Ухвала

від 18.03.2014 по справі 826/2582/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2582/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассат Плюс" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассат Плюс" (далі - ТОВ "Пассат Плюс"), в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року у позові відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Пассат Плюс» (код за ЄДРПОУ 36425598) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 07 квітня 2009 року як суб'єкт господарської діяльності (реєстраційний запис №10701020000036352) та з 09 квітня 2009 року перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі за №51880.

З наявних в справі доказів вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 240 080 грн. 09 коп., яка виникла у підприємства у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість, згідно з самостійно поданими ТОВ «Пассат Плюс» до ДПІ у Печерському районі уточнюючих розрахунків від 06 листопада 2012 року №9069303659, №9069303496, від 12 листопада 2012 року №9070716757, від 27 листопада 2012 року №9074643963, податкових декларацій від 19 листопада 2012 року №9072956263, від 20 грудня 2012 року №9080331243, від 19 січня 2013 року №9085430045, уточнюючих розрахунків від 05 лютого 2013 року №9004223666, №9004225047, №9004225961.

На виконання вимог пункту 42.2 статті 42, пункту 45.2 статті 45, пункту 59.1 статті 59, статей 87-89 Податкового кодексу України, пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку призначення та звільнення, функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2011 року №1035, на адресу позивача була направлена податкова вимога від 15 листопада 2012 року №3160 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20 листопада 2012 року, які отримані уповноваженим представником відповідача 27 листопада 2012 року, що підтверджується наявною в справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з ненаданням документів та з метою опису активів підприємства податковим керуючим було здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Пассат Плюс»: місто Київ, вул. Аістова, буд. 3, кв. 57, де встановлено відсутність відповідача за вказаною адресою, про що складено акт від 10 січня 2013 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Положенням статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому, відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що станом на 19.02.13 р. за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 240 080,09 грн.

Листами від 03.12.2012 року № 21/2 та від 19.01.2013 року № 02/01 позивач зобов'язувався погасити зазначений податковий борг в добровільному порядку.

Однак на момент розгляду вказаної справи доказів на підтвердження погашення відповідачем податкового боргу матеріали даної справи не містять.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені в п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту за загальним правилом застосовуються з однакових підстав, однак різняться процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Дані положення визначають як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

- відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

- недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

- майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Умовою застосування норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідно до п.91.3. Податкового кодексу України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Пунктом 3.6.Наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1035 передбачено, що однією з основних функцій та повноважень податкового керуючого щодо податкової застави є складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою встановлення активів ТОВ "Пассат Плюс" на адресу УДАІ МВС у м. Києві було направлено запит від 24 січня 2013 року №676/9/191-109 на предмет встановлення зареєстрованих (активних чи неактивних) належних позивачу транспортних засобів.

Однак, як було вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах даної справи не міститься відомостей з УДАІ МВС у м. Києві щодо відсутності зареєстрованих на ТОВ «Пассат Плюс» транспортних засобів, також витягів з реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Відсутні також і докази, які б свідчили про прийняття позивачем рішення щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків, як то передбачено пунктом 7.3 розділу VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.11 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 січня 2012 р. за N 9/20322.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності майна у відповідача, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року у справі № К/800/50782/13.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.