Рішення

від 22.04.2013 по справі 910/4819/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4819/13 22.04.13

за позовом: Заступника прокурора м.Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ, ЄДРПОУ 00024360

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», м.Київ, ЄДРПОУ 33940408

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК», м. Київ, ЄДРПОУ 33439964

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Ткаченко Т.М. - по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора м.Києва звернувся до господарського суду м.Києва в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», м.Київ про:

- розірвання договору купівлі-продажу за конкурсом частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, який укладений 15.01.2008р. між Українською академією аграрних наук та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології»;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» повернути нежитлове приміщення - прибудову, загальною площею 164,9 кв.м, що складає 3/100 частини від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, до державної власності в особі Національної академії аграрних наук України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 15.01.2008р. в частині виконання обов'язку покупця здійснити капітальний ремонт адміністративного будинку Української академії аграрних наук за власні кошти.

Позивач в письмових поясненнях вих.№11юр-62 від 09.04.2013р., які було подано до суду 10.04.2013р., позов прокурора підтримав. В судове засідання 22.04.2013р. представник позивача не з'явився.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник позивача був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 10.04.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 22.04.2013р., як і в попередні судові засідання, не з'явився. Відзив на позовну заяву відповідач не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01042, м.Київ, Печерський район, вул.П.Лумумби, буд.15. Будь-яких інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 14.03.2013р., 03.04.2013р., 10.04.2013р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була повернута відділеннями поштового зв'язку з відмітками «За закінченням терміну зберігання», «Неповна адреса», «За зазначеною адресою організація не перебуває».

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 14.03.2013р. господарського суду м.Києва до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК», м.Київ.

19.04.2013р. третьою особою надані письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК» за період з червня по вересень 2008р. виконало ремонтно-реставраційні роботи на загальну суму 548 470,24 грн. на виконання угоди №19/02-2008 від 19.02.2008р. та додаткових угод до неї, які було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології».

В судове засідання 22.04.2013р., як і в попередні судові засідання, представник третьої особи не з'явився.

Ухвали суду направлялись третій особі завчасно з метою повідомлення її про дату наступного судового засідання, що підтверджується відповідними відмітками про відправлення, проставленими уповноваженою особою відділу діловодства суду на зворотній стороні оригіналів ухвал суду від 14.03.2013р., 03.04.2013р., 10.04.2013р., які зберігаються в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність доказів направлення ухвал суду, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою третьої особи, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Незважаючи на те, що відповідач та третя особа в процесі розгляду справи так і не скористалися правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук - Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України - та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук визначено Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Згідно зі ст.1 вказаного Закону України Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

Указом №8/2010 від 06.01.2010р. Президента України Українській академії аграрних наук було надано статус національної, у зв'язку з чим її найменування було змінено на Національну академію аграрних наук України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Частиною 2 ст.2 вказаного Закону України передбачено, що об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності серії САВ №553662, виданого 04.10.2007р. на підставі наказу №1237В від 04.10.2007р. Головного управління комунальної власності м.Києва, адміністративний будинок, площею 5052,50 кв.м, який розташований у м.Києві по вул.Суворова №9 (літери А, А 1 ), перебував у державній власності.

За змістом довідки без дати та номеру, виданої Національною академією аграрних наук України, будівля, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Суворова, 9 (літери А, А 1 ), знаходиться на балансі Національної академії аграрних наук України на рахунку 103 «Будинки та споруди» вартістю 3 567 480 грн.

При цьому, на баланс позивача вказану будівлю було передано Управлінням адміністративними будівлями Державного агропромислового комітету Української РСР, що підтверджується актом приймання-передачі адміністративної будівлі б/н від 01.12.1990р.

Відповідно до п.68 статуту Української академії аграрних наук, затвердженого Постановою №175 від 22.02.2006р. Кабінету Міністрів України, об'єкти майнового комплексу академії належать їй на праві господарського відання і передаються установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим статутом.

Пунктом 72 статуту передбачено, що продаж основних засобів академії і установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, здійснюється лише на конкурсних засадах.

Відповідно до п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, який затверджений Постановою №803 від 06.06.2007р. Кабінету Міністрів України (в редакції, діючій на момент відчуження спірного майна), відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

При цьому, за приписами абз.2 п.13 вказаного Порядку відчуження об'єктів державної власності продаж майна Національної та галузевих академій наук і організацій, віднесених до їх відання, здійснюється лише за конкурсом.

08.01.2008р. відбулось засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна - прибудови до адміністративного будинку Президії Української академії аграрних наук, загальною площею 164,9 кв.м, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, результати якого оформлено протоколом №2 від 08.01.2008р.

Як вбачається з протоколу №2 від 08.01.2008р., конкурсною комісією було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» переможцем конкурсу з продажу нерухомого майна - прибудови до адміністративного будинку Президії Української академії аграрних наук, загальною площею 164,9 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, як учасника конкурсу, який запропонував найвищу ціну за об'єкт та зобов'язався виконати всі фіксовані умови конкурсу.

Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» було запропоновано сплатити за об'єкт 2 200 000 грн. При цьому, вказаний учасник конкурсу зобов'язався виконати усі фіксовані умови конкурсу, до яких, у тому числі, належить і обов'язок покупця за власні кошти здійснити капітальний ремонт адміністративного будинку Української академії аграрних наук.

Наказом №01 від 09.01.2008р. Української академії аграрних наук було затверджено протокол №2 від 08.01.2008р. засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна, вирішено продати об'єкт за ціною, що становить 2 200 000 грн., та протягом 10 днів укласти договір купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології».

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, за результатами проведеного конкурсу 15.01.2008р. між Українською академією аграрних наук (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу за конкурсом частини нежитлового приміщення - прибудови, загальною площею 164,9 кв.м, що складає 3/100 частин від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.1 спірного правочину продавець за підсумками конкурсу (протокол №2 від 08.01.2008р., затверджений наказом №1 від 09.01.2008р. Української академії аграрних наук) зобов'язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення - прибудову до адміністративного будинку Президії Української академії аграрних наук, загальною площею 164,9 кв.м, що складає 3/100 частини від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об'єкта у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.1.5 договору за результатами конкурсного продажу об'єкт продається за 2 200 000 грн.

В силу положень п.3.2 договору передача об'єкта продавцем і прийняття його покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Як свідчать матеріали справи, акт передання-приймання нежитлового приміщення-прибудови адміністративної будівлі Президії Української академії аграрних наук, площею 164,9 кв.м було підписано представниками сторін 22.01.2008р.

25.01.2008р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2008р. право власності на нежитлове приміщення - прибудову до адміністративного будинку Президії Української академії аграрних наук, загальною площею 164,9 кв.м, яка розташована на першому поверсі будинку за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, на підтвердження чого видано реєстраційне посвідчення №032312 від 25.01.2008р.

Одночасно, в розділі 5 спірного договору сторонами були передбачені обов'язки, покладені на покупця.

Зокрема, пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний виконати умови продажу відповідно до фіксованих умов продажу та протоколу №2 від 08.01.2008р. конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу, який затверджено наказом №1 від 09.01.2008р. Української академії аграрних наук.

Як вже зазначалось судом, однією з фіксованих умов конкурсу, що визначена у протоколі №2 від 08.01.2008р., є обов'язок покупця за власні кошти здійснити капітальний ремонт адміністративного будинку Української академії аграрних наук.

За змістом листа №7/7-401 від 30.04.2003р. Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» капітальним ремонтом будівлі є комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.4 спірного договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов продажу відповідно до фіксованих умов продажу (протокол №2 від 08.01.2013р., затверджений наказом №1 від 09.01.2008р. Української академії аграрних наук) він несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.11.3 спірного правочину у разі невиконання однією із сторін умов цього договору останній може бути розірваний на вимогу однієї сторони за рішенням суду, а об'єкт повертається до державної власності.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору повинен бути доведений факт порушення відповідачем умов укладеного договору, невиконання або неналежне виконання передбачених законом або договором обов'язків.

Виходячи зі змісту позовної заяви, прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на невиконання відповідачем обов'язку за власні кошти здійснити капітальний ремонт адміністративного будинку Української академії аграрних наук, що за твердженням прокурора, є істотним порушенням договору.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК», 19.02.2008р. на виконання фіксованих умов конкурсу та умов договору купівлі-продажу від 19.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК» (підрядник), Українською академією аграрних наук (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» (інвестор) було укладено договір №19/02-2008 від 19.02.2008р.

За змістом п.1 вказаного договору замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання на власний ризик та власними силами виконати відповідно до умов договору повний комплекс ремонтно-реставраційних робіт за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9. Замовник зобов'язався здійснити приймання, а інвестор оплатити вартість виконаного підрядником комплексу робіт та використаних матеріалів, комплектуючих виробів відповідно до умов договору.

Згідно з п.2 договору підряду строк виконання робіт встановлено до 31.12.2008р.

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних підрядних робіт за червень, серпень та вересень 2008р., за змістом яких третьою особою на замовлення відповідача було здійснено ремонтно-реставраційні роботи на загальну суму 548 470,25 грн.

Проте, суд не приймає вказані документи в якості належних доказів виконання відповідачем передбаченого договором обов'язку щодо проведення капітального ремонту будівлі, оскільки відомості, які в них містяться, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

За змістом ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, актом перевірки державного майна, який було складено робочою групою у складі представників Фонду державного майна України, Управління по боротьбі з організованою злочинністю у м.Києві ГУ МВС України у м.Києві, Служби безпеки України та затверджено 21.02.2011р. головою Фонду державного майна України, встановлено, що в процесі візуального огляду адміністративної будівлі №9 по вул.Суворова у м.Києві виявлено, що капітального ремонту покупцем за власні кошти проведено не було.

За змістом довідки від 04.03.2013р., яка складена головним державним фінансовим інспектором Державної фінансової інспекції в м.Києві, в результаті контрольного обстеження об'єкту за адресою: м.Київ, вул.Суворова, 9 встановлено, що ремонтно-реставраційні роботи, які вказано в актах Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК» на суму 548 470,25 грн., не виконані.

Одночасно, судом встановлено, що слідчим відділом Печерського районного управління ГУ МВС України в м.Києві розслідується кримінальне провадження №42013110000000220 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України.

В ході розслідування вказаного кримінального провадження постановою слідчого від 04.04.2013р. було призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на вирішення експерту, у тому числі, поставлені наступні питання:

- чи відповідають виконані будівельні роботи за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9 проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9?

- яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9?

- чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) за вказаною адресою обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або звітною документацією?

За наслідками зазначеної будівельно-технічної експертизи судовим експертом було складено висновок №3132/3133/13-42 від 18.04.2013р., відповідно до якого за результатами обстеження досліджуваного приміщення встановлено, що оздоблювальні роботи мають пошкодження та ознаки фізичного зносу. В приміщеннях демонтовано систему опалення, електрозабезпечення. Наявні відшарування шпалер від стін та розкриття тріщин в стиках стін та стелі. Паркетна підлога в приміщеннях також має ознаки фізичного зносу у вигляді утертостей лакового покриття.

За таких обставин, дослідивши надані на дослідження матеріали справи та порівнявши їх з результатами проведеного обстеження, експертом було зроблено висновок про те, що ремонтно-будівельні роботи, що зазначені в актах приймання підрядних робіт №1 за червень 2008 року, №2 за серпень 2008 року, №3 за вересень 2008 року у наданих для обстеження приміщеннях будівлі за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9 не виконувалися.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Частиною 1 ст.242 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

При цьому, згідно з п.21 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Дослідивши висновок судового експерта №3132/3133/13-42 від 18.04.2013р. та оцінивши його на загальних підставах як доказ в розумінні ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що він містить повні відповіді на усі питання, які виникли при розгляді даної справи. Прокурором подано суду вказаний висновок експерта в належним чином засвідченій копії. Дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи узгоджені між собою, експертний висновок обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи взаємну суперечливість наявних у справі доказів, при прийнятті цього рішення суд приймає до уваги висновок №3132/3133/13-42 від 18.04.2013р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який складений за результатами проведення судової експертизи в межах кримінального провадження №42012110000000220, разом з актом перевірки від 21.02.2011р., довідкою від 04.03.2013р., в якості належного доказу, який підтверджує факт невиконання капітального ремонту будівлі за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9. При цього, господарський суд враховує, що відповідно до вимог ст.70, ч.1 ст.102 Кримінального процесуального кодексу України експерта було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

Ухвалами від 14.03.2013р., 03.04.2013р., 10.04.2013р. господарський суд м.Києва зобов'язував відповідача надати суду докази проведення капітального ремонту адміністративного будинку Української академії аграрних наук.

Проте, відповідачем вимоги ухвали суду не виконані, докази виконання умов спірного договору суду не представлені.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору і положенням законодавства, відповідач взяте на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу від 19.02.2008р. за власні кошти виконати капітальний ремонт адміністративного будинку Української академії аграрних наук не здійснив.

Як вбачається з позовної заяви, а також пояснень прокурора та позивача, укладаючи договір купівлі-продажу за конкурсом частини нежитлового приміщення від 15.01.2008р., Українська академія аграрних наук, найменування якої в подальшому було змінено на Національну академію аграрних наук України, розраховувала на проведення відповідачем за його кошти капітального ремонту адміністративного будинку Української академії аграрних наук. Проте, на теперішній час будівля, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, не відремонтована, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 15.01.2008р.

Згідно з листом вих.№26/31-02 від 20.02.2013р. Фонду державного майна України, що адресований прокуратурі міста Києва, за результатами обстеження Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій технічного стану одноповерхової прибудови до адміністративної будівлі Академії аграрних наук по вул.Суворова, 9 у м.Києві надано висновок №П-535 від 30.05.2007р. про необхідність здійснення негайного капітального ремонту.

При цьому, господарський суд враховує, що листом №22-41 від 23.08.2007р. до Фонду державного майна України про техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження прибудови до будинку Президії Академії позивач з посиланням на вищевказаний висновок Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій вказує на необхідність капітального ремонту всього будинку Президії Академії та загрозу його руйнування.

Тобто, в результаті не проведення відповідачем капітального ремонту будівлі позивач не досяг мети, яку він ставив при укладенні договору, та у значній мірі позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, у зв'язку з чим встановлене порушення відповідачем зобов'язань за договором є істотним.

Таким чином, виходячи з того, що факт припущення відповідачем істотного порушення умов підписаного між сторонами договору купівлі-продажу від 19.02.2008р. повністю доведений відповідними засобами доказування, позов в частині розірвання спірного договору підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.202 Господарського кодексу України та ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 6.1 спірного договору було встановлено обов'язок продавця передати об'єкт покупцю після повної сплати ціни об'єкта.

Проте, за змістом п.11.3 спірного правочину у разі розірвання договору на вимогу однієї сторони за рішенням суду, об'єкт повертається до державної власності.

Виходячи з висновків суду про розірвання договору купівлі-продажу від 15.01.2008р., приймаючи до уваги обставини, з настанням яких сторони договору обумовили перехід права власності на спірний об'єкт нерухомості, господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за даним договором припиняються у зв'язку з його розірванням, а нежитлове приміщення - прибудова, загальною площею 164,9 кв.м., що складає 3/100 частин від загальної площі адміністративного будинку (літери А,А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, підлягає поверненню до державної власності.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення - прибудову, загальною площею 164,9 кв.м, яка складає 3/100 частин від загальної площі адміністративного будинку (літери А,А 1 ), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, до державної власності в особі Національної академії аграрних наук України, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений прокурором, позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

При цьому, господарський суд враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену в п.2.11 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу», відповідно до якого, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 2294 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», м.Київ про розірвання договору купівлі-продажу за конкурсом частини нежитлового приміщення, укладеного 15.01.2008р. між Українською академією аграрних наук та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» повернути нежитлове приміщення - прибудову, загальною площею 164,9 кв.м, що складає 3/100 частин від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, до державної власності.

Розірвати договір купівлі-продажу за конкурсом частини нежитлового приміщення - прибудови, загальною площею 164,9 кв.м, яка складає 3/100 частин від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, укладений 15.01.2008р. між Українською академією аграрних наук та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» (01042, м.Київ, Печерський район, вул.П.Лумумби, буд.15, ЄДРПОУ 33940408) повернути нежитлове приміщення - прибудову, загальною площею 164,9 кв.м., що складає 3/100 частини від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, до державної власності в особі Національної академії аграрних наук України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» (01042, м.Київ, Печерський район, вул.П.Лумумби, буд.15, ЄДРПОУ 33940408) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 26.04.2013р.

Суддя М.О. Любченко