Постанова

від 08.04.2013 по справі 1570/7296/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7296/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. Одеса

10 год.15 хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Малени В.І.

За участю сторін:

Від позивача: Бартош М.В. - за довіреністю

Від відповідача: Ідрісова Е.І. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт» (надалі - ТОВ, позивач), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0009352301 від 04.07.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0009352301 від 04.07.2012 р., прийняте за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню з огляду наступного.

В ході проведення перевірки податковим органом використано акт від 24.02.2012 №523/23-5/37422308 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період березень - листопад 2011 року та Висновок відділу податкової міліції від 24.02.2012 за №1347/26-53, яким встановлено наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності TOB «ТАВЕРС». Податковим органом встановлено, що згідно передбачених статтею 55 Господарського кодексу України умов та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємство TOB «Таверс» має ознаки «податкової ями», у зв'язку із чим угода з позивачем має ознаки нікчемності

Позивач вважає вказані висновки податкового органу безпідставними, оскільки у відносинах між TOB «Комфорт» і TOB «Таверс» позивач виступає в якості покупця, а TOB «Таверс» - платника податку-продавця, що видає податкову накладну. Первинними документами, які відповідно до акту перевірки використовувалися перевіряючими, підтверджено, що господарські операції між TOB «Комфорт» та контрагентом оформлені відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (із змінами та доповненнями).

Документи, складені за результатами проведення господарських операцій з TOB «Таверс» відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити і податковим органом в акті перевірки не досліджувались.

Відповідачем, під час перевірки TOB «Комфорт» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Таверс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. були використанні лише акти зустрічних звірок підприємств. При цьому, первинні документи підприємства, що були у розпорядженні податкового органу на момент перевірки, ним враховані не були, та усі висновки зроблені на підставі припущень про негативні ознаки у господарській діяльності третіх осіб.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем вимог податкового законодавства. В підтвердження зазначеного останній посилається на те, що господарські операції TOB «Комфорт» та TOB «Таверс» носять ознаки фіктивності, оскільки за результатами аналізу податкової інформації, а саме: акт ДПІ у Приморському районі Одеси від 24.02.2012 №523/23-5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс» встановлено, що згідно передбачених статтею 55 Господарського кодексу України та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємство TOB "Таверс" має ознаки «податкової ями». А отже угоди на придбання товарів укладені між TOB «Таверс» та TOB «Комфорт» у вересні - жовтні 2011 р. без мети настання реальних наслідків.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в період з 07.06.2012р. по 13.06.2012р. на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 31.05.2012 року № 654 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ДПС в Одеській області Скалозуб М.А.. згідно приписів, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, 78.1.1 п.78.1 ст.78 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня № 2755-УІ (із змінами і доповненнями ) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Комфорт» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Тапере» за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення №103 від 31.05.2012 року про дату початку та місце проведення перевірки вручено виконуючому обов'язки бухгалтера ОСОБА_4 під розписку 06.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №170/22-214/26016621/193 від 20.06.2012р., в якому встановлено порушення: пп. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із мінами та доповненнями, по декларації з ПДВ за вересень - жовтень 2011 р., внаслідок чого безпідставно завищено податковий кредит всього в розмірі 41407,грн., в т.ч. за вересень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 40533 грн., за жовтень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 784 грн.; ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Комфорт» з TOB «Таверс» у вересні - жовтні 2011р.

На підставі акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси,Одеської області ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення №0009352301 від 04.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62111,00 грн. (за основним платежем - 41407,00 грн., за штрафними санкціями,- 20704,00 грн.).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0009352301 від 04.07.2012р. до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки та наявних у справі доказів, у періоді, що перевірявся, позивач звітував з наступними показниками по податку на додану вартість: - декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2011 року, згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань платника податкового кредиту» відображено в рядках 10.1 «Придбання виготовлення, будівництво, спорудження з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фонді з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» (колонка А) згідно рядку 17 відображено податкового кредиту всього у розмірі за вересень 2011 року - 74380 грн., за жовтень 2011 року - 22704 грн.

Одним із постачальників у вересні - жовтні 2011 року було підприємство ТОВ «Таверс» (код 37422308).

Підставою для висновку про завищення податкового кредиту ПДВ за відносинами з ТОВ «Таверс» у вересні - жовтні 2011 р., зокрема, слугувало наступне.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси отримано акт ДПІ у Приморському районі Одеси від 24.02.2012 № 523/23-5, відповідно до якого, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС встановлено наступне.

Податковим органом направлено запит до управління реєстрації та обліку платників податків ДПА у Одеській області з метою отримання відомостей про місце роботи та отримання доходів ОСОБА_5, що є директором та засновником ТОв «Таверс». Отримана відповідь за вих.. № 2811/7/07-5105 від 25.02.2012р., що громадянин ОСОБА_5 доходів не отримує, а за вих.. №-40/11/18-0508 від 25.02.2012р., надійшла відповідь, що на підприємстві в загалі не зареєстровано ні одної особи.

З метою встановлення наявності транспортних засобів зареєстрованих на балансі підприємства TOB "Таверс", надано запит до УПМ ДПА в Одеській області, отримана відповідь за вих.№ 2810/7/07-3005 від 25.02.2012р.,що на підприємстві та на гр.. ОСОБА_5 транспортних засобів не значиться.

Також встановлено, що TOB «Таверс» в 2011 році формувало податковий кредит від підприємств TOB «Фортуна -Лайн» та TOB «Рангіроа»., за результатами зустрічних перевірок вказаних контрагентів ТОВ «Таверс» встановлено відсутня у TOB «Фортуна -Лайн» та TOB «Рангіроа» достатньої кількості трудових та виробничих ресурсів для виконання своєї господарської діяльності та вказані підприємства є вигодонабувачами.

Згідно з даними Бест-звіт, (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих у TOB «Таверс» за III квартал 2010 року основних працівників 1 особі, в тому числі директор, оскільки відсутній додаток 1/1 до декларації з податку на прибуток, зробити висновок щодо наявності основних фондів у TOB «Таверс» неможливо.

Також встановлено що у TOB «Таверс», згідно бази даних Бест Звіт не здійснювало діяльність в періоди: січень, березень, квітень 2011 року, за періоди: травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року податкова звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надавалась, що свідчити про відсутність діяльності підприємства

За результатами проведених заходів ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одестької області ДПС, не встановлено реальність здійснення фінансово-господарсько діяльності ТОВ «Таверс» з контрагентами за період 01.01. 2011 по 31.12.2011 .

Вказане, на думку відповідача засвідчує вірогідність безтоварних операцій між зазначеними суб'єктами господарювання, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Угоди позивача з його контрагентами носять ознаки нікчемності.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про те, що в порушення пп. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із мінами та доповненнями, по декларації з ПДВ за вересень - жовтень 2011 р., позивачем безпідставно завищено податковий кредит всього в розмірі 41407,грн., в т.ч. за вересень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 40533 грн., за жовтень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 784 грн.; ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Комфорт» з TOB «Таверс» (код ЄДРПОУ 37422308) у вересні - жовтні 2011р.

Судом встановлено, що відносини між TOB «Комфорт» та TOB «Таверс» ґрунтувались на договорі купівлі-продажу №214 від 09.09.2011 року відповідно до якого ТОВ «Таверс» (Продавець) поставило ТОВу «Комфорт» (Покупець) протягом вересень-жовтень 2011 року будівельні матеріали по кількості та цінам у відповідності до рахунків та накладних на загальну суму 248442 грн., у тому числі ПДВ - 41407 грн. TOB «Таверс» виписано податкові накладні від 09.09.2011 року №233, від 15.09.2011 року №333, від 19.09.2011 року №381, від 30.09.2011 року №564, від 22.09.2011 року №449, від 23.09.2011 року №465, від 29.09.2011 року №542, від 21.09.2011 року №419, від 20.09.2011 року №404, від 20.90.2011 року №405, від 29.09.2011 року №541.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за вересень, жовтень 2011 року.

Відвантаження товару підтверджується видатковими накладними: №233 від 09.09.2011року на суму 13659 гри., в т.ч. ПДВ - 2276 грн.; № 333 від 15.09.2011 року на суму 8242 грн., в т.ч. ПДВ - 1374 грн.; №381 від 19.09.2011року на суму 48892 грн., в т.ч. ПДВ - 8149 грн., № 564 під 30.09.2011 року на суму 24341 грн., в т.ч. ПДВ - 4057 грн.; № 449 від 22.09.2011 на суму 13144 грн., в т.ч. ПДВ - 2191 грн.; № 465 від 23.09.2011року на суму 38350 грн., в т.ч. ПДВ - 6392 грн.; № 542 від 29.09.2011року на суму 29431 грн.. в т.ч. ПДВ - 4905 грн.; №419 від 21.09.2011 року на суму 16112 грн., в т.ч. ПДВ - 2685 грн.; № 404 від 20.09.2011 року на суму 19560 гри., в т.ч. ПДВ - 3260 грн.; № 405 від 20.09.2011року на суму 5242грн., в т.ч. ПДВ - 874 грн.; № 541 від 29.09.2011року на суму 31469 грн., в т.ч. ПДВ - 5244 грн. Всього на загальну суму 248442 грн., в тому числі ПДВ 41407 грн.

Розрахунки між підприємствами за товар проводилися у безготівковій формі, кредиторська заборгованість по вказаним взаєморозрахункам становить 0.

У зв'язку з отриманням товарів позивачем у безготівковій формі були перераховані грошові кошти на банківський рахунок постачальника, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Оплата будівельних матеріалів здійснювалась по цінам, зазначеним у виставлених ТОВ «Таверс» рахунках, копії яких залучені до матеріалів справи.

На підставі отриманих від контрагента податкових накладних ТОВ «Комфорт» включено до складу податкового кредиту суму 41407 грн., в тому числі за вересень 2011 року суму ПДВ 40533 грн., за жовтень 2011 року суму ПДВ 874 грн.

Також позивачем надані докази використання отриманих будівельних матеріалів в межах оподаткованих операцій (договори на виконання капітального ремонту та ремонтно-будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, залікові відомості ресурсів, акти прийому - передачі матеріалів, тощо.). Будівельні матеріали, куплені у ТОВ «Таверс» використовувались в процесі здійснення капітального ремонту та ремонтних робіт по об'єктам у м.Одесі, що підтверджується даними зазначених первинних документів.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п.3.2 Статуту ТОВ «Комфорт» та видів діяльності за КВЕД -2010 будівництво будівель, електромонтажні роботи, інші роботи із завершення будівництва є видом діяльності позивача, що відповідає напрямкам та мені його створення та діяльності.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товару, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомість, рахунки, платіжні доручення тощо).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «Таверс» згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 1, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу ТОВ «Таверс» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Спірні угоди позивача з його контрагентами не є недійсними в силу вказівки на це в законі, належних та допустимих доказів на підтвердження їх укладення в порушення публічного порядку, зокрема, спрямованості на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету, відповідачем не надано та в матеріалах перевірки не значиться.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір був укладений сторонами, скріплений печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за цим договором (сплачені кошти, виконані роботи, передано товар), то відповідно такий договір не може бути визнані фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність та безтоварність укладеного договору.

Судом встановлено, що договір №214 не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи.

Слід зазначити, що в ході позапланової документальної перевірки ДПІ по суті не досліджувались первинні документи та їх відповідність вимогам чинного законодавства, висновки перевірки в акті ґрунтуються на даних акту стосовно контрагента, тобто на податковій інформації, яка не може бути використана як єдине джерело для формування висновків акту.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач та його контрагент ТОВ «Таверс» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, дефектність яких нічим не підтверджена.

Таким чином, висновок акту про нікчемність договору та безтоварність господарських операцій є довільним припущенням перевіряючих, не заснованим на будь-яких належних доказах.

Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить на спростування доводів позивача інших ніж зазначені в акті, обставин та міркувань, що в порушення вимог Порядку №984 висновки по ТОВ «Комфорт» зроблені виключно як похідні від результатів перевірки його контрагентів, зокрема, відомостей актів про неможливість проведення документальних перевірок.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, висновок документальної перевірки про безтоварність господарських операцій ТОВ «Комфорт» обґрунтований виключно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених іншими податковими органами, хоча висновки про встановлені порушення податкового законодавства не можуть бути обґрунтовані виключно додатковою інформацією, одержаною не з первинних документів ТОВ «Комфорт», а з документів за результатами перевірки інших платників податків. При формуванні висновків акту перевірки ТОВ «Комфорт» ДПІ в порушення вимог Порядку №984 та ст.83 ПК України оперує переважно чи повністю виключно податковою інформацією, яка не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Комфорт» пп. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в розмірі 41407,грн., в т.ч. за вересень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 40533 грн., за жовтень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 784 грн. та ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Комфорт» з TOB «Таверс» у вересні - жовтні 2011р., відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договором з ТОВ «Таверс», суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування і задоволення позову ТОВ «Комфорт» у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.07.2012р. № 0009352301.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 08 квітня 2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.07.2012р. № 0009352301.

08 квітня 2013 року

.