Постанова

від 16.04.2013 по справі 801/1302/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2013 р. (15:13) Справа №801/1302/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Дмитрієв О.Б., Артемова А.П.,

від відповідача - Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКІЛ-СКС"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СОКІЛ-СКС" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000452206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн., № 0000442206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» мають реальний характер, отримання товарів(послуг) та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.2013 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2013 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року витребувано у позивача додаткові документи та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.2013 р. поновлено провадження у справі.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОКІЛ-СКС" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 33713632) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.08.2005 року.

Відповідно до довідки серії АА № 819561 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, діяльність приватних охоронних служб (КВЕД 80.10), проведення розслідувань (КВЕД 80.30), обслуговування систем безпеки (КВЕД 80.20)

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОКІЛ-СКС" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКІЛ-СКС" з питань взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 08.01.2013р. № 82/22-6/33713632 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000452206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн.;

- № 0000442206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "СОКІЛ-СКС" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012 р. на суму 20776 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд».

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ " СОКІЛ-СКС " п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» по операціям з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 4155,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000442206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» були сформовані позивачем у 2010 році, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року, а відтак посилання податкового органу в акті перевірки на норми ІІІ розділу Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "СОКІЛ-СКС" до валових витрат 2010 року включені витрати по операціям з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС" в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), були завищені валові витрати на суму 20776,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 5194 грн.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "СОКІЛ-СКС" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів (послуг).

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "СОКІЛ-СКС" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

На думку податкового органу діяльність ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ПП «Базис Торг» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ПП «Базис Торг» було укладено ряд договорів № б/н від 17.03.2010р. та № б/н від 08.07.2010р. про надання послуг з фізичної підготовки, відповідно до яких Виконавець (ПП «Базис Торг») надає, а Замовник (ТОВ "СОКІЛ-СКС") сплачує послуги по проведенню тренувальних занять з фізичної підготовки робітників відділу охорони ТОВ "СОКІЛ-СКС". (п. 1.1 Договорів)

На виконання умов вказаного договору ПП «Базис Торг» надало послуги з фізичної підготовки робітників позивача на загальну суму 12022 грн., у тому числі ПДВ 2003,67 грн. (вартість без ПДВ 10018,33 грн.), що підтверджується наступними актами прийому - передачі виконаних робіт: № б/н від 29.03.2010р. та № б/н від 10.07.2010р.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Базис Торг» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 12022 грн., у тому числі ПДВ 2003,67 грн., з призначенням платежу «сплата за послуги з фізичної підготовки», що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 17.03.2010р. та 08.07.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

Таким чином, факт отримання послуг від ПП «Базис Торг» у перевіряємому періоді підтверджується актами прийому - передачі виконаних робіт. Оплата вартості послуг була здійснена позивачем у повному обсязі.

Судом встановлено, що між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ПП «Базис Торг» було укладено договір № б/н від 07.06.2010р., відповідно до якого Продавець (ПП «Базис Торг») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "СОКІЛ-СКС") товар в асортименті та у кількості, встановленій зазначеним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього зазначену Договором вартість.(п.1.1 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість товарів складає 1831,20 грн., у тому числі ПДВ 305,20 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП «Базис Торг» передало позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме канцелярські товари на загальну суму 1831,20 грн., у тому числі ПДВ 305,20 грн. (вартість без ПДВ 1526,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 53 від 08.06.2010р.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Базис Торг» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 1831,20 грн., у тому числі ПДВ 305,20 грн., з призначенням платежу «за канцелярські товари», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг/за датою фактичного отримання платником податку товарів/результатів послуг, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 2010р. суму у розмірі 11544,33 грн. по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Люкссервістрейд» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ТОВ «Люкссервістрейд» було укладено договір № б/н від 16.03.2010р., відповідно до якого Продавець (ТОВ «Люкссервістрейд») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "СОКІЛ-СКС") товар в асортименті та у кількості, встановленій зазначеним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього зазначену Договором вартість.(п.1.1 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість товарів складає 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Люкссервістрейд» передало позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме канцелярські товари на загальну суму 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн. (вартість без ПДВ 815,01 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 303 від 17.03.2010р.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Люкссервістрейд» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн., з призначенням платежу «за канцелярські товари», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 17.03.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг/за датою фактичного отримання платником податку товарів, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 2010р. суму у розмірі 815,01 грн. по взаємовідносинам з ПП «Люкссервістрейд».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ТОВ «Бренд Строй» було укладено договір № б/н від 08.05.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується надати Замовнику (ТОВ "СОКІЛ-СКС") послуги в рамках та у формі консультацій з юридичних питань, роз'яснень з юридичних питань і письмових довідок по законодавству, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, здійснення представництва та захисту прав та законних інтересів в судах, державних та місцевих органах виконавчої влади.(п.1.2 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість послуг складає 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» надало позивачу юридичні послуги на загальну суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн. (вартість без ПДВ ), що підтверджується актом здачі - прийому наданих послуг від 08.06.2010р.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Бренд Строй» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн., з призначенням платежу «за юридичні послуги», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг/за датою фактичного отримання платником результатів послуг, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 2010р. суму у розмірі 6316,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Укрторгпартнер» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ТОВ «Укрторгпартнер» було укладено договір № б/н від 08.05.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Укрторгпартнер») зобов'язується надати Замовнику (ТОВ "СОКІЛ-СКС") інформаційно-консультаційні послуги в області господарської діяльності позивача.(п.1.2 Договору)

Відповідно до п.2.1.1 Договору, Виконавець зобов'язується проконсультувати Замовника по наступним питанням: надання послуг по охороні державної та іншої власності, а також надання послуг з охорони громадян.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Укрторгпартнер» надало позивачу юридичні послуги на загальну суму 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн. (вартість без ПДВ - 2100,00 грн.), що підтверджується актом здачі - прийому виконаних робіт від 08.06.2010р.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ТОВ «Укрторгпартнер» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн., з призначенням платежу «за інформаційно-консультаційні послуги», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату послуг/за датою фактичного отримання платником результатів послуг, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у 2010р. суму у розмірі 2100,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрторгпартнер».

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів (послуг) на суму 24931,20 грн. (вартість без ПДВ 20776 грн.) з господарською діяльністю позивача та використання вказаних товарів (послуг) в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, судом встановлене наступне.

Поняттю «господарської діяльності» не надано визначення в Законі №168, а тому відповідно до п.1.15 ст.1 Закону №168 його слід розуміти у значенні, визначеному в інших Законах про оподаткування, а саме в п.1.32. ст.1 Закону №334:

«Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Відповідно до довідки серії АА № 819561 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, діяльність приватних охоронних служб (КВЕД 80.10), проведення розслідувань (КВЕД 80.30), обслуговування систем безпеки (КВЕД 80.20).

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих послуг на суму 12022 грн., у тому числі ПДВ 2003,67 грн. від ПП «Базис Торг» з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме штатного розпису ТОВ «СОКІЛ-СКС», станом на 01.06.2010р. у штаті товариства числились: директор, начальнику відділу кадрів, начальник відділу охорони та 38 охоронців.

Враховуючи специфіку господарської діяльності позивача, а саме забезпечення охорони об'єктів замовників, для поліпшення фізичної підготовки штатних охоронців позивачем були замовлені у ПП «Базис Торг» на загальну суму 12022 грн., у тому числі ПДВ 2003,67 грн. тренувальні заняття з фізичної підготовки робітників відділу охорони з метою виконання ними нормативів для підвищення кваліфікації приватних охоронців. Тренування проводились в березні та липні 2010р.

Таким чином, враховуючи основні види господарської діяльності, суд робить висновок, що надані послуги ПП «Базис Торг» з спеціальної фізичної підготовки працівників позивача були використані ним для поліпшення професійної підготовки охоронців, що в подальшому позитивно вплине на дохід позивача з надання послуг з забезпечення охорони.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих юридичних послуг на суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн. від ТОВ «Бренд Строй» з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Бренд Строй» укладений договір про надання юридичних послуг на суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн.

На підтвердження обставин використання зазначених юридичних послуг представником позивача був наданий акт прийому - передачі послуг від 08.06.2010р., який містить не тільки загальні поняття, а повний перелік отриманих юридичних послуг, крім того для підтвердження результатів надання послуг до матеріалів справи залучені зразки типових документів (скарг, позовних заяв, договорів та інше), які були складені ТОВ «Бренд Строй» на користь ТОВ «СОКІЛ-СКС» на виконання умов договору від 08.05.2010р. про надання юридичних послуг.

Суд приймає надані документи як належний доказ отримання юридичних послуг від ТОВ «Бренд Строй» на суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих консультаційних послуг на суму 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн. від ПП «Укрторгпартнер» з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ПП «Укрторгпартнер» укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг на суму 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Укрторгпартнер» надало послуги, а саме:

- провело консультацію відносно бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та інформувало щодо змін в чинному законодавстві України з питань оподаткування;

- роз'яснило нові ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з охорони власності та громадян.

На підтвердження обставин використання інформаційно-консультаційних послуг представником позивача був наданий акт прийому - передачі послуг від 08.06.2010р., який містить не тільки загальні поняття, а повний перелік отриманих інформаційно-консультаційних послуг.

Суд приймає акт прийому - передачі послуг від 08.06.2010р. та надані пояснення як належні докази, оскільки ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності є обов'язковим для суб'єктів господарської діяльності, а враховуючи вартість наданих послуг у розмірі 2520,00 грн., суд вважає придбання зазначених послуг позивачем у ПП «Укрторгпартнер» економічно доцільним. Крім того отримання зазначених послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами позивача.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарно-матеріальних цінностей, а саме канцтоварів на суму 2809,21 грн., у тому числі ПДВ 468,20 грн. від ТОВ «Люкссервістрейд» та ПП «Базис Торг» з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Люкссервістрейд» та ПП «Базис Торг» укладені договори купівлі-продажу канцелярських товарів на суму 2809,21 грн., у тому числі ПДВ 468,20 грн.

Для встановлення обставин з використання канцтоварів у власній господарській діяльності позивача, суд зазначає, що канцтовари - це майно суб'єкта (ів) господарювання (організацій і індивідуальних підприємців), призначене для здійснення їх діяльності, тобто для оформлення документації, ведення діловодства у суб'єктів господарювання.

Таким чином, канцтовари це допоміжні засоби (оборотні активи), які необхідні для здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства. Бланки, папір, інші витратні матеріали оприбутковуються за Дт субрахунку 209 «Інші матеріали», а списують проведенням - Дт 92 Кт 20, що також підтверджується бухгалтерською довідкою позивача. Канцтовари, які поступово зношуються і служать до року, необхідно відносити до малоцінних швидкозношуваних предметів (МШП) - калькулятори, степлери, інше офісне приладдя. На підтвердження використання канцтоварів до матеріалів справи був залучений акт списання МШП, а саме калькулятора Citizen SDC 8610, який був отриманий від ПП «Базис Торг».

Суд зазначає, що товари (послуги), отримані від ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд», відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за березень, червень та липень 2010р.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 20776,00 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 20776,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 2010 році.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «СОКІЛ-СКС» виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів(послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» на суму 20776 грн.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 20776 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. (20776 х 25%) та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000452206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» був сформований позивачем у 2010 році, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 08.01.2013р. № 82/22-6/33713632 ТОВ «СОКІЛ-СКС» безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» у розмірі 4155 грн.

За даними податкового органу, завищення податкового кредиту пов'язане з тим, що ТОВ "СОКІЛ-СКС" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів (послуг).

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "СОКІЛ-СКС" за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

На думку податкового органу діяльність ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 4155 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ПП «Базис Торг» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ПП «Базис Торг» було укладено ряд договорів № б/н від 17.03.2010р. та № б/н від 08.07.2010р. про надання послуг з фізичної підготовки, відповідно до якого Виконавець (ПП «Базис Торг») надає, а Замовник (ТОВ "СОКІЛ-СКС") сплачує послуги по проведенню тренувальних занять з фізичної підготовки робітників відділу охорони ТОВ "СОКІЛ-СКС". (п. 1.1 Договорів)

Відповідно до п. 4.2 оплата за цими договорами здійснюється Замовник здійснює 100% передоплату за передбачені Договором послуги шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ПП «Базис Торг» було укладено договір № б/н від 07.06.2010р., відповідно до якого Продавець (ПП «Базис Торг») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "СОКІЛ-СКС") товар в асортименті та у кількості, встановленій зазначеним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього зазначену Договором вартість.(п.1.1 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість товарів складає 1831,20 грн., у тому числі ПДВ 305,20 грн.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Базис Торг» надало послуги з фізичної підготовки робітників позивача та поставило товарів на загальну суму 13853,20 грн., у тому числі ПДВ 2308,90 грн. (вартість без ПДВ 11544,33 грн.), що підтверджується наступними актами прийому - передачі виконаних робіт: № б/н від 29.03.2010р. та № б/н від 10.07.2010р. та видатковою накладною № 53 від 08.06.2010р.

Таким чином, у 2010 р. за датою відвантаження товарів (надання послуг) на загальну суму 13853,20 грн., у тому числі ПДВ 2308,90 грн., у продавця (ПП «Базис Торг») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 2308,90 грн.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Базис Торг» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 12022 грн., у тому числі ПДВ 2003,67 грн., з призначенням платежу «сплата за послуги з фізичної підготовки», що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 17.03.2010р., 08.07.2010р. та грошові кошти у сумі 1831,20 грн., у тому числі ПДВ 305,20 грн., з призначенням платежу «за канцелярські товари», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

По факту надання послуг з фізичної підготовки робітників відділу охорони позивача та поставки товарів (канцелярських товарів) ПП «Базис Торг» виписало ТОВ " СОКІЛ-СКС " податкові накладні: № 180 від 17.03.2010р. на суму 2022,00 грн., у тому числі ПДВ 337,00 грн. (вартість без ПДВ 1685,00 грн.), № 1106 від 08.07.2010р. на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн. (вартість без ПДВ 8333,33 грн.) та № 576 від 08.06.2010р. на суму 1831,20 грн., у тому числі ПДВ 305,20 грн. (вартість без ПДВ 1526,00 грн.). Загалом було виписано податкових накладних на загальну суму 13853,20 грн., у тому числі ПДВ 2308,90 грн., які були включені до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2010 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (послуг) /по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (послуг) відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «СОКІЛ-СКС» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ПП «Базис Торг» в сумі 2308,90 грн.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату поставлених товарів (наданих послуг).

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Базис Торг» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Люкссервістрейд» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ТОВ «Люкссервістрейд» було укладено договір № б/н від 16.03.2010р., відповідно до якого Продавець (ТОВ «Люкссервістрейд») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "СОКІЛ-СКС") товар в асортименті та у кількості, встановленій зазначеним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього зазначену Договором вартість.(п.1.1 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість товарів складає 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Люкссервістрейд» передало позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме канцелярські товари на загальну суму 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн. (вартість без ПДВ 815,01 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 303 від 17.03.2010р.

Таким чином, у 2010 р. за датою відвантаження товарів на загальну суму 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн., у продавця (ПП «Люкссервістрейд») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 163,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Люкссервістрейд» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн., з призначенням платежу «за канцелярські товари», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 17.03.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

По факту поставки товарів (канцелярських товарів)/ по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів ПП «Люкссервістрейд» виписало ТОВ "СОКІЛ-СКС" податкову накладну: № 303 від 17.03.2010р. на суму 978,01 грн., у тому числі ПДВ 163,00 грн., яка була включена до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний звітний період березня 2010 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «СОКІЛ-СКС» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ПП «Люкссервістрейд» в сумі 163,00 грн.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримана податкова накладна та перераховані грошові кошті в оплату поставлених товарів.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Люкссервістрейд» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Люкссервістрейд» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ТОВ «Бренд Строй» було укладено договір № б/н від 08.05.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується надати Замовнику (ТОВ "СОКІЛ-СКС") послуги в рамках та у формі консультацій з юридичних питань, роз'яснень з юридичних питань і письмових довідок по законодавству, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, здійснення представництва та захисту прав та законних інтересів в судах, державних та місцевих органах виконавчої влади.(п.1.2 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість послуг складає 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» надало позивачу юридичні послуги на загальну суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн. (вартість без ПДВ ), що підтверджується актом здачі - прийому наданих послуг від 08.06.2010р.

Таким чином, у 2010 р. за датою надання послуг на загальну суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн., у продавця (ПП «Бренд Строй») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1263,33 грн.

Судом встановлено, що ТОВ " СОКІЛ-СКС " перерахувало ПП «Бренд Строй» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн., з призначенням платежу «за юридичні послуги», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

По факту надання юридичних послуг/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату наданих послуг ПП «Бренд Строй» виписало ТОВ "СОКІЛ-СКС" податкову накладну: № 399 від 08.06.2010р. на суму 7580,00 грн., у тому числі ПДВ 1263,33 грн., яка була включена до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний звітний період червня 2010 року.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку послуг/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату наданих послуг відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «СОКІЛ-СКС» виникло право на формування податкового кредиту у 2010 році по взаємовідносинах з ПП «Бренд Строй» в сумі 1263,33 грн.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна та перераховані грошові кошті в оплату наданих послуг.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Бренд Строй» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Бренд Строй» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Укрторгпартнер» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ "СОКІЛ-СКС" та ТОВ «Укрторгпартнер» було укладено договір № б/н від 08.05.2010р., відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Укрторгпартнер») зобов'язується надати Замовнику (ТОВ "СОКІЛ-СКС") інформаційно-консультаційні послуги в області господарської діяльності позивача.(п.1.2 Договору)

Відповідно до п.2.1.1 Договору, Виконавець зобов'язується проконсультувати Замовника по наступним питанням: надання послуг по охороні державної та іншої власності, а також надання послуг з охорони громадян.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Укрторгпартнер» надало позивачу юридичні послуги на загальну суму 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн. (вартість без ПДВ - 2100,00 грн.), що підтверджується актом здачі - прийому виконаних робіт від 08.06.2010р.

Таким чином, у 2010 р. за датою надання послуг на загальну суму 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн., у продавця (ТОВ «Укрторгпартнер») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 420,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "СОКІЛ-СКС" перерахувало ТОВ «Укрторгпартнер» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 2520,00 грн., у тому числі ПДВ 420,00 грн., з призначенням платежу «за інформаційно-консультаційні послуги», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 08.06.2010р., що також не оскаржується висновками акту перевірки податкового органу.

Проте суд зазначає, що ТОВ "СОКІЛ-СКС" не формувало податковий кредит на суму ПДВ 420,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрторгпартнер», оскільки контрагент не виписав позивачу податкову накладну. Судом перевірені реєстри отриманих та виданих податкових накладних та податкові декларації з ПДВ за 2010 р., з яких вбачається, що ТОВ "СОКІЛ-СКС" не відображало податковий кредит по операціям з придбання послуг у ТОВ «Укрторгпартнер».

Ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення суми у розмірі 420,00 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укрторгпартнер».

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "СОКІЛ-СКС" по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» судом встановлено, що господарські операції з вказаними контрагентами вчиненні для поліпшення та підтримання діяльності за КВЄД відповідно до правовстановлюючих документів товариства, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

Суд зазначає, що товари (послуги), отримані від ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд», відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за березень, червень та липень 2010р.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів (послуг) від ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ «Люкссервістрейд» булі вчинені господарські операції з придбання товарів(послуг). Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ «Люкссервістрейд» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів (послуг) від ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ «Люкссервістрейд», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 4155 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів(послуг) від ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» (зокрема доказів отримання вказаних товарів(послуг) від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів (послуг) саме від ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з продажу товарів та надання послуг: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «СОКІЛ-СКС» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ «СОКІЛ-СКС» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання ТОВ «СОКІЛ-СКС» та ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» правочинів.

Суд наголошує, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, що без відповідних доказів про відсутність реальності поставок робіт, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

А відтак, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн., збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн. по операціям ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» та ТОВ «Люкссервістрейд» знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств».

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000452206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн., № 0000442206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000452206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5193,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,75 грн., № 0000442206 від 22.01.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6492,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1298,50 грн.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000452206 від 22.01.2013р. та № 0000442206 від 22.01.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКІЛ-СКС" (ЄДРПОУ 33713632) 116,86 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна