Постанова

від 18.04.2013 по справі 5011-16/14135-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа№ 5011-16/14135-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пілягін О.В. - дов. б/н від 01.10.2012р.

від відповідача: Мельничук В.В. - дов. б/н від 07.11.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА - ПЛЮС» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р.

у справі № 5011-16/14135-2012 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідей ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ОСНОВА - ПЛЮС»

про стягнення 291 384, 00 грн.

В судовому засіданні 18.04.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. по справі № 5011-16/14135-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА - ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідей ЛТД» 240 000, 00 грн. основного боргу, 6 154, 52 грн. - 3 % річних та 4 923, 09 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. для розгляду справи № 5011-16/14135-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2013р.

18.01.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. № 14/01-13 від 14.01.2013р. (вх. № 09-11/1345), в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. залишити без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.02.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р., в зв'язку з виходом з відпустки судді Скрипки І.М., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.02.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.03.2013р.

18.03.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява вих. № 11/03-13 від 11.03.2013р. (вх. № 09-11/4811) про долучення до матеріалів справи документів та пояснень, на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.04.2013р. та за клопотанням представників сторін було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

22.03.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 21.03.2013р. (вх. № 09-11/5176) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

12.04.2013р. на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення б/н та дати (вх. № 09-11/6373) з доданими до них документами.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява б/н від 18.04.2013р. (вх. № 09-11/6828), в якій останній просив витребувати у відповідача інформацію про надходження грошових коштів на рахунок відповідача від замовника за весь період за договором субпідряду № 24/05-1 від 24.05.2011р. та направити судовий запит в банківську установу для перевірки надходження цих коштів. Подана заява колегією суддів відхилена як необґрунтована, оскільки позивачем не наведено, у відповідності до ст. 38 ГПК України, обгунтованість неможливості подання зазначених документів самостійно.

Крім того, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 18.04.2013р. (вх. № 09-11/6827) про здійснення фіксування судового процесу, яке колегією суддів задоволено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. представниками сторін подані клопотання б/н від 18.04.2013р. та б/н від 18.04.2013р. про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які колегією суддів задоволені.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи замовника підрядних робіт - ТОВ «ХОРСТ», яке колегією суддів відхилено як необґрунтоване, оскільки представником відповідача не було обґрунтовано як рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ «ХОРСТ».

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тідей ЛТД» (позивач, субпідрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-Плюс» (відповідач, підрядник за договором) укладено договір № 24/05-1, відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник зобов'язується своєчасно виконати власними та/чи залученими силами і засобами роботи по улаштуванню стяжки підлог, орієнтовною площею 12 000 м2, (далі - роботи) на об'єкті «Житловий будинок по вул. Баумана, 25 в м. Києві (далі - об'єкт), у відповідності до погодженої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації.

Згідно п. 1.2. договору підрядник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити, у порядку та на умовах передбачених договором, виконанні на об'єкті субпідрядником роботи.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що остаточна договірна ціна складається з сумарної вартості обсягів фактично виконаних робіт, згідно актів здачі-прийманні виконаних робіт складених на основі типової форми № КБ-2В (далі - акт КБ-2В), у відповідності до узгодженої між сторонами вартості виконаних робіт:

№ Найменування Од. виміру Вартість робіт ПДВ, грн. Вартість робіт

п/п робіт за од. вим. без за од. вим. з

ПДВ, грн. ПДВ, грн.

1 улаштування 1 м. кв. 27, 83 5, 57 33, 40

стяжки підлоги

Відповідно до п. п. 2.6.1., 2.6.2. укладеного договору оплата за виконані роботи проводиться підрядником щомісячно, на підставі переданих йому субпідрядником акту КБ-2В та довідки вартості виконаних субпідрядником робіт та витрат, складеної на основі типової форми КБ-3 (далі - довідка КБ-3). Оплата вартості фактично виконаних робіт здійснюється протягом 20 банківських днів з дня отримання коштів від замовника за відповідний обсяг робіт, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника.

У разі, якщо підрядник зволікає або не підписує акт КБ-2В та довідку КБ-3, строком більше трьох банківських днів з дня отримання таких документів від субпідрядника, і не надає письмових зауважень стосовно виконання робіт, то роботи за такими актом КБ-2В та довідкою КБ-3 вважаються прийнятими і їх вартість повинна бути сплачена субпідряднику на загальних умовах договору (п. 2.6.3. договору).

Згідно п. п. 8.3.6, 8.3.7 укладеного договору підрядник зобов'язаний прийняти всі виконані субпідрядником роботи та оплатити їх у термін та на умовах договору; підписати, завірити печаткою та повернути субпідряднику акт КБ-2В та довідку КБ-3 у семиденний термін з дня отримання їх від субпідрядника.

Відповідно до п. 8.3.8. договору підрядник зобов'язаний до моменту підписання акту КБ-2В та довідки КБ-3 перевірити якість обсягів виконаних за ними робіт.

Згідно п. п. 9.1., 9.2., 9.3. договору здавання-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт КБ-2В та довідкою КБ-3, підписаними обома сторонами, які подаються субпідрядником підряднику до 25-го числа поточного місяця разом з перевіркою якості виконаних робіт. Акт КБ-2В та довідка КБ-3 підписуються підрядником протягом 7 робочих днів після отримання їх від субпідрядника. Якщо підрядник протягом семи робочих днів не підписує акт КБ-2В та довідку КБ-3 і не надає субпідряднику мотивованих зауважень щодо виконання робіт, то роботи за такими документами вважаються виконані субпідрядником належним чином та прийнятими підрядником у повному обсязі. У випадку мотивованої відмови підрядника прийняти виконані роботи, сторонами складається акт з переліком претензій підрядника, в якому вказуються терміни усунення недоліків у виконаних роботах, який не повинен перевищувати 10 календарних днів.

Пунктом 10.5. договору сторони погодили, що при простроченні в здійсненні розрахунків з субпідрядником, підрядник за кожен день прострочення сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на дату нарахування пені, від суми простроченого платежу.

Договір, відповідно до п. 14.1., набуває чинності з дати підписання його примірників уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. За згодою сторін строк дії договору може бути змінений (збільшений або зменшений).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 298 000, 00 грн.

Даний факт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (акт КБ-2В) за липень 2011р. на суму 298 000, 00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (довідка форми КБ-3) за липень 2011р. на суму 298 000, 00 грн. (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи), які підписані 25.07.2011р. уповноваженими особами та скріплені печатками сторін договору № 24/05-1 від 24.05.2011р.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором субпідряду.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення субпідрядником умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за виконані роботи розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив виконані роботи на суму 58 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, карткою рахунку та податковими накладними, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем була направлена відповідачу претензія вих. № 08/11 від 08.11.2011р. про сплату заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. за договором субпідряду № 24/05-1 від 04.05.2011р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становила 240 000, 00 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору субпідряду № 24/05-1 від 04.05.2011р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського суду України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором, а також застосування до нього відповідальності, встановленої ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення такого зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тідей ЛТД» виконані роботи за договором субпідряду № 24/05-1 від 24.05.2011р. на суму 298 000, 00 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та довідку про їх вартість.

При цьому, відповідач розрахувався за виконані роботи частково, сплативши 58 000, 00 грн., допустивши заборгованість у розмірі 240 000, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Відповідно до п. 2.6.2 укладеного договору оплата вартості фактично виконаних робіт здійснюється протягом 20 банківських днів з дня отримання коштів від замовника за відповідний обсяг робіт, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

При цьому, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Згідно ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 240 000, 00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 43 089, 60 грн. пені, нарахованої згідно п. 10.5. договору субпідряду за період з 25.07.2011р. по 28.09.2012р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.5. договору сторони погодили, що при простроченні в здійсненні розрахунків з субпідрядником, підрядник за кожен день прострочення сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на дату нарахування пені, від суми простроченого платежу.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, вважає необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, умова застосування відповідальності у вигляді пені у даному випадку пов'язана не з настанням строку виконання основного зобов'язання, а з моментом пред'явлення вимоги вих. № 08/11 від 08.11.2011р. про сплату заборгованості, отже строк оплати відповідачем вартості виконаних робіт по акту за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 за липень 2011р. по договором № 24/05-1, з урахуванням 3-денного строку поштового перебігу та семиденного строку розгляду вимоги, настав 21.11.2011р.

Відтак, пеня повинна нараховуватись з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, саме з 22.11.2011р. + 6 місяців (по 22.05.2012р.), а у випадку оплати заборгованості за виконані роботи до закінчення шестимісячного строку - до дня оплати.

Однак, всупереч нормам чинного законодавства за прострочення оплати за виконанні роботи позивач нараховує пеню за період з 25.07.2011р. по 28.09.2012р. Такий розрахунок пені колегія суддів вважає неправомірним та необґрунтованим.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.», нарахованої на суму боргу 240 000, 00 грн. за період 22.11.2011р. по 22.05.2012р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до п. 10.5. договору, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 433, 97 грн. пені, а тому в іншій частині вимоги щодо стягнення 24 655, 63 грн. пені (43 089, 60 грн. - 18 433, 97 грн.) колегія суддів вважає за необхідне відмовити.

Також, позивачем згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 294, 40 грн. за період з 25.07.2011р. по 28.09.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки, умова застосування відповідальності у вигляді 3% річних у даному випадку пов'язана не з настанням строку виконання основного зобов'язання, а з моментом пред'явлення вимоги вих. № 08/11 від 08.11.2011р. про сплату заборгованості, отже строк оплати відповідачем вартості виконаних робіт по акту за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 за липень 2011р. по договором № 24/05-1, з урахуванням 3-денного строку поштового перебігу та семиденного строку розгляду вимоги, настав 21.11.2011р., отже нарахування 3% річних починається з 22.11.2011р.

Враховуючи викладене, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок 3% річних, нарахованих на суму боргу 240 000, 00 грн. за період 22.11.2011р. по 28.09.2012р. за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.», погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 154, 52 грн. 3% річних. В іншій частині вимог щодо стягнення 2 139, 88 грн. 3% річних (8 294, 40 грн. - 6 154, 52 грн.) колегія суддів вважає за необхідне відмовити.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про те, що акт приймання виконаних підрядних робіт (акт за формою КБ-2В) за липень 2011р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) за липень 2011р. з боку відповідача не були підписані керівником, який є єдиною, уповноваженою на те особою, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначений акт та довідка підписані неуповноваженою особою, службове розслідування щодо обставин підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (акт за формою КБ-2В) за липень 2011р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) за липень 2011р. не проводилось, звернень до правоохоронних органів щодо заволодіння печаткою підприємства відповідача не було.

Виходячи з аналізу наявних у справі матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а заявлене відповідачем клопотання колегія суддів розцінює як намагання затягнути розгляд справи.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги у розмірі 2 000, 00 грн., сплачених згідно договору № 08/10 про надання юридично-консультаційних послуг від 08.10.2012р. та акту приймання-передачі наданих послуг за даним договором від 31.10.2012р.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права та обов'язки адвокатів.

Підпунктом 4 пункту 1 статті 1 розділу 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України в їх сукупності можливим є покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 08/10 про надання юридично-консультаційних послуг від 08.10.2012р. укладений не з адвокатом, а з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Лука Пачолі-Аудит», як суб'єктом підприємницької діяльності, про що свідчить преамбула договору, реквізити сторін договору та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Лука Пачолі-Аудит»; акт приймання-передачі наданих послуг за даним договором від 31.10.2012р. також складений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Лука Пачолі-Аудит».

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку, юридична допомога надавалась позивачу не адвокатом, а суб'єктом підприємницької діяльності, а тому зазначені витрати по оплаті послуг з надання правової допомоги відшкодуванню не підлягають.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, з підстав викладених в ній, не підлягає задоволенню, але оскаржуване рішення від 20.11.2012р., прийняте з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, підлягає частковому скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, в частині відмови в стягненні пені, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА - ПЛЮС» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі № 5011-16/14135-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі № 5011-16/14135-2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Плюс» (02139, м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 4-А, к. 135, код ЄДРПОУ 34475940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тідей ЛТД» (03039, м. Київ, вул. Кіроградська, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 35508369) 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 18 433 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 97 коп. пені, 6 154 (шість тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 52 коп. 3% річних та 5 291 (п'ять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 5011-16/14135-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 23.04.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.