Постанова

від 10.06.2013 по справі 917/557/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 917/557/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Хоменка О.О. (дов. б/н від 23.04.13 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Калініна-2008", с. Березівка, Гребінківський район, Полтавська область (вх. № 1540 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.13 р. у справі № 917/557/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область

до Комунального підприємства "Калініна-2008", с. Березівка, Гребінківський район, Полтавська область

про стягнення 50428,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Калініна-2008", 50428,14 грн. заборгованості за догвоором про надання послуг № 14-091012/пс від 09.10.2012 р., в тому числі 43096,00 грн. основного боргу, 2518,79 грн. пені, 4309,60 грн. штрафу, 503,76 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2013 р. у справі № 917/557/13 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Калініна-2008" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" 43096,00 грн. основного боргу, 2506,26 грн. пені, 4309,60 грн. штрафу, 501,25 грн. - 3% річних, 1720,33 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013 р. у справі № 917/557/13 змінити в частині стягнення пені та стягнути з відповідача на користь позивача лише половину суми належної стягненню пені і відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці. Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи в зв'язку з тим, що судом не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо незадовільного фінансового стану Комунального підприємства "Калініна-2008", що призвело до виникнення боргу перед позивачем, та є, на думку відповідача, підставою для зменшення суми штрафних санкцій. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем порядку п. п. 8.1-8.5 договору при стягненні штрафу та пені.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач своїм диспозитивним правом на розгляд справи в суді апеляційної інстанції не скористався, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 09 жовтня 2012 року між ТОВ «Сервісагро-Полтава-Плюс» та КП «Калініна-2008» було укладено договір про надання послуг № 14-091012/пс, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції урожаю 2012 року з поля.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їх печатками акти приймання-передачі послуг: акт від 22.10.2012 року на суму 30 580 грн. ( арк. справи 14) та акт від 01.11.2012 року на суму 12 516 грн. ( арк. справи 15);

Вказані документи не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до наданих послуг.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що всього позивачем надано послуг на суму 43 096,00 грн.

Проте, відповідач в порушення п. 3.4 договору не здійснив повної остаточної оплати вартості наданих позивачем послуг у відповідності з умовами договору, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 43 096,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що відповідачем сума боргу визнається, доказів погашення суми боргу останній не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43 096,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем на підставі п. 6.3 договору нараховані 2 518,79 грн. пені та 4 309,60 штрафу за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 503,76 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні пені та річних позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення. Так, згідно п. 3.4 договору замовник здійснює оплату протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг.

Встановивши той факт, що перший акт підписано сторонами 22.10.2012 року, беручи до уваги, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, суд першої інстанції дійшов висновку, що прострочення відповідача почалося з 30.10.2012 р.

Здійснивши перерахунок розміру пені та річних, суд першої інстанції визнав, що сума пені, яка підлягає до стягнення становить 2506,26 грн., 3% відповідно - 501,25 грн.

Таким чином, на підставі матеріалів справи, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 43096,00 грн. основного боргу, 2506,26 грн. пені, 4309,60 грн. штрафу, 3% річних в сумі 501,25 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі наявність заборгованості перед позивачем за договором не заперечує, будь-якими доказами не спростовує, але посилається на те, що судом не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо незадовільного фінансового стану Комунального підприємства "Калініна-2008", що призвело до виникнення боргу перед позивачем, та є, на думку відповідача, підставою для зменшення суми штрафних санкцій.

Таким чином, предметом апеляційного оскарження є стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, яку відповідач просить стягнути лише в розмірі половини суми належної до стягнення на користь позивача, і відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці.

Положеннями ч.І ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору № 14-091012/пс сторони погодили, що у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення розрахунків із виконавцем, замовник (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10% та пеню за кожен день прострочення.

Факт виконання позивачем зобов'язання за договором підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі послуг від 22.10.2012 року на суму 30 580 грн. та від 01.11.2012 року на суму 12 516 грн.

Умовами п. 3.4 договору чітко визначено, що відповідач здійснює оплату протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг.

Таким чином, факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг є доведеним, відповідачем жодним чином не спростований, в зв'язку з чим у відповідності до вимог чинного законодавства та п. 6.3 договору у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені в розмірі 2506,26 грн. за прострочення грошового зобов'язання за період з 30.10.2010 р. по 22.03.2013 р., а також штрафу в розмірі 4309,60 грн.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій. Також, відповідачем не надано ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження винятковості обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем порядку п. п. 8.1-8.5 договору при стягненні штрафу та пені, оскільки вказаний порядок стосується вирішення спорів та претензій, в той час, як відповідальність сторін передбачена п.п. 6.1-6.4 договору. В свою чергу відповідачем жодним чином не доведено вжиття заходів щодо погашення виниклої заборгованості, а також доказів звернення до позивача щодо врегулювання спірних питань.

Також, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення, оскільки в розумінні ч. 6 ст. 83 ГПК України підставою для відстрочки, розстрочки повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. До того ж законодавець вказує, що надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.

При цьому, доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Однак, відповідачем не наведено конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк, а також не надано документальних доказів існування тяжкого фінансового стану підприємства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також надання відстрочки прийнятого у даній справі рішення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.13 у справі № 917/557/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Калініна-2008", с. Березівка, Гребінківський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.13 у справі № 917/557/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 10 червня 2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.