Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а-1670/8216/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/8216/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-1670/8216/12

за позовом товариства з обмеженною відповідальністю "Фірма "Свела"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Фірма "Свела" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003852310 та № 0003862310 від 17 грудня 2012 року

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-1670/8216/12 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Свела" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003852310 та № 0003862310 від 17 грудня 2012 року задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 0003852310 та № 0003862310 від 17 грудня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Свела" (ЄДРПОУ 13969168) витрати зі сплати судового збору в розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) гривень 93 копійок.

Відповідач, не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-1670/8216/12, подав апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Крім того, судом першої інстанції не враховано того, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин, зокрема, не надані реєстраційні посвідчення МОЗ України на ТМЦ передбачені умовами укладеного договору між ТОВ "Фірма "Свела" та ТОВ "Компанія Вайліс", таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Компанія Вайліс". Просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-1670/8216/12 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову ТОВ "Фірма "Свела".

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ "Фірма "Свела" зареєстрована виконавчим комітетом Полтавської міської ради 20.07.1993 р. за реєстраційним номером 1 588 120 0000 003473, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А00 № 084160 (а.с.12).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АА № 668526, видами діяльності ТОВ "Фірма"Свела" за КВЕД-2010 є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, оптова торгівля іншими машинами і установками, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 13).

ТОВ "Фірма"Свела", відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23932383 взято на податковий облік ДПІ у м. Полтаві 29.03.2002 р. (а.с. 14).

03.12.2012р. ДПІ у м. Полтаві проведено невиїзну документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Свела" (код ЄДРПОУ 13969168) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) за період з 22.05.2009р. по 31.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Вайліс" стали відомості, отримані від ДПІ у Вишгородському районі Київської області, а саме акт №281/23-1/36445186 від 13.02.2012р. "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 р., висновками даного акту встановлено нікчемність укладених угод ТОВ "Компанія Вайліс" з його контрагентами.

Результати невиїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Свела" оформлені актом № 4354/22-528/13969168 від 03.12.2012 р. (а.с. 20-36). Висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 в загальній сумі 13580,00 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 10864,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 4354/22-528/13969168 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012р. № 0003862310 за платежем податок на додану вартість, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання, за основним платежем 10864 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2716 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012р. № 0003852310 за платежем податок на прибуток приватних підприємств, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем 12970 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 3242,5 грн. (а.с.16-19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Вайліс" підтверджені первинними документами, які оформленні відповідно до вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням наступних підстав.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин за період 2009р. - 2011р. регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість" та з 2011 р. Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в перевіряємому періоді (з 22.05.2009 року по 31.12.2011 р.) були фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Компанія "Вайліс".

Господарські відносини між позивачем та Знам'янською ЦРЛ здійснювалися на підставі договору підряду №18 від 18 вересня 2010 року. (а.с. 82-83). За умовами даного договору, замовник (Знам'янська ЦРЛ) доручає, а виконавець (ТОВ "Фірма"Свела") бере на себе виконання робіт по капітальному ремонту централізованого забезпечення киснем головного корпусу Знам'янської ЦРЛ по вул. Гагаріна, 27. Термін виконання робіт 40 робочих днів після підписання договору (ч.1 даного договору). Згідно ч. 2 договору, вартість доручених виконавцю робіт згідно договірної ціни складає 124993,38 грн., ПДВ 20% 24998,68 грн., всього вартість доручених виконавцю робіт складає 149 992,06 грн. з ПДВ.

На виконання вищезазначеного договору, 02 листопада 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Вайліс" (постачальник) укладено договір №98/1 на постачання концентраторів кисню. За умовами даного договору постачальник (ТОВ "Компанія "Вайліс") зобов'язується поставити медичне обладнання згідно зі специфікацією, а саме: концентратор кисню NewLife Elite та NewLife Elite with Dual (а.с.53), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання. Вартість обладнання за договором складає 65185,20 грн. Згідно п.1.3 договору, поставка, введення в експлуатацію та гарантійне обслуговування здійснюється постачальником у відповідності до положень цього договору та чинного законодавства. Постачальник зобов'язується поставити обладнання за адресою покупця протягом 20 календарних днів з дати підписання даного договору. Датою поставки є дата підписання сторонами накладних (п.п. 2.1, 2.3 договору). Пунктом 2.6 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати покупцю під час введення в експлуатацію обладнання інструкцію користувача російською мовою, а також копію реєстраційного посвідчення російською мовою (а.с. 50-54).

На підтвердження факту здійснення фінансово-господарських операцій по договору №98/1 від 02.11.2010 р. позивачем до матеріалів справи надані копії первинних документів, а саме: копію видаткової накладної № 021104 від 02.11.2010р. на загальну суму 65185,20 грн., в т.ч. ПДВ 10864,20 грн.; копію податкової накладної від 02.11.2010р. №021104 на загальну суму 65185,20 грн., в т.ч. ПДВ 10864,20 грн.; рахунок-фактуру №021104 від 02.11.2010р. на загальну суму 65185,20 грн., в т.ч. ПДВ 10864,20 грн. (а.с.55-57). Також, позивач до матеріалів справи надав копію свідоцтва про державну реєстрацію № 5499/2006 від 21.09.2011 р. з додатком №1 до свідоцтва, та копію свідоцтва про державну реєстрацію № 5028/2006 від 28.04.2011 р., згідно яких внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволені для застосування в медичній практиці, медичні вироби (концентрати медичні кисневі, концентратори кисню - NewLife Elite та NewLife Elite with Dual), виробник АierSeр Corрoration.

Згідно, п.2.1 Договору №98/1, транспортування товару здійснювалося транспортом постачальника на підприємство покупця за адресою: м. Полтава, вул. Ковпака, 35. Товар був оприбуткований на складі, що підтверджено карткою складського обліку та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за листопад 2010 року (а.с.84-121).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, придбані у ТОВ "Компанія "Вайліс" концентратори кисню NewLife Elite та NewLife Elite with Dual позивач встановив на Знам'янській ЦРЛ на виконання умов Договору № 18 від 18.09.2010р., що підтверджується копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актом здачі-приймання робіт (а.с.51-52,74), актом виконаних робіт за листопад 2010 року, копією паспортів з інструктажем персоналу, а також листом Знам'янської центральної районної лікарні Кіровоградської області від 28.01.2013 № 235 (а.с.163-207).

Транспортування концентраторів кисню NewLife Elite та NewLife Elite with Dual від позивача до замовника здійснювалось автотранспортом товариства позивача, на підтвердження чого надано копію подорожнього листа № 207 від 04.11.2010 (а.с.162), а також копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.216).

Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позивач документально підтвердив свої витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, а саме: договором зі своїм контрагентом (постачальником); рахунком-фактурою; актами на передачу послуг та виконання робіт; видатковими накладними та податковими накладним від постачальника на отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Крім того, придбане обладнання (концентратори кисню) був оприбуткований на складі позивача та в подальшому використаний у власній господарській діяльності (встановлення концентраторів кисню в Знам'янській ЦРЛ), що підтверджується копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт, копією акта здачі-приймання робіт, копією акта виконаних робіт за листопад 2010 р., копією паспортів з інструктажем персоналу.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В підпункті 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість " податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість " передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість " не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення щодо порядку обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України який набрав чинності з 01.01.2011р.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи надані позивачем до матеріалів справи копії первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарських відносинах з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток через порушення правил ведення господарської діяльності його контрагентом (ТОВ "Компанія Вайліс"). Зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, мали реальний характер, висновки про їх нікчемність є помилковими, а підприємство позивача правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за договорами, укладеними з його контрагентами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, а також, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-1670/8216/12 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-1670/8216/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.