Рішення

від 23.04.2013 по справі 917/557/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 р. Справа №917/557/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", вул. Лесі Українки, 1,Остапівка,Лубенський район, Полтавська область,37543

до Комунального підприємства "Калініна-2008", вул. Перемоги, 28, с.Березівка,Гребінківський район, Полтавська область,37441

про стягнення грошових коштів в сумі 50 428,14 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Воєвода В.О., дор. від 21.03.2013 року

від відповідача: Рябека Р.М., дор. від 11.03.2013 року

В судовому засіданні 23.04.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив про термін виготовлення повного рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява про стягнення 50 428,14 грн. заборгованості за договором про надання послуг №14-091012/пс від 09.10.2012 року, в т.ч. 43 096 грн. основного боргу, 2 518,79 грн. пені, 4 309,60 грн. штрафу, 503,76 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсзяі.

Представник позивача також надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, вказаних як додатки до позову.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, несплату пояснив відсутністю коштів.

Справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Клопотань в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

09 жовтня 2012року між ТОВ «Сервісагро-Полтава-Плюс» та КП «Калініна-2008» було укладено договір про надання послуг № 14-091012/пс ( арк. справи 9-21).

У відповідності до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції урожаю 2012 року з поля (п.1.1 договору).

Сторони при укладенні договору також домовились:

- повне найменування (перелік) послуг та ціни визначаються в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною (п.3.1);

- факт надання послуг підтверджується актами приймання-передачі послуг, що мають бути підписані сторонами ( п.3.2 договору);

- замовник здійснює оплату протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг (п.3.4).

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 14-091012/пс, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їх печатками акти приймання-передачі послуг:

- акт від 22.10.2012 року на суму 30 580 грн. ( арк. справи 14);

- акт від 01.11.2012 року на суму 12 516 грн. ( арк. справи 15);

Вказані документи підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до наданих послуг.

Всього позивачем надано послуг на суму 43 096 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 43 096 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання, які виникли між сторонами, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що підприємства та організації, що порушили майнові права та законні інтереси інших підприємств га організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи претензії.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуг), яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору №14-091012/пс сторони погодили, що у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення розрахунків із виконавцем, замовник (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10% та пеню за кожен день прострочення.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 503,76 грн. річних, а також 2 518,79 грн. пені та 4 309,60 штрафу на підставі п.6.2 договору.

Однак при нарахуванні пені та річних позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення. Так, згідно п. 3.4 договору замовник здійснює оплату протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг. Перший акт підписано сторонами 22.10.2012 року, позивач помилково нараховує річні та пеню за цим актом з 29.10.2012 року.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому позивач не врахував вказані приписи законодавства, а тому, враховуючи, що останній п'ятий день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 29.10.2012 року. Як наслідок прострочення відповідача почалося з 30.10.2012 року.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та річних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ " та з урахуванням вищенаведеного.

Сума пені, що підлягає стягненню становить 2 506,26 грн., 3% річних відповідно - 501,25 грн.

Сума штрафу позивачем обчислена вірно.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Жодних заперечень щодо позовних вимог відповідачем не заявлено.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 43 096 грн. основного боргу, 2 506,26 грн. пені, 4 309,60 грн. штрафу, 3% річних в сумі 501,25 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Калініна-2008" (вул.Перемоги, 28, с.Березівка, Гребінківський район, Полтавська область,37441, код ЄДРПОУ 36027708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" (вул. Лесі Українки, 1,Остапівка,Лубенський район, Полтавська область,37543, код ЄДРПОУ 37174022) 43 096 грн. основного боргу за договором про надання послуг №14-091012/пс від 09.10.2012 року, 2 506,26 грн. пені, 4 309,60 грн. штрафу, 3% річних - 501,25 грн., 1720,33 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні вимог.

Повне рішення складено 24.04.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.