникам, що підтверджується матеріалами справи, а саме: додатками № 11, 12 до акту здачі прийманні робіт від 25.01.2011р. на загальну суму 472519,94 грн., у тому числі ПДВ 78753,32 грн.(договір підряду з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»), додатками № 11, 12 до акту здачі прийманні робіт від 28.03.2011р. на загальну суму 465424,09 грн., у тому числі ПДВ 77540,35 грн.(договір підряду з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»), додатками № 11, 12 до акту здачі прийманні робіт від 10.12.2010р. на загальну суму 363969,10 грн., у тому числі ПДВ 60661,52 грн.(договір підряду з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»), додатками № 11, 12 до акту здачі прийманні робіт від 15.12.2010р. на загальну суму 491440,55 грн., у тому числі ПДВ 81906,76 грн.(договір підряду з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»), додатками № 11, 12 до акту здачі прийманні робіт від 25.05.2011р. на загальну суму 675332,58 грн., у тому числі ПДВ 112555,43 грн.(договір підряду з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»), актом № 1 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 55425,38 грн., у тому числі ПДВ 9237,56 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 1 прийому виконаних будівельних робіт за січень 2011р. на суму 17365,24 грн., у тому числі ПДВ 2894,21 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 4 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 7646,93 грн., у тому числі ПДВ 1274,49 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 5 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 11277,80 грн., у тому числі ПДВ 1879,63 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 1 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 34610,23 грн., у тому числі ПДВ 5768,37 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 1 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 43584,59 грн., у тому числі ПДВ 7264,10 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 2 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 1567,61 грн., у тому числі ПДВ 261,27 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 3 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 17239,43 грн., у тому числі ПДВ 2873,24 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 5 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 10358,99 грн., у тому числі ПДВ 1809,83 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом № 6 прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 11191,40 грн., у тому числі ПДВ 1865,23 грн. (договір підряду з ЗАТ «Укртелеком»), актом виконаних робіт № 13928-1 від 20.01.2011р. на суму 29016,00 грн., у тому числі ПДВ 4836,00 грн. (договір підряду з КиївСтар). Загалом було передано робіт на загальну суму 2807969,86 грн., у тому числі ПДВ 467995 грн.

З актів прийому виконаних робіт, об'єкти на яких виконувалась роботи для зазначених вище замовників, а саме: ЗАТ «Український мобільний зв'язок», ЗАТ «Укртелеком», ЗАТ «Київстар Дж.Єс.Єм», співпадають з об'єктами, на яких виконувались роботи ТОВ «Бренд Строй» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів прийому виконаних робіт позивача у розрізі замовників з субпідрядником.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями та податковими накладними, які виписав позивач по факту виконання робіт для замовників, а саме: № 30 від 27.01.2011р. на суму 472519,94 грн., у тому числі ПДВ 78753,32 грн., № 21 від 29.03.2011р. на суму 345242,09 грн., у тому числі ПДВ 57540,35 грн., № 467 від 10.12.2010р. на суму 363969,10 грн., у тому числі ПДВ 60661,52 грн., № 486 від 15.12.2010р. на суму 156060,67 грн., у тому числі ПДВ 26010,11 грн., № 474 від 15.12.2010р. на суму 215379,88 грн., у тому числі ПДВ 35896,65 грн., № 34 від 25.05.2011р. на суму 675332,58 грн., у тому числі ПДВ 112555,43 грн., № 482 від 28.12.2010р. на суму 60496,70 грн., у тому числі ПДВ 10082,78 грн., № 447 від 26.11.2010р. на суму 66771,46 грн., у тому числі ПДВ 11128,58 грн., № 484 від 28.12.2010р. на суму 55415,97 грн., у тому числі ПДВ 9235,99 грн., № 445 від 26.11.2010р. на суму 62741,22 грн., у тому числі ПДВ 10456,87 грн., № 446 від 26.11.2010р. на суму 66128,48 грн., у тому числі ПДВ 11021,41 грн., № 483 від 28.12.2010р. на суму 56384,39 грн., у тому числі ПДВ 9397,40 грн., № 39 від 31.01.2011р. на суму 29016,00 грн., у тому числі ПДВ 4836,00 грн.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй» по факту передачі робіт замовникам позивач отримав валовий дохід, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі, що, крім того, підтверджується документами бухгалтерського обліку по рахунку 631, 361 в розрізі з субпідрядниками.

У зв'язку з чим, по даті передачі робіт замовникам у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй» та їх передача замовникам з метою отримання прибутку.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Бренд Строй» булі вчинені господарські операції з придбання робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 79610,61 грн., відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй» (зокрема доказів отримання вказаних робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ «Бренд Строй» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність постачальника ТОВ «Бренд Строй» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з виконання робіт: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у Підприємства «Строммонтаж» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ТОВ «Бренд Строй», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту Підприємства «Строммонтаж» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Бренд Строй» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання Підприємством «Строммонтаж» та ТОВ «Бренд Строй» правочинів.

Суд наголошує, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, що без відповідних доказів про відсутність реальності поставок робіт, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту у розмірі 72124 грн. по операціям з ТОВ «Бренд Строй» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004922301 від 20.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання Підприємству «Строммонтаж» з податку на додану вартість на суму 72125 грн., у тому числі за основним платежем - 72124 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 грн., прийняте з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправним.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004922301 від 20.05.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Строммонтаж» (ЄДРПОУ 24041647) 3,40 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна