Ухвала

від 14.08.2013 по справі 910/4819/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/4819/13 14.08.13

за позовом: Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-БК», м. Київ

про зміну способу та порядку виконання рішення суду

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Олександров О.П. - по дов.

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Левицька Н.В. - по посв.

Рішенням від 22.04.2013р. господарського суду міста Києва по справі №910/4819/13 позовні вимоги Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», м.Київ задоволено повністю: розірвано договір купівлі-продажу за конкурсом частини нежитлового приміщення - прибудови, загальною площею 164,9 кв.м, яка складає 3/100 частин від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, укладений 15.01.2008р. між Українською академією аграрних наук та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології»; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» повернути нежитлове приміщення - прибудову, загальною площею 164,9 кв.м., що складає 3/100 частини від загальної площі адміністративного будинку (літери А, А 1 ), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, буд.9, до державної власності в особі Національної академії аграрних наук України; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294 грн.

13.05.2013р. господарським судом було видано накази №910/4819/13 на виконання рішення від 22.04.2013р.

14.08.2013р. до господарського суду міста Києва надійшла заява вих.№11юр-152 від 02.08.2013р. Національної академії аграрних наук України, за змістом якої позивач просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення від 22.04.2013р. у справі №910/4819/13, а саме: примусово передати (повернути) Національній академії аграрних наук України нежитлове приміщення - прибудови до адміністративної будівлі по вул.Суворова,9 (літери А, А 1 ) без участі боржника.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на неможливість виконання судового рішення по справі №910/4819/13 встановленим способом з огляду на відсутність боржника за місцем його державної реєстрації та неможливість залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» до участі у виконавчому провадженні.

Прокурор в судовому засіданні пояснень стосовно вказаної заяви позивача не представив, вирішення заяви вих.№11юр-152 від 02.08.2013р. залишив на розсуд суду.

Представник відповідача в судове засідання 14.08.2013р., не з'явився, пояснень щодо поданої заяви не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду заяви, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01042, м.Київ, Печерський район, вул.П.Лумумби, буд.15. Будь-яких інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 06.08.2013р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду заяви вих.№11юр-152 від 02.08.2013р.

Направлена судом кореспонденція була повернута відділеннями поштового зв'язку з відмітками «Жилого будинку не має».

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Представник третьої особи в судове засідання 14.08.2013р. не з'явився. При цьому, третя особа повідомлялась про розгляд справи належним чином шляхом направлення ухвали суду від 06.08.2013р. на адресу її місцезнаходження, що підтверджується відповідною відміткою про відправлення, проставленою уповноваженою особою відділу діловодства суду на зворотній стороні оригіналу ухвали.

Враховуючи, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України заява про зміну способу виконання рішення розглядається судом у десятиденний строк, а неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не є перешкодою для її розгляду, заява Національної академії аграрних наук України розглядається по суті в судовому засіданні 14.08.2013р.

Розглянувши заяву вих.№11юр-152 від 02.08.2013р. Національної академії аграрних наук України про зміну способу виконання рішення від 22.04.2013р. у справі №910/4819/13, заслухавши пояснення прокурора та позивача, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі №910/4819/13, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За поясненнями прокурора та позивача, на теперішній час Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні рішення та технології» рішення суду від 22.04.2013р. у справі №910/4819/13 не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання.

Заява про зміну способу та порядку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч.2 ст.16 вказаного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В свою чергу, у разі невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством або договором, такий спосіб не може бути застосований судом.

Як вказувалося вище, позивачем було заявлено вимогу змінити спосіб та порядок виконання рішення суду наступним чином: примусово передати (повернути) Національній академії аграрних наук України нежитлове приміщення - прибудови до адміністративної будівлі по вул.Суворова, 9 (літери А, А 1 ) без участі боржника.

Проте, заявником не було повідомлено суду норму закону чи умову договору, якими було б передбачено такий спосіб відновлення порушених прав як «примусова передача майна без участі боржника».

Господарський суд звертає увагу позивача, що примусово виконуються органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання.

Тобто, порядок примусового виконання рішення суду визначається виключно Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, як зазначалось, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання. Проте, задоволення розглядуваної заяви позивача не призведе до видозмінення форми виконання рішення від 22.04.2013р. у справі №910/4819/13, а фактично спрямоване на застосування способів захисту, не передбачених законом або договором, що є неправомірним.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви вих.№11юр-152 від 02.08.2013р. Національної академії аграрних наук України про зміну способу виконання рішення від 22.04.2013р. у справі №910/4819/13.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволення заяви вих.№11юр-152 від 02.08.2013р. Національної академії аграрних наук України про зміну способу виконання рішення від 22.04.2013р. у справі №910/4819/13.

Суддя М.О . Любченко