Постанова

від 15.04.2013 по справі 826/2582/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

15 квітня 2013 року Справа №826/2582/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В., розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби дотовариства з обмеженою відповідальністю «Пассат Плюс» пронакладення арешту на кошти та інші цінності, ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Пасат Плюс» (далі - ТОВ «Пассат Плюс», відповідач), у якій просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення відповідачем приписів Податкового кодексу України шляхом допущення безпідставної несплати суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 240080грн. 09коп.

У судовому засіданні представник ДПІ у Печерському районі просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи їх тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який у добровільному порядку не сплачений.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій ДПІ у Печерському районі вказує на те, що після звернення до суду з первинними вимогами борг відповідача збільшився і станом на 15 березня 2013 року складає 350096грн. 75коп., а тому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Пассат Плюс» на суму податкового боргу у розмірі 350096грн. 75коп.

Ухвалою суду (протокольною) від 27 березня 2013 року заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог до розгляду не прийнято та повернуто представнику позивача. Під час ухвалення протокольного рішення суд виходив з того, що заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні докази надіслання її копії відповідачу, що зумовило б затягування вирішення даного спору та порушило б строки розгляду адміністративної справи, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, вимоги, викладені у вказаній заяві, виникли за відповідачем в інший податковий період, ніж ті, що заявлені у первинному позові, тягнуть як зміну предмету, так і підставу позову, а тому не можуть вважатись уточненням у розумінні статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, за наслідками дослідження заяви податкового органу про уточнення (збільшення) позовних вимог роз'яснено представникові останнього про наявність повноважень у ДПІ у Печерському районі звернутись до суду з відповідним позовом у встановленому процесуальним законодавством порядку.

ТОВ «Пассат Плюс» явку повноважного представника у судові засідання не забезпечило, письмових заперечень на адресу суду не направило, тоді як належним чином повідомлене про час, дату та місце судового розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 27 березня 2013 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

07 квітня 2009 року ТОВ «Пассат Плюс» (код за ЄДРПОУ 36425598), зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт господарської діяльності (реєстраційний запис №10701020000036352), з 09 квітня 2009 року перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі (за №51880) та є платником податків і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 240080грн. 09коп., яка виникла у підприємства у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість, згідно з самостійно поданими ТОВ «Пассат Плюс» до ДПІ у Печерському районі уточнюючих розрахунків від 06 листопада 2012 року №9069303659, №9069303496, від 12 листопада 2012 року №9070716757, від 27 листопада 2012 року №9074643963, податкових декларацій від 19 листопада 2012 року №9072956263, від 20 грудня 2012 року №9080331243, від 19 січня 2013 року №9085430045, уточнюючих розрахунків від 05 лютого 2013 року №9004223666, №9004225047, №9004225961.

На підставі пункту 42.2 статті 42, пункту 45.2 статті 45, пункту 59.1 статті 59, статей 87-89 Податкового кодексу України, пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку призначення та звільнення, функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2011 року №1035, відповідачу листом від 20 листопада 2012 року №40477/10/19-110 надіслана податкова вимога від 15 листопада 2012 року №3160 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20 листопада 2012 року, які отримані уповноваженим представником відповідача 27 листопада 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

У зв'язку з ненаданням документів та з метою опису активів підприємства, податковим керуючим було здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Пассат Плюс»: місто Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57, - і встановлено відсутність відповідача за вказаною адресою, про що складено акт від 10 січня 2013 року перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI визначає, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки судом встановлено, що податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Так, у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 15 листопада 2012 року №3160, яка отримана уповноваженим представником відповідача 27 листопада 2012 року (свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що суму податкового боргу з податку на додану вартість відповідач в добровільному порядку не сплатив.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, позивач звертався до УДАІ МВС у м. Києві з запитом від 24 січня 2013 року №676/9/191-109 щодо наявності зареєстрованих (активних чи неактивних) на правах власності транспортних засобів за ТОВ «Пассат Плюс». Разом з тим, на час вирішення даного спору податковим органом не надано письмових доказів, які б свідчили про одержання відповіді на зазначений запит.

Згідно з підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу .

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до пункту 7.3 розділу VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1398 (далі - Порядок №1398), для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

При цьому, можливість застосування судом такого виключного заходу пов'язується з наявністю документально підтверджених податковим органом обставин: наявності у відповідача податкового боргу; відсутності у позивача майна (у т.ч. додаткових джерел погашення податкового боргу, відповідно до пункту 87.5 статті 87 Податкового кодексу України) або доведення того, що балансова вартість наявного майна менша суми податкового боргу, чи доведення того, що наявне майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; прийняття рішення про застосування адміністративного арешту (відповідно до Порядку № 1398).

Як доказ того, що балансова вартість наявного у відповідача майна менша суми податкового боргу, ДПІ у Печерському районі надано копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - ТОВ «Пассат Плюс» станом на 30 вересня 2012 року. Разом з тим, у даному спорі вказаний доказ не може вважатись достатньою підставою для застосування судом такого виключного заходу , оскільки податковим органом не надано доказів, які б свідчили про відсутність у позивача майна, додаткових джерел погашення податкового боргу у вигляді дебіторської заборгованості. Також не надано відомостей з органів ДАІ щодо відсутності зареєстрованих на ТОВ «Пассат Плюс» транспортних засобів та витягів з реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Відсутні й докази, які б вказували на прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, як це передбачено пунктом 7.3 розділу VІІ Порядку №1398 , що відповідно до наведених вище правил є передумовою звернення до суду та, відповідно, застосування заходів з арешту коштів відповідача.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на безпосереднє стягнення податкового боргу шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків в установах банку. Суд звертає увагу й на те, що адміністративний арешт не є єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є обов'язковою підставою для застосування адміністративного арешту.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, ДПІ у Печерському районі не наведено доводів, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог позову.

Таким чином, враховуючи вище вказане та вимоги, зокрема, статей 11, 50, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька